Російський хорт.

Російський хорт — великий мисливський собака з характерною зовнішністю, відмінний мисливець і відданий друг. Охоронні якості розвинені погано: доброзичливий і довірливий до людей. Може стати чудовим компаньйоном для активного господаря: з ним доведеться багато гуляти і бігати, в ідеалі — займатися спортом. Спокійний, неагресивний улюбленець, проте брати його в компанію іншим тваринам не варто: надто сильний у нього мисливський інстинкт.

Історія породи

Перші згадки про мисливських собак, з якими ходили навіть на вовків та інших великих хижаків, трапляються в джерелах XVII століття. Найвідомішим шанувальником породи був цар Олексій Михайлович Романов. Він отримав кількох цуценят у подарунок від запорізьких козаків і активно займався їхнім розведенням.

За іншими даними перші хорти з’явилися на території Росії ще за Івана Грозного. Собак завезли з Персії та Казахського ханства, і вони дуже сподобалися цареві, який був пристрасним мисливцем. Однак документів, що підтверджують це, не збереглося.

Розведенням породи займалися переважно дворяни, які любили полювання. Досить довго це відбувалося без обмежень, варіанти схрещування і відбір цуценят залежали від бажання власника. Їх схрещували з різними хортами: гірськими, англійськими та іншими. Результати експериментів виходили настільки різноманітними, що привести породу до стандарту вперше вийшло тільки до 1888 року. Перші вітчизняні виставки не принесли їй успіху: чотириногих «конкурсантів» визнали метисами. Першу нагороду завоював собака на прізвисько Нагороджуй 1874 року. Однак це не поклало край суперечкам про зовнішність представників породи. Одні фахівці вважали, що необхідно повернутися до класичного вигляду, інші віддавали перевагу новому.

У ХХ столітті розведення активно тривало, до 1917 року кількість особин перевищила 2000. Революція, громадянська і Велика Вітчизняна війни завдали породі значної шкоди, але не завадили радянським заводчикам відновити роботу з розведення. Щоправда, використовувати їх частіше стали не для полювання, а як домашніх компаньйонів. На початку ХХ століття хорти потрапили до Америки, де набули чималої популярності: там їх прийняли як іміджевих тварин.

Нині російський хорт продовжує користуватися популярністю як у Росії, так і в інших країнах.

Характер і особливості породи

Російський хорт відрізняється мінливою вдачею. На полюванні та в спорті вони рухливі й азартні, а вдома перетворюються на тихих і меланхолійних. Їх зручно тримати в міській квартирі: вони «неговіркі» і не обурюватимуть сусідів дзвінким гавкотом. До того ж не потребують постійної уваги, воліють проводити час, насолоджуючись спокоєм. А також цілком можуть побути на самоті, поки господарі на роботі. Влаштовувати безлад і псувати речі улюбленець не буде, щоправда, за умови, що в нього є можливість набігатися і награтися під час довгих прогулянок. Втім, якщо погода за вікном похмура, він і сам може не побажати залишатися на вулиці без необхідності.

Відпочивати воліють з комфортом: варто подбати про м’яку, зручну лежанку. Не відмовляться вони поніжитися і на хазяйському ліжку чи дивані, тому одразу варто вирішити, дозволяєте ви це чи ні. Змінювати звички та робити винятки зі встановлених правил не варто: це тільки заплутає тварину.

Представники породи вдома віддають перевагу тиші та спокою: їх дратують крики та інші різкі звуки, а також метушня. Гучні ігри дитини або вечірки навряд чи будуть їм до душі. Тому в компанію до малюків або активних вихованців їх краще не брати. Агресію зазвичай не проявляють, але почуватимуться некомфортно. Сильно розвинений мисливський інстинкт робить хорта небезпечним сусідом для дрібніших тварин: вони сприймаються як здобич. Уживеться в кращому разі з кішкою, якщо росла поруч із раннього віку. А ось із родичами відмінно порозуміється, незалежно від їхньої породи та розміру. Але ідеальна компанія для цуценяти — другий собака тієї ж породи, але іншого віку: старша допоможе молодшій освоїти правила поведінки.

