Чума у кішок: симптоми, форми та лікування панлейкопенії.

Панлейкопенія котів (чума котів) — високозаразна і часто зустрічається хвороба вірусної природи, до якої сприйнятливі домашні коти, інші представники сімейства котячих (тигри, рисі, леви тощо), а також сімейства кунних (норки, тхори), єнотових (єноти, носухи) і віверрових (циветти).

Захворювання характеризується значним зменшенням кількості лейкоцитів у крові хворої тварини і руйнуванням слизової оболонки кишечника, що призводить до виникнення ентериту і сильного зневоднення організму.

Інформація про збудника хвороби

Збудник чуми кішок належить до родини парвовірусів. Вірус панлейкопенії є спорідненим із збудником парвовірусного ентериту собак, який не викликає захворювання у кішок. Однак діагностичні тести для виявлення парвовірусу собак можуть бути використані при діагностиці панлейкопенії кішок.

Парвовірус котів тривалий час не втрачає життєздатності в зовнішньому середовищі, він може зберігати активність в заражених приміщеннях і ґрунті більше року. Стійкий до нагрівання і побутових дезінфікуючих засобів. З використовуваних в домашніх умовах засобів дезінфекції достатньою для його знищення знезаражувальною дією володіють формальдегід, глутаральдегід і гіпохлорит (міститься в побутовому відбілювачі).

Формалін, що демонструє високу ефективність у знищенні парвовірусу, є речовиною, отруйною як для кішок, так і для їх власників, тому використовувати його треба з обережністю і тільки під час відсутності в оброблюваній будівлі людей і тварин.

Гіпохлорит досить активний проти парвовірусу і відносно безпечний при використанні. Для поліпшення дезінфікуючих властивостей його краще використовувати в суміші з іншим знезаражувальним засобом, наприклад, четвертинними амонієвими сполуками (ПАР), що містяться в побутових засобах для прибирання.

Шляхи і способи зараження панлейкопенією

Джерелом зараження можуть бути як клінічно хворі тварини, так і безсимптомні вірусоносії. Вірус потрапляє в зовнішнє середовище з їх сечею, калом, слиною, блювотою, виділеннями з носа і очей. Після перехворіння панлейкопенією одужалі кішки також є вірусоносіями протягом півроку.

Джерелом зараження можуть бути як клінічно хворі тварини, так і безсимптомні вірусоносії. Вірус потрапляє в зовнішнє середовище з їх сечею, калом, слиною, блювотою, виділеннями з носа і очей. Після перехворіння панлейкопенією одужалі кішки також є вірусоносіями протягом півроку.

Зараження здорових кішок може відбутися наступними шляхами:

• Контактним — при прямій взаємодії сприйнятливої тварини з джерелом збудника:
• безпосередній контакт з хворою кішкою або вірусоносієм;
• опосередкований контакт через предмети догляду, предмети обстановки, одяг, взуття та руки людей, які доглядають за тваринами;
• Аерогенним — при попаданні вірусу в організм здорової кішки повітрям, наступними способами:
  • повітряно-крапельним;
  • повітряно-пиловим.
• Аліментарним — при поїданні заражених кормів;
• Трансплацентарним — від зараженої вагітної кішки до кошенят;
• Трансмісивним — через укуси комах, що живляться кров’ю (наприклад, бліх).

Оскільки панлейкопенія є високозаразною, захворюваність кішок, які не мають природного або штучного (отриманого в результаті вакцинації) імунітету, при контакті з джерелом інфекції становить 100%. Однак не всі заражені кішки мають яскраво виражені симптоми хвороби.

При наявності на певній території великої кількості невакцинованих кішок захворювання, як правило, набуває природно-осередкового характеру. У районах, де проживає значна кількість вільно гуляючих кішок, спалахи панлейкопенії носять сезонний характер. Найбільша кількість захворювань у таких випадках припадає на літо і початок осені, що пов’язано із сезонністю народження кошенят.

Хто в зоні ризику?

Найчастіше хвороба виявляється в котячих притулках, а також в спільнотах диких кішок, так як в цих умовах невакциновані кошенята проживають скупчено, в тісному контакті з дорослими кішками, які можуть бути джерелом зараження.

Захворіти на панлейкопенію кішка може в будь-який період життя, але найнебезпечнішим є контакт із збудником хвороби для молодняку від двомісячного до однорічного віку, в період відлучення від матері і зниження напруженості імунітету, отриманого з її молоком.

