Лишай у кішок.

Помітивши на шкірі у своєї кішки ділянки з пошкодженим шерстним покривом, багато власників починають переживати — чи не лишай це? Чи не можна ним заразитися і як лікувати захворювання? Відповімо на важливі питання в нашій статті.

Що таке лишай?

У розмовах між собою власники тварин часто позначають словом лишай будь-які захворювання, що супроводжуються появою на шкірі ділянок зі зріділою або відсутньою шерстю. Однак такі симптоми характерні для різних захворювань, які відрізняються причинами, способами лікування і небезпекою як для самої кішки, так і для оточуючих. Розберемося, які хвороби можуть ховатися під загальною назвою «лишай».

Різновиди лишаю

Залежно від зовнішнього вигляду уражень виділяють такі види лишаю.

Червоний лишай

Так часто називають листоподібну пухирчатку — захворювання, при якому на шкірі у кішки з’являються пухирці червоного кольору. Вони супроводжуються свербінням і болем. Найчастіше осередки ураження розташовані на морді, вухах, подушечках лап. Пухирці під час розчісування легко лопаються, що призводить до утворення виразок, кірочок, лущення, випадання шерсті. За тяжкого перебігу захворювання крім уражень на шкірі може спостерігатися втрата апетиту, загальний пригнічений стан, підвищення температури тіла.

Це захворювання спричиняють порушення в роботі імунної системи. Людина та інші тварини від хворої кішки заразитися не можуть.

Іноді захворювання розвивається через реакцію на лікарські препарати. У такому разі після їх скасування шкірні ураження поступово заживають.

Рожевий лишай

Захворювання проявляється утворенням на шкірі рожевих плям із чітким контуром діаметром до 2 см. Рожевий лишай супроводжується свербінням і лущенням. Плями зазвичай зникають протягом місяця після появи, залишаючи ділянки підвищеної пігментації.

Причиною цього захворювання прийнято вважати алергічну реакцію. Але є припущення, що захворювання може мати вірусну природу. Розвивається воно зазвичай на тлі зниженого імунітету.

Висівкоподібний лишай

Висівкоподібний лишай — грибкове захворювання. Його збудник мешкає на шкірі у здорових тварин. При зниженні імунітету або під впливом несприятливих чинників довкілля (спекотна, волога погода, надлишкова робота сальних залоз) швидке розмноження грибка може призвести до появи на шкірі коричневих плям, що рясно лущаться. Уражені ділянки можуть збільшуватися, зливатися в плями неправильної форми.

Є ймовірність, що шкірні прояви пройдуть самостійно під час зміни погоди на сухішу і прохолоднішу. Однак висівкоподібний лишай може бути заразним для інших тварин і людини, тому захворювання рекомендується лікувати протигрибковими препаратами.

Мокнучий лишай

Вогнища ураження являють собою хворобливі, припухлі ділянки шкіри з пухирцевими висипаннями. На місці пухирців, що лопнули, утворюються мокнучі виразки, волосся склеюється і випадає. Захворювання може спричиняти помірний або сильний свербіж.

Часто це захворювання шкіри є поверхневою або глибокою піодермією чи проявом атопічного дерматиту. Воно не заразне і не передається людині та іншим тваринам.

Стригучий лишай

Це народна назва однієї з форм захворювання на дерматофітоз. Вона проявляється утворенням безволосих ділянок, шерсть на яких коротко обламується і виглядає зістриженою.

У кішок такі осередки найчастіше виникають на голові, грудях, передніх лапах і вздовж гребеня спини. Ці ураження можуть не викликати свербіння.

Стригучий лишай заразний для інших тварин і людини і вимагає обов’язкового лікування, а також вжиття заходів щодо профілактики поширення інфекції.

Слід пам’ятати, що причини виникнення різних уражень шкіри неможливо встановити на підставі одного тільки огляду. Багато захворювань мають схожі зовнішні прояви, але водночас вимагають різного підходу до лікування і профілактики. Для правильної постановки діагнозу і призначення ефективного лікування необхідно звернутися до ветеринарної клініки.

Дерматофітози

У ветеринарній практиці лишаєм називаються дерматофітози — група інфекційних захворювань, що вражають кератинізовані тканини (кігті, волосся, роговий шар шкіри). Їх викликають грибки дерматофіти, такі як Microsporum, Trichophyton або Epidermophyton. Відмінною рисою дерматофітів є те, що для виживання їм потрібен білок кератин.

