Лікування сечокам’яної хвороби у собак.

Однією з основних проблем із нирками всіх ссавців є утворення каменів у нирках. Сеча є дуже складною субстанцією, утвореною сотнями органічних та неорганічних речовин, а її склад суворо індивідуальний для кожного живого організму. Навіть при однаковому харчуванні та питві, утворення цих комплексних мінералів буде різним для двох організмів одного виду. Але існує низка факторів, які сильно прискорюють їх утворення. У дикій природі у сімейства псових, ця недуга зустрічається лише за наявності надмірно мінералізованого джерела питної води. Домашні вихованці схильні до комплексного впливу через різноманітність харчування. А якщо їжа нездорова і неправильна, то процес відкладення прискорюється багаторазово.

Лікування сечокам’яної хвороби у собак можливе лише після звернення до ветеринарнрго лікаря. Народні засоби, які працюють для людського організму, застосовувати категорично заборонено.

Каміння у нирках. Звідки воно береться у собак?

Вкрай рідко до цього призводить генетична схильність. Найчастіше винне неправильне харчування. Також цьому можуть сприяти різні фактори, що погіршують, такі як постійне перебування на холоді, відсутність достатньої рухової активності, властивої даній породі. Непрямими причинами є лікарські препарати, а також короткочасне годування чимось, що починає процес утворення. Наприклад, господар перебував на відпочинку на природі, даючи вихованцю у ці дні шкідливу їжу. Це закладає основу, а на неї потім продовжують накладатися шари.

Різні захворювання, що не мають відношення до системи виділення, також можуть опосередковано впливати на утворення каменів у нирках. Цьому сприяє порушення сольового та мінерального балансу. Саме тому так важливо здавати аналіз сечі після перенесеної тяжкої недуги / хвороби.

Основні різновиди каменів у нирках м’ясоїдних тварин.

Кожен різновид має типову форму, що дозволяє визначити характер конкременту на стадії ультразвукового обстеження. Існує безліч окремих випадків, але в основному це такі хімічні групи:

Фосфати	Надлишок фосфору призводить до їхнього утворення. Це зайва риба та морепродукти в раціоні, а також неправильно підібраний сухий корм. Вони мають досить пухку структуру, добре піддаються дробленню. На вигляд нагадують обкатану гальку білого кольору.
Карбонати	Вони походять від неякісної води. Потрібно користуватися якісним фільтром або купувати питну воду у магазині. Їх можна легко руйнувати навіть слабкою кислотною дією, але потім виникає інша проблема. Дрібні фрагменти починають проходити в сечоводі, завдаючи нестерпного болю собаці.
Оксалати	Це солі щавлевої кислоти. Якщо подивитися на склад всієї сучасної їжі, то вона містить цей агент як регулятор кислотності. Особливо часто на цей тип страждають тварини, які харчуються їжею зі столу людини.
Лактати	Це солі молочної кислоти. Собакам сир і кефір потрібні, але в розумних кількостях. Кисломолочна дієта призводить до утворення коралоподібного каміння, усунення якого можливе тільки разом з ниркою.

Також можуть проявлятися струвіти та цистини. Вторинною сполучною речовиною є холестерин та інші поліненасичені жирові включення. Тому можна дійти невтішного висновку, що жирна їжа сприяє утворенню каменів. Це відбувається при недостатньому розщепленні жирів у травному тракті та споживанні занадто гарячої їжі. У розтопленому стані вони потрапляють у сечу, дістаючись нирок, де осідають на поверхні конкременту, ущільнюючи його. Залежності між породою, статтю та віком — немає.

Симптоми сечокам’яної хвороби у собак.

