Часте сечовипускання у кота: причини та що робити.

В середньому здорова доросла кішка протягом дня відвідує туалетний лоток 3-4 рази. При цьому середньодобовий об’єм сечі може становити від 50 до 300 мл залежно від споживання рідини та розміру тварини.

Стать вихованця впливає на кількість сечовипускань. В середньому коти виділяють сечу частіше за кішок, а вихованці, які не піддавалися стерилізації, частіше за стерилізованих.

Також кількість сечовипускань може змінюватися залежно від віку вихованця.

Маленькі кошенята виділяють сечу рідше, 1-2 рази протягом дня. Причина — молоко матері, що становить основу їх харчування, засвоюється майже повністю, і речовин, що вимагають виділення, утворюється менше. Після переведення кошеняти на харчування кормом кількість сечовипускань зростає.

У літньої кішки кількість сечовипускань на день може збільшитися в порівнянні з тим, що спостерігалося в молодому віці, через ослаблення м’язів сечовипускального каналу. Однак в нормі виділення сечі в цьому випадку проходить безболісно і не завдає кішці дискомфорту.

Основні причини, чому кішка часто сече

До фізіологічних (не пов’язаних із захворюваннями) причин поліурії належать:

• Фізична активність. Грайливий і енергійний вихованець може випивати більше води, ніж спокійний і малорухливий. Відповідно, разом із споживанням рідини зростає і виділення сечі.
• Спекотна погода. Під час спеки кішка потребує рясного пиття. Збільшення споживання води викликає почастішання сечовипускань.
• Зміна типу годування. Кішці на сухому раціоні потрібно більше води, ніж тій, що отримує вологий раціон. При зміні типу годування в період звикання до нового раціону кішка може пити більше, і сечовипускання у неї можуть почастішати.
• Переохолодження. У відповідь на відчуття холоду нирки починають працювати інтенсивніше, позбавляючи організм вихованця від рідини, зігрівання якої вимагає витрат енергії.
• Прийом деяких лікарських препаратів (протисудомні засоби, кортизон, діуретики тощо) призводить до збільшення виділення сечі.

Кіт мітить

Іноді за часте сечовипускання власники приймають нанесення вихованцями сечових міток. Маркування території сечею є елементом нормальної статевої поведінки дорослої кішки. На відміну від звичайного сечовипускання, мітки наносяться тваринами найчастіше на вертикальні поверхні, з положення стоячи, з піднятим вгору хвостом.

Мітки можуть містити незначну кількість сечі і мають різкий запах. Зазвичай проблема вирішується стерилізацією тварини, проте деякі вихованці продовжують залишати сечові мітки і після. У таких випадках, щоб відучити кота мітити, власнику доводиться докласти додаткових зусиль.

З усього перерахованого можна зробити висновок: кількість сечовипускань на добу багато в чому залежить від індивідуальних особливостей і умов утримання вихованця. Але не завжди причина почастішання сечовипускань настільки нешкідлива. Поллакіурія може виявитися одним із симптомів серйозного захворювання.

До патологічних (пов’язаних із захворюваннями) причин належать:

• стрес;
• інфекції сечовивідних шляхів;
• сечокам’яна хвороба;
• гормональні порушення (цукровий діабет, гіпертиреоз та ін.);
• хронічна ниркова недостатність;
• захворювання статевих органів (простатит у котів, піометра, вагініт у кішок та ін.);
• злоякісні та доброякісні пухлини, ріст яких викликає здавлювання сечового міхура або зменшення його об’єму;
• нетримання сечі тощо.

Що вважається нормою для сечовипускання кішки? Здорова доросла кішка зазвичай відвідує лоток 3-4 рази на день. Зміни в активності, температурі, раціоні або стресі можуть збільшити частоту, але без дискомфорту або інших симптомів.

Стрес

Більшість кішок дуже консервативні у своїх звичках. Переїзд до нового будинку, зміни в способі життя, режимі годування, зміна корму, поява в будинку нових людей і тварин — все це може спровокувати стресовий стан.

Часте сечовипускання може бути однією з ознак того, що кішка відчуває нервове напруження. У такому випадку виділення сечі відбувається часто, невеликими порціями, іноді в місцях, не призначених для котячого туалету. Крім частого сечовипускання у кішки, яка відчуває стрес, можуть бути й інші проблеми з туалетом: зменшення кількості сечовипускань, запори. Також на стан нервового напруження вказують такі ознаки:

• неспокійна поведінка;
• безпричинні вокалізації;
• зменшення часу сну;
• уникнення власника;
• немотивована агресія;
• погіршення або відсутність апетиту;
• надмірний догляд за шерстю.

Цистит

Запалення сечового міхура у кішок (цистит) — одна з поширених причин звернення до ветеринарної клініки.

