Рецептурні корми: правда про лікувальне харчування.

Рецептурні корми прописують ветеринари вихованцям з різними захворюваннями. Не всі корми, які прописують в якості спеціальної дієти, відрізняються високою якістю. І не завжди рецептурні корми дійсно необхідні вашому вихованцеві. Виробники такої продукції часто вводять споживачів в оману. Особливо якщо споживачі не розбираються в кормах.

Рецептурні корму не відрізняються від звичайних.

Здається, що якщо корм виписує ветеринар, то у такого корму склад відрізняється від звичайного сухого корму. Але це не зовсім так. Спосіб виробництва лікарських кормів мало відрізняється від виробництва звичайного корму. Основні недоліки сухого корму можна віднести і до рецептурних кормів.

Злаки. Багато з дорогих рецептурних кормів містять кукурудзу, пшеницю і сою. Злаки не повинні міститися в раціоні кішок і собак. Злаки — джерело вуглеводів. Високовуглеводна дієта не відповідає біологічним потребам кішок і собак. Їх організм пристосований отримувати енергію з тваринного білка. У природному раціоні хижаків міститься не більше 2% вуглеводів.

Неякісний білок. У багатьох рецептурних кормах головним, а то і єдиним джерелом білка є субпродукти. Субпродукти можуть бути дуже поживні, але вони дешевші м’яса. Спеціальні корми досить дорогі. Тому незрозуміло, чому виробники не додають до складу цих кормів м’ясо. Адже м’ясо є надійним джерелом високоякісного білка.

Реальний склад рецептурного корми.

Для прикладу розглянемо склад сухого корму, що продається в Україні від виробника Hill’s. Не будемо при цьому забувати, що кішки є строго м’ясоїдними звірами.

Цей корм на 29% складається з вуглеводів (при розрахунку по сухій речовині). Інгредієнти корму:

• борошно з курячих субпродуктів;
• рисове борошно;
• глютеновая кукурудзяна мука;
• цільнозернова кукурудза;
• свинячий жир (додані консерванти: суміш токоферолів та лимонна кислота);
• целюлоза;
• сушена курка;
• харчова добавка зі смаком курячої печінки.

При цьому, в складі зустрічаються підозрілі інгрідієнти:

• концентрат протеїну рису;
• гороховий протеїн;
• екстракти рослинного білка;
• м’ясо та похідні тваринного походження.

За складом цей ветеринарний корм дуже нагадує звичайний дешевий сухий корм, який продають в зоомагазинах і супермаркетах. Це хороший приклад того, як виробники експлуатують правило про розбиття інгредієнтів. Воно полягає в тому, що інгредієнти слід вказувати вкрай докладно і точно. Виробники розбивають злаки на невеликі групи, завдяки цьому злаки стають в кінець списку. Черговість інгредієнтів в списку залежить від частки компонента в загальній масі продукту. Однак якщо скласти всі злакові елементи, їх частка в рецептурному кормі (включаючи вміст білка) виявляється значно більшою, ніж у інгредієнта, зазначеного на початку списку.

Ніхто не контролює виробництво лікувальних кормів.

Якщо ви сумніваєтеся в користь рецептурної дієти, задайте питання на форумі VIN («Інформаційна мережа для ветеринарів», де сидять кращі фахівці в цій сфері з усього світу). На цьому форумі регулярно пишуть представники компаній-виробників. Але на питання про те, за рахунок чого той чи інший корм заслужив право називатися рецептурним для здорового травлення вихованців, чому та чи інша рецептурная дієта вважається оптимальною для будь-якої кішки або собаки в принципі, а також про якість та склад таких дієт найчастіше відповіді немає.

Про більшість цих дієт немає надійних досліджень. Ніхто не підтвердив, що можна протягом довгого часу годувати кішку або собаку терапевтичними кормами. Не доведено, що безпечно їх використовувати при лікуванні хвороб, для боротьби з якими вони, як стверджується, призначені. Є ряд доказів того, що багата вуглеводами дієта суперечить м’ясоїдній сутності кішок і собак і сприяє розвитку хвороб.

