Кіт не може сходити в туалет?

Утруднення і припинення сечовипускань у кішок — одна з важливих і цілком обґрунтованих причин для звернення по допомогу до ветеринарної клініки. Порушення відтоку сечі швидко призводять до погіршення загального стану вихованця і можуть стати причиною його загибелі.

Зрозуміти, що улюбленець має проблеми із сечовипусканням, неважко, якщо уважно спостерігати за його поведінкою і регулярно контролювати стан туалетного лотка.

Нормальна робота сечовидільної системи у котів

У нормі обсяг сечі, що виділяється дорослою кішкою середнього розміру, має становити від 100 до 200 мл. Ця кількість сечі виводиться з організму кішки протягом доби, за 2-4 сечовипускання.

Частота сечовипускань у здорової кішки залежить від:

• статі

У середньому некастровані коти виділяють сечу частіше, ніж кішки, оскільки більш схильні залишати сечові мітки. У стерилізованих і кастрованих тварин сечовипускання можуть бути рідшими. Під час вагітності кішка може відвідувати лоток частіше, ніж зазвичай.

• віку

Кошенята мають невеликий об’єм сечового міхура і тому відвідують лоток частіше за дорослих кішок. Коли кошеня підросте, кількість сечовипускань зменшиться. Літні особини можуть почати частіше відвідувати лоток через ослаблення сфінктера сечового міхура.

• вгодованості

Надмірна вага може призвести до збільшення кількості сечовипускань. Водночас ослаблення м’язів може призвести до того, що сечовий міхур не буде спорожнятися повністю.

• рухливості

Активні вихованці потребують більшої кількості рідини, п’ють частіше і тому можуть частіше відвідувати лоток, ніж їхні малорухливі одноплемінники.

• типу харчування

При харчуванні сухим кормом кішки можуть споживати менше рідини і виділяти більш концентровану сечу, ніж їхні родичі, які харчуються вологими кормами.

Коли час звернутися до ветеринарної клініки?

До ознак, що вказують на проблеми сечовидільної системи, належать:

• полакіурія — значне почастішання сечовипускань;
• олігурія — зменшення сечовиділення;
• анурія — відсутність сечовипускання протягом доби і довше;
• гематурія — поява крові в сечі;
• періурія — сечовипускання в незвичних місцях;
• вокалізація при спробах сечовипускання;
• наполегливе вилизування пахової ділянки;
• дизурія — утруднене, болісне сечовипускання.

Через хворобливі відчуття або неможливість помочитися кішка подовгу сидить у лотку в напруженій позі, іноді супроводжуючи походи в туалет гучним, жалібним нявканням.

1. Нормальна поза для сечовипускання:

• тварина розслаблена
• задні лапи зігнуті
• шия і спина на одній “прямій”

2. Ознаки проблем із сечовипусканням у кота:

• згорблена спина, шия вигнута
• передні лапи поставлені вертикально
• коліна висунуті вперед
• сеча виходить із зусиллям, іноді по краплині

Крім перерахованих вище симптомів можуть спостерігатися такі ознаки поганого самопочуття:

• млявість і сонливість;
• зниження або повна втрата апетиту;
• збільшення обсягу живота;
• підвищення температури тіла;
• набряки в області лап і шиї;
• блювота і діарея;
• слабкість тазових кінцівок, судоми.

Якщо у кішки виявляється одна або кілька із зазначених вище ознак, потрібно якомога швидше відвідати з нею ветеринарну клініку.

Особливо важливо не залишати без уваги явне занепокоєння кішки під час сечовипускання, а також відсутність сечі або її незначне виділення протягом доби. Анурія — стан, небезпечний для життя вихованця, який у разі ненадання кваліфікованої ветеринарної допомоги може призвести до його загибелі протягом 48-92 годин!

Навіть якщо насторожуючі симптоми через деякий час зникли самостійно, не варто відкладати візит до ветеринарного лікаря. Своєчасне виявлення захворювань уможливлює їх більш швидке та повне лікування.

Можливі причини утруднень під час сечовипускання

Труднощі з сечовипусканням можуть виникнути у кішки як внаслідок захворювань, так і під впливом зовнішніх факторів. Усунувши їх, власник допоможе своєму улюбленцю уникнути виникнення проблем з туалетом.

