Білий хаскі — фото та опис собаки.

Цей собака може мати безліч варіантів забарвлень — від найсвітлішого до вугільно-чорного. Вихованці з білим забарвленням зустрічаються найрідше. Такий колір вважається дозволеним. Виняток становлять тварини з альбінізмом. Білий хаскі — це не окрема порода, а один із різновидів забарвлення.

У цій статті ви дізнаєтеся, чим відрізняються ці чотирилапі від своїх побратимів і як вони виглядають. З’ясуємо історію походження, особливості здоров’я, характеру, дресирування та виховання. Розповімо про нюанси годування, догляду та утримання, а також про їхнє ставлення до інших улюбленців, дітей і своїх власників.

Основні факти про білих хаскі

Собакам цієї породи властиві такі відмінні риси:

• Впізнавана зовнішність. Вихованці, схожі на вовків, користуються великою популярністю в усьому світі, завдяки красивому екстер’єру. Вони відомі за багатьма кінострічками та мультфільмами. Наприклад, кілька екранізацій отримала історія про тварин на прізвисько Того і Балто, які допомогли доставити ліки жителям Аляски під час спалаху дифтерії в 30-х роках XX століття.
• Віддані друзі. Хаскі вірні своїм власникам. Вони швидко прив’язуються до них і важко переносять самотність.
• Миролюбний характер. Незважаючи на значну зовнішність, улюбленці зовсім неконфліктні. Вони досить легко знаходять спільну мову з іншими тваринами.
• Хороша витривалість. Завдяки щільному шерстному покриву, вони чудово переносять низькі температури. Дуже активні, тому відмінно підходять для довгих піших прогулянок і будь-яких їздових видів спорту.
• Рясне линяння. Вихованці скидають шерсть двічі на рік (восени та навесні). У період линьки рекомендується їх регулярно вичісувати.
• Схильність до виття. Собакам властиво протяжно і голосно вити. У такий спосіб вони спілкуються зі своїми родичами або ж намагаються привернути увагу власників.
• Міцне здоров’я. Білі хаскі мають мало генетичних захворювань. Серед них — проблеми з очима та опорно-руховим апаратом. Своєчасні огляди у ветеринарного лікаря допоможуть запобігти розвитку таких патологій.
• Висока тривалість життя. У середньому тварини живуть 12-15 років.

Походження та історія

Предками цих вихованців були їздові сибірські лайки. Їхньою батьківщиною вважається Північно-Східна Азія. Місцеві племена використовували витривалих собак як помічників для перевезення людей і вантажів на далекі відстані.

Тривалий час тварини не покидали своє середовище проживання, поки на початку минулого століття ними не зацікавилися жителі Аляски. Іноземці були вражені високою швидкістю хаскі. Вони перевезли собак до США і Канади, де стали розвивати їхні здібності та схрещувати з іншими породами.

У 1934 році американці офіційно ухвалили стандарт. Водночас у СРСР розведення їздових собак припинили, визнавши безперспективним. Адже прогрес не стояв на місці, і на заміну їм прийшла техніка.

Згодом чарівні улюбленці стали затребуваними в усьому світі. Зараз на своїй історичній батьківщині ця порода є однією з найпопулярніших.

Опис зовнішнього вигляду

Згідно зі стандартом, білий хаскі належить до групи «примітивні породи і шпіци». Він відрізняється середнім розміром. Його зріст становить 51-60 см, а вага досягає 28 кг.

Головні особливості собаки — зовнішня схожість із вовком, подвійний шерстний покрив, помірний кістяк, недовга морда, стоячі вуха і спортивна статура.

Голова і тулуб пропорційні один одному. Корпус міцний, з добре розвиненою мускулатурою. Грудна клітка потужна і велика. Спина мускулиста. Живіт підтягнутий. Поперек злегка підібраний. Хвіст має середню довжину, рівномірно вкритий густим ворсом.

Череп злегка округлої форми, від очей до носа рівномірно звужується. Щелепи мають прикус типу «ножиці». Губи щільно прилягають одна до одної.