Мисливці-переслідувачі в багатьох поколіннях, представники породи звикли діяти самостійно. Вони розумні та тямущі, але дресирування потребуватиме часу. Монотонним повторенням з ними нічого не домогтися: постарайтеся зробити заняття різноманітними та цікавими, щоб утримувати увагу. Не підвищуйте голос і не карайте без нагальної потреби: улюбленці вразливі та сприймають це дуже болісно.

Мисливські навички такими собаками засвояться швидко, а з командами варто набратися терпіння: вони постійно намагатимуться проявити свавілля. Річ не в непокірності: хорти слухняні, доброзичливі й не схильні до домінування. Винятком бувають тільки «підлітки» чоловічої статі, яким хочеться «показати характер». У цей період господареві особливо важливо набратися терпіння і вміти проявляти наполегливість. На допомогу прийдуть фізичні навантаження: що більше вихованець витрачає енергії на них, то менше її залишається на неслухняність. До 6-10 місяців основні команди мають бути добре засвоєні, щоб можна було приступати до наступних етапів навчання.

Обійтися без навчання і соціалізації не можна: собака стане некерованим, що в умовах міста буває небезпечно і для нього самого. Будьте делікатні, але наполегливі. Насамперед необхідно навчитися стримувати мисливські інстинкти. Вихованець має вміти йти поруч і переслідувати кого-небудь тільки за командою господаря, інакше він спробує кинутися за будь-якою зустрічною кішкою. Запишіть собаку на заняття кінологічним спортом: це допоможе витрачати енергію і полегшить навчання. А ось на ЗКД (загальний курс дресирування) досвідчені власники віддавати вихованця не рекомендують. Російський хорт має яскраву індивідуальність, тому йому потрібен особливий підхід. Якщо у вас виникли труднощі з вихованням, краще вибрати окремі заняття з кінологом.

Якщо ви збираєтеся використовувати собаку як мисливського, йому знадобиться особливе навчання — висворка: вміння працювати у зграї. До початку такої підготовки цуценя має досягти шестимісячного віку і засвоїти базові команди. Мета висворки — навчитися слідувати поруч із родичами, вершником або велосипедистом, спостерігаючи за поведінкою старших тварин. Важливо, щоб цуценя навчилося не проявляти агресію як до них, так і до спійманої дичини. Не дозволяйте гратися зі здобиччю або їсти її: він має одразу ж кинути її за командою мисливця.

Досвідчений собака зможе працювати й сам, але під час навчання без зграї не обійтися: вона допомагає освоїти ієрархію і набути соціальних навичок. Перше полювання на справжню дичину не варто планувати до досягнення цуценям віку 10-12 місяців.

Навчіть цуценя відрізняти полювання від повсякденності: воно повинно добре засвоїти команду «поруч» і не переслідувати кішок або інших невеликих тварин. Найкраще тримати його на повідку, коли вони опиняються поруч.

Не забувайте, що підтримувати навички доведеться не тільки в сезон полювання. Інакше без регулярних занять вони обов’язково ослабнуть.

Плюси та мінуси російського хорта

Переваги

• Привертає увагу витонченістю статури, аристократичною манерою тримати себе і зовнішнім виглядом.
• Відрізняється доброзичливістю до людей, охоче спілкується і грається, але вміє побути і на самоті і не стане нав’язуватися.
• Не шумить і не розносить квартиру від нудьги.
• Вдома поводиться спокійно, віддає перевагу тихому відпочинку, любить поніжитися на зручній лежанці.
• Відмінний мисливець, вміє приймати самостійні рішення, розвиває швидкість бігу до 90 км/год.

Мінуси

• Через розвинений мисливський інстинкт не уживається з більш дрібними улюбленцями, на вулиці любить переслідувати кішок або інші «цілі».
• Охоронні навички розвинені слабо: на захист будинку або господаря розраховувати не варто.
• Доведеться щодня і довго гуляти, бігати, займатися спортом.

