Гурдбасар (Азербайджанська вівчарка): фото, все про собаку.

Азербайджанський вовкодав гурдбасар — аборигенна порода, яка почала формуватися понад 3 тисячі років тому на Кавказі. Популяція тварин була зосереджена на території сучасного Азербайджану, який визнаний батьківщиною виду.

У побуті цього собаку можуть називати по-іншому, а саме: алабаш, гурд, чабан, гойтун.

Короткі відомості про гурдбасара

Азербайджанський гурдбасар здавна використовувався обивателями для допомоги у випасі худоби, а також її охорони. Пес є чудовим сторожем через вроджений територіальний інстинкт.

Країна ?? (Азербайджан)

Порода визнана національним надбанням Азербайджану. Крім цієї країни, її можна зустріти в інших кавказьких державах — Вірменії, Грузії, а також у СНД (країнах колишнього Радянського Союзу).

Група

Гурдбасари не визнані МКФ і РКФ. Вони належать до робочої групи собак.

Шерсть

Шерсть гурдбасарів пряма, груба і жорстка на дотик. Вона густа, має середнє прилягання до тіла. Підшерсток щільний і більш м’який. За довжиною ості азербайджанська вівчарка ділиться на три типи:

• довгошерстий — покривний волос близько 10-12 см завдовжки, при цьому добре опушений хвіст, є комір і очоси на стегнах;
• короткошерстий — волосся не більше 3-5 см завдовжки, без очосів і добре опушених областей;
• проміжний — волосся 5-10 см, слабкі очоси на стегнах і хвості.

Забарвлення

Представники виду можуть мати будь-яке забарвлення шерсті — однотонну масть, поєднання 2-х і більше кольорів, різні відмітини та малюнки покриву. Найпоширеніше забарвлення — руде і коричневе різних відтінків.

Розміри

Азербайджанський вовкодав належить до великих порід. Зріст особин у холці починається від 65 см. Суки витонченіші за псів і значно нижчі.

Вага

Маса тіла цих собак у середньому 45-60 кг, але трапляються особини з набагато більшою вагою.

Темперамент

Гурдбасар — енергійний собака, що має потребу у високій активності, проте він абсолютно неметушливий. Представники породи мають врівноважену і стабільну психіку, їхня поведінка цілком передбачувана для власника. Їм невластива злість і безпричинна агресія. Так, це чудові охоронці, які в разі порушення кордонів ввіреної їм території спочатку завжди попереджають чужинця гучним гавкотом і займають оборонну позицію. Першими вони будуть атакувати тільки в крайньому випадку, при явно вираженій небезпеці. Ці пси безстрашні, вони мають високу швидкість реакції і вміють добре оцінювати навколишнє оточення.

Азербайджанські алабаші — вольові, горді та впевнені в собі пси, вони схильні до самостійності та домінування. Впоратися з таким собакою новачкові буде вкрай складно.

Утримання

Гурдбасар однозначно не підходить для квартирного утримання. Його потреба в тривалому вигулі та фізичній активності занадто висока. Найприйнятніший варіант — проживання в будинку за містом з прилеглою територією для вільного вигулу.

Собак цієї породи можна тримати в обладнаному вольєрі, але не на постійній основі. Для них важливо працювати — здійснювати патрулювання і охороняти будинок від зазіхань чужинців.

Народжуваність

Ці великі пси формуються досить повільно. Їхній організм закінчує своє зростання приблизно до 3-х років. Статевозрілість настає раніше, проте особин не рекомендується в’язати до 1,5-2-х років, при цьому сук тільки після другої тічки. Самка приносить у посліді 6-10 цуценят, але буває більша і менша кількість малюків.

Тривалість життя

Очікуваний термін життя азербайджанської вівчарки — 12-15 років.

Використання

Азербайджанська вівчарка — службова порода. На батьківщині вона часто використовується поліцією, армією, прикордонною службою для патрулювання та охорони. У господарстві — це прекрасний помічник для випасу худоби, а також надійний сторож.

Фото гурдбасара

На фото можна побачити гурдбасарів — цих гордих і впевнених у собі велетнів.

Історія походження гурдбасара

Історія породи, на думку фахівців, налічує близько 3-х тисяч років. Імовірно його предками були мастифи з Тибету і стародавні молосси. Вид довгий час формувався на Кавказі без втручання людини. Пізніше власники собак допускали до розведення тільки здорових, сильних і витривалих особин, які не мають проблем із психікою. Екстер’єру при цьому не приділяли особливої уваги. Тому вигляд пса залишився максимально наближеним до початкового.

