Болгарська вівчарка (Каракачанська): опис, фото, ціна.

Болгарська вівчарка або каракачанський собака — велика порода молосського типу з Балканського півострова. Вона використовується для випасу худоби та її охорони від диких тварин, а також для захисту земельних угідь, домогосподарств і майна від зазіхань чужинців.

Короткі відомості про болгарську вівчарку

Каракачанський собака є одним із різновидів болгарської вівчарки, причому найдавнішим. На її основі з домішкою крові кавказьких і середньоазіатських порід був отриманий болгарський куче. Представники цих видів мають ідентичний фенотип і відрізняються лише розмірами та темпераментом. Найчастіше цих собак не розділяють, що є не зовсім коректним, але допустимим.

Країна ?? (Болгарія)

Болгарська вівчарка є національною породою Болгарії. У країні дуже багато розплідників з її розведення. Цю собаку можна зустріти в деяких східно-європейських державах, СНД, Сполучених Штатах. На території цих країн є щонайменше по одній спеціалізованій організації, що займається селекцією цієї породи.

Група

Каракачанська вівчарка не визнана на міжнародному рівні. Належить до робочих собак із розвиненими інстинктами, навичками та здібностями сторожів, охоронців і пастухів.

Шерсть

За довжиною шерсті болгарська вівчарка ділиться на два типи: довгошерсті особини, у яких ость понад 12 см, і короткошерсті — володарі волоса коротші. У представників обох видів покрив на голові та передній стороні кінцівок менш довгий, ніж по корпусу. Волосся завжди рясніше в області шиї, стегон і на хвості.

У всіх собак шерсть пряма, за структурою груба і жорстка. Підшерсток дуже густий і м’який на дотик.

Забарвлення

Забарвлення у каракачанських вівчарок можуть бути будь-якими, проте найпоширеніше — двоколірне: біле з темними або рудими великими плямами, з чітко окресленими межами. На ногах допускаються дрібні відмітини. Голова завжди темна, а на морді часто є маска.

Найцінніші особини — ті, що мають забарвлення покриву під назвою «ред ноуз». Його відмінні риси — «іржаві» плями, червонувата мочка носа і бурштинова райдужка очей.

Розміри

Зріст особин жіночої статі в холці, як правило, від 60 см, а чоловічої — від 65 см.

Вага

Середні показники маси тіла псів — 45-55 кг, а сук — 35-45 кг.

Темперамент

Болгарська вівчарка має врівноважену вдачу і стабільну психіку. Пес здатний проявляти агресію, але тільки в разі потреби. У нього розвинений оборонний інстинкт, тому першим він нападає досить рідко. Представники породи пильні й обережні, безстрашні та рішучі, для них чужі боязкість і невпевненість у собі.

Порода є такою, що «думає»: перш ніж діяти, ця вівчарка осмислить, наскільки це можливо для тварини, ситуацію, проаналізує чинники довкілля і тільки потім прийме рішення. Зрозуміло, цей процес відбувається швидко. З огляду на цю особливість, можна зробити висновок, що пес не схильний до беззастережного підпорядкування і дуже часто прагне незалежності.

До свого власника вівчарка міцно прив’язана, і безмежно йому віддана: той для неї «все». Інших членів сім’ї поважає, але може не слухатися і домінувати над деякими, особливо молодшими.

Утримання

Болгарська вівчарка не призначена для квартирного утримання. Цьому активному й енергійному собаці необхідні простір і свобода. Також для стабільності психіки собака має бути забезпечений роботою: пасти худобу, патрулювати ділянку, охороняти територію.

Представники породи можуть цілий рік жити на вулиці. Вони комфортно почуваються в обладнаному вольєрі, особливо в компанії родичів. Пса на нетривалий час можна садити на прив’язь. Однак тримати його ізольованим на постійній основі неприпустимо. Вільне переміщення прибудинковою територією — найкращий спосіб забезпечити мінімально необхідну активність. Фізичне навантаження рекомендується підвищувати, виводячи пса на прогулянку за межі ділянки, займаючись із ним бігом, хайкінгом або тренінгом на спортивному майданчику.

Народжуваність

Представники породи стають статевозрілими досить рано — вже до 8-12 місяців. Однак в’язати особин до 1,5-2-х років не рекомендується, адже їхній організм продовжує рости й остаточно формується тільки до цього віку. Зазвичай сука приносить у посліді 5-10 малюків.

Із племінного розведення виключають псів із фізичними відхиленнями, неврівноваженою психікою та серйозними проблемами в поведінці.

Тривалість життя

Середня тривалість життя каракачанського собаки — 11-14 років.