До основних зовнішніх чинників, які можуть призвести до зменшення об’єму сечі та підвищення її густини і цим посприяти виникненню проблем під час сечовипускання, належать:

• порушення питного режиму (недостатнє споживання води);
• тривале перебування в жаркому приміщенні;
• занадто швидкий перехід на харчування сухим кормом;
• перенесений стрес.

Однак досить часто причиною труднощів і хворобливих відчуттів під час сечовипускання стають різні патологічні процеси, для усунення яких кішці потрібна насамперед допомога ветеринарного лікаря.

Згідно з дослідженням, проведеним в університеті Огайо, встановлено, що за останні 50 років у кішок, власники яких звернулися до ветеринарних клінік штату зі скаргами на порушення сечовипускання, найчастіше виявлялися:

1. цистит (55,69%);

2. сечокам’яна хвороба (20%);

3. інші хвороби, серед яких:

• захворювання нирок;
• травми сечовипускального каналу;
• травми хребта;
• новоутворення сечовивідних шляхів;
• аномалії розвитку.

З цього можна зробити висновок, що найпоширенішою причиною утрудненого сечовипускання у кішок є захворювання нижнього відділу сечовивідних шляхів.

Цистит — це запалення сечового міхура. Він може виникнути внаслідок пошкодження слизової оболонки хвороботворними бактеріями та вірусами, або бути ідіопатичним, тобто розвинутись без встановлених причин. Може виникнути на тлі стресу.

Цистит супроводжується болючістю під час сечовипускання. Крім того, запальний процес призводить до зміни кислотності сечі, що сприяє утворенню важкорозчинних солей. Сольові кристали, а також лейкоцити, еритроцити та слиз, потрапляючи до уретри, можуть склеїтися й утворити пробку, що утруднює або унеможливлює виділення сечі.

Сечокам’яна хвороба — порушення обміну речовин, яке проявляється утворенням поодиноких або множинних каменів (уролітів) в органах сечовивідної системи.

До виникнення і зростання уролітів у сечовивідних шляхах кішки призводять підвищена щільність сечі та зміна її кислотності.

У сечовивідних шляхах кішок виявляються солі такого складу:

• струвіти (комплексні солі, що містять фосфат магнію й амонію) становлять 70-90% усіх виявлених каменів;
• оксалати (солі щавлевої кислоти) — 5-8%;
• урати (солі сечової кислоти) — 2-4%;
• фосфат кальцію — 1-3%;
• цистинові камені — 2-22%;
• силікатні камені — 1-3%;
• змішані камені — 5-10%.

Небезпека сечокам’яної хвороби полягає в тому, що камені травмують слизові оболонки сечовивідних шляхів, а також можуть закупорити їхній просвіт, спричиняючи різкий біль під час спроб сечовипускання та ускладнюючи, а в деяких випадках унеможливлюючи відтік сечі.

Цистит і сечокам’яна хвороба трапляються в улюбленців обох статей, проте обструкція уретри в котів спостерігається частіше, ніж у кішок. Це пов’язано з особливостями будови сечівника: коти мають вужчу і вигнуту уретру.

До чинників, які спричиняють виникнення захворювань нижнього відділу сечовивідних шляхів у котів, належать:

• Малорухливий спосіб життя та надмірна вага. Зайва вага і недостатня фізична активність є факторами ризику розвитку захворювань сечовивідних шляхів, тому що супутні їм окислювальний стрес і гормональні зміни призводять до зміни pH сечі та збільшення вироблення медіаторів запалення.
• Генетична схильність. У представників перської породи кішок (особливо світлих забарвлень) є спадкова схильність до утворення каменів струвітного типу. До утворення каменів оксалатного типу, крім перських, схильні довгошерсті кішки гімалайської та бірманської породи.
• Недостатнє споживання води. При низькому споживанні води організм кішки утворює надмірно концентровану сечу. При цьому кішка рідше ходить до туалету, що в сукупності з підвищенням концентрації солей у сечі збільшує ризик утворення уролітів і приєднання інфекції.
• Стреси. Стрес є однією з передбачуваних причин виникнення ідіопатичного циститу, помітно знижує стійкість організму до інфекцій і може спровокувати зміни кислотності сечі, які сприяють утворенню та росту уролітів. До стресу у кішки можуть призвести будь-які зміни звичного оточення: зміна власника, переїзд у новий дім, зміна режиму годування, поява в будинку нових людей і тварин тощо.
• Незбалансоване харчування. Їжа, що містить велику кількість магнію і фосфору, може призвести до формування уролітів струвітного типу. Оксалатні камені утворюються в разі нестачі в раціоні калію і натрію, вітаміну D, надмірного надходження в організм щавлево-оцтової кислоти та підвищеного виділення кальцію із сечею. Крім того, недостатнє споживання кішкою рідини призводить до утворення більш концентрованої сечі, що є додатковим фактором ризику.

