Сказ у кішок: симптоми, стадії.

Сказ — небезпечне захворювання, яке практично завжди призводить до смерті зараженої тварини та людини. Єдиний спосіб запобігти інфікуванню — зробити щеплення. Ознаки зараження виявляються не відразу, й у цьому полягає головна небезпека. В інкубаційний період прояви не настільки явні, щоб господар запідозрив сказ у кішок. Симптоми прогресують, підвищуючи ризик того, що хтось із членів сім’ї теж заразиться.

Джерела хвороби.

Захворювання викликає вірус, що міститься у слині. Тому основний спосіб передачі інфекції — укус. Захворіти можуть як тварини, так і людина. Сьогодні інфікування відбувається нечасто, оскільки у більшості країн проводиться активна вакцинація. Однак, окремі випадки фіксують регулярно.

Основне джерело зараження для домашніх кішок — дикі тварини. До групи ризику входять вихованці, яким не зробили щеплення від сказу, або пропустили ревакцинацію. Особливо ті, що бувають на вулиці (мешкають у приватному будинку).

Зіткнутися із зараженими дикими тваринами можна не лише у сільській місцевості, а й у місті. Переносниками інфекції можуть бути лисиці, білки, миші, пацюки / щури, їжаки, кажани.

Бездомні кішки та собаки також можуть бути інфікованими, але через тривалий інкубаційний період це можна не помітити. Цей термін коливається у проміжку 1-3 місяців. Однак у окремих випадках, скорочується до двох тижнів чи збільшується до року.

Не можна виключити того, що кішка контактуватиме з інфікованою слиною не через укус. Деякий час вірус зберігається на поверхнях (хоч і недовго). І може потрапити у відкриті рани (подряпини, садна), слизові оболонки, спровокувавши зараження.

Сказ у кішок: симптоми.

Щойно вірус потрапляє в організм, починаються незворотні реакції. При цьому інкубаційний період триває довго, і людина не відразу може помітити, що домашній вихованець заразився. Ознаки можуть виявлятися протягом кількох місяців після укусу. Або будуть недостатньо вираженими для того, щоб господар звернув на них увагу.

Основні симптоми виявляються поступово, у міру прогресування сказу. Кішка змінить поведінку, а потім виникнуть інші ознаки. У які терміни після інкубаційного періоду розпочнуться прояви сказу, чи заразиться кішка, залежить від:

• чутливість організму до конкретного штаму;
• імунітету;
• кількості вірусних клітин, що потрапили до крові після укусу;
• віку та стану здоров’я тварини;
• того, як давно було проведено ревакцинацію (важлива кількість антитіл);
• місця укусу (в ділянці шиї або голови ознаки з’являються швидше).

Середня тривалість інкубаційного періоду — 2-3 тижні. Терміни зсуваються в залежності від стану здоров’я кішки та додаткових факторів. Мінімальний період інкубації становить 9 днів. Максимальний — 1 рік. У цей час прояви сказу відсутні.

Симптомів практично немає, проте вірус активно розмножується в організмі, вражає центральну нервову систему. Тільки уважний власник може помітити незначні зміни у поведінці кота у цей час. Кішка може здаватися надто спокійною, млявою, обережною. Наступний ранній симптом — тварина або мовчить (що незвично для її характеру), або голосно нявкає без приводу.

Стадії сказу.

Коли завершується інкубаційний період після укусу, захворювання переходить у наступну стадію, коли перші ознаки виявляються вже явно. Сказ проходить через кілька стадій. Найголовнішою небезпекою буде те, що під час кожної з них, може заразитися одна або кілька людей:

1. Продромальний етап — один із найтриваліших. Проходить упродовж дня. У цей час кішка стає нервовою і збудженою або, навпаки, дуже лагідною та товариською. Зміна поведінки у незвичний бік — рання і найявніша ознака зараження. Температура тіла підвищується, рефлекси стають загальмованими. Ще один можливий перший прояв — відмова від улюбленої їжі, прагнення з’їсти неїстівні речі. Вже цього першого дня, кішка може вкусити людину.
2. Клінічний етап із ранніми симптомами триває до 7 днів. Після інкубаційного періоду та першої стадії настає найнебезпечніший час, коли тварина найчастіше кидається на людину. Агресія, нервова та збуджена поведінка — основний симптом. Ще один перший прояв — м’язове тремтіння. Рухи стають дивними, порушується координація. Надмірна слинотеча — наступна ознака зараження. Як і піна з рота, проблеми з ковтанням їжі, води. На клінічному етапі концентрація вірусу максимальна, тому кіт становить серйозну небезпеку для людини на цій ранній стадії. Спровокувати агресію може будь-що, у тому числі різкий звук або яскраве світло.
3. Останній етап характеризує такий симптом, як параліч. До цього моменту домашній вихованець втрачає останні сили. Уражається нервова система, мозок. Рухи стають хаотичними, тварина б’ється у конвульсіях, але не може рухатися. Після коми настає смерть.

На кожній стадії, сказ може передаватися від кішки до людини.