Найчастіше ветеринарні лікарі стикаються з такими причинами циститу у кішок:

• Ідіопатичний цистит — імовірно, захворювання викликане стресом і високою концентрацією сечі;
• Уролітіаз — захворювання виникає в результаті травмування слизової оболонки сечового міхура каменями або піском;
• Інфекція сечовивідних шляхів.

Ознаки, що дозволяють запідозрити у вихованця цистит:

• часте сечовипускання невеликими порціями;
• болісність при сечовипусканні (кішка турбується, жалібно нявкає);
• поява у сечі різкого неприємного запаху;
• зміна кольору сечі, поява в ній домішок (слизу, крові, гною);
• млявість, слабкість;
• зниження апетиту;
• болісність живота;
• підвищення температури тіла.

Цистит вимагає обов’язкового лікування ветеринарним фахівцем. Неправильно проведене і несвоєчасно розпочате лікування може призвести до переходу захворювання в хронічну форму і розвитку небезпечних для життя кішки ускладнень.

Сечокам’яна хвороба

Сечокам’яна хвороба котів (уролітіаз) — захворювання, яке розвивається в результаті порушення обміну речовин і проявляється утворенням в сечовивідних шляхах уролітів (піску і каменів).

Ознаки сечокам’яної хвороби у котів:

• часті відвідування лотка;
• утруднення при сечовипусканні (кішка довго сидить у лотку в напруженій позі);
• болісність при сечовипусканні;
• сеча виділяється невеликими порціями або зовсім не виділяється;
• сліди крові в сечі.

Кішка, яка страждає на сечокам’яну хворобу, потребує лікування та дієтотерапії. За відсутності своєчасної допомоги може статися закупорка сечовивідних шляхів уролітами, що небезпечно для життя вихованця. Якщо у кішки відсутнє сечовипускання протягом більше 12 годин, вона потребує екстреної ветеринарної допомоги.

Діабет

Цукровий діабет у кішок — захворювання, яке характеризується недостатнім виробленням інсуліну або зниженою чутливістю клітин до нього і призводить до стійкого підвищення рівня глюкози в крові. Найчастіше захворювання зустрічається у кішок старшого віку, причому кішки страждають від нього рідше, ніж коти. Однак ця хвороба може розвинутися у вихованця будь-якого віку, статі та породи.

Симптоми цукрового діабету у кішок:

• підвищена спрага;
• збільшення кількості сечі;
• підвищений апетит;
• коливання ваги;
• запах ацетону від кішки;
• у запущених випадках — периферична нейропатія, що проявляється в плантиградній ході (під час руху кіт наступає не на подушечки пальців, а на всю стопу, від зап’ясткових і заплюсневих суглобів).

Основні причини розвитку цукрового діабету у кішок:

• зайва вага;
• панкреатит;
• лікування глюкокортикоїдами;
• захворювання печінки, серцево-судинної системи, нирок;
• ендокринні порушення (гіпертиреоз, акромегалія).

При діагностиці хвороби ветеринарний лікар звертає увагу на:

• характерні симптоми;
• підвищення рівня глюкози в крові;
• появу глюкози в сечі.

Лікування захворювання зазвичай довічне і вимагає як медикаментозної терапії, так і дотримання спеціальної дієти.

Проблеми з нирками

Захворювання нирок у кішок можуть бути викликані бактеріальними та вірусними інфекціями, ендокринними порушеннями (цукровий діабет), отруєннями, травмами, новоутвореннями, аутоімунними захворюваннями, вродженими аномаліями розвитку.

Особливо небезпечні хронічні захворювання нирок, ознаки яких наростають повільно і стають помітними, коли пошкоджено більше 70% тканин. У деяких випадках ці пошкодження виявляються незворотними.

Хронічна ниркова недостатність — небезпечний для життя кішки стан, який розвивається при порушенні роботи нирок в результаті загибелі значної кількості нефронів і зниження швидкості клубочкової фільтрації. Оскільки зворотне всмоктування води в ниркових канальцях скорочується, спостерігається підвищене виділення сечі, але в той же час організм демонструє ознаки зневоднення.

Ознаки порушення роботи нирок у вихованця, які може помітити власник:

• підвищена спрага;
• зниження апетиту;
• почастішання сечовипускань і збільшення кількості виділеної сечі;
• погіршення якості шерсті;
• млявість і слабкість;
• запах аміаку з рота.

Хронічна ниркова недостатність невиліковна, але своєчасна допомога ветеринарного лікаря може збільшити тривалість і поліпшити якість життя хворої кішки.

Нетримання сечі

Нетримання сечі характеризується мимовільним виділенням сечі і неможливістю контролювати спорожнення сечового міхура. Цей стан може створювати видимість почастішання сечовипускання у кішки. Нетримання сечі частіше виникає у літніх вихованців через ослаблення мускулатури сечовивідних шляхів, але може розвинутися і у молодих, як ускладнення травм, захворювань нервової системи, гормональних порушень, як ознака стресу.