Стандарт породи російського хорта

Характерні риси російського хорта — елегантна сухопарость статури і витончені, легкі рухи. Хоча порода належить до великих, але не справляє враження «гори м’язів».

• Вага російського хорта — 35-45 кг для самців і 25-40 кг для самок.
• Зріст російського хорта: самці досягають 57-86 см у холці, самки — 68-78 см.
• Голова витягнута, морда вузька зі згладженим стопом. Потиличний бугор чітко виражений. Щелепи сильні, з міцними зубами, допускається прямий і ножицеподібний прикус.
• Ніс із великою мочкою, дуже рухливою, що видається вперед. Спинка довга, нерідко з помітною горбинкою, стандарт допускає її наявність.
• Очі мигдалеподібні, трохи опуклі, колір райдужки насичено карий. Інше її забарвлення вважається дефектом породи.
• Вуха посаджені трохи вище рівня очей і відтягнуті до потилиці, вушне полотно тонке. У спокійному стані кінчики лягають на шию, у зацікавленої або збудженої тварини — піднімаються.
• Шия довга, сильна, сухощава, виглядає плоскою через особливості будови м’язів.
• Спина сильна, круп похилий, через що верхня частина тіла утворює дугу. Особливо це помітно у самців. Груди глибокі, овальні, за шириною співвідносні з крупом. Живіт має бути добре підтягнутий.
• Кінцівки сухі, з розвиненими м’язами. Лопатки скошені, лікті прямі, звернені назад. Задні кінцівки стоять ширше, ніж передні, лапи зведені, вузькі.
• Хвіст довгий, вигнутий на зразок серпа. У спокійному стані опущений донизу, збуджений собака піднімає його, але хвіст завжди залишається нижче рівня спини.
• Шерсть довга, шовковиста, трохи завивається або хвиляста — так звана «псовина». Довжина нерівномірна: голова, вуха, передній бік кінцівок вкриті короткими волосками. Шия, круп, лопатки, хвіст і задня частина кінцівок мають пишний «підвіс» з довших шерстинок, що завиваються.

Забарвлення російського хорта

Хорти відрізняються досить різноманітним забарвленням: допускаються будь-які однотонні, плямисті або рябі варіанти — мармурові, тигрові, підпалі.

• Білі хорти можуть мати жовтуватий відтінок або невеликі плями іншого кольору в області вух. За таким вихованцем доведеться ретельно доглядати, щоб зберегти розкішний вигляд «шуби».
• Чубари вкриті плямами бурого, палевого, червоного, рудого кольору, з включенням чорних волосків. Основне забарвлення тварини при цьому біле.
• Сірий варіюється від зольного, до сіро-блакитного або темного. Також допустима наявність жовтуватого відтінку.
• Сіро-палевий у сріблі схожий із забарвленням дикого вовка. На спині помітний сріблястий колір, що переходить до палевого. Можливий і сіро-палевий без сріблястого відтінку.
• Бурматний також схожий на палевий, але псовина при такому забарвленні здається припорошеною пилом завдяки більш насиченому кольору остьових волосків. Більш виражена ця властивість у темно-бурматного забарвлення, за якого ость має шоколадний або світло-коричневий відтінок.
• Червоний відрізняється насиченими рудими і каштановими відтінками.
• Муругий — різновид червоного, відрізняється від нього чорною шерстю на морді та вухах, а також наявністю темного «ременя» на спині.
• Червоний з мазуриною відрізняється від попереднього розташуванням чорної шерсті на морді у вигляді маски.
• Чорний з підпалом схожий на забарвлення німецьких вівчарок і ротвейлерів. Верхня частина тіла у тварини чорна, а живіт, груди, кінцівки, щоки та брови — підпалі, як і вся псовина.

У нечистопородних цуценят можливі інші варіанти забарвлення. На це важливо звертати увагу, вибираючи майбутнього улюбленця, особливо якщо ви хочете, щоб він брав участь у виставках. Не варто занадто зациклюватися на забарвленні улюбленця: порода відрізняється великою різноманітністю. Навіть якщо вам дістанеться малюк не того кольору, який ви спочатку хотіли, ви навряд чи пошкодуєте про це в майбутньому. Екстер’єр цуценят змінюється з віком, якою буде доросла тварина, уявити важко. Але кожне із забарвлень по-своєму красиве.

