Левоміцетин для собак — користь та небезпека.

Бувають ситуації, коли чотирилапому другу терміново потрібна допомога: шлунок влаштував бунт через неякісну їжу, діарея супроводжує інфекційне чи вірусне захворювання. Причин, через які відбувається розлад травлення, може бути багато. Левоміцетин для собак може бути засобом першої допомоги, але ветеринари рекомендують його тільки в тому випадку, якщо інші ліки на даний момент недоступні.

Загальний опис.

Левоміцетин — широко відомий медичний препарат, що виробляється у кількох лікарських формах: таблетки, очні краплі, розчин для зовнішнього застосування. Це антибіотик широкого спектра дії, який застосовується не тільки в медицині, а й у ветеринарії.

Склад та дія.

Левоміцетин містить однойменну діючу речовину (інша назва — хлорамфенікол). Антибактеріальний препарат має широкий спектр дії, яка полягає у перериванні процесу синтезу білка у клітині хвороботворної бактерії. Хлорамфенікол виявляє ефективність по відношенню до штамів бактерій, які стійкі до пеніциліну, сульфаніламідів, тетрациклінів — словом, до основних та найпопулярніших протимікробних речовин.

Спектр дії антибіотика широкий: він активний щодо більшості грампозитивних та грамнегативних бактерій, серед них:

• сальмонела;
• стафілококи;
• стрептококи;
• шигелла;
• протей;
• хламідії;
• клебсієла;
• трепонема та інші.

Виняток залишають кислотостійкі бактерії, клостридії, синьогнійна паличка та деякі інші патогенні мікроби. Левоміцетин неефективний при зараженні найпростішими та грибками