Вуха у білого хаскі трикутні, середнього розміру, близько посаджені, спрямовані вгору. Ніс круглий, зазвичай, чорного або коричневого відтінку. Також може бути рожевим повністю або частково. У альбіносів пігментація мочки та повік відсутня.

Очі трохи розкосі, мигдалеподібної форми. Колір райдужки карий або блакитний, а в альбіносів — червоний або світло-блакитний. Нерідко в улюбленців зустрічається гетерохромія (різного кольору очі).

Передні та задні кінцівки паралельні одна одній, розставлені широко. Лапи овальні, виглядають компактно.

Хутро вихованців має середню довжину. Воно густе, з м’яким підшерстям. Ворс прямий, не стирчить у різні боки, досить щільно прилягає до тулуба.

Особливості білого забарвлення у хаскі

Білий відтінок шерстного покриву у тварини зустрічається найрідше. Згідно зі стандартом, він вважається дозволеним. Виняток становлять представники породи з альбінізмом. Цей колір можна розцінювати не як забарвлення, а, скоріше, як його відсутність. Він з’являється через втрату пігментації, за яку відповідає меланін (пігмент, що забарвлює шкіру, шерсть і слизові оболонки).

Відтінок хутра у білих хаскі формується внаслідок впливу певних генів, що припиняють надходження фарбувального пігменту у волоски, або ж обмежують його синтез. Цуценята білого забарвлення є носіями домінантного гена або ж альбіносами. Ген, що відповідає за успадкування альбінізму, не вважається переважним. Отже, щоб у приплоді з’явилися малюки білого кольору, обоє батьків мають бути такого ж забарвлення. А ось альбіноси народжуються, якщо і мама, і тато мають вроджену патологію.

Відмінною особливістю хаскі-альбіносів є відсутність пігментації на слизових і шкірі. У них червона або блакитна райдужка очей, а подушечки лап, кігті, повіки і ніс — рожеві.

Інші забарвлення хаскі

Ці улюбленці можуть мати безліч варіантів забарвлень — від білосніжного до вугільно-чорного.

Згідно зі стандартом, їхнє хутро буває таких відтінків:

• Сріблястий. Остьове волосся світло-сірого кольору, а підшерсток — сірий або білий.
• Сірий. У цьому випадку забарвлення рівномірне.
• Вовчий. Основний колір чорний, допустимі руді відмітини на вухах і біля очей.
• Чорно-білий. Обох відтінків на тілі має бути приблизно порівну. Низ тулуба білий, а верх — чорний. Морда обов’язково біла.
• Агуті. Забарвлення варіюється від сірого до чорного, може бути нерівномірним. Допустимі смужки рудого кольору. Головна відмінність — темна «маска» на мордочці.

Характер

Білий хаскі — прекрасний компаньйон, який комфортно себе почуває, як серед людей, так і в оточенні інших вихованців. Він зовсім неконфліктний, комунікабельний і доброзичливий. Ідеальний варіант для власників-одинаків і сімей з дітьми.

Миролюбному собаці не властивий прояв агресії. Охоронний інстинкт розвинений погано, тому він не підходить на роль сторожа. Усіх незнайомців товариська тварина сприймає як друзів, з якими можна погратися.

Такий улюбленець відданий своєму власникові. Він швидко прив’язується до нього і важко переносить самотність. У тварини є схильність до впертості, тому слухатися хаскі воліє людину, яку вважає лідером. В іншому випадку він може спробувати сам зайняти цю позицію і почати маніпулювати власником.

Від природи вихованець дуже енергійний, обожнює перебувати в русі, тому тривалі прогулянки з ним обов’язкові. За відсутності належних фізичних навантажень він може проявляти деструктивну поведінку. Цей собака стане чудовим супутником для тих, хто любить спорт, активні ігри на природі та подорожі.

Питання виховання і дресирування

Усі представники породи, білі хаскі, зокрема, мають високий рівень інтелекту. Вони досить легко засвоюють нову інформацію. Проте вважаються досить упертими та самостійними. Це може ускладнити процес їхнього виховання. Тому, якщо ви не впевнені, що впораєтеся із завданням, то краще зверніться по допомогу до досвідченого фахівця — кінолога.