Причини виникнення

За особливостями природного середовища проживання дерматофіти можна розділити на три групи:

• геофільні дерматофіти (M gypseum) зазвичай населяють ґрунт;
• зоофільні дерматофіти (M canis, Microsporum distortum і Trichophyton equinum) адаптувалися до тварин і лише зрідка виявляються в ґрунті;
• антропофільні дерматофіти (Microsporum audouinii) адаптувалися тільки до людей і не можуть виживати в ґрунті.

Найпоширенішим збудником дерматофітозу в кішок є вид Microsporum canis, здатний викликати захворювання як у тварин, так і в людини (мікроспорія). Більша частина випадків зараження людей спричинена цим збудником, і джерелом інфекції зазвичай виступають кішки.

Причини, які сприяють зараженню дерматофітозом

• ослаблений імунітет;
• погане харчування;
• контакт із бездомними тваринами;
• зараження паразитами.

У спекотному, вологому кліматі ризик зараження зростає — так само, як і іншими грибковими захворюваннями.

Як кішка може заразитися дерматофітозом?

Найчастіше зараження відбувається під час контакту

• із хворою твариною,
• з твариною, яка є безсимптомним носієм збудника захворювання,
• з предметами догляду (іграшками, підстилками, мисками, щітками і гребенями, транспортними клітками),
• з меблями в місцях, які відвідували заражені тварини,
• з інфікованим ґрунтом.

Спори збудників дерматофітозів мають високу стійкість у зовнішньому середовищі. За сприятливих умов вони можуть зберігати здатність викликати захворювання протягом 1,5 років. Крім цього, якщо не вживати жодних заходів для знищення спор дерматофітів, вони можуть легко переноситися в нові місця на предметах догляду за тваринами, одязі та взутті людей.

Таким чином заразитися дерматофітозом може навіть кішка, яка ніколи не залишає квартири і не спілкується з іншими тваринами. Більш високим вважається ризик зараження для кішок, які живуть в умовах скупченості (розплідники, притулки), відвідують заходи, пов’язані з великим скупченням тварин (виставки), а також мають можливість вільного вигулу і полювання на гризунів.

Симптоми дерматофітозу

Типові ураження шкіри при мікроспорії у кішок мають вигляд округлих безволосих ділянок шкіри, вкритих ніжними сірими лусочками. Іноді відзначається свербіж. Такі ураження найчастіше виникають у кішок у ділянці голови, вух, передніх лап.

Можливі також зовнішні прояви захворювання у вигляді інших уражень шкіри, як вогнищевих (комедони, керіон), так і таких, що охоплюють великі ділянки тіла (дифузна алопеція, міліарний дерматит, себорея).

У перських кішок трапляється псевдоміцетома — ураження, що характеризується виникненням у підшкірній клітковині вузла, який утворюється внаслідок росту дерматофітів у тканинах. Імовірно, спори потрапляють у тканини з інфікованої волосини через зруйновані волосяні фолікули. У більшості випадків висока температура тіла гальмує ріст грибів, і організм позбувається інфекції: утворюється фурункул, який розкривається на поверхню шкіри. Такі ураження можуть розташовуватися на тулубі кішки і в області основи хвоста.

Дерматофітози, спричинені Trichophyton mentagrophytes і Microsporum gypseum, проявляються з яскраво вираженою запальною реакцією. Нерідко зустрічаються генералізовані форми захворювання. Ураження на морді можуть бути симетричними і супроводжуватися втратою волосся, еритемою, кірочками і фурункульозом. Свербіж може бути виражений різною мірою.

Особливо яскраво виражені симптоми при дерматофітозах можуть спостерігатися у маленьких кошенят, літніх, виснажених кішок, тварин з чутливою шкірою.

У кішок (особливо тих, що належать до порід з довгою і тонкою шерстю) дерматофітоз може протікати у вигляді безсимптомного спороносійства. Можливий також перебіг захворювання з мінімальними клінічними проявами.

Чи небезпечний лишай для людини? Чи можна заразитися від кішки?

Дерматофітози — заразне захворювання, яке може передаватися як іншим тваринам, так і людині.

Найчастіше заражаються діти, люди похилого віку та дорослі з ослабленим імунітетом, які мають пошкодження на шкірі. Також у групі підвищеного ризику вагітні жінки.

