Салюки — перський хорт.

Горда, благородна, витончена, інтелектуальна і чутлива — не кожна порода собак може похвалитися таким завидним списком характеристик. Салюки (перський хорт) наділені подібними рисами сповна. Були часи, коли в країнах Сходу ці собачки перевищували за вартістю породистого коня.

Історія походження.

Порода салюки, без сумніву, є однією з найдавніших. Розводили таких собак із метою використання на полюванні. На думку багатьох фахівців, перський хорт був першим собакою, який оселився біля людей. Зображення салюки були виявлені в Єгипті, у стародавніх похованнях. Батьківщина тварин — Іран та Аравійський півострів. Назву породи прив’язують до арабського міста Салюки. Свого часу тварини оцінювалися дуже дорого, дозволити собі їх могли лише заможні люди.

Завдяки тому, що їхні господарі кочували з місця на місце, тварини швидко поширилися Близьким Сходом, а вже в Середні віки вони з’явилися в країнах Європи. У 19 столітті гордовитих тварин завезли до Англії, де вони викликали непідробний інтерес у місцевого населення. На початку 20 століття перський хорт отримує статус окремої породи, а трохи пізніше приймається стандарт, який став основою, що застосовується при розведенні та оцінці тварин.

Опис породи.

Презентабельність, краса і шляхетність салюки в комплексі з відмінною витривалістю та великою швидкістю зробили цю породу дуже затребуваною. Раніше тварини використовувалися для полювання на дрібного звіра. Вони з легкістю наздоганяли здобич і утримували його доти, доки не прийде мисливець.

Раніше перського хорта неможливо було купити. Вони могли бути лише подаровані.

Чистокровність породи зберігалася не одне тисячоліття. Дані тварин вражають: витончені, гордовиті, з густою шерстю — байдужими до такої краси залишаться небагато. Салюки важко переплутати. Високому, стрункому, худорлявому собаці дістався зріст у загривку 58-71 см. Самки трохи нижчі. Вага дорослої особини варіюється в межах 18-27 кг.

Ребра, що проглядаються у перських хортів — ознака породи, а не показник виснаження.

Саме завдяки такій сухорлявій фігурі ці тварини здатні розвивати швидкість бігу до 70 км / год. З надмірною вагою такого добитися не вийде.

Стандарт породи включає такі характеристики:

1. Голова вузька, її відрізняє граціозність та пропорційність. Між вухами невелика опуклість. Морда довга, до носа вона звужується.
2. Ніс чорного або коричневого відтінків.
3. Великі очі відрізняються виразністю, мають мигдалеподібну форму. Колір їх може бути чорним або світло-карих відтінків.
4. Вуха звисають з обох боків морди. У збудженому стані вони піднімаються.
5. Довга шия має розвинену мускулатуру, вона згинається плавно.
6. Тіло витягнуте, поперек трохи випукле, а лінія паху підтягнута.
7. Хвіст посаджений низько, має загнутий вгору півкільцем кінчик.
8. Лапи з міцним кістяком та паралельним розташуванням. У задніх кінцівок добре розвинені гомілки та стегна.
9. Пазурі чорні, подушечки міцні.

Перша тічка у салюки трапляється у віці 1 року. В’язка домашніх тварин може бути проведена у віці 1,5 року, але тільки в тому випадку, якщо сука добре вирощена. Краще в’язати не раніше досягнення собакою 2-річного віку.

Забарвлення.

Салюки можуть мати гладку шерсть або пір’я. Інший тип шерстного покриву зустрічається найчастіше. Всі особини цього виду на вухах мають подовжену шерсть, а в хвостовій області та задній частині лап — очеси. Відтінок буває різноманітним. Стандарт не обмежує виключно тигрове забарвлення. Допускається шерсть білих, сірих, палевих, рудих кольорів. Можуть зустрічатися особини рябих, чорно-підпалих тонів.

Характер.

Салюки мають рівну, спокійну вдачу. Варто відзначити ще одну особливість характеру — нетовариськість. Вже спочатку, на перших етапах розведення собакам була прищеплена така риса, як відчуженість. Це потрібно для того, щоб ніхто сторонній не зміг вивести вихованця з дому. Але саме ця якість заважає псові прислуговувати господареві. Він визнає не службу, а співіснування.

Незалежність собак цієї породи — приваблива для людей якість. Салюки бездоганні, вони є справжніми ангелами. Але треба вміти знайти до них підхід. Тільки таким способом вдасться досягти бажаного результату при дресируванні тварин. Терпіння зломить навіть найупертіших особин. Командуючи собакам: до мене, сидіти, лежати, навряд чи господар дочекається їхнього виконання. Схилити до покори гордовитих тварин допоможе гідне заохочення. Ласкаве ставлення вразить хорта і він буде згодний зробити що завгодно.

