Біла німецька вівчарка — все про породу і фото собак.

Вівчарка світлого кольору — вражаючий чотирилапий друг з ефектним екстер’єром, який заворожує своїм незвичайним зовнішнім виглядом. Однак стандарт породи це забарвлення вважає недозволеним, відносячи таких цуценят до «плембраку». Зі статті дізнаємося, який вигляд має біла німецька вівчарка.

Селекціонери з Німеччини, які ставилися до чистоти породної лінії дуже уважно, виключали особини білого забарвлення з розведення. Однак європейцям собаки з цим кольором вовняного покриву сподобалися, вони почали племінну роботу, яка призвела до утворення окремої породи, виведеної на основі німецької, — швейцарська вівчарка.

Факти про білих німецьких вівчарок

Представники цієї породи мають низку характеристик, що вважаються специфічними:

• Німецька вівчарка — це врівноважений, неагресивний, витривалий і енергійний собака. Спочатку його використовували для пасовиська, в наші дні, це, скоріше, службова порода.
• Ласкава з усією сім’єю і дуже доброзичлива з дітьми.
• Собака дуже стриманий з незнайомцями, не любить, коли до нього підходять чужинці, але агресії до них не проявляє. У будь-якому разі захисний інстинкт розвинений добре.
• Ці улюбленці прекрасно уживаються з іншими домашніми тваринами, зокрема з кішками. Головне — щоб вихованці дорослішали разом.
• Усі вівчарки високоінтелектуальні, кмітливі та легко піддаються навчанню.
• Собаки без особливих проблем адаптуються до життя в суспільстві і можуть служити охоронцями, поводирями, рятувальниками, слідопитами тощо.
• Найкраще місце для німецької вівчарки — будинок, розташований за містом, але собаки можуть жити і в багатоквартирній багатоповерхівці, оскільки володіють невибагливим характером і здатні адаптуватися до будь-якої обстановки.
• Вони віддають перевагу постійній активності, це вимагає регулярних фізичних навантажень і руху.

Історія зародження породи

Ця порода вважається досить давньою і налічує кілька тисячоліть. Археологами було виявлено докази того, що ще в 4 ст. до н. е. на території Європи проживали тварини, які зовнішнім виглядом нагадували сучасних вівчарок. У цей період вони вже були одомашнені людиною і використовувалися як сторожа і пастухи. Навіть у давнину люди намагалися відбирати тільки найсильніших і витриваліших особин, здатних виконувати необхідну роботу.

Цілеспрямовану селекцію було розпочато тільки наприкінці 19 століття в Німеччині. Батьком породи прийнято вважати Макса Еміля Фредеріка фон Штефаніца. Він очолював Клуб її любителів і суворо контролював чистоту розведення.

Перший представник породи, продемонстрований на виставці 1882 року, мав брудно-біле забарвлення. Однак пізніше собаки цього кольору в селекції участі не брали. Перевагу віддавали чепрачним і зонарним особинам.

Друга світова війна призвела до того, що тварин майже не залишилося. Крім того, за чистотою породної лінії вже ніхто не стежив. Після закінчення воєнних дій популяцію довелося відновлювати заново.

Зараз ця порода вважається однією з найпопулярніших у всьому світі та в нашій країні. Найчастіше вівчарок використовують як службових собак. Але і як вихованців вони заводяться нерідко.

Опис

Цей собака вважається великим, його статура виглядає пропорційною.

Морда має достатню довжину. Мочка носа має бути насичено пігментованою — чорною. Так само, як повіки та губи. Очі середнього розміру, погляд у собаки уважний і розумний. Вуха великі, трикутні, міцно стоять на хрящі. Народжуються цуценята з висячими вушками.

Шерстний покрив білої німецької вівчарки буває довгим і коротшим. Він виглядає дуже щільним, маючи рясне підшерстя. Шия та ноги довгошерстих особин прикрашені красивими гривою та чубчиками.

Лінія верху пряма, злегка нахилена до хвоста, який має високу поставу і зазвичай опущений донизу. Ноги виглядають прямими і паралельними одна одній.

Вага і висота в холці у представників породи варіюються в межах 25-40 кг і 55-68 см.

Варто знати: Скільки важить німецька вівчарка?