Навчати цуценя починають з моменту його появи в будинку. Важливо відразу показати, де знаходиться його посуд, пелюшка і лежак. Потім можна приступити до освоєння основних навичок. Потрібно привчити до гігієнічних процедур, визначити розпорядок дня.

Уже в два-три місяці малюки готові до виконання нескладних завдань — можуть запам’ятати кличку, привчитися до місця, справляння потреби на пелюшку. Тренування краще проводити в ігровій формі. Кінологи радять починати заняття з п’яти-десяти хвилин. З віком їхню тривалість можна поступово збільшувати.

Кожна правильно виконана команда має заохочуватися. Як похвалу рекомендується використовувати ласощі, які можна купити в спеціалізованих магазинах.

Ця порода собак вважається галасливою. Білі хаскі люблять вити, тому відучувати їх від такої звички варто відразу. Ще вони потребують регулярного контролю, оскільки схильні до втечі. Під час прогулянок краще використовувати повідець або шлею.

Виховання тварини вимагає витримки, завзятості та послідовності. Якщо виникають складнощі, наприклад, вихованець погано йде на контакт або залишається боязким, можна звернутися до кінолога-зоопсихолога.

Крім того, важлива своєчасна соціалізація. Її можна починати після закінчення карантину після щеплень. У цей період необхідно поступово знайомити тварину з навколишнім світом, включаючи незнайомих людей, інших улюбленців, відвідуючи нові місця. Соціалізація дасть можливість виростити вихованого улюбленця, який спокійно реагує на сторонні звуки і чужинців.

Утримання та харчування

Завдяки щільному хутру, білі хаскі чудово переносять морози. Вони можуть проживати не тільки в приміщенні, але й на вулиці. Якщо ви плануєте тримати вихованця у дворі, то для нього потрібно облаштувати утеплену будку, просторий вольєр.

Такі собаки дуже люблять свободу, і важливо враховувати, що їм властиво робити підкопи. З цієї причини огорожа на території приватного будинку має бути досить високою і добре втопленою в землю.

Виходити на вулицю з твариною рекомендується тільки після того, як поставлено всі щеплення. Активні улюбленці потребують довгих прогулянок по два-три рази на день. Щоб зберегти їхнє здоров’я і хорошу фізичну форму дозвілля краще урізноманітнити пробіжками та рухливими іграми.

Довголіття і здоров’я вихованця безпосередньо залежить від харчування. Правильно підібрати раціон з урахуванням віку, активності та здоров’я вам допоможе ветеринарний дієтолог. Він розробить збалансоване меню з оптимальним співвідношенням нутрієнтів і калорій.

Частота годувань залежить від віку вихованця. У малюків — це п’ять-шість прийомів їжі на добу, а у дорослих особин — два-три рази на день. Потрібно враховувати, що білі хаскі схильні до ожиріння, тому їх не можна перегодовувати.

Вибирати для собак можна як готові раціони, так і натуральну їжу. Однак змішувати їх не можна. Перший варіант вважається простішим. У кормах містяться всі необхідні корисні речовини. Вам залишиться лише ознайомитися з добовою нормою споживання. Цю інформацію можна знайти на упаковці. При натуральному типі харчування меню складає ветеринарний дієтолог, який збалансує раціон за нутрієнтами. До нього може входити нежирне м’ясо (курка, індичка тощо), добре розварені крупи, овочі.

Який би ви не вибрали тип харчування, пам’ятайте, що не варто підгодовувати вихованців зі столу. Це не тільки формує неправильну поведінку, а й може призвести до збільшення добового калоражу. Ще важливо забезпечити постійний доступ до свіжої та чистої води.

Ці вихованці дуже охайні. Їхнє хутро не має неприємного запаху. Вичісувати його досить два-три рази на тиждень. У період линьки робити це потрібно щодня.

Також тварини потребують стрижки кігтів у міру їх відростання, регулярної гігієни порожнини рота, видалення сірки з вух.

Корисно знати: Раціон для хаскі — Повне керівництво.

Питання здоров’я

Ці собаки вирізняються міцним здоров’ям. Вони в середньому живуть 12-15 років. Однак і для них характерні деякі захворювання.