Крім того, в групі ризику вагітні, літні, хворі на хронічні захворювання, ослаблені тварини, не вакциновані тварини і кішки, власники яких не мають достовірної інформації про проведення профілактичної вакцинації.

Що таке панлейкопенія у кішок і чим вона небезпечна? Панлейкопенія — це гостре вірусне захворювання, що викликається парвовірусом, яке вражає клітини кишечника, кісткового мозку та імунної системи. Хвороба небезпечна сильним зневодненням, інтоксикацією та високою смертністю, особливо у кошенят.

Форми захворювання чумкою

Залежно від віку та сприйнятливості організму зараженої панлейкопенією кішки тяжкість захворювання може бути різною.

• Надгостра форма характеризується сильним пригніченням, зниженням температури тіла і смертю протягом 24 годин.
• Гостра форма проявляється лихоманкою, анорексією, різким зменшенням фізичної активності і болючістю в області живота. Смертність хворих кішок при цій формі хвороби становить від 25 до 90%.
• Підгостра форма захворювання протікає з незначним пригніченням, лихоманкою і симптомами ентериту. Виражені клінічні ознаки спостерігаються близько 3-х днів, потім починають поступово стихати, і кішка, як правило, одужує.
• Субклінічна форма може проявлятися незначним зниженням кількості лейкоцитів у крові і нетривалою лихоманкою. Ці ознаки нерідко залишаються не виявленими власником кішки, інших же проявів хвороби не виявляється. Незважаючи на це, кішка протягом тривалого часу залишається вірусоносієм і може стати джерелом зараження інших вихованців. У дорослих кішок досить часто зустрічається субклінічна форма хвороби. У кошенят і молодих тварин панлейкопенія зазвичай протікає в більш важких формах.
• Внутрішньоутробна інфекція виникає при зараженні кішки під час виношування кошенят. При зараженні на початку вагітності відбувається загибель ненароджених кошенят і їх розсмоктування. Контакт кішки з збудником хвороби в період з другої третини вагітності до пологів призводить до розвитку у кошенят синдрому атаксії — ураження мозочка, яке проявляється розладом рівноваги і координації, тремтінням кінцівок під час руху. У хворих кошенят порушення виявляються у віці 2-3 тижнів, коли вони починають ходити. При цьому не всі дитинчата в посліді можуть мати ознаки атаксії. У більшості хворих кошенят ознаки ураження мозочка зберігаються протягом усього життя, але у деяких з віком ці проблеми компенсуються і надалі не заважають тваринам нормально пересуватися.
• Легенева форма виникає у випадках, коли запальний процес розвивається переважно у верхніх дихальних шляхах, бронхах, легенях. На слизових оболонках очей і носа при цьому з’являються гнійні виділення, іноді крововиливи і виразки. Виникають кашель, чхання, задишка.

Симптоми та ознаки захворювання чумою

Збудник панлейкопенії кішок пошкоджує органи та тканини, для яких характерний інтенсивний поділ клітин. Найчастіше він проникає в організм кішки через дихальні шляхи або шлунково-кишковий тракт і спочатку розмножується в тканинах носоглотки, потім з кровотоком заноситься в органи-мішені, до яких відносяться:

• лімфовузли, селезінка, вилочкова залоза у кошенят;
• кістковий мозок;
• слизова оболонка тонкої і клубової кишки;
• плацента і плоди, що розвиваються.

Інкубаційний період хвороби, який триває від зараження до появи перших симптомів, становить від 2 до 10 діб.

Першими ознаками хвороби зазвичай стають:

• млявість, апатія;
• відмова від їжі;
• підвищення температури тіла до 40°С і вище;
• водянисте блювання жовтуватого, зеленуватого кольору;
• сильна спрага, що супроводжується відмовою від пиття.

Можуть спостерігатися виділення з носа і очей.

Тварина прагне сховатися в затишному місці, приймає вимушені пози, що свідчать про сильний біль в області живота: лежить на животі, закинувши голову і витягнувши лапи, сидить згорбившись, підібравши лапи під живіт. При обмацуванні черевної порожнини визначається її болючість, наявність в кишечнику газів і рідини.