У США і Україні немає незалежного органу, який розглядає претензії людей, чиї вихованці їдять лікувальні корми. Навіть Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) не проявляє ніякого інтересу до регулювання ринку.

Управління переклало на ветеринарів відповідальність за перевірку подібних кормів на предмет ефективності, безпеки та доречності в раціоні вихованців. Проблема в тому, що більшість лікарів погано розбираються в питаннях харчування. Цій темі приділяють мало уваги при навчанні ветеринарів. Часто про дієтологію домашніх тварин студентам-ветеринарам розповідають люди, які тісно пов’язані з виробництвом промислових кормів.

Ці ж люди консультують ветеринарів з усіх питань харчування. Неважко побачити серйозний конфлікт інтересів. В результаті ветеринари дозволяють людям з компаній Hill’s, Purina, Iams і Royal Canin вирішувати, що класти в миски вихованцям. Виходить, що напис «Рецептурная дієта» на кормі — просто маркетинговий прийом, який вводить споживачів в оману.

Рецептурний корм — торгова марка.

Ось приклад того, що ця сфера недостатньо регулюється. Сам термін «рецептурна дієта» був зареєстрований як торгова марка компанією Hill’s в 1990-му році. Це допомогло створити у покупців враження, що подібні дієти піддаються ретельним тестуванням і перевіркам так само, як і рецептурні медичні препарати. Але цього не відбувається. Не можна реєструвати будь-які фрази зі словом «рецептурний» як торгову марку: це створює у покупців помилкове відчуття надійності.

Зверніть увагу на коло біля літери «T»: це знак торгової марки.

Якщо на продукції, включаючи корм для тварин, зазначено, що це рецептурний товар, фахівці повинні застосовувати такі ж стандарти, що і до рецептурних медикаментів. В іншому випадку це позначення втрачає свій сенс: у покупців і лікарів немає підстав довіряти йому більше, ніж будь-якому іншому маркетинговому слогану.

У цих кормах не міститься будь-яких інгредієнтів, для яких вам реально може знадобитися рецепт від ветеринара. Продаж рецептурних кормів обмежена не законом, а виробниками. Оскільки рецептурні корми можна купити тільки через ветеринарів, люди сприймають їх як більш якісні. На ділі рецептурні корми не заслуговують такої репутації. Співпраця з комерційними структурами ставить під сумнів моральне обличчя ветеринарів.

Правта полягає і в тому, що на данний момент, ці рецептурні корми, можна спокійно придбати в Інтернет магазині.

Тож не дивно, що думаючі люди замислюються, як корм з таким складом, може взагалі називатися преміум–кормом?

Рецептурні корми не потрібні.

Швидше за все, 99% ветеринарів, які прописують подібні корми, щиро вважають, що пропонують своїм пацієнтам найкращий варіант. Компанії-виробники (Hill’s, Purina, Royal Canin) успішно переконали ветеринарних лікарів в корисності своїх продуктів.

Здається, що виробники сильно спрощують роботу ветеринарів. Привезли кішку або собаку, у якої проблеми з нирками? Лікар виписує потрібний вид сухого корму, та й по всьому. У вихованця хвороба сечовидільної системи? Лікар випише іншу дієту. Ветеринари дуже завантажені, їх робота пов’язана з постійним стресом. Не дивно, що багатьом з них простіше використовувати так звані алфавітні дієти (їх так називають через те, що різні види позначають буквами латинського алфавіту).

Терапевтичні (або рецептурні) корми, які продають в ветлікарнях, не розраховані на те, щоб підтримувати оптимальний стан здоров’я хижих тварин. Навпаки, вони можуть завдати шкоди здоров’ю вихованців.

У таких кормах немає ніякої необхідності: вони не вирішують ті проблеми, для яких вони призначені. До того ж, терапевтичні корми коштують набагато дорожче звичайних.

Хочеться сподіватися, що ветеринари перестануть покладатися на рецептурні корми і почнуть вивчати основи правильного харчування вихованців. Тоді вони зможуть рекомендувати клієнтам якісний біологічно відповідний корм. Такий раціон піде на користь кішкам і собакам, і заощадить гроші їх господарям.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.