Через високу фізичну активність вихованці часто травмують кінцівки та мають проблеми з опорно-руховим апаратом. Особливо це стосується тварин, які беруть участь у забігах і спортивних змаганнях.

Нерідко в улюбленців діагностують дисплазію тазостегнових суглобів. Це генетичне захворювання, як правило, передається у спадок і характеризується неправильним розвитком суглобів.

Крім того, у тварин трапляються цукровий діабет, хвороби щитовидної залози та епілепсія, а також патології очей, наприклад, дистрофія сітківки (стоншення сітківки ока), глаукома і катаракта.

Для всіх собак важливо своєчасно проходити профілактичні заходи. Не варто забувати про диспансеризацію, протипаразитарні процедури та вакцинацію. Терміни обробок і щеплень підкаже ветеринарний лікар.

Дуже слабким здоров’ям володіють хаскі-альбіноси. Вони схильні до глухоти й онкологічних захворювань шкіри. Саме тому їхнє розведення вважається неетичним. Такі особини не беруть участі у в’язках, їх, як правило, каструють.

Фото хаскі білого кольору

Для кого ця порода?

Ці собаки підійдуть як сім’ям, так і самотнім людям, які проживають у квартирі або заміському приватному будинку. Вони — ідеальні компаньйони для тих, хто мріє про активного та комунікабельного улюбленця з доброзичливим і миролюбним характером.

Улюбленці вирізняються високим рівнем інтелекту та відданістю, що робить їх чудовими супутниками для людей, які цінують вірність і гармонійні стосунки з тваринами.

Білі хаскі підійдуть власникам, які:

• шукають чарівного улюбленця з доброю і м’якою вдачею;
• віддають перевагу рухливому способу життя, активним видам спорту, походам і подорожам;
• мають інших вихованців і дітей;
• готові навчати тварин і будуть терплячими в процесі дресирування;
• зможуть доглядати за ними і приділяти достатньо уваги.

Такі тварини не підійдуть тим, хто:

• веде розмірений спосіб життя і вважає за краще більшу частину часу проводити вдома;
• не має досвіду у вихованні собак;
• часто перебуває у відрядженнях;
• шукає вихованця для охорони будинку.

Поради щодо правильного вибору білого цуценяти хаскі

Перед тим, як придбати цуценя, підшукайте надійний розплідник або перевіреного заводчика. Заздалегідь ознайомтеся з відгуками про них. Не варто вибирати тварину за фото через Інтернет, інакше можна зв’язатися з шахраями і купити улюбленця з будь-якими патологіями.

Перевірений розплідник — ідеальний варіант, який гарантує безпечну угоду.

Перш ніж вибрати одне цуценя білого хаскі з посліду, огляньте всіх малюків. Фахівці-кінологи радять брати собак, яким уже виповнилося два-три місяці.

Здорове цуценя має бути в міру вгодованим і активним, мати стоячі вуха без неприємного запаху, шерсть без лисин, а також хвіст без заломів. Крім того, поспілкуйтеся із заводчиком. Перед тим, як укласти угоду, упевніться в наявності всіх необхідних документів. Продавець повинен надати метрику і ветеринарний паспорт. У першому документі можна знайти всю інформацію про малюка, його ще називають цуценячою карткою. У другому містяться записи про вакцинацію та обробки від паразитів.

Думка власників

Оскільки хаскі такого забарвлення зустрічаються рідко, відгуків про них небагато. Але переважно вони всі позитивні.

Ось, що розповідають власники про своїх вихованців:

• мають високий рівень інтелекту і легко засвоюють нову інформацію;
• мають норовливий характер, схильні до самостійності, що може значно ускладнити процес дресирування і виховання;
• дуже товариські та миролюбні щодо родичів та інших тварин;
• добре ставляться до дітей;
• віддані своїм власникам і всій родині, важко переносять самотність;
• занадто доброзичливі, не підходять на роль охоронців;
• звертають на себе увагу перехожих незвичайним зовнішнім виглядом.

Додатковий матеріал:

• Маламут і хаскі — чим відрізняються породи?
• Утримання хаскі у квартирі.

Відповіді на поширені запитання

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.