Біле забарвлення у німецьких вівчарок

Білий колір шерстяного покриву пов’язаний з геном, що є рецесивним. Це означає, що він починає «працювати» тільки в парі з подібним собі геном.

Тому, щоби послід був білим, мама й тато мають бути носіями такого генетичного матеріалу або бути власниками цього забарвлення хутра. Інакше цуценята матимуть інший колір «шубки».

Процес природної селекції влаштований так, що відбір зберігає лише особини, які мають домінантні гени. А носії рецесивних генів поступово «відсіваються» самі собою. Саме тому для закріплення подібних ознак необхідне втручання людини. Тільки в процесі штучного розведення вдалося закріпити біле забарвлення у німецьких вівчарок.

Хоча такі цуценята можуть бути в виводках, батьки яких є володарями інших забарвлень. Але ці собаки вкрай рідкісні. Неправильно думати, що вони страждають на альбінізм. Ген, що відповідає за таку шерсть, насправді працює таким чином: він просто виключає прояв рудого забарвлення.

Те, що альбінізм у цьому разі відсутній, доводить збереження насиченого пігменту на інших частинах тіла: очі, повіки, губи, ніс.

Інші забарвлення

Якщо порівнювати швейцарську вівчарку з породою з Німеччини, то можна побачити головну відмінність — «німці» мають ширшу палітру забарвлень. Породним стандартом дозволені чотири типи забарвлення: чепрак, зональне, чорне і підпале.

Найпоширенішим і впізнаваним є чепрачне забарвлення, що являє собою чорну шерсть із рудими вкрапленнями. Саме він характерний для більшості німецьких вівчарок.

Зонарне, або вовче, забарвлення зустрічається рідше. Воно є спадщиною далекого предка — дикого вовка, і характеризується незвичайним розподілом пігменту по волосках, створюючи ефект чергування світлих і темних ділянок.

Чорне забарвлення хоч і визнане лише на початку 21 століття, також вельми цінується. До цього часу його вважали пороком, що дискваліфікує. Завдяки розведенню робочих ліній, чорні німецькі вівчарки зустрічаються переважно серед службових собак і вкрай рідко представлені на виставках.

Чорно-підпале забарвлення являє собою поєднання чорного і рудого. Яскраві відмітини знаходяться на лапах, голові, під хвостом.

Цікаво знати: Чорна німецька вівчарка — фото та опис собаки.

Риси характеру та темперамент

Німецька вівчарка — порода собак, відома своїм інтелектом, відданістю та енергійним характером.

Ці тварини мають вроджене прагнення до роботи та захисту, що робить їх ідеальними чотириногими друзями для активних людей. Характер німецької вівчарки формується під впливом генетичних факторів і виховання. Загалом, пси відрізняються врівноваженим темпераментом і високою здатністю до навчання.

Вони лояльні до дітей та інших вихованців, якщо їхнє спілкування почалося в цуценячому віці. Дорослі собаки можуть насилу прийняти нового улюбленця в будинку, але цю проблему можна виключити за допомогою професійного дресирувальника.

Чистокровні німецькі вівчарки, з білим забарвленням, зокрема, відрізняються яскраво вираженою орієнтованістю на людину. Вони не схильні до вибору одного господаря, а виявляють рівну відданість до всіх, хто бере участь у їхньому житті: дресирує, гуляє, годує.

На окрему увагу заслуговує ставлення вівчарок до дітей. Вони оберігають абсолютно всіх малюків, навіть незнайомих, лояльно ставлячись до їхніх ігор. Однак, терпіння собак небезмежне. Не можна допускати грубого поводження дитини з вихованцем і залишати їх наодинці.

Добре виховані німецькі вівчарки вирізняються впевненістю в собі та намагаються ігнорувати провокації з боку родичів, не доводячи ситуацію до конфліктів.

Дресирування, виховання та інтелект

Німецька вівчарка — порода, що славиться своїм високим інтелектом і здатністю до дресирування. Завдяки природній кмітливості та прагненню до роботи, тварини легко засвоюють команди та із задоволенням виконують завдання, що робить їх ідеальними компаньйонами для різноманітних видів діяльності, від охоронної служби до пошуку та порятунку.