Заразитися лишаєм можна навіть за короткочасного контакту з хворою твариною або забрудненими спорами дерматофітів предметами.

Типові клінічні прояви захворювання спостерігаються через 1-3 тижні після зараження.

Що робити при підозрі на лишай у кішки?

Виявивши у кішки на шкірі вогнища запалення або ділянки, позбавлені волосся, слід відвідати ветеринарну клініку для точної постановки діагнозу і призначення лікування. До з’ясування причин захворювання краще обмежити кішку в контактах з іншими тваринами і людьми. Людям, які доглядають за кішкою, слід суворо дотримуватися правил особистої гігієни.

При підозрі на лишай тварину не варто мити, щоб не рознести спори збудника по всьому тілу. Купання можливе після встановлення діагнозу і тільки з лікувальними шампунями.

Діагностика

У ветеринарній клініці лікар насамперед ретельно огляне кішку і поставить її власнику запитання, що стосуються способу життя, годування, поведінки тварини. А також постарається встановити, чи був у кішки та її власника контакт зі збудником інфекції. Можливо, знадобиться проведення зіскрібків шкіри.

Поставити діагноз на підставі одного тільки клінічного огляду неможливо. Буде потрібно проведення додаткових досліджень:

Огляд за допомогою лампи Вуда

Характерне зелене світіння можуть викликати M. canis (менш ніж 50 % штамів), M. distortum, M. ferrugineum і антропофільний M. audouinii, а також деякі бактерії (Pseudomonas aeruginosa, Corynebacterium minutissimum), мило та лікарські препарати, що застосовуються місцево. Під час проведення процедури потрібно пам’ятати про те, що гіфи грибів розташовуються вздовж волосяного стрижня.

Огляд за допомогою лампи Вуда — допоміжний метод діагностики. Виключити з його допомогою зараження дерматофітозом не вдасться. Однак світіння уражених волосків під час використання лампи Вуда дасть змогу цілеспрямовано забрати матеріал для інших досліджень.

Трихоскопія — дослідження за допомогою мікроскопа

Перед збором матеріалу для мікроскопічного дослідження ділянку шкіри обробляють 70 % спиртом для зменшення бактеріального забруднення. Для дослідження використовують пошкоджене обламане волосся, а також волосся з ділянок тіла, на яких під час огляду за допомогою лампи Вуда виявилося характерне світіння. Досліджуючи зразок волосся під мікроскопом, ветеринарний лікар намагається виявити спори збудника. Найбільша кількість пошкодженого волосся спостерігається на периферії вогнища ураження.

Цей метод дослідження дає змогу отримати досить швидкий результат, однак за відсутності явних вогнищ ураження ймовірність виявити інфіковане волосся не така висока. Тому трихоскопія не дає можливості повністю виключити захворювання.

Альтернативний спосіб отримання матеріалу для досліджень — метод вичісування Маккензі.

Цей метод рекомендується для обстеження тварин у великих колоніях з метою виявлення безсимптомних носіїв інфекції.

Стерильною зубною щіткою або гребінцем матеріал для дослідження зчісують з вовняного покриву і шкіри тварини. Потім для мікроскопії викладають на предметне скло, а для посіву поміщають на живильне середовище. Так само можна зібрати матеріал із м’яких меблів, домашнього текстилю, килимів, віконної сітки для дослідження місць проживання кішки.

Точно підтвердити або спростувати зараження дерматофітами можна тільки після ідентифікації збудника шляхом посіву культур.

Посів грибкової культури

Як культуральне середовище використовується декстрозний агар Сабуро. Колонії грибів зазвичай ростуть протягом 14 днів. Вони пишні та мають сірувато-білий колір. За виглядом колоній важко визначити їхню видову приналежність, тому важливо досліджувати їх під мікроскопом. За характерним виглядом спор ветеринарний лікар точно встановить збудника захворювання.

Для проведення цього дослідження існує зручний та інформативний тест, який містить індикатор рН-середовища фенол-червоний. Дерматофіти насамперед розкладають протеїни, що містяться в живильному середовищі, і в результаті утворюють лужні продукти обміну, які змінюють колір середовища на червоний. Сапрофітні гриби вважають за краще насамперед використовувати для харчування вуглеводи, виробляючи при цьому нейтральні та кислі продукти обміну речовин, які не змінюють колір середовища. Коли запас вуглеводів виснажується, вони можуть утилізувати протеїни і в результаті викликати зміну кольору середовища на червоний. У разі зараження дерматофітами червоний колір має виявлятися з моменту появи колонії. Правильно інтерпретувати результат дослідження можна тільки в разі щоденного огляду зростаючих колоній.