Ідентичність виду збереглася завдяки віддаленості районів проживання цих тварин і неможливості довільно схрещуватися з іншими породами. У СРСР у 20-ті роки цей собака був внесений до спеціалізованих довідників під найменуванням азербайджанська степова вівчарка.

У 1933 р. Йосип Сталін видав Указ «Про розвиток вітчизняного собаківництва», що призвело до масового вивезення гурдбасарів з території їхнього проживання. Їх стали використовувати для виведення московської сторожової породи. Згодом це призвело до значного скорочення чисельності популяції, проте завдяки старанням ентузіастів її вдалося відновити.

Опис породи гурдбасар

Собака гурдбасар має такі характерні ознаки зовнішнього вигляду, закріплені в стандарті, який був розроблений фахівцями товариства «Собаки кавказьких порід» і затверджений у 2008 році:

• Голова велика, череп широкий. Вилиці добре окреслені. Лоб сплощений, має неглибоку розділову борозну. Лінія стопа чітко виражена. Морда трохи звужується до мочки. Спинка носа пряма. Щелепи добре розвинені, особливо нижня. Зуби великі. Прикус прямий з невеликим перекусом або кліщеподібний.
• Очі середнього розміру, посаджені глибоко. Мають овальну форму. Повіки пігментовані. Колір райдужки карий.
• Вуха невеликого розміру, розташовуються на одній лінії з очима. Коротко купіруються.
• Кістяк міцний, конституція тіла масивна, але не приземкувата. Мускулатура добре розвинена. Шия середньої довжини. Загривок міцний, чітко позначений. Спина широка, мускулиста. Грудна клітка глибока. Живіт підтягнутий.
• Кінцівки сильні, прямі, з паралельним поставом. Задні розставлені трохи ширше. Суглоби добре виражені. Лапи великі, широкі. Допускається наявність прибулих пальців на задніх кінцівках.
• Хвіст посаджений високо. Закручується в бублик або серп, проте не закидається на спину. Частіше його купірують.

Характер гурдбасара

Гурдбасар — гордовитий пес. Він ніби дивиться на всіх своїх побратимів «зверхньо». Проте він неконфліктний і не є провокатором, але лише в тому випадку, якщо не порушуються його кордони. До інших домашніх улюбленців він ставиться лояльно, терпляче і часом доброзичливо, найбільш вразливих бере під опіку, але над деякими нерідко домінує.

З дітьми він уважний і турботливий. Ніколи не образить малюка, а буде опікати і захищати його. Однак батькам не варто залишати дітей з цим великим вихованцем без нагляду.

Щодо чужинців алабаш завжди пильний і насторожений. Порушників він облає і піде в атаку, якщо ті зазіхнуть на його територію. З бажаними для господаря гостями контактуватиме не одразу, а тільки після того, як за ними поспостерігає і вивчить їх.

Азербайджанський вовкодав — відданий пес, який нескінченно прив’язаний до свого власника. Це собака одного господаря. Інших домочадців він поважає, але сприймає лише як членів своєї зграї.

Характеристика	Оцінка
Рівень прив’язаності	5
Ставлення до дітей	4
Ставлення до «чужих» людей	1
Ставлення до інших собак	3
Ставлення до котів	3
Рівень линьки	3
Потреба в догляді	3
Грайливість	3
Рівень вокалізації (гавкоту)	3
Сторожові якості	5
Адаптивність	4
Дресирування	4
Інтелект	3
Здоров’я	3
Разом (кінцева оцінка)	3.4

Гурдбасар: плюси та мінуси

Плюси

• Стабільна психіка.
• Сміливість і рішучість.
• Невибагливість і висока пристосованість до будь-яких умов роботи та утримання.
• Розвинені робочі якості.
• Гарне ставлення до дітей.
• Уживчивість з іншими вихованцями.
• Розвинений інтелект.
• Відданість і глибока прихильність до господаря.

Мінуси

• Потрібні підвищені навантаження і тривалий вигул.
• Самостійність під час ухвалення рішень.
• Домінантна поведінка.
• Недовірливість до чужинців.