Однак, важливо пам’ятати, що потенціал породи розкривається тільки за умови правильного виховання і систематичного навчання. Рання соціалізація, заснована на позитивному підкріпленні та послідовності, відіграє ключову роль у формуванні врівноваженого і слухняного характеру собаки.

Німецька вівчарка, білого кольору, зокрема, потребує фізичного і розумового навантаження, тому регулярні тренування і цікаві завдання — це не просто розвага, а необхідність для її гармонійного розвитку. Правильно дресирований і вихований собака стане вірним другом і надійним помічником, демонструючи всю повноту свого інтелекту.

Починати навчання цуценяти можна в самому ранньому віці — вже в 2-3 місяці.

Перші заняття мають бути зовсім короткими, у міру дорослішання їхній час можна збільшувати. Головне — вибудувати їх у вигляді гри, щоб пес не занудьгував. Як тільки вихованець втомився, навчання краще тимчасово зупинити.

Як позитивне підкріплення використовують ласощі. Вони мають бути не тільки смачними, а й корисними для собак. Для цього можна купувати в зоомагазинах спеціальні частування.

Утримання та харчування

Німецька вівчарка — це енергійна, розумна і віддана порода собак, яка має особливості харчування, догляду та утримання.

Важливо стежити за якістю і кількістю їжі, яка пропонується собаці, щоб він отримував достатньо енергії та нутрієнтів (поживні речовини) і почувався відмінно.

Основою раціону може бути якісний сухий корм для собак великого розміру. Треба обирати раціон, який містить усі необхідні поживні речовини, включно з білками, жирами, вуглеводами, вітамінами та мінералами. Для білої німецької вівчарки, яка активна та має високий рівень енергії, ветеринари зазвичай рекомендують корм для робочих собак або спеціалізований корм для породи.

Далі наведено деякі основні правила гігієни:

• Підтримуйте шерсть у чистоті та хорошому стані. Регулярно розчісуйте та купайте улюбленця.
• Слідкуйте за зубами. Їх можна чистити щодня, щоб запобігти можливим захворюванням порожнини рота.
• Вуха очищають спеціальними засобами приблизно раз на 10 днів.
• Забезпечте улюбленця достатньою фізичною активністю. Німецька вівчарка — енергійна порода, яка потребує регулярних прогулянок, ігор і тренувань.

Завдяки густій «шубі», представники цієї породи можуть проживати у вольєрі. Однак обладнати його важливо належним чином. Приміщення має бути просторим, чистим, у ньому треба організувати будку і навіс від снігу та дощу.

Слід розуміти, що проживаючи на вулиці постійно, собака бруднитиме свою білу шерсть. Для догляду за нею рекомендують купувати відбілювальні шампуні. Порадити їх може ветеринарний фахівець.

Корисно розуміти:

• Чим годувати цуценя німецької вівчарки?
• Харчування собаки вівчарки.

Здоров’я та профілактика хвороб

Німецька вівчарка — відданий і розумний пес, який за правильного догляду може радувати вас своєю присутністю від 9 до 13 років. Однак, як і в будь-якої породи, у собак є схильність до деяких захворювань.

Одним з найпоширеніших є дисплазія (неправильний розвиток) тазостегнового суглоба. На жаль, багато цуценят вже народжуються з генетичною схильністю до цього захворювання. У зв’язку з цим, вкрай важливо проводити діагностику суглобів у собаки, яка досягла однорічного віку.

Крім дисплазії, у білих німецьких вівчарок трапляються й інші проблеми зі здоров’ям. Епілепсія (захворювання, що характеризується появою судом) — часта недуга у цієї породи, що вимагає постійного спостереження і медикаментозного лікування. Також не можна виключати ризик розвитку сліпоти, пов’язаний з віковими змінами або генетичними факторами.

Важливо розуміти, що своєчасна профілактика і регулярні огляди у ветеринарного лікаря відіграють ключову роль у підтримці здоров’я німецької вівчарки.

Правильне харчування, регулярні фізичні навантаження, що відповідають віку і стану собаки, а також уважне ставлення до будь-яких змін у його поведінці — все це допоможе забезпечити вашому улюбленцю довге і щасливе життя. Турбота про здоров’я вихованця — це відповідальність господаря, і своєчасні дії можуть запобігти розвитку серйозних проблем.

Фото німецьких вівчарок білого кольору

Для кого порода підійде як улюбленець?