Мікроскопічне дослідження препарату з поверхні колонії допомагає визначити видову приналежність дерматофітів.

Біопсія (гістологічне дослідження)

Гіфи грибів можуть перебувати в роговому шарі, волосяних фолікулах і навколо волосяного стрижня. Близько 80 % пацієнтів із дерматофітозами мають позитивну шкірну біопсію.

Мікроскопія забарвлених шкірних препаратів є швидким і точним методом діагностики та застосовується в разі, коли за наявних уражень шкіри всі інші дослідження дали негативний результат.

Як лікувати лишай?

При дерматофітозах у кішок досить часто спостерігається самостійне одужання. Без лікування зникнення клінічних симптомів захворювання може відбутися протягом 1-6 місяців.

Однак є можливість повторного захворювання кішки, зараження її власника, а також інших людей і тварин. Щоб запобігти поширенню захворювання та прискорити одужання хворих тварин, необхідно проводити лікування та дезінфекцію навколишнього середовища.

При локалізованих формах дерматофітозу іноді можливе місцеве лікування. Для цього навколо ураженої ділянки акуратно вистригають шерсть і обробляють уражену зону протигрибковими засобами. Лосьйон або крем, що містять міконазол, клотримазол, наносять на уражену ділянку і шкіру навколо неї кільцем до 6 см, по 2 рази на день. Щоб кішка не злизувала нанесену на шкіру мазь, у період лікування необхідно надягати захисний комір.

При великих ураженнях шкіри рекомендується коротко обстригти або збрити кішці всю шерсть. Особливо це важливо для довгошерстих тварин, шерсть яких складно якісно промити лікувальним шампунем або обробити спреєм. Також цей захід допомагає зменшити надходження спор дерматофітів у навколишнє середовище.

Хвору кішку рекомендується мити 2 рази на тиждень з лікувальним шампунем, що містить хлоргексидин, міконазол, енілконазол. Препарати стабілізованого перекису водню, такі, як шампуні з клімбазолом і тербінафіном, показують хороші результати при лікуванні дерматофітозів. Шампуні з міконазолом найефективніші, коли комбінуються з хлоргексидином. Хлоргексидин як монотерапія має низьку ефективність.

Для зменшення поширення спор дерматофітів у навколишньому середовищі, крім миття, деякі ветеринарні лікарі рекомендують щодня наносити на шерсть кішки, яка проходить лікування, спрей, що містить хлоргексидин.

У разі генералізованої форми дерматофітозу або локальних уражень, що не піддаються місцевому лікуванню протягом 3-4 тижнів, призначають системне лікування протигрибковими препаратами. Ітраконазол і тербінафін є найбільш ефективними та безпечними діючими речовинами для лікування дерматофітозу.

Ветеринарні лікарі намагаються по можливості уникати призначення системного лікування кошенятам молодше 12 тижнів. За станом кішки, що проходить таке лікування, необхідний постійний лікарський контроль.

При проходженні системного лікування слід продовжувати регулярно мити кішку з призначеним ветеринарним лікарем лікувальним шампунем.

Помітне поліпшення стану шкіри має настати через 6-8 тижнів лікування. При його настанні проводиться мікробіологічне дослідження. Після його слід повторювати кожні два тижні, до отримання негативних результатів від трьох посівів поспіль.

Для лікування псевдоміцетоми може бути застосовано хірургічне втручання, а також тривале лікування системними препаратами.

Якщо крім хворої кішки в будинку є інші тварини, які контактували з нею, важливо у всіх провести діагностику захворювання. Тварини з підтвердженим діагнозом дерматофітоз повинні пройти лікування навіть у тому випадку, якщо у них немає шкірних уражень. Здорові тварини, які перебували в контакті з хворими, повинні протягом 14 днів отримувати профілактичне лікування.

Заражених тварин бажано тимчасово ізолювати від здорових, обмежити переміщення хворих та інфікованих тварин у будинку, виділити їм окремі предмети догляду, іграшки, лежанки, які після одужання можна буде викинути.

