Собаки можуть оплакувати втрату своїх друзів?

Згідно з опитуванням, дослідники виявили, що майже 90 відсотків собак, які пережили смерть свого собачого компаньйона, який жив в тому ж будинку, виявляли ознаки горя. Протягом кількох місяців після смерті їх приятеля, собаки були менш грайливими та більш полохливими. У них також знизився апетит і вони вимагали більше уваги від своїх власників, повідомляє Клер Вілсон для New Scientist.

Як собаки можуть оплакувати інших вихованців?

Ознаки жалоби були сильнішими у собак, які були у дружніх стосунках і ділилися їжею з померлим, повідомляє Нікола Девіс із Guardian. Дослідження було опубліковано в Scientific Reports.

«Собаки — дуже емоційні тварини, які мають дуже тісні зв’язки із членами знайомої групи. Це означає, що вони можуть бути дуже засмучені, якщо один із них помре, і необхідно докласти зусиль, щоб допомогти їм впоратися з цим розладом», — каже автор дослідження. Про це The Guardian розповіла експерт із поведінки тварин із Міланського університету Федеріка Пірроне.

Інші тварини, які зазнають горя: дельфіни, людиноподібні мавпи, слони та птахи. Було відмічено, що ці види беруть участь у ритуалах, пов’язаних зі смертю. І здається, оплакують, торкаючись трупа померлого знайомого і досліджуючи його, пишуть дослідники. Наприклад, слонихи цілими днями охоронятимуть своє мертвонароджене дитинча. Вони також будуть звішувати / нахиляти голову та звішувати вуха, рухаючись повільно та тихо у пригніченій манері.

Незважаючи на повідомлення власників, які спостерігають за горем своїх вихованців, донедавна це не було задокументовано чи вивчено у домашніх собак. Для дослідження було опитано 426 дорослих, які мали принаймні двох собак і втратили одного зі своїх собак. Учасників дослідження попросили заповнити онлайн-анкету про поведінку та емоції собак, які вижили після смерті їхнього компаньйона, а також запитували про їхні власні зміни в поведінці та емоції.

Близько 86 відсотків власників відзначили, що у собак, які вижили, відбулися зміни в поведінці після смерті компаньйона, і ці зміни тривали від двох до шести місяців. Повідомляється, що живі собаки менше грають, менше їдять, більше сплять та вимагають більше уваги від своїх власників. Тим не менш, вихованці власників, які більше постраждали від смерті вихованця, більше постраждали від цієї події і припускалося, що вони могли реагувати і на поведінку своєї людини.

Собаки стали надзвичайно чутливі до людських комунікативних жестів та виразів обличчя. У опікуна та собаки виникає емоційний зв’язок.

Оскільки дослідження ґрунтується на даних, про які повідомляють самі люди, воно може мати деякі обмеження, пов’язані з тим, як власники інтерпретують поведінку своїх собак, говорить соціальний антрополог Саманта Херн з Ексетерського університету, яка не брала участі в дослідженні.

Пірроне та її команда зіставили звіти, щоб протидіяти будь-яким невідповідностям у даних, та використали статистичний аналіз, щоб побачити, чи справді власники спостерігають своїх вихованців у стані, схожому на горе. Рівень прихильності між власником та собакою, мабуть, не впливав на результати, тому дані не були спотворені тим, що їхні власники проектували горе на вихованців.

Команда дійшла висновку, що хоча дані свідчать про те, що домашні тварини відчувають горе, необхідні додаткові дослідження для подальшого підтвердження горя і скорботної поведінки у собак.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.