Салюки люблять лежати на дивані. Не слід дивуватися, якщо після повернення додому меблі будуть погризені. Щоб цей момент запобігти, вихованця необхідно забезпечити хорошими іграшками. На прояв любові, поваги та доброти тварини реагують із великою віддачею. Утримувати перських хортів можна й за умов міста. Але треба їх обов’язково вигулювати.

Салюки — мисливці. Цей інстинкт нікуди не подівся, тому виходячи на прогулянку необхідно обов’язково використовувати повідець.

Представники цієї породи легко здатні перестрибувати через високі огорожі. Тому, перш ніж залишати їх одних у дворі, варто добре подумати.

Догляд та утримання.

Доглядати перського хорта не так складно, як може здатися на перший погляд. Собакам цієї породи потрібно регулярно вичісувати шерсть. Для цього підійде масажна щітка. Подібна процедура, що виконується регулярно, запобіжить скочування волосся. Особин з довгою шерстю потрібно буде вичісувати 2-3 рази на тиждень. Миття салюки потрібно здійснювати лише тоді, коли це потрібно. Собаки цієї породи дуже охайні.

Необхідно подбати про організацію м’якої лежанки для пухнастого друга, який живе в будинку чи квартирі. Така процедура допоможе не допустити утворення кісткових мозолів. Природжений мисливець не зможе обійтися без обов’язкових щоденних прогулянок, швидких і розмірених бігових вправ, дресирування. Основний вид спорту, без якого перська красуня не може обходитися — це біг, де вона може показати у всій красі свій темперамент, витривалість, жвавість та майстерність.

Годування.

Цуценята салюки повинні харчуватися 3-6 разів на добу, залежно від віку. Так, наприклад, малюкам молодше 3-місячного віку потрібне 5-6-разове харчування. Малюків від 3 до 6 місяців годувати рекомендується 3-4 рази на день. Починаючи з 6-місячного віку, не рекомендовано годування більше ніж 3 рази на добу. 8-9-місячних вихованців вже можна переводити на годівлю / годування лише вранці та ввечері.

Основу меню маленьких вихованців повинні становити молочна каша, до якої додано нарізане відварене м’ясо і злегка политі окропом подрібнені овочі. З каш віддається перевага гречці і геркулесу, з м’яса краще брати телятину. З овочів можна давати моркву, буряк, капусту, зелень.

У дорослих вихованців цієї породи раціон схожий. Собака не може їсти тільки м’ясо. Раціон на 40-50% повинен складатися з каш, але не варто готувати їх на молоці, його рекомендується замінити кефіром або сиром. На м’ясну продукцію припадає 30-35% обсягу всієї порції. У пріоритеті яловичина або баранина, які нарізаються заздалегідь і трохи проварюються. Овочі та зелень підійдуть зі списку для цуценят.

Купуючи салюки, потрібно розпитати заводчика, чим він годував собаку і спочатку дотримуватися цього ж меню. Раціон змінювати можна, але не одразу, а поступово.

Дресирування та виховання.

В силу своєї норовливості і гордої вдачі, дресируванню ці породи собак піддаються не просто. Салюки спершу проведе перевірку свого господаря на міцність. Тільки побачивши у ньому ватажка, вона погодиться підкоритися. Будь кого вихованець слухати не стане. Тому виховний процес має будуватися на прояві твердості.

Проте відучити хорта від інстинктів мисливця ще нікому не вдавалося. Залученням тварини до суспільства можна починати займатися після другого щеплення та закінчення карантину. Фахівці радять протягом 4 тижнів з’являтися з вихованцем у людних місцях, даючи можливість адаптуватися до суспільства, освоїти нові запахи і перестати боятися сторонніх. Якщо придбання салюки пов’язане із бажанням пополювати, то можна починати притравлювати її до тварин з однорічного віку.

Хвороби та тривалість життя.

Тривалість життя перського хорта варіює в межах 12-14 років. Тварини цього виду можуть страждати на деякі захворювання, зокрема:

• кардіоміопатію;
• гіпотиреоз;
• салюки відрізняються підвищеною чутливістю до анестезії. Їм її потрібно вводити в менших обсягах, ніж собакам інших порід, які мають таку саму вагу.

Фахівці впевнені, що перські хорти — собаки міцні. За їхніми спостереженнями, зіткнутися із патологіями можуть лише 5% собак.

Плюси та мінуси породи.

Салюки можуть похвалитися певними перевагами. Але й мінуси також є.

Плюси породи	Мінуси породи
Чудово красива зовнішність	Надмірна активність
Контактність	Гордість
Витривалість	Своєрідність
Висока працездатність	Потрібні регулярні тривалі прогулянки
Стресостійкість	Поганий ступінь сприйняття процесів навчання
Може жити у дворі

Салюки — дуже цікава порода собак, хоча утримувати її буває не завжди просто. Проте все компенсується відданістю, енергійністю та красою вихованця. Тому собаки цієї породи цінуються не лише на Сході, а й у всьому світі.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.