Особливості утримання гурдбасарів

Догляд за гурдбасарами дуже простий і зводиться до виконання стандартних гігієнічних процедур:

• Шерсть вичісувати 2-3 рази на тиждень, а в період линьки — щодня.
• Алабаші досить охайні, купати їх потрібно в міру забруднення покриву. Після прогулянки досить добре вимити лапи. У разі потреби протирати морду вологим рушником.
• Очі оглядати і протирати від виділень ватним диском, змоченим у відварі ромашки або теплій кип’яченій воді.
• Вуха очищати не рідше 1-2 разів на тиждень, використовуючи тампон або серветку і спеціальний ветеринарний розчин. При цьому слід добре оглядати їх на наявність запалень та інфекцій.
• Кігті, як правило, сточуються самостійно. Однак у разі потреби їх рекомендується вкоротити, скориставшись кігтерезом.
• Зуби чистити 1 раз на тиждень, а для усунення нальоту можна періодично давати спеціальні тверді ласощі.

Годування

Годувати гурдбасарів допустимо як промисловим кормом, так і натуральними продуктами. У першому випадку слід вибирати сухий корм преміум-якості, розроблений для великих активних порід.

При натуральному годуванні основу раціону має становити нежирне м’ясо, наприклад, яловичина і телятина. Кілька разів на тиждень його можна замінювати субпродуктами або обробленим філе морської риби. У меню улюбленця необхідно включати:

• крупи — гречку, геркулес, рис;
• зелень і овочі — моркву, кабачок, гарбуз;
• кисломолочну продукцію з низьким відсотком жирності, а також яйця та рослинні олії.

Двічі на рік собаку рекомендується підгодовувати вітамінами для заповнення дефіцитів макро- і мікроелементів в організмі, так як з натуральної їжі вони засвоюються в недостатній для повноцінного розвитку кількості. Необхідні ветеринарні БАДи допоможе підібрати фахівець після огляду вихованця.

Гурдбасарів не слід балувати стравами з хазяйського столу, а також давати їм «заборонені продукти».

Варто знати: Що не можна давати собакам з їжі? Список (таблиця) дозволених та заборонених продуктів.

Кількість прийомів їжі визначається виходячи з віку собаки. Цуценята їдять 3-6 разів на день, а дорослі особини — двічі. Розмір порцій розраховується залежно від індивідуальних особливостей вихованця і ступеня його активності. Важливо не перегодовувати собаку, але й недоїдати він не повинен. Годують тварину після фізичної активності, щоб не перевантажувати травну систему.

Важливо забезпечити для собаки повноцінний, поживний, добре збалансований раціон, що містить всі необхідні нутрієнти, оскільки в процесі роботи він витрачає досить багато сил і енергії. У вільному доступі у вихованця завжди має бути чиста питна вода.

Дресирування

Починати виховувати цуценя гурдбасара, слід одразу ж після його появи в будинку. Необхідно встановити низку правил і вимог для собаки, які він не повинен порушувати. Поблажок улюбленцю давати не слід, інакше він може набратися шкідливих звичок, яких досить складно буде позбутися.

Процес навчання алабаша має бути логічним, послідовним, регулярним, а вимоги — чіткими й адекватними. Господарю необхідно проявляти наполегливість і терпіння. Важливо показати собаці свій сильний характер і авторитет, адже підкориться він тільки людині з лідерськими якостями. Гурдбасар — інтелектуальний пес, з хорошою схильністю до навчання, проте він може бути свавільний і впертий, що робить процес виховання нешвидким і негладким.

Не слід забувати про соціалізацію. Собака має вміти коректно взаємодіяти з чужинцями, родичами та іншими домашніми тваринами. Його необхідно привчити до шуму, натовпу, транспорту тощо.

Здоров’я

Азербайджанські вовкодави благополучні в плані здоров’я. Однак у них є генетична схильність до деяких недуг. Найчастіше зустрічаються такі патології, як крипторхізм і дисплазія тазостегнових суглобів. У разі недостатньої фізичної активності або перевантажень можливий розвиток артритів і артрозів. При некоректному харчуванні часто виникають ожиріння і цукровий діабет.

Для підтримки здоров’я собаки необхідно дотримуватися таких рекомендацій:

• проводити щорічну вакцинацію;
• не менше 2-х разів на рік обробляти улюбленця від паразитів;
• періодично здійснювати профілактичний огляд у ветеринарного лікаря;
• каструвати і стерилізувати особин, які не беруть участі в розведенні потомства, що зведе до мінімуму ризик розвитку онкології та захворювань сечостатевої системи в майбутньому;
• у разі нездужання тварини звертатися по допомогу до фахівця, який, провівши обстеження, поставить правильний діагноз і призначить коректне лікування.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.