Ця недуга характеризується низкою проявів, на які часто господарі не звертають уваги:

• У сечі обов’язково буде присутня кров, адже кристалічна структура каміння дуже гостра, вона легко травмує все всередині при найменшому русі. Побачити це можна, якщо зібрати рідину в банку та подивитися на світло. Іноді можливі кров’яні нитки.
• Собака верещить без приводу або при сечовипусканні. Ці симптоми можуть означати цистит.
• Цуценята вкрай повільно ростуть, не досягаючи покладених вікових показників навіть при правильному харчуванні та режимі.
• Процес сечовипускання утруднений, а потім він знову приходить у норму. Просто камінь змінює положення, перегороджуючи сечовід.
• Ветеринари можуть застосовувати щільну пальпацію для з’ясування причин нездужання, але потрібно виявляти обережність, інакше собака може вкусити у відповідь. Навіть при погладжуванні в ділянці нирок вона виявлятиме занепокоєння.

Як проходить лікування?

Після діагностики, що полягає в рентгенівському знімку всієї видільної системи, лікар може визначити місце розташування кристалів. Якщо склад каменів дозволяє це зробити, можна використовувати ультразвук, але він може давати помилки. Робиться великий аналіз сечі, перевіряється осад. Залежно від отриманих даних, можливі такі типи лікування сечокам’яної хвороби у собак:

• Консервативні заходи Дієта дозволяє зруйнувати утворені кристали протягом кількох місяців, але не довше за півроку. Дотримання режиму живлення чергується із періодичними обстеженнями для фіксування отриманих результатів.
• Промивання уретри під тиском. Якщо в сечівнику застрягли фрагменти, то їх проштовхують назад у сечовий міхур, а потім видаляють за допомогою спеціального катетера. Процедура ця дуже болісна, тому робиться під місцевим наркозом.
• Хірургічне видалення каменів із нирок та сечового міхура. Це крайній випадок для особливо занедбаних форм захворювання. При правильному проведенні операції прогноз одужання у 97% випадків є позитивним.

Болючі відчуття перманентно знімаються спазмолітичними препаратами. Можливе введення розчинів антибіотиків для запобігання інфекційному зараженню ранових / раневих ушкоджень. Більшість ліків засновано на сульфаніламіді.

На відміну від людини, у собак розрізи нирок та сечового міхура гояться значно швидше. При великому скупченні сторонніх тіл однозначно має сенс проводити хірургічну операцію. Розміри надрізів невеликі, але протягом тривалого часу після втручання доведеться відмовитися від навантажень, захищати вихованця від ігор та пробіжок, а також не допускати переповнення сечового міхура, вигулюючи собаку тричі на день протягом 2 місяців.

Спеціалізовані корми у якості профілактики.

Не займатимемося прямою рекламою, але деякі відомі світові торгові марки дійсно випускають їжу для собак, здатну, на їх переконання, боротися з камінням у нирках або, принаймні, запобігати їх утворенню. До складу входять спеціальні комплексні органічні кислоти, які поступово руйнують ці мінеральні конкреції. У цього способу боротьби та профілактики є противники і прибічники. Це пов’язано з такими аргументами:

• Поки камінь лежить на своєму посадковому місці, він не дробиться на уламки. Якщо він не становить великої небезпеки, то не варто порушувати становище та структуру. Інакше фрагменти потім будуть завдавати нестерпного болю тварині.
• Кислотне середовище, що руйнує такий твердий матеріал, може сильно впливати на загальну функцію нирки, а також роз’їдати судини. А це може спричинити сильніші проблеми зі здоров’ям.
• Можливий опосередкований вплив на інші функції організму собаки. Клінічні дослідження, постійно рекламовані виробниками, мають досить короткочасний характер, зазвичай трохи більше півроку. Довести потім щось буде дуже важко. Власник приймає все під свою відповідальність.

Замість висновку.

Лікування сечокам’яної хвороби у собак значно складніше за профілактику. Але власник повинен думати про це, починаючи з щенячого віку. Тоді камені не встигнуть сформуватися навіть до похилого віку. У досвідчених заводчиків вихованці ніколи не знають цього захворювання. Ще однією причиною, що викликає появу каміння, є застій. А це означає, що гуляти потрібно набагато частіше, вигулюйте свого вихованця.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.