Форми сказу.

Явним раннім симптомом зараження на сказ, буде зміна звичної поведінки. Якщо кішка несподівано стала незвично лагідною та спокійною, або буйною — це головна ознака інфікування. Залежно від цього, яким був прояв сказу, хворобу відносять до однієї з кількох форм.

Агресивна / буйна.

Найпоширеніша у домашніх тварин форма, при якій спостерігаються агресія, збудження, занепокоєння. Вихованець гостро реагує на будь-які зовнішні подразники (світло, шум). Найчастіше намагається сховатись у темному затишному місці, де його не знайде людина.

При цій формі апатія чергується із підвищеною збудливістю. Однак, це лише перший симптом. Надалі поведінка стає стабільно шаленою, агресивною, злобною і неврівноваженою. Якщо домашня тварина нападе на людину, укус призведе до зараження.

Додаткова ознака інфікування — порушення координації. Вірус проникає у центральну нервову систему. З’являється тремтіння в м’язах, рухи стають неузгодженими.

Перший симптом паралічу — проблеми з ковтанням. Вихованець не може їсти і пити. При цьому слинотеча посилюється. Незабаром відмовляють кінцівки, настає кома та смерть.

Тиха (паралітична).

За цієї форми перехід від інкубаційного періоду до клінічних проявів відбувається без агресивної поведінки. Сказ протікає без занепокоєння, агресії та реакції на зовнішні подразники.

Тварина стає спокійною, лагідною, постійно спить. Відмова від їжі та води — наступний симптом, який може привернути увагу. Слиновиділення багате через параліч, що розвивається. Можуть провисати щелепу та язик.

Кінцівки швидко відмовляють, настає параліч. Рідкісна ознака — сліпота через ураження очних м’язів. За кілька днів настає смерть.

Атипова (абортивна).

Ця форма сказу зустрічається рідко, і мало вивчена у ветеринарії. Характеризується хронічним перебігом, у якому симптоми з’являються, а потім зникають на деякий час.

Найчастіше ця форма, зустрічається у вихованців, у яких збереглися антитіла до вірусу після вакцинації, але у невеликій кількості. До неспецифічних ознак хвороби відносять:

• незначне підвищення;
• занепокоєння, млявість (виражені негаразди  не так явно, як при класичному перебігу);
• частковий параліч;
• розлад кишечника;
• виснаження, атрофію м’язів.

Ознаки можуть зникнути на деякий час, а потім повернуться. Приступи, що повторюються, призводять до ураження внутрішніх органів. Весь цей час вірус впливає на нервову систему, що призводить до загибелі.

Що робити при підозрі на сказ?

З появою будь-яких підозрілих ознак необхідно доставити вихованця до ветеринарної клініки. Захворювання можна переплутати з деякими іншими хворобами через подібні прояви.

Перше, що робить лікар — ізолює заражену кішку, щоб не постраждала людина чи інші тварини. Діагностика включає низку складних досліджень, у тому числі гістологічних. Проте за життя поставити точний діагноз практично неможливо. Це роблять вже після смерті вихованця.

Єдиний надійний спосіб не допустити контакту з інфікованою твариною і перервати ланцюжок зараження — ізолювати його. Власнику потрібно бути обережним, коли він намагається посадити кота у контейнер, для перенесення тварин. Не можна допустити контакту зі слиною, тому руки мають бути надійно захищені.

Якщо не вдалося перемістити вихованця у контейнер для транспортування, варто закрити його в окремій кімнаті, а потім викликати спеціалістів. Карантин триває 2 тижні. Якщо хвороба не підтвердиться, кота повернуть власнику.

Лікування та профілактика.

Єдиний спосіб запобігти зараженню — вакцинація. Лікування від сказу немає, і захворювання призводить до смерті. Щеплення обов’язково робити, якщо кіт буває на вулиці, контактує з іншими тваринами. Без нього (щеплення), не можна вивезти вихованця за кордон.

Перший компонент вакцини ставлять у віці 3-4 місяців. На цей момент у кошеня вже не залишається антитіл, отриманих від матері. Тварина має бути здоровою на момент проведення вакцинації. За 2 тижні до процедури проводять обробку від паразитів (вошей, гельмінтів).

У середньому антитіла після щеплення зберігаються терміном до 1 року. Чим більше часу минуло, тим менш надійним буде захист. При недостатній кількості антитіл, можливе зараження. Тому ревакцинацію необхідно робити не рідше, ніж один раз на рік.

Деякі виробники випускають вакцини, дія яких триває довше. Однак, у нашій країні, ветеринари рекомендують робити щеплення класичними препаратами, ефект яких зберігається протягом року.

Сказ — смертельно небезпечна хвороба, що призводить до загибелі інфікованої кішки. Лікування від сказу — немає, і власник ризикує заразитися, якщо тварина виявить агресію. Якщо поведінка змінюється на протилежний бік (від спокою до агресії і навпаки), можна запідозрити зараження. Вихованця ізолюють, щоб перервати ланцюжок інфікування.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.