Допомога кішці в домашніх умовах

Якщо у вихованця виникли труднощі із сечовипусканням, не варто намагатися допомогти йому домашніми засобами. Найкращим рішенням буде максимально швидке звернення до ветеринарної клініки.

Якщо немає можливості відвідати ветеринарну клініку негайно, зверніться за консультацією телефоном. Ветеринарний лікар за необхідності роз’яснить, які спазмолітичні та знеболювальні препарати і в якій дозі можна дати кішці для зняття спазму і больових відчуттів.

Не потрібно для зменшення хворобливості застосовувати зігрівальні компреси. Тепло може посилити запалення і прискорити розмноження хвороботворних бактерій.

Не слід також зайвий раз обмацувати живіт кішки і намагатися допомогти їй сходити в туалет за допомогою масажу. Занадто сильний тиск на область сечового міхура може призвести до його травми.

Допомога в умовах ветеринарної клініки

Затримка сечі у кішки — стан, що вимагає невідкладної ветеринарної допомоги. Якщо не усунути причину затримки сечі, вже за 24 години у кішки починає розвиватися гостра ниркова недостатність, яка без своєчасного лікування призводить до важкої інтоксикації та загибелі тварини.

Невідкладна допомога

В умовах ветеринарної клініки стан пацієнта, що надійшов, оцінюють на підставі клінічного огляду тварини, опитування власника, результатів УЗД, загального та біохімічного аналізу крові, в якому важливими є показники рівня креатиніну і сечовини в крові.

При своєчасному початку лікувальних процедур гостра ниркова недостатність оборотна. Для її усунення застосовується внутрішньовенне введення розчинів для відновлення водно-сольового і кислотно-лужного балансу в організмі. Тривалість їх застосування визначається ветеринарним лікарем.

Сечовий міхур кішки звільняють від сечі за допомогою проколу через черевну стінку (декомпресійний цистоцентез). Отриману сечу відправляють у лабораторію для дослідження.

Щоб точно встановити причину виниклого патологічного стану, ветеринарним лікарем можуть бути проведені ультразвукове дослідження, за необхідності — рентгенографічне дослідження і цистоскопія.

Потім вживаються дії, спрямовані на відновлення вільного відтоку сечі. Для цього застосовуються:

• спазмолітичні препарати — лікарські засоби, що частково або повністю усувають спазм гладкої мускулатури внутрішніх органів і стінок судин;
• знеболювання — для зняття хворобливості під час сечовипускання;
• нестероїдні протизапальні препарати — для усунення запалення в слизових сечовивідних шляхів;
• анксіолітики, або заспокійливі засоби — для зняття стресового стану у кішки, а також для профілактики рецидивів ідіопатичного циститу;
• катетеризація — введення через уретру катетера, за допомогою якого в сечовий міхур можуть вводитися лікарські речовини і видалятися надлишки сечі. Виконується під седацією, в асептичних умовах. Катетер встановлюється на термін не більше 3 діб. Катетеризацію рекомендовано виконувати тільки в разі, якщо неможливо спорожнити сечовий міхур за допомогою декомпресійного цистоцентезу;
• уретростомія — хірургічний метод усунення непрохідності уретри, до якого вдаються в разі неможливості виконати катетеризацію (травми і рубцеві зміни, новоутворення в уретрі, закупорка великим каменем за неможливості видалити або розчинити його). Також уретростомію виконують у разі повторної обструкції уретри з частотою 2-3 рази на 3 місяці. Під час уретростомії закупорену ділянку сечовипускального каналу видаляють і формують штучний сечовипускальний отвір достатньої ширини.

