Холангіт у котів — що це, симптоми та лікування.

Більшість захворювань травного тракту проявляються схожими симптомами, тому самостійно відрізнити одну патологію від іншої практично неможливо. Одне з частих захворювань цієї системи — холангіт, який на початковій стадії може виглядати як звичайне отруєння. У цій статті ми розповімо, що таке холангіт у кішок, розберемо його симптоматику, лікування, діагностику та профілактику.

Загальна інформація про захворювання

Холангітом називають запальне захворювання жовчних проток. Нерідко до запалення також схильні тканини печінки та епітелій тонкого кишечника. Одна з основних причин холангіту — потрапляння патогенних бактерій із дванадцятипалої кишки по судинах печінки. Холангіт досить часто супроводжує захворювання тонкого кишківника (ентерити) і підшлункової залози, але може протікати і самостійно, без залучення до запального процесу інших органів.

Спровокувати захворювання жовчних шляхів можуть глистяні інвазії, а також ураження аутоімунного характеру внаслідок аномальної реакції власної імунної системи тварини.

Причини холангіту

Причинами бактеріального холангіту зазвичай є сальмонельоз або колібактеріоз — небезпечні бактеріальні інфекції. За такого холангіту патогенні мікроорганізми проникають у жовчні шляхи з кишківника. Також причинами ураження бувають паразитарні захворювання, такі як фасціольоз, дикроцеліоз.

Холангіти у кішок часом розвиваються внаслідок ураження організму токсинами, внаслідок нестачі поживних речовин у раціоні.

Виділяють три основні типи захворювання:

1. Нейтрофільний (гнійний) — частіше його причинами є патогенні мікроорганізми, а також найпростіші та грибки. Може ускладнюватися закупоркою проток жовчного міхура.
2. Лімфоцитарний (негнійний). Зазвичай виникає внаслідок гнійного типу холангіту, а також самостійно внаслідок аутоімунних захворювань. Як правило, такий тип недуги супроводжується запаленням підшлункової залози та кишечника.
3. Хронічний. Він відбувається частіше за ураження печінки гельмінтами. Паразити змінюють структуру тканин жовчовивідних шляхів, можуть викликати звуження їхнього просвіту або зовсім перекрити його.

Також передумовою для виникнення захворювання називають холеостаз — уповільнене або повністю припинене виділення жовчі. Причинами можуть стати збої в її синтезі печінкою, непрохідність жовчних шляхів.

Холеостаз — це «супутник» таких станів:

• Онкологічних патологій, що вражають жовчний міхур, жовчні шляхи;
• Дискенезії — порушення моторики;
• Кісти (патологічні порожнини) в загальній жовчній протоці;
• Звуження великого сосочка дванадцятипалої кишки;
• Камені в жовчних протоках.

Крім того, розвиток холангіту можуть спровокувати механічні пошкодження стінок проток під час ендоскопічних досліджень, хірургічних маніпуляцій — їх називають ятрогенними.

У групі ризику перебувають тварини зі спадковою схильністю до холангіту.

Також схильні до нього представники деяких порід, наприклад, перські кішки. Ще один фактор ризику — похилий вік. Тварини старше семи років більш схильні до розвитку аутоімунних захворювань, зокрема холангіту, ніж молоді.

Холангіт частіше зустрічається при скупченому утриманні вихованців одночасно з мізерним раціоном, наприклад, у притулках для тварин.

Чи небезпечний холангіт?

Захворювання жовчних проток у кішок може проявлятися важко й ускладнюватися небезпечними станами, наприклад, скупченням рідини в черевній порожнині. Якщо своєчасно не надати допомогу, можливий навіть летальний результат. Нейтрофільний холангіт у кішок характеризується ознаками, що швидко наростають, і прогресуючим погіршенням стану вихованця, тому ризик розвитку небезпечних ускладнень при такому типі великий.

Небезпечно й те, що запідозрити холангіт за хронічного перебігу буває важко, оскільки клінічна картина часто розмита — це загрожує втратою часу, який необхідний для лікування.

Симптоми холангіту в котів

Ознаки холангіту можуть бути неявними, особливо за хронічного і лімфоцитарного типу перебігу у літніх тварин. Власники можуть спостерігати періодичну блювоту, діарею, погіршення апетиту, втрату ваги у вихованця. Можлива поява жовтяниці — забарвлення слизових оболонок очей, ротової порожнини і шкіри в жовтий колір (іктеричність).

У вихованців з нейтрофільним типом холангіту захворювання часто протікає в гострій формі, з ознаками, що інтенсивно наростають. Симптоми такого холангіту у кішок включають підвищення температури, появу загальної слабкості, зниження апетиту або повну відмову від корму. Блювота при гнійному типі холангіту зазвичай посилена, також характерна діарея і пожовтіння слизових оболонок.

Діагностика патології

Для постановки вірного діагнозу ветеринарний лікар опитує власника про поведінку і спосіб життя кішки, проводить огляд, бере необхідні аналізи і направляє на додаткові інструментальні обстеження, якщо є потреба. Важливо виключити захворювання печінки, інтоксикацію, пухлини, запалення очеревини.

Зазвичай ветеринарні фахівці призначають такі дослідження:

• Загальний і біохімічний аналізи крові;
• Загальний аналіз сечі;
• Рентгенографічне та ультразвукове дослідження;
• Рідше лапароскопічне обстеження з дослідженням печінкових тканин.

