Порівняння алабая і кангала — основні відмінності та подібності.

Ці дві породи собак, що вважаються схожими. Однак професійні кінологи можуть з точністю розмежувати їх, вказавши, у чому полягають їхні подібності та відмінності. Їх можна знайти як у зовнішності, так і в темпераменті цих велетнів. Наша стаття докладно розповість про породи кангал і алабай, порівняння собак допоможе потенційним власникам визначитися з вибором.

Ці тварини мають великі габарити та заводяться насамперед як охоронці. Початкове призначення псів — пасіння. Хоча в наші дні їх використовують для цієї мети все рідше. Давайте познайомимося з цими древніми породами ближче.

Порівняння алабая і кангала

Буває, що людині, яка мріє завести собаку для виконання конкретних завдань, важко визначитися з вибором і віддати перевагу одній із вподобаних порід. Це відбувається з банальної причини — брак інформації про тварин. Наша стаття допоможе дізнатися більше про ці дві породи: їхню зовнішність, особливості дресирування, догляду, темпераменту тощо.

Зріст і вага

Це дві великі породи сторожових собак, які відомі своєю міццю. Попри деякі спільні риси, вони мають відмінності в розмірах. Алабай, згідно зі стандартом, має висоту від 65 см і вище. Верхня межа фахівцями не визначена. А кангал зазвичай не виростає вище 78 см. Максимальна вага у першого — 80 кг, у другого маса доходить тільки до 60 кг.

Загалом, кангал має однаковий зріст з алабаєм, проте вага другого може бути більшою. Обидві породи мають м’язисту й атлетичну статуру, але перший вважається більш витонченим собакою. Його ноги виглядають вищими та довшими.

1. Алабай
2. Кангал

Класифікація FCI

Спільною ознакою цих двох порід є їхня приналежність до однієї групи, згідно з класифікацією FCI — «пінчери, шнауцери, молосси, швейцарські гірські та скотогонні собаки». Характеристики псів, включених до неї, дуже близькі до тих, якими описують усіх вівчарок.

Усі породи цієї групи (за винятком маленьких песиків) є службовими, робочими або, в будь-якому разі, придатними для дресирування. Вони вирізняються витривалістю і силою, хорошими здібностями до навчання. Нерідко «працюють» у різних службах: поліцейськими, пошуковцями, рятувальниками тощо.

Характер

Темперамент кожної з порід — і алабая, і кангала — має свої особливості, його порівняння дозволить виявити ці розбіжності.

Алабай, також відомий як середньоазіатська вівчарка, славиться незалежністю і впевненістю в собі. Він відданий своїй сім’ї, але може бути відчуженим і навіть агресивним щодо незнайомців.

З іншого боку, кангал, або анатолійська вівчарка, — більш доброзичлива порода. Вона менш схильна до прояву впертості. Хоча собака також може використовуватися як охоронець, він, як правило, більш товариський з незнайомцями. У цієї породи більш розвинений інстинкт пастуха, що робить її представників ідеальними для охорони худоби.

У кангала стійка психіка, це досить флегматичні тварини. Алабай за правильного виховання також поводиться неагресивно та спокійно, проте вроджена недовіра до чужинців може зробити його більш відстороненим.

Обидва ці улюбленці подають голос вкрай рідко. Вони гавкають тільки тоді, коли хочуть повідомити власнику про небезпеку, що насувається.

Шерстний покрив

Обидва собаки мають густу подвійну шерсть, яка потребує регулярного догляду для підтримання гарного зовнішнього вигляду та здоров’я. Однак порівняння вимог до грумінгу алабаїв і кангалів дозволяє знайти певні відмінності.

У представників першої породи коротша шерсть, яка помірно линяє протягом року та потребує вичісування 1-2 рази на тиждень. Їх також слід періодично купати, щоб «шубка» залишалася чистою і блискучою.

У кангала довша шерсть, і він сильно линяє двічі на рік, навесні та восени. У період линьки шерсть необхідно розчісувати щодня. Весь інший час достатньо розчісування 2-3 рази на тиждень. Для підтримки шерсті в чистоті цих собак також слід періодично купати.

Варіанти дозволених забарвлень

Відмінність кангала від алабая спостерігається в дозволених і поширених забарвленнях.

У алабаїв допускаються будь-які варіанти, крім чепрака (забарвлення, за якого верхня частина тварини пофарбована в темніший колір), блакитного і коричневого. Кангали також можуть бути будь-якого кольору. Однак винятків у стандарті не описано зовсім. Головне — щоб усе тіло було забарвлене в один колір. Алабаї ж нерідко бувають плямистими, зокрема чорно-білими.