Використання

Ця вівчарка є прекрасним сторожем і охоронцем, а також пастухом. На батьківщині вона часто використовується спеціальними відомствами для вартової служби та патрулювання. Нерідко цього пса заводять як компаньйона, але за темпераментом такий друг підійде тільки людям з активною життєвою позицією.

Вартість

Купити болгарську вівчарку можливо в розплідниках або у приватних заводчиків у Болгарії, деяких європейських країнах, у СНД, а також у США.

Ціна на цуценя залежить від фізичних параметрів особини, а також робочих характеристик собак-батьків. Вона може сильно варіюватися, але в середньому цей показник для псів з хорошими даними дорівнює 500-1000$.

Каракачанський собака: фото

На представлених фото можна побачити болгарських вівчарок. Це досить великі, сильні пси зі спокійним поглядом.

Історія походження болгарської вівчарки

Болгарського собаку було виведено відносно недавно — на початку 2000-х років. За основу породи було взято гени каракачанських куче, які мешкали на Балканському півострові ще задовго до нашої ери. Їхніми предками були фракійські собаки.

Каракачанська вівчарка — аборигенна порода, названа так на честь племені каракачан. Ця народність займалася скотарством і була кочовою. Вона мігрувала залежно від сезону з Болгарії до Греції і навпаки.

На основі каракачанського куче в 70-х роках XX століття почалося формування національної породи болгарська вівчарка. Досі вона визнана лише Болгарським товариством собаківників.

Опис породи

Зовнішні особливості болгарської вівчарки сформувалися в процесі еволюції їхніх предків під впливом різних чинників навколишнього середовища.

Параметри екстер’єру, закріплені в стандарті породи, такі:

• Розмір голови великий, череп масивний і трохи округлий. Лінія стопи виражена слабо. Морда широка, звужується до мочки носа, але не виглядає загостреною. Губи товсті, щільні, добре пігментовані в темний колір, верхня заходить за нижню. Зуби мають повну формулу, прикус на кшталт ножиць або кліщеподібний.
• Очі порівняно маленькі. Розташовані трохи розкосо. Колір райдужної оболонки — коричневий, різних відтінків, але трапляється і бурштиновий.
• Вуха невеликі, мають V-подібну форму. Звисають, щільно прилягаючи до голови. Основи розташовані низько.
• Корпус пропорційний, кістяк міцний, тіло мускулисте. Шия товста й коротка. Лінія верху рівна, піднімається до попереку під невеликим кутом. Спина міцна, габаритна. Поперек середній, сильний. Круп трохи округлений, має слабкий нахил. Грудна клітка, розширена, поглиблена, опускається до лінії ліктів. Живіт трохи підібраний.
• Кінцівки потужні, міцні, з вираженими суглобами. Мають прямий і паралельний постав. Лапи зібрані. Прибулі пальці не є браком.
• Хвіст розташований невисоко. У спокійному стані опускається до лінії скакальних суглобів. Зустрічається куцехвостість, що є нормою.
• Шкіра представників породи дуже товста і щільна.

Характер болгарської вівчарки

Характер каракачанського собаки врівноважений, проте цей пес має вроджений територіальний інстинкт і в разі серйозної загрози може перейти від оборонної реакції до нападу. До незнайомців вівчарка ставиться з підозрою, вона завжди пильна і насторожена. При розумінні, що господар добре сприймає чужинця, стає більш розслабленою і доброзичливою.

З дітьми цей собака ладнає чудово. У нього на генетичному рівні закріплена чуйність до малюків і опіка над ними. З іншими вихованцями пес контактує без проблем. Найбільш вразливих бере під свій захист. З родичами не конфліктує, а навпаки, потребує спілкування з ними і прагне до нього.

Характеристика	Оцінка
Рівень прив’язаності	5
Ставлення до дітей	4
Ставлення до «чужих» людей	2
Ставлення до інших собак	3
Ставлення до котів	3
Рівень линьки	5
Потреба в догляді	4
Грайливість	3
Рівень вокалізації (гавкоту)	3
Сторожові якості	4
Адаптивність	3
Дресирування	3
Інтелект	3
Здоров’я	3
Разом (кінцева оцінка)	3.4

Болгарська вівчарка: плюси та мінуси

Плюси

• Розвинені робочі якості.
• Високий ступінь відданості.
• Відважність і рішучість.
• Урівноважена вдача і стабільна психіка.
• Добре ладнає з іншими собаками.
• Лояльна і терпляча до дітей.
• Невибагливість в утриманні.

Мінуси

• Схильність до прийняття самостійних рішень.
• Домінантна поведінка.
• Потрібні тривалий вигул і підвищена фізична активність.
• Не підійде для проживання у квартирі.
• Рясна линька.

