Сінгапурська порода кішок.

Сінгапурська кішка виглядає, як абіссінська, але менша за розміром. Голова з округлим черепом, чітко виділеними подушечками вібрисів та короткою широкою мордою. Вуха великі та глибокі. Великі очі мигдалеподібної форми розташовані під незначним нахилом і зазвичай широко відкриті. Хоча це кішки невеликого розміру, їхнє тіло збите та м’язисте. Хвіст тонкий, з тупим кінчиком. Хутро коротке і гладке, а кожна волосинка має смужки кольору слонової кістки, чорні або коричневі. Хутро темніше на спині, хвості та лапах. Груди та живіт блідого кольору слонової кістки. Очі бувають карі, зелені або жовті з чорним обідком.

Походження.

Сінгапурська кішка походить з Сінгапуру, чия назва означає «місто лева»: це місцева малайська назва острова. Оскільки ці кішки мешкали у стічних канавах, їх протягом певного часу називали «дренажні кішки». Цей факт також вважають причиною їхньої дрібної статури: сінгапурська кішка є найменшою породою у світі. Сінгапурська порода існує вже біля 300 років і походить від котів з усього світу, що потрапляли до Сінгапуру з кораблями й схрещувалися там з місцевими дикими кішками. Місцева влада вважала їх тваринами-шкідниками та періодично робила все, щоб скоротити їхню чисельність. У 1974 році боротьба з цими котами настільки поширилася, що залишилось усього три сінгапурські кішки, яких вивезли до Америки разом із четвертою, яку знайшли в 1980 році. Ці чотири кішки започаткували породу, яка нам відома зараз. Першу сінгапурську кішку завезли до Британії в 1989 році, і зараз їхня кількість стрімко зростає.

Особистість.

Сінгапурська кішка — дуже ніжна й товариська, але, на відміну від своїх орієнтальних собратів, має дуже тихий голос і більш стримана. Сінгапури люблять бути в компанії людей, сидіти на колінах або на плечі в хазяїна — їм подобається тілесний контакт. Здається, вони не люблять перебувати десь на рівні підлоги, тому завжди знаходять місце, на якому зможуть покрасуватися, наприклад на книжній полиці або шафі. Вони активні, живі й завжди готові гратися. Ці кішки швидко навчаються, вони допитливі та пустотливі.

Здоров’я.

Наразі немає жодних відомостей щодо проблем, характерних для цієї породи. Як і всіх котів, сінгапурську кішку корисно захищати від захворювань за допомогою вакцинації. Також їй необхідні регулярна обробка від паразитів і щорічні ветеринарні огляди.

Харчування.

Будь-яка кішка має власні унікальні уподобання щодо їжі, у кожної є певні улюблені продукти й ті, що їй не подобаються.  Коти — м’ясоїдні, і кожному з них потрібно отримувати з їжі набір із 41 визначеної поживної речовини. Співвідношення цих поживних речовин відрізняється залежно від віку, способу життя й загального стану здоров’я. Тому не дивно, що енергійному кошеняті потрібен інший баланс речовин у раціоні, ніж менш активному дорослому коту. Слід також пам’ятати: щоб підтримувати ідеальну фізичну форму кішки, їй необхідно давати належну кількість їжі, визначену згідно з рекомендаціями щодо годування. Також слід враховувати особисті смаки тварини щодо складу сухого чи вологого корму.

Грумінг.

Сінгапурські кішки зі своєю короткою щільною шерстю не потребують багато грумінгу. Але вони полюблять розчісування м’якою щіткою і увагу, яку виявляють такою процедурою.

Найкращі породи кішок для дітей.

Хоча ця порода не є широко визнаною як одна з найкращих порід для дітей, усі кішки є різними, і за умови належного освоєння вона зможе жити з дітьми.

Що варто знати про сінгапурську породу?

• Грайливий і допитливий кіт.
• Дружній, але незалежний.
• Не дуже галаслива кішка.
• Струнка й елегантна порода.
• Потребує грумінгу раз на тиждень.
• Негіпоалергенна порода.
• Повинна мати обмежений доступ надвір.
• Може знадобитися деякий період освоєння, перш ніж жити з дітьми.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.