Які патологічні причини можуть викликати часте сечовипускання у кішки? Інфекції сечовивідних шляхів, цистит, сечокам’яна хвороба, гормональні порушення (наприклад, діабет), хвороби нирок, стреси, пухлини, а також нетримання сечі.

Підтікання сечі часто виникає в момент фізичного напруження, наприклад, коли кішка встає з місця відпочинку або робить стрибок. Мокрі плями, виявлені на ліжках, навколо лотка і в інших недозволених місцях, власники кішок часто приймають за поведінкову проблему. Однак виховні заходи в цьому випадку не допомагають виправити ситуацію. Більше користі може принести установка додаткового лотка.

У важких випадках підтікання сечі може відбуватися майже постійно. Мокра шерсть завдає кішці дискомфорт і подразнює шкіру, а власник відчуває незручності через неприємний запах. Для поліпшення якості життя і кішки, і її власника доводиться користуватися поглинаючими пелюшками і підгузками для тварин.

Оскільки нетримання сечі нерідко викликається захворюваннями і травмами, кішку обов’язково потрібно показати ветеринарному лікарю. Своєчасне і правильне лікування допоможе усунути або значно зменшити проблему.

Які кішки в зоні ризику?

Поллакіурія може виникнути у вихованця будь-якої породи, статі та віку. Однак частіше це порушення виникає у кішок, які:

• мають надлишкову вагу;
• утримуються в поганих санітарних умовах;
• перебувають у стресових умовах.

Також до групи ризику у зв’язку з особливостями будови входять представники сіамської, британської, шотландської, перської порід.

Діагностика захворювань

Якщо власник помітив, що його кішка ходить в лоток частіше, ніж зазвичай, йому слід уважніше придивитися до поведінки вихованця. Ознаками, що вказують на необхідність відвідування ветеринарної клініки, є:

• підвищена спрага, не пов’язана зі спекою або змінами в раціоні;
• млявість;
• погіршення апетиту;
• неспокій, нявкання під час сечовипускання;
• тривале перебування в лотку;
• незвичайне забарвлення сечі;
• збільшена або зменшена кількість сечі;
• несподівана поява калюж в недозволених місцях.

Значне почастішання відвідувань лотка навіть без інших тривожних ознак є приводом для візиту до ветеринарної клініки.

Для з’ясування причин поллакіурії та призначення необхідного лікування ветеринарний лікар проведе:

• огляд вихованця;
• опитування власника;
• аналіз крові та сечі;
• УЗД органів сечовивідної системи.

При необхідності також можуть бути призначені:

• рентгенографічне дослідження нирок;
• бактеріологічне дослідження сечі;
• дослідження концентрації антидіуретичного гормону в плазмі крові.

Що робити господареві при частішому сечовипусканні кішки? Звернутися до ветеринара для обстеження (аналізи крові та сечі, УЗД), забезпечити вільний доступ до чистої води, поліпшити раціон і усунути стресові фактори, дотримуватися призначеного лікування та профілактики сечової системи.

Способи лікування

Оскільки поллакіурія може супроводжувати багато порушень у роботі сечовивідної системи, лікування проблеми проводиться індивідуально, залежно від причин, що її спричинили.

Лікарські препарати, процедури та зміни в раціоні повинен призначати ветеринарний лікар після обстеження та постановки діагнозу. Самостійне призначення кішці ліків, порушення рекомендованого фахівцем раціону та заміна призначеного ним лікування народними засобами може завдати здоров’ю вихованця непоправної шкоди.

Профілактика проблем сечової системи кота

Зменшити ймовірність появи поллакіурії допоможуть прості профілактичні заходи:

• Кішці необхідно забезпечити постійний вільний доступ до питної води хорошої якості.
• Раціон повинен бути повноцінним і відповідати потребам організму. Цим вимогам відповідають, наприклад, збалансовані корми для дорослих кішок Purina ONE.
• Вихованцю потрібно забезпечити можливість для фізичної активності. Малорухливі кішки частіше страждають на ожиріння, яке сприяє розвитку багатьох захворювань і ускладнює їх перебіг.
• Вихованця слід берегти від зайвих стресів. У будинку, де живе кішка, потрібно намагатися підтримувати спокійну обстановку. До перенесення, клітки, оглядів, візитів гостей вихованця слід привчати заздалегідь, з молодого віку.

Навіть при відсутності ознак поганого самопочуття кішку слід регулярно приносити до ветеринарної клініки на профілактичні огляди. Багато захворювань, виявлених на ранніх стадіях, краще піддаються лікуванню і рідше призводять до небезпечних наслідків.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2026.