Зміст статті
Пародонтит у собак — небезпечна патологія, що руйнує тканини, які утримують зуби в лунках.
Від стоматологічних захворювань страждають не тільки люди, але й їхні улюбленці. До найпоширеніших з них належить пародонтит у собак. При несвоєчасному лікуванні ця патологія призводить до повної втрати зубів. Врятувати тварину від ускладнень можливо тільки при своєчасному виявленні симптомів, а також при дотриманні профілактичних рекомендацій.
Характеристика захворювання, відмінність від пародонтозу та інших патологій
Видима частина зуба утримується всередині лунки завдяки пародонту. Він являє собою сукупність тканин, що складається з таких елементів:
- ясна;
- періодонт;
- цемент;
- надкісткова оболонка;
- альвеолярні відростки.
Поступове руйнування пародонту в результаті впливу різних несприятливих факторів називають пародонтитом. Його головна відмінність від схожих патологій – обов’язкова наявність запального процесу. При тривалій відсутності лікування атрофія нижніх елементів пародонту плавно перетікає на верхні, викликаючи часткову або масову втрату зубів.
Пародонтит виникає, коли до пародонтозу додається запальний компонент. Сам пародонтоз протікає повільно, мляво, безсимптомно і зустрічається дуже рідко.
Причини розвитку пародонтиту, групи ризику
Головною причиною розвитку пародонтиту є бактеріальна інфекція. Вона проникає в пародонт через наліт, що накопичується на емалі, який поступово твердне та порушує цілісність ясен.
Простір, що утворюється між яснами та твердою частиною зуба, називається ясенною кишенею.
У безпосередньому виникненні зубного каменю, головного провокатора патогенної мікрофлори, зазвичай винні такі фактори:
- недостатня гігієна ротової порожнини;
- порушення обміну речовин;
- різні захворювання внутрішніх органів;
- занадто м’які корми в раціоні;
- механічні пошкодження слизової оболонки;
- супутні запальні захворювання;
- термічні та хімічні опіки;
- персистенція молочного ряду;
- неправильний прикус;
- генетична схильність.
Також на утворення зубного каменю може впливати породна схильність. Відомо, що до нього схильні багато карликових порід.
Перші ознаки
До перших поведінкових ознак хвороби належить виражений дискомфорт під час годування. Намагаючись зменшити больові відчуття, тварина намагається ковтати їжу цілою, уникаючи її пережовування. Згодом апетит не просто знижується, а повністю зникає.
Паралельно знижується і загальна активність. Через підвищену чутливість собака може проявляти агресію під час чищення зубів, а також при будь-яких спробах доторкнутися до її морди.
При візуальному огляді ротової порожнини хворого можна виявити такі симптоми:
- виражене запалення, набряклість і кровоточивість ясен;
- неприємний запах, або галітоз;
- велика кількість нальоту та зубного каменю.
На відміну від пародонтозу, пародонтит найчастіше протікає в локальній формі, тобто вражає всього один або кілька сусідніх зубів.
У собак із групи ризику також відзначається чхання, що дуже легко сплутати з будь-яким респіраторним захворюванням. З цієї причини хвору тварину рекомендується відразу ж відвести до ветеринара для подальшої діагностики.
Діагностика та лікування
Перш ніж розпочати лікування, необхідно переконатися у відсутності захворювань зі схожими симптомами: інших стоматологічних патологій, аутоімунних порушень, пухлин та резорбції кісткової тканини. Для цього під час діагностики проводять такі обстеження:
- огляд за допомогою пародонтального зонда, що дозволяє дослідити глибину ясенної кишені та розмір зубного каменю;
- рентген, що визначає ступінь руйнування пародонту.
При підтвердженні пародонтиту пацієнту проводять санацію ротової порожнини та ультразвукову чистку під наркозом. За допомогою цих процедур зубну поверхню очищають від нальоту та знезаражують антисептиками.
У запущеному випадку також вдаються до прийому антибіотиків широкого спектра дії та знеболюючих препаратів. Точне дозування та тривалість такого лікування визначає ветеринар. В середньому повторний прийом призначають вже через 7-10 днів.
Глибоке ураження пародонту вимагає обов’язкового хірургічного втручання. Як правило, зуб зазвичай просто видаляють, і це ніяк не заважає собаці згодом вести повноцінне життя.