Найчастіше трапляються кангали пісочного відтінку з чорним затемненням на морді та вухах. Алабаї зазвичай бувають білими, плямистими, палевими і рудими. Дуже затребувані середньоазіатські вівчарки білого забарвлення, вони виглядають ефектно, нагадуючи своїм зовнішнім виглядом полярного ведмедя.

1. Алабай
2. Кангал

Історія походження

Ці дві породи собак, що мають довгу та цікаву історію, вважаються вкрай давніми. Обидві є представниками молосів, які були виведені для захисту стад і будинків від хижаків. І та, й інша порода належать до числа аборигенних. Це означає, що їхнє формування відбувалося виключно методом природного відбору, а не штучної селекції. За свідченнями дослідників з давніх часів вигляд цих тварин змінився несильно.

Середньоазіатська вівчарка виникла в Туркменістані. Ці собаки були виведені для пасіння. Кангал, або турецька вівчарка, з’явився в Туреччині. Ці пси також застосовувалися для захисту стад від хижаків.

Одна з версій учених свідчить, що алабаї та анатолійські вівчарки мають спільного предка. Але точних доказів цьому не виявлено.

Країна походження наклала свій відбиток на деякі особливості зовнішності та характеру. Природному формуванню екстер’єру та поведінки сприяло середовище проживання: життя на територіях з особливим кліматом, захист стад від хижаків зробили псів вкрай працездатними, навчили витрачати енергію раціонально і добре переносити спеку.

Особливості харчування

Це дві великі породи собак, які вимагають особливої уваги до харчування. Вони є представниками сторожових псів і мають значний розмір і силу. Правильно підібраний раціон відіграє важливу роль для їхнього здоров’я і самопочуття.

Однією з особливостей порід є схильність до завороту шлунка. Це серйозний стан, який може призвести до летального результату, якщо допомога не буде надана вчасно, тому важливо стежити за режимом харчування і запобігати можливим проблемам. Зокрема не варто допускати годування безпосередньо перед фізичними навантаженнями. Також рекомендується ділити денну норму корму на кілька частин — пропонувати їжу вихованцеві 2-3 рази на день.

Один великий прийом їжі неприпустимий.

Харчування великих порід має бути збалансованим і повноцінним. Вони потребують достатньої кількості білка для підтримки м’язової маси та енергії. Крім цього, важливо забезпечити надходження в організм вітамінів і мінералів для здоров’я шкіри, шерсті та кісток. Вуглеводи і жири також є важливою складовою раціону. Правильне співвідношення нутрієнтів (поживні речовини) допоможе підібрати ветеринарний дієтолог.

Порівняння здоров’я кангала та алабая

Аборигенні породи, до яких належать турецька вівчарка й алабай, мають набагато менше генетичних проблем, ніж виведені штучно. Але й у них є низка характерних захворювань, зокрема спадкових.

У цих порід найчастіше виявляють недуги, характерні для всіх великих вихованців:

• Дисплазія тазостегнових суглобів;
• Ожиріння;
• Артрит (запалення суглобів) і артроз (захворювання суглобів), що проявляється руйнуванням і розростанням кісткової тканини.

Найчастіше всі ці хвороби вівчарок пов’язані з неправильно підібраним раціоном. Якщо улюбленець багато їсть і мало рухається, це тягне за собою набір зайвих кілограмів, ожиріння і, як наслідок, проблеми з суглобами.

Тривалість життя

Середня тривалість життя алабая становить від 10 до 12 років. Кангали зазвичай живуть трохи довше, в середньому від 10 до 13 років. У будь-якому разі для собак великих порід це досить високий показник. Велика тривалість життя у цих тварин пов’язана з їхнім походженням — обидва собаки вважаються аборигенними, тобто примітивними, їхнє здоров’я дуже міцне.

Крім генетичних чинників, на тривалість життя алабая і кангала також впливають догляд і умови навколишнього середовища. Обидві породи потребують достатнього простору для пересування (це може бути обгороджене подвір’я) і регулярних фізичних вправ. Вони також повинні отримувати якісне харчування і проходити медичні огляди.

Навчуваність

Алабаї доволі свавільні, що може значно ускладнювати дресуру. Вони потребують твердого і послідовного походу та власника, який здатен встановити чіткі межі дозволеної поведінки. Кангали, навпаки, більш слухняні та легше піддаються дресируванню. Вони добре реагують на позитивне підкріплення під час навчання і без проблем освоюють нову інформацію.