Болгарська вівчарка: утримання та догляд

Догляд за болгарською вівчаркою нескладний і не вимагає багато часу та матеріальних витрат. Для гігієни та підтримки охайного зовнішнього вигляду потрібно виконувати такі процедури:

• Розчісувати шерсть щонайменше раз на тиждень, а під час линьки — щодня. Для цього краще використовувати жорстку щітку або гребінь. Ковтуни необхідно акуратно розплутувати або зістригати.
• Собака не привчений до водних процедур. Купати його слід тільки в міру забруднення, використовуючи відповідний за типом шерсті зоошампунь.
• Оглядати і протирати від виділень і забруднення очі.
• Чистити вуха і перевіряти їх на наявність інфекцій 1-2 рази на тиждень. Висяче вушне полотно прикриває раковину. Через це вона погано вентилюється, що призводить до утворення і скупчення патогенних мікроорганізмів.
• Чистити зуби 2-3 рази на тиждень. Для усунення нальоту можна використовувати спеціальні тверді ласощі.
• До стрижки кігтів необхідно вдаватися в тому разі, якщо вони не сточуються самостійно. Для цього рекомендується користуватися електричним кігтерезом.

Годування

Цих вівчарок можна годувати як готовим промисловим кормом, так і натуральними продуктами. Однак змішувати ці раціони не рекомендується. У першому випадку сушку можна чергувати з вологими консервами. Слід вибирати продукцію преміум-якості, спеціально розроблену для великих і активних порід.

Якщо власник віддає перевагу натуральному годуванню, то основу меню має становити нежирне м’ясо і субпродукти, які дають собаці з кашею та овочами, приправляючи невеликою кількістю рослинної олії.

Вихованця заборонено годувати з хазяйського столу, а також давати йому солодкі, солоні, гострі, смажені, копчені, мариновані, пряні страви та продукти. Також шкоди травній системі можуть завдати шоколад, авокадо, виноград, трубчасті кістки, річкова риба, картопля, бобові культури.

Кількість прийомів їжі визначається віком собаки. Цуценята болгарської вівчарки їдять 3-6 разів на день, а особини після року — двічі. Розмір порцій залежить від індивідуальних особливостей тварини та її активності. Важливо, щоб вихованець не переїдав.

Годують вівчарок після роботи або іншої фізичної активності, щоб знизити навантаження на травну систему. У вільному доступі у собак завжди має бути чиста питна вода — фільтрована або бутильована.

Дресирування

Виховання болгарських вівчарок починається з їхньої ранньої соціалізації. Ще в цуценячому віці їх вчать взаємодіяти з родичами та іншими домашніми тваринами. Як правило, в компанії перших вони в майбутньому здійснюють нагляд за худобою.

Болгарська вівчарка — інтелектуальний собака, але схильний до прийняття самостійних рішень і домінантної поведінки. Тому процес її навчання проходить не завжди швидко і гладко. Вона буде слухатися тільки вольової, сильної людини, якій довіряє. У процесі дресирування важливі похвала і заохочення ласощами, а ось грубість і жорстокість категорично неприйнятні.

Дотримуючись організованості, послідовності, регулярності та логічності процесу навчання, можна домогтися від собаки зразкової поведінки та гарного послуху. Однак варто розуміти, що непотрібні, на думку вихованця, команди він може просто ігнорувати. Для цієї породи рекомендується проходження ЗКД (загальний курс дресирування), а потім курсу ЗКС (захисно-караульна служба).

Здоров’я

Говорячи про болгарську вівчарку, можна відзначити, що вона має гарне здоров’я і міцний імунітет. Особи зберігають свою активність практично до старості. Працювати ці пси можуть аж до 7-9 років.

Найслабші органи цих собак — суглоби, серце і вуха. Тому власнику необхідно стежити за їхнім станом, щоб уникнути розвитку будь-яких недуг. При неправильному годуванні тварини можливі проблеми з травною системою, а також харчова алергія.

Щоб зберегти здоров’я улюбленця, а також підвищити якість його життя, необхідно:

• регулярно відвідувати ветеринарного лікаря для комплексного профілактичного огляду;
• не забувати вакцинувати собаку 1 раз на рік від низки вірусних захворювань;
• обробляти його від зовнішніх і внутрішніх паразитів не рідше 2-х разів на рік.

Особин, які не беруть участі в розведенні потомства, рекомендується каструвати і стерилізувати. Це дозволить звести до мінімуму ризики розвитку онкології та захворювань сечостатевої системи в майбутньому.

Якщо ваш собака відчує нездужання, настійно рекомендується звертатися по допомогу до фахівців, а не займатися його лікуванням самостійно. Тільки ветлікар може встановити правильний діагноз і призначити коректну терапію, що дозволить уникнути згубних наслідків.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.