Важливо розуміти, що навіть після одужання вихованцеві потрібен правильний догляд, що включає перегляд раціону та дотримання гігієни порожнини рота. В іншому випадку бактеріальна мікрофлора знову повернеться.
Можливі наслідки та ускладнення
Найбільш очевидним ускладненням хвороби є розхитування та випадання зубів, але, крім цього, є й інші. До них належать:
- Перелом щелепи. Найчастіше розвивається у собак із групи ризику. У цьому випадку щелепу травмують бактерії, що роз’їдають кісткову тканину.
- Ороантральний свищ. Являє собою патологічний отвір між верхньощелепною пазухою носа та ротовою порожниною. Підвищує ризик вторинного інфікування та розвитку хронічного риніту.
- Остеомієліт. Розвивається при проникненні бактерій у кістки та кістковий мозок. Призводить до гниття та відмирання уражених тканин.
- Різні захворювання внутрішніх органів. Після проникнення в кровотік бактерії чинять підвищене навантаження на серце, печінку та нирки, перешкоджаючи їхній нормальній роботі.
- Супутні патології пародонту (гінгівіт і пародонтоз).
Прогноз на одужання залежить від своєчасності постановки діагнозу. На початкових стадіях цілісність зубного ряду зазвичай не порушується, а на пізніх доводиться вдаватися до операції.
Гігієна ротової порожнини та інші профілактичні заходи
Найефективніший спосіб профілактики будь-якого стоматологічного захворювання — регулярне чищення зубів. До цього потрібно привчати з раннього дитинства — так, щоб у дорослому віці собака могла без проблем витримати рекомендовані 3 хвилини «екзекуції».
Якщо ваш улюбленець входить до групи ризику, то процедуру слід проводити щодня після основних прийомів їжі, а якщо ні – хоча б 2 рази на тиждень. Вперше зубки чистять відразу після появи всього молочного ряду, тобто приблизно в 4 місяці. Для підтримки гігієни порожнини рота використовують спеціальну зубну пасту і щітку для собак, а також щітку-наперсток для масажу ясен.
Додаткові заходи профілактики спрямовані на запобігання факторам, що провокують захворювання. До них відносять:
- Підбір збалансованого раціону. Не годуйте свого улюбленця виключно м’яким кормом. Якщо він перебуває на «сухій» дієті — використовуйте сухі гранули, а якщо на «натуральній» — пористі та губчасті кістки у сирому вигляді. Також не забувайте про користь жувальних іграшок.
- Виключення гарячої їжі. Щоб уникнути термічних опіків, намагайтеся підігрівати їжу в межах кімнатної температури.
- Сувора заборона на добре проварені трубчасті та реберні кістки. Вони часто травмують слизові оболонки та сприяють розвитку кишкової непрохідності.
- Контроль росту та зміни зубного ряду. Якщо зубки цуценяти ростуть у неправильному положенні або відстають від графіка – обов’язково зверніться до ветеринара.
- Правильне зберігання потенційно небезпечних речовин. У домашніх умовах собаки нерідко отримують хімічні опіки побутовою хімією, тому ні в якому разі не розміщуйте її на підлозі та в інших легкодоступних місцях.
Окрему увагу слід приділити профілактичним оглядам у ветклініці. Якщо ваш улюбленець входить до групи ризику або має підтверджені хронічні захворювання, то частоту відвідувань рекомендується збільшити до 1 разу на півроку.
Висновок
При занадто пізньому зверненні пародонтит у собак стає незворотним. Супутні ускладнення значно погіршують якість життя хворої тварини. Тому, щоб уникнути неприємних наслідків, намагайтеся не забувати про гігієну ротової порожнини та інші рекомендації, перераховані вище. Все це допоможе продовжити термін служби зубів вашого улюбленця до глибокої старості.
⚠️ Усі висновки на нашому порталі ми пропонуємо вам прочитати і взяти до відома на ваш розсуд. Не займайтеся самолікуванням! У наших статтях ми збираємо останні наукові дані та думки авторитетних експертів у галузі здоров'я. Але пам'ятайте: поставити діагноз та призначити лікування може лише лікар.
Портал призначений для користувачів старше 13 років. Деякі матеріали можуть не підходити для дітей молодше 16 років. Ми не збираємо персональні дані у дітей молодше 13 років без згоди батьків.