Однак обидві породи вважаються дуже розумними і кмітливими і за правильного підходу з цуценят можна виростити слухняних і вихованих псів.

Необхідність соціалізації

Як і всім собакам, що вирізняються вираженим інстинктом охоронця, цим породам необхідна рання соціалізація, щоб стати слухняними вихованцями. Вона допомагає цуценятам вчитися взаємодіяти з людьми, іншими тваринами і спокійно реагувати на різні ситуації, з якими вони можуть зіткнутися.

Малюки мають бути соціалізовані якомога раніше, починаючи з 2-3 місяців їх можна брати з собою в громадські місця.

Соціалізація має багато переваг для цих порід:

• Підвищення впевненості в собі та зменшення страху;
• Поліпшення взаємодії з людьми та іншими тваринами;
• Зменшення агресії;
• Підвищення слухняності та керованості.

Ставлення до дітей

Алабаї та кангали вирізняються розвиненим охоронним інстинктом, що робить їх популярними сімейними собаками, найчастіше для жителів приватних будинків. Однак існують деякі відмінності в їхньому ставленні до дітей.

Алабаї виявляють глибоку прихильність до сім’ї. Вони люблять дітей зі своєї «зграї», але водночас поводяться насторожено з чужими дітлахами. Вони дуже прив’язані до території і з цієї причини можуть розглядати всіх сторонніх як загрозу, якщо не будуть належним чином соціалізовані.

Кангали мають більш м’який характер. Вони мають дружелюбність і лояльність до дітей. Тварини зазвичай терплячі та ніжні з малюками, навіть зі сторонніми.

Однак батьки мають розуміти, що залишати таку велику собаку наодинці з дитиною — невдале рішення. Їхні ігри завжди мають контролюватися дорослими членами сім’ї.

Незалежно від породи, дуже важливо належним чином соціалізувати і навчати собаку, щоб він добре ладнав з дітьми. Соціалізація з раннього віку допоможе собаці навчитися поводитися спокійно з незнайомими людьми. Навчання слухняності також важливе для контролю поведінки собаки та забезпечення його безпеки в різних ситуаціях.

Ставлення до інших тварин

Відмінність кангала від алабая полягає і у ставленні до родичів та інших тварин.

Алабай більш територіальний і може проявляти агресію до чужинців, які знаходяться на його ділянці. Вони можуть бути негативно налаштовані щодо незнайомих собак тієї ж статі. Особливо пси пси пси.

Кангал більш флегматичний і менш схильний до територіальної агресії. Вони зазвичай добре ладнають з іншими тваринами, включно з родичами і навіть кішками.

Важливо зазначити, що ставлення до інших вихованців може варіюватися залежно від навчання. Собаки, які були вирощені в середовищі, де вони регулярно спілкувалися з іншими тваринами, з більшою ймовірністю будуть демонструвати терпимість і дружелюбність щодо них. Тому якщо є необхідність утримувати в одному домі собаку та іншого вихованця, краще, якщо вони дорослішатимуть разом.

Хто вам підійде більше — алабай чи кангал?

Якщо перед потенційним власником постало питання вибору однієї породи з двох, потрібно спробувати порівняти їх за деякими параметрами:

• Розміри. Це великі собаки, але алабаї зазвичай важать більше. При цьому кангали можуть виростати дещо вищими.
• Рівень здатності до навчання. Обидві породи розумні та здатні до навчання, але алабаї вважаються більш незалежними та впертими. Кангали зазвичай більш слухняні та легше піддаються дресируванню.
• Охоронний інстинкт. І ті, й інші мають сильний охоронний інстинкт. Але при цьому алабаї сильніше прив’язуються до своєї території. А кангали більш спокійні та за правильного навчання менше реагують на сторонніх людей.
• Догляд за шерстю. Шерсть алабаїв коротка, у кангалів вона довша. З цієї причини покрив перших вимагає менше догляду, ніж шерсть других, яку необхідно частіше розчісувати, щоб запобігти сплутуванню.

У підсумку вибір породи — виключно рішення власника. Перед тим як придбати цуценя вивчіть стандарт, зверніть увагу не тільки на зовнішні ознаки, а й на темперамент собаки. Поспілкуйтеся з власниками, заводчиками, кінологами. Поставте запитання, які вас цікавлять. Відвідайте виставки, щоб ближче познайомитися з тваринами. І завжди пам’ятайте про те, що кожен пес індивідуальний, тому навіть у рамках однієї породи можуть зустрічатися особини з різним характером.

Відповіді на поширені запитання

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.