Тривала ізоляція хворих кішок, особливо в молодому віці, небажана, тому що це може порушити процес соціалізації та виховання, відбившись негативно на всьому подальшому житті тварини.

У будинку, де перебуває хвора тварина, необхідно щодня проводити ретельне прибирання пилососом для видалення зараженого волосся і спор дерматофітів. Вміст пилозбірника слід знезаражувати перед тим, як викинути, а сам пилосос регулярно обробляти дезінфекційним засобом.

Килимів, покривал, м’яких меблів, на яких можуть зберігатися спори збудника, краще позбутися. Якщо замінити меблі немає можливості, їх необхідно дезінфікувати.

Більшість засобів для дезінфекції з протигрибковим ефектом діють на гіфи грибів і неефективні проти спор. Ефективними препаратами для обробки приміщень є засоби з енілконазолом, хлорвмісні засоби з концентрацією активного хлору не менше 5%, а також хлоргексидин (3-4%). Постільну білизну та одяг слід кип’ятити щонайменше 10-15 хвилин або прати на довгій програмі прання за температури щонайменше 90 градусів. Кварцування неефективне для знищення збудників дерматофітозу в навколишньому середовищі. Для особистої гігієни можна використовувати шампуні з кетоконазолом.

Поліпшення стану шкіри та шерсті хворої кішки не є сигналом для припинення лікування.

Заражені лишаєм тварини залишаються джерелом інфекції протягом трьох тижнів, навіть якщо проводиться активне лікування. Захворювання триватиме значно довше і кішка залишатиметься заразною протягом більш тривалого періоду часу, якщо власник не виконує в точності вказівки ветеринарного лікаря, який лікує, або поспішає завершити лікування раніше, ніж кішка повністю позбудеться збудника дерматофітозу та його спор.

Можна зрозуміти власників, яким важко постійно ретельно обробляти всіх вихованців і квартиру спеціальними засобами, коли на шкірі кішки вже немає зовнішніх ознак захворювання. Однак спори дерматофітів дуже стійкі, і якщо припинити лікування та оброблення поверхонь завчасно, може статися рецидив.

Народні методи лікування

Не можна намагатися позбутися лишаю за допомогою одних тільки народних засобів. Лікування призначається ветеринарним фахівцем виходячи з віку, стану здоров’я тварини, площі та характеру уражень.

Іноді застосування медикаментозного лікування тимчасово протипоказано, наприклад, у разі маленького віку кошеняти або вагітності у кішки. Тоді народні засоби можуть використовуватися як тимчасове полегшення стану тварини. Для усунення свербежу, якнайшвидшої регенерації дерми можна застосовувати зовнішньо, наприклад, настоянку календули, відвари валеріани, материнки, ромашки, подорожника, лопуха, фіалки триколірної, деревію. Олія чайного дерева має виражений протигрибковий ефект. Використовувати ефірну олію в чистому вигляді не можна, оскільки вона може викликати сильне подразнення шкіри.

Слід пам’ятати, що народні засоби є доповненням до повноцінного лікування, замінити його повністю вони не зможуть. Лікування без відповідної діагностики та лікарського контролю може не тільки не принести результатів, а й нашкодити. Наприклад, такі народні засоби, як припікання вогнищевих уражень шкіри спиртовими розчинами (йодом, зеленкою), соком чистотілу часто призводять до опіків.

Як запобігти шкірним захворюванням?

У країнах Європи та США вакцини від дерматофітозів не використовуються.

Щоб не допустити захворювання домочадців і домашніх улюбленців лишаєм, дотримуйтеся простих правил:

• Обмежуйте та запобігайте контактам із дикими та бездоглядними тваринами.
• Регулярно оглядайте шкіру та шерсть своєї кішки. Рани та подряпини обробляйте антисептиками. Якщо помітите на шкірі запалені ділянки, випадання шерсті, лупу, свербіж — зверніться за консультацією до ветеринарної клініки.
• Дотримуйтесь гігієни. Своєчасно проводьте прибирання та дезінфекцію в будинку. Після спілкування з тваринами, особливо чужими, мийте руки.
• Вчасно обробляйте кішку від бліх, кліщів і внутрішніх паразитів.
• Забезпечте кішці якісне, повноцінне харчування, що відповідає її віку та фізіологічним потребам. Використання для годування кішки збалансованих промислових раціонів.

Популярні породи та тренди 2025 року.