Подальше лікування

На жаль, захворювання нижніх відділів сечовивідних шляхів у кішок нерідко рецидивують. Щоб уникнути повторення неприємних епізодів, після зняття гострого стану потрібно проводити підтримуюче лікування, а також серйозно переглянути умови утримання і раціон вихованця.

Під час виписки кішки з ветеринарної клініки власник отримає від лікаря докладні інструкції з догляду за вихованцем і застосування необхідних лікарських препаратів. Вони можуть знадобитися для зняття больових відчуттів, зменшення запалення, придушення росту бактеріальної та грибкової мікрофлори, стимуляції відновлення слизової оболонки сечового міхура.

Для відновлення здоров’я кішки спокійна, безстресова обстановка в будинку важлива не менше, ніж неухильне виконання всіх призначень ветеринарного лікаря. Крім терплячого, ласкавого ставлення до улюбленця й організації комфортного для нього життєвого простору, для зменшення стресу можна використовувати засоби, які містять феромони і котячу м’яту.

Спеціальна дієта

Як під час лікування, так і після нього кішка, у якої спостерігалися порушення в роботі сечовидільної системи, потребує особливого харчування. Раціон для такого вихованця підбирається індивідуально, під контролем ветеринарного лікаря.

Корм, який отримує хвора кішка, має відрізнятися зниженим вмістом мінеральних речовин, що входять до складу уролітів, до утворення яких у вихованця є схильність. Крім того, харчування має сприяти підтримці оптимальної кислотності сечі.

Досягти цього легше при використанні для годування улюбленця спеціальних ветеринарних дієт. Важливо пам’ятати, що призначати їх має тільки ветеринарний лікар на підставі проведених лабораторних досліджень.

Заходи профілактики захворювань сечовивідних шляхів

Щоб зменшити ризик виникнення у кішки захворювань, які можуть призвести до труднощів із сечовипусканням, важливо дотримуватися відомих багатьом власникам правил утримання, годівлі та ветеринарного обслуговування вихованців.

• Намагайтеся зробити будинок комфортним і безпечним для кішки. Стрес є одним з передбачуваних факторів ризику виникнення ідіопатичного циститу.
• Утримуйте туалетний лоток у порядку, регулярно видаляйте з нього продукти життєдіяльності та забруднений наповнювач. Кішка — вельми охайна тварина, поганий санітарний стан лотка може змусити її стримувати сечовипускання, що не корисно для організму.
• Стимулюйте рухову активність кішки і не допускайте появи у неї зайвої ваги.
• Слідкуйте за тим, щоб у кішки завжди був доступ до питної води. Особливо важливо не обмежувати в питті при харчуванні сухим кормом. Якщо вихованець п’є недостатньо, можна збільшити в його раціоні частку вологих кормів, використовувати різноманітні способи подачі води (миски різних типів, фонтанчики).
• Раціон має бути повноцінним і збалансованим за поживними речовинами. Під час годування готовими раціонами бажано віддавати перевагу кормам супер преміум класу. Вибираючи корм, потрібно враховувати вік вихованця, стан його здоров’я та індивідуальні особливості організму.
• Регулярно проводьте обробки від зовнішніх і внутрішніх паразитів, своєчасно робіть щеплення від інфекційних хвороб. Крім того, не рідше ніж раз на рік здорового улюбленця слід приносити у ветеринарну клініку для профілактичного огляду.
• При появі ознак поганого самопочуття звертайтеся по допомогу до ветеринарного фахівця. Спроби самостійно лікувати тварину за допомогою народних засобів або ліків з медичної аптечки найчастіше призводять до втрати часу і можуть викликати небезпечні наслідки.

Дотримання цих простих правил допоможе вам зберегти здоров’я улюбленця, а якщо проблеми все ж виникли, зберегти високу якість його життя.

Додатковий матеріал:

• У хворобі і в здоров’ї. СКХ (сечокам’яна хвороба).
• Що таке ідіопатичний цистит у кішок: симптоми та причини.
• Як неякісний сухий корм впливає на сечовипускання кішки.
• Хвороби нирок у котів. Як розпізнати захворювання і допомогти улюбленцю вчасно?

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.