Розташування відмітин на тілі ніяк не регламентовано. Винятком є відтінки блакитного і шоколадного кольору: за них дискваліфікують.

У більшості хортів підвіс із шерсті на шиї та хвості, а також «штани» на стегнах мають світліший відтінок. У тварин темного забарвлення часто зустрічається чорна маска (мазурина) на морді.

Володарям жорсткої шерсті або занадто «полегшеної» чи важкої статури на виставках розраховувати на вищий бал не доводиться. А проявлена агресія або боягузтво, а також неправильний прикус і зовсім закриють шлях до участі в них. Також часто хортів дискваліфікують за особливості зовнішності, що не підходять під стандарт. До них належать неправильне положення іклів, відсутність одного або декількох зубів, світлі райдужки, блакитне або шоколадне забарвлення шерсті, припухлі пальці. Також дискваліфікують собак із неправильним розрізом очей, купірованим або коротким хвостом, надто прямою або прогнутою спиною, неповноцінно розвиненими сім’яниками (у самців-самців).

При допуску до розведення враховується походження дефекту породи: якщо він набутий, собака отримає дозвіл. Якщо успадкований — це вплине на якість потомства.

Швидкість бігу російського хорта

У повсякденному житті хода у представників породи розмірена, плавна, зазвичай вони рухаються легкою риссю. Переслідуючи здобич, переходять на швидкий кар’єр (довгі стрибки). Рухи при цьому стрімкі й чітко вивірені, задні кінцівки «випереджають» передні. Швидкість бігу при переслідуванні здобичі в середньому — 55 км/год. Максимальна швидкість, яку здатні розвинути — 90 км/год.

Утримання російського хорта у квартирі

В ідеалі російського псового хорта краще тримати в приватному будинку із закритою територією, де він зможе бігати та гратися. Їй не потрібен великий простір, що робить можливим утримання в міській квартирі. Щоправда, за умови щоденних тривалих прогулянок і фізичних навантажень, необхідних для підтримки здоров’я. Відпочивати вихованці воліють з комфортом, причому це не примха: так вони отримують можливість розслабити м’язи після бігу. Тому звичайна собача лежанка в кутку — невдалий вибір. Ідеальний варіант — власний диванчик з ортопедичним матрацом. Можна тримати його і у вольєрі, встановивши в ньому добре утеплену і досить простору будку. З урахуванням зросту тварини вона має бути не менш як 1 метр заввишки і 1,5 м завширшки. Якщо у вас два собаки — збільште ширину до 2,5 м. Також у ній необхідно обладнати комфортне місце для сну і відпочинку.

Незважаючи на довгу шерсть, ретельного і трудомісткого догляду хорти не потребують: вони непогано справляються з доглядом за своєю «шубою» самі. Досить розчісувати їх двічі на тиждень, щоб видалити застрягле сміття і відмерлі волоски. Підшерсток у цієї породи майже не розвинений, але можливе утворення ковтунів: їх потрібно своєчасно розплутувати. Під час линьки вичісувати тварину доведеться щодня. Часто мити не варто: достатньо робити це в міру забруднення або не частіше ніж один раз на три місяці. Слідкуйте за чистотою очей і вух: видаляйте сірку і забруднення м’якою тканиною, змоченою гігієнічним лосьйоном. Придбати його можна у ветеринарній аптеці або зоомагазині.

Кігті слід регулярно підрізати, інакше вони заважатимуть тварині бігати. Також видаляйте і шерсть між пальцями: в ній накопичується бруд і створюється сприятливе середовище для розмноження бактерій. Їхня активність може призвести до розвитку шкірних захворювань. Після кожної прогулянки лапи потрібно мити, особливо при утриманні у квартирі. Влітку це допомагає позбутися пилу, а взимку — реагентів. Вони подразнюють шкіру і можуть призвести до отруєння: собаки не вилизуються постійно, але це не означає, що вони не можуть облизати лапи.