Цю породу можна заводити як людям, які проживають поодинці, так і великим сім’ям з дітьми. Найголовніше правило для потенційного власника — забезпечення вихованця достатньою кількістю фізичних вправ і розумової стимуляції.

Собака зможе проживати як у місті, так і в приватному будинку. Але в будь-якому разі щоденні вигули мають бути присутні.

Потенційному власнику слід врахувати, що улюбленця треба забезпечити гігієною, правильним доглядом і харчуванням. Вичісування тварині необхідні приблизно кілька разів на тиждень. У період активної линьки — щодня.

Оскільки у вівчарок добре розвинений інстинкт захисту, їх можна заводити в приватні будинки як охоронців. Для вихованця в цьому випадку краще побудувати просторий вольєр.

Поради під час вибору білого цуценяти німецької вівчарки

Під час вибору такого улюбленця необхідно зрозуміти, що існують білі швейцарські вівчарки та білі «німці». У перших цей тип забарвлення є єдиним дозволеним, у других він заборонений офіційно.

Якщо в пріоритеті саме білий колір, і ви хочете собаку, визнаного кінологічним співтовариством, здатного брати участь у розведенні, то біла швейцарська вівчарка — ідеальний вибір. Вона повністю відповідає стандартам породи і відкриває перед власником широкі можливості.

У разі ж, якщо вам просто потрібен сімейний собака, і забарвлення — єдиний визначальний фактор, то можна спробувати знайти білу німецьку вівчарку. Однак слід пам’ятати, що вона не визнана кінологічними організаціями, і, ймовірно, потребуватиме кастрації, яку, можливо, вже проведе заводчик до продажу. До того ж такі цуценята в посліді з’являються не так часто.

Вибираючи малюка, огляньте його: на його шкірі не може бути почервоніння і запалень, очі та вушка мають бути чистими, він має бути в міру активним і товариським.

У розпліднику заводчики надають покупцеві такі документи: цуценяча картка і ветеринарний паспорт. Це гарантує походження і здоров’я придбаного собаки.

Ми вивчили думку власників про породу

Власники німецьких вівчарок, як правило, відзначають їхню виняткову відданість і любов до сім’ї. Ці собаки неймовірно прив’язані до своїх господарів і готові захищати їх від будь-яких загроз. Багато хто описує їх як розумних, кмітливих і таких, що легко піддаються дресируванню.

Білі німецькі вівчарки швидко вчаться команд і з задоволенням виконують завдання, що робить їх прекрасними компаньйонами для активних людей і сімей з дітьми. Однак, важливо пам’ятати, що це енергійна порода, яка потребує регулярних фізичних навантажень і розумової стимуляції. Без достатньої уваги та активності, вони можуть стати неслухняними і проявляти небажану поведінку.

Деякі власники також згадують про чутливість породи та необхідність дбайливого поводження і позитивного підходу у вихованні. Загалом, білі німецькі вівчарки — це прекрасні собаки для тих, хто готовий приділити їм достатньо часу, уваги та турботи.

Крім того, це дуже ефектні та досить рідкісні вихованці, які завжди привертають увагу на вулиці. Як зазначають їхні господарі, багато перехожих цікавляться, як називається порода, і не вірять, що перед ними «німець».

Вартість

Варто розуміти, що білі вівчарки повинні зараховуватися заводчиками до «плембраку». Це означає, що собаки не зможуть брати участь у селекції та шоу-показах, оскільки не відповідають стандарту породи.

Саме тому вони будуть віднесені до класу пет, який не може коштувати надто дорого. Конкретна ціна залежить від країни і місцевості вашого проживання.

Найголовніше для покупця в цьому випадку — не потрапити в пастку шахрая. Перед придбанням важливо вивчити стандарт, засвоївши, що забарвлення вважається неприпустимим. Якщо продавець запевняє, що він найрідкісніший і найдорожчий — слухати його не варто. Він просто хоче заробити більше грошей.

Є працівники розплідників, які, розуміючи особливості білих німецьких вівчарок і відсутність їхньої цінності в розведенні, віддають підопічних абсолютно безкоштовно. Ці собаки, як правило, вже кастровані заводчиком.

Додатковий матеріал: Хто сильніший ротвейлер чи німецька вівчарка?

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.