За аналізами крові можливо виявити підвищений рівень кров’яних клітин лейкоцитів і печінкових біохімічних показників. Під час ультразвукового та рентгенівського обстеження можна зафіксувати збільшення печінки, утруднений відтік жовчі або повну закупорку жовчовивідних проток.

Лапароскопічний метод, тобто хірургічне втручання через невеликий отвір, досить точно дає змогу поставити діагноз і взяти зразки клітин печінки.

Лікування холангіту в котів

Терапія різних типів хвороб жовчовивідних проток часом є складним завданням. Ветеринарний лікар може призначити застосування антибіотиків без токсичної дії на печінку. При лікуванні лімфоцитарного і хронічного типу цієї хвороби можливе використання імуностимуляторів і стероїдних гормонів.

Для лікування всіх видів холангіту у кішок застосовують гепатопротектори для відновлення клітин печінки і підтримки їхньої функції в нормі. Призначаються вітамінно-мінеральні комплекси. У разі зневоднення проводиться заповнення втрат рідини постановкою крапельниць зі спеціальними розчинами.

Якщо було виявлено закупорку проток або розвиток запалення в очеревині, може знадобитися оперативне лікування.

Важливим для лікування холангіту стає нормалізація харчування тварини. Ветеринарний лікар може призначити готову лікувальну дієту з легкозасвоюваними інгредієнтами і зниженим вмістом білків для підтримки функції печінки.

Чи потрібен спеціальний догляд?

Власнику потрібно підготуватися до того, що лікування холангіту — процес не швидкий. На повне одужання може знадобитися від декількох тижнів до декількох місяців з регулярною здачею аналізів і контролем результатів лікування у ветеринарній клініці.

Ніякого специфічного догляду при холангіті у кішок не потрібно, проте важливо суворо дотримуватися всіх призначень ветеринарного лікаря, особливо якщо тварині було проведено операцію. Догляд включає застосування призначених лікарських засобів, обробку швів, дотримання дієти, контроль поведінки і стану кішки.

Можливі ускладнення холангіту

Частим ускладненням хронічного перебігу холангіту є цироз печінки та водянка черевної порожнини. Є ризик розвитку печінкової енцефалопатії — змін з боку центральної нервової системи. Прогноз у разі розвитку таких ускладнень не дуже сприятливий, ці стани потребують особливої уваги, оскільки за печінкової енцефалопатії відбуваються незворотні зміни в печінковій тканині. Це одна з причин, чому так важливо вчасно починати терапію.

Профілактика захворювання

Для профілактики холангіту рекомендується стежити за раціоном вихованця. Важливо підібрати відповідний збалансований корм і не давати продукти зі свого столу, особливо сире м’ясо і рибу — вони підвищують ризик розвитку кишкової інфекції або глистової інвазії. Допускається давати тільки термічно оброблені продукти, використання яких у раціоні погоджено з ветеринарним лікарем.

У кішок, які харчуються готовими якісними кормами, холангіт розвивається рідше.

Адже відповідальні виробники уважно підходять до якості сировини.

Для тварин з несприятливим спадковим фактором і кішок старше 7 років важливо проходити профілактичні обстеження не рідше ніж двічі на рік, зокрема здавати кров і сечу, а також за необхідності проводити ультразвукові дослідження органів травного тракту.

Не варто також забувати про важливість дегельмінтизації та щорічної вакцинації кішок від вірусних інфекцій.

Резюме

• Холангіт — це запальне захворювання жовчних проток. Воно небезпечне ускладненнями у вигляді серйозніших патологій печінки.
• Основні причини холангіту: спадкова схильність, неправильне харчування, інфекції, гельмінти, отруєння.
• Є три основні типи холангіту у кішок: нейтрофільний (гнійний), лімфоцитарний (негнійний), хронічний.
• Ознаки гострого холангіту наростають швидко, а при хронічному перебігу можуть бути розмиті. Захворювання характеризується блювотою, втратою маси тіла, діареєю, жовтяницею шкіри та слизових оболонок.
• Діагностується холангіт під час огляду, взяття аналізів крові та сечі, проведення УЗД і рентгенографії органів травної системи, а також лапароскопічним дослідженням.
• Лікування холангітів комплексне. Можуть бути призначені антибіотики, препарати для підтримки функції печінки, стероїдні гормони, імуностимулятори, вітамінно-мінеральні комплекси. У разі закупорки проток жовчі та запалення очеревини може бути проведена операція.
• Важливим етапом лікування є дієтотерапія.
• Профілактика можлива завдяки вакцинації, дегельмінтизації, годівлі якісним кормом і профілактичних оглядів у ветеринарній клініці, особливо у вікових / літніх / старих і тварин, які перебувають у зоні ризику за спадковим фактором.

Хвороби жовчовивідних шляхів у кішок трапляються нерідко і обов’язково вимагають терапії. Власнику тварини рекомендується знати ознаки захворювань печінки і жовчного міхура. Жовтяниця — це вже ознака запущеного процесу, коли зволікати не можна. За перших підозр на погіршення самопочуття вихованця (часті напади блювоти, діарея, зниження ваги, відсутність апетиту), зверніться до ветеринарного лікаря. Літніх тварин необхідно обстежувати мінімум раз на півроку. Тоді є шанс виявити холангіт на ранній стадії, коли він ефективніше піддається лікуванню.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.