Гуляти з вихованцем доведеться щодня, незалежно від погоди. Причому обмежитися статечною прогулянкою навколо будинку не вийде: йому необхідно бігати. Поява такого собаки — відмінний привід зайнятися пробіжками або катанням на велосипеді. Він із задоволенням складе вам компанію на біговій доріжці або буде гнатися за велосипедом. При цьому відпускати тварину з повідця не варто: якщо вона вирішить погнатися за кішкою або злякається — ви її не наздоженете, і вона легко може загубитися. Відпускати хорта побігати на волі допустимо тільки на закритому майданчику або за містом, де ви можете бути впевнені в його цілковитій безпеці. Якщо ви завжди мріяли про прогулянки вихідного дня на природі — у вас з’явиться чудовий привід реалізувати цю ідею.

Полювання — можливість задовольнити потребу в гонитві за здобиччю. Якщо полювати з собакою ви не збираєтеся, продумайте альтернативні варіанти. Наприклад, запишіть його на заняття курсингом: полюванням за штучним зайцем. На крайній випадок підійде фрісбі або гра з м’ячем.

Чотириногому «спортсмену» необхідно правильно і збалансовано харчуватися. Якщо ви хочете годувати натуральною їжею, проконсультуйтеся з ветеринаром. Він допоможе розробити меню так, щоб собака отримував необхідну кількість поживних речовин, вітамінів і мінералів. М’ясо вибирайте нежирне: найбезпечнішим для здоров’я заводчики визнають конину. Можна використовувати також морську рибу або кальмара. Усе це доведеться готувати щодня, щоб забезпечити свого улюбленця свіжою їжею.

Простіше і зручніше використовувати промисловий корм. До того ж корм уже готовий до вживання, а на упаковці є рекомендації щодо обсягу порції. Годувати вихованця рекомендується 3-4 рази на день, розділяючи денну норму на невеликі порції. Бажано, щоб прийом їжі слідував за прогулянкою.

У жодному разі не давайте жирне м’ясо, сало, рибу, трубчасті кістки, бобові культури, картоплю та інші овочі, що містять крохмаль, солодку, гостру, копчену їжу. Також заборонені тваринам будь-які страви з хазяйського столу: спеції та смакові добавки, нешкідливі для людини, можуть завдати шкоди їхньому здоров’ю.

Російський хорт відрізняється непоганим здоров’ям, за правильного догляду він доживає до 10-12 років. Але регулярні ветеринарні огляди йому все ж необхідні. Ця порода генетично схильна до катаракти, ураження сітківки очей (ретинопатії), метеоризму, завороту кишок, синдрому Воблера (стискання спинного мозку в області шиї). Чим раніше буде виявлено захворювання, тим більше шансів зберегти здоров’я і якість життя тварини.

Також ці собаки схильні до алергії, зокрема на анестетики та засоби від паразитів. Зверніться до ветеринарного лікаря: він допоможе підібрати препарати, безпечні для вихованця.

Щоб уникнути неприємних сюрпризів, поцікавтеся у заводчика здоров’ям батьків вашого майбутнього цуценяти. Вам мають надати інформацію про відсутність у них спадкових захворювань. Мисливські таланти теж передаються у спадок: запитайте про їхні нагороди та дипломи. Звичайно, це не означає, що ви отримаєте готового мисливця: все залежатиме від якості дресирування.

Російський псовий хорт — відмінний помічник на полюванні: його навички формувалися в багатьох поколіннях. Вона чудово вміє переслідувати і заганяти дичину. Також з неї виходить вірний і доброзичливий вихованець-компаньйон. Якщо ви прийняли рішення завести представника цієї породи, оцініть свої сили. Йому необхідно багато рухатися, особливо бігати. Такий собака — вибір активних людей, готових щодня гуляти по кілька годин, виходити на пробіжки, їздити за місто у вихідні. Якщо все це не для вас — краще придивитися до іншої породи. Для любителів спорту та активного способу життя російський хорт стане вірним супутником у будь-яких походах і активних заняттях.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.