Протягом доби стан кішки помітно погіршується, з’являється діарея. Фекалії при проносі у кота безбарвні або жовтуваті, мають рідку консистенцію, смердючий запах, часто містять домішки крові, іноді — пластівці фібрину. Блювотні маси з часом стають слизовими, можуть містити вкраплення крові. Стають помітними ознаки зневоднення: зменшення еластичності шкіри, сухість видимих слизових оболонок, випадання третьої повіки. Зниження температури тіла є поганою прогностичною ознакою.

Панлейкопенія дуже небезпечна для життя кішки. Без своєчасно наданої кваліфікованої ветеринарної допомоги тварина може загинути. Смерть настає від зневоднення, порушення електролітного балансу і розвитку вторинної бактеріальної інфекції. Більшість летальних випадків при панлейкопенії припадають на 3-5-й день після появи перших симптомів.

Кішкам, які впоралися з хворобою, як правило, потрібно кілька тижнів на відновлення нормального стану організму. У цей період вони мають підвищену сприйнятливість до збудників різних інфекцій.

Які симптоми допомагають розпізнати панлейкопенію у кішки? Основні ознаки — раптова блювота, пронос з неприємним запахом або кров’ю, відмова від їжі, апатія, висока температура, блідість слизових, втрата ваги і швидка слабкість. У важких випадках спостерігаються судоми, порушення координації та зневоднення.

Діагностика чумки

Для проведення діагностики та призначення ефективного лікування при перших симптомах хвороби потрібно доставити вихованця до ветеринарної клініки.

Попередній діагноз може бути поставлений в результаті аналізу симптомів хвороби, а також інформації про проведені профілактичні вакцинації та можливості зараження кішки.

Але при постановці діагнозу тільки за симптомами хвороби панлейкопенію можливо переплутати з рядом інших захворювань і небезпечних для життя кішки станів. Нижче перераховані деякі з них:

• отруєння;
• кишкова непрохідність, викликана закупоркою стороннім тілом або скупченням паразитів;
• гострий бактеріальний сепсис;
• токсоплазмоз;
• вірусний імунодефіцит кішок;
• злоякісна лімфосаркома.

З метою підтвердження діагнозу ветеринарний лікар проведе мікроскопічне дослідження мазка периферичної крові (при панлейкопенії в ньому виявляється значне зменшення кількості лейкоцитів). Також проводяться вірусологічні дослідження (ПЦР) калу, змивів з носової порожнини і прямої кишки.

Лікувальні заходи

Специфічної терапії панлейкопенії не розроблено. Застосовується комплексне лікування, що включає в себе:

• боротьбу з втратою рідини і виснаженням (протиблювотні засоби, парентеральне харчування);
• відновлення електролітного балансу (підшкірне або внутрішньовенне введення збалансованих полііонних розчинів);
• контроль вторинної мікрофлори (введення антибіотиків широкого спектру дії).

На самому початку хвороби може бути доцільним введення гіперімунної сироватки.

Важливим елементом терапії є спеціальна лікувальна дієта. На початку хвороби кішка зазвичай відмовляється від їжі і найчастіше майже не п’є самостійно. Примусове годування неефективне через блювоту, а також значне погіршення всмоктування поживних речовин у тонкому кишечнику. Коли прояви ураження травного тракту починають зменшуватися, кішці починають давати рідку їжу, потім пропонують невеликими порціями м’яку їжу.

Для годування вихованця в цей період ветеринарний лікар може порекомендувати готовий лікувальний раціон промислового виготовлення. Поступово, у міру одужання, кішку переводять на звичний їй повноцінний раціон. Він повинен включати корми високої якості, склад яких враховує основні потреби організму кішки і її індивідуальні особливості.

Догляд в домашніх умовах

Дуже важливим моментом для одужання є організація хорошого догляду за вихованцем. Як тільки дозволить стан кішки, найкраще перевести її з ветеринарного стаціонару додому, щоб догляд і лікувальні процедури проводив власник, в спокійній і звичній домашній обстановці.

Хвору кішку необхідно ізолювати, облаштувавши їй місце для відпочинку в теплі, неяскравому освітленні і спокійній обстановці.

Призначені кішці лікарські препарати потрібно давати відповідно до рекомендацій ветеринарного лікаря, суворо дотримуючись дозування, інтервалів між прийомом ліків і тривалості курсу лікування.

У хворої кішки повинен бути постійний доступ до чистої питної води кімнатної температури, проте змушувати її пити не потрібно.

Для харчування слід використовувати м’які за консистенцією і легкозасвоювані дієтичні корми, що мають високу смакову привабливість. Ветеринарний лікар обов’язково пояснить власнику, які продукти потрібно ввести в раціон вихованця або порекомендує відповідний лікувальний корм промислового виробництва.

У місці, де утримується хвора кішка, важливо постійно підтримувати чистоту. Посуд, предмети догляду потрібно щодня мити і знезаражувати, в приміщенні проводити вологе прибирання і дезінфекцію.

Забруднені виділеннями підстилки, пелюшки, кал, блювотні маси бажано відразу ж прибирати. Подібні відходи найкраще спалювати. Якщо такої можливості немає, їх слід перед викиданням знезаражувати. Після одужання кішки бажано вчинити так само з усіма засобами догляду, підстилками, іграшками, які використовувалися для її обслуговування. Меблі та цінні предмети догляду необхідно ретельно продезінфікувати.

Власнику хворого вихованця слід подбати про те, щоб не допустити подальшого поширення інфекції. Якщо в будинку є інші кішки, догляд за хворою твариною (годування, прибирання місця утримання, заміна підстилок і вмісту лотка) слід здійснювати останнім, виділити для цього спеціальний одяг і ретельно мити руки після контакту з кішкою. Здорових вихованців бажано ізолювати і уважно спостерігати за їх станом, щоб не пропустити початок хвороби.

Що робити власнику, якщо у кішки підозрюють панлейкопенію? Не намагатися лікувати самостійно, а терміново звернутися до ветеринара. Лікування включає крапельниці для відновлення рідини, підтримуючу терапію, антибіотики проти вторинних інфекцій і спеціальні корми для відновлення. Для захисту здорових тварин важливо проводити вакцинацію і не допускати контакту з зараженими кішками.

Профілактика і вакцинація

У кішок, які перехворіли на панлейкопенію, формується тривалий стійкий імунітет до захворювання. Однак вони самі є носіями вірусу протягом досить довгого терміну. Тому для недопущення поширення інфекції важливо проводити профілактичну вакцинацію. Навіть поодинокий випадок захворювання може призвести до забруднення зовнішнього середовища і поширення інфекції на певній території.

Регулярне проведення профілактичних щеплень кішок від панлейкопенії надійно захищає їх від можливості зараження. Існують модифікована жива та інактивована вакцини. При введенні живої вакцини стійкість до хвороби формується швидше і зберігається довше. Інактивовану вакцину допускається використовувати для проведення профілактичних щеплень кішкам, які очікують на появу потомства, і недавно народженим кошенятам.

Повторне профілактичне щеплення буде потрібно в дорослому віці, з інтервалом в 1-2 роки, залежно від типу використовуваної вакцини і ймовірності зараження для конкретної кішки. Якщо кошенят вигодовує не вакцинована кішка, або вони залишилися без матері, їх вакцинацію допустимо провести раніше, за індивідуальною схемою.

Про те, які щеплення роблять кошенятам і в якому віці їх необхідно проводити, власник може дізнатися у ветеринарній клініці.

Кішки, які переселяються в нове для них котяче співтовариство, повинні отримати профілактичні щеплення і пройти після них двотижневий карантин. У великих розплідниках, притулках і зооготелях тварин слід утримувати в окремих клітках і надавати їм персональні предмети догляду та миски. Кішок з ознаками нездоров’я, не вакцинованих і тих, про вакцинацію яких немає інформації, потрібно суворо ізолювати і обслуговувати останніми.

Навіть у клінічно здоровій і повністю вакцинованій котячій спільноті може виникнути випадок захворювання на панлейкопенію. Причиною цього можуть стати: помилки при проведенні вакцинації; інші захворювання, що призводять до зниження імунітету (вірусний імунодефіцит кішок, вірусна лейкемія кішок); індивідуальні особливості роботи імунної системи у окремих кішок; високий ступінь зараження вірусом в навколишньому середовищі.

Пам’ятаючи про це, власники кішок повинні розуміти, що захворіти на панлейкопенію може навіть вакцинований вихованець. Виконання профілактичних заходів і уважне спостереження за станом здоров’я кішки в комплексі дозволяють максимально захистити вихованця від захворювання, а якщо зараження все ж відбулося, зберегти йому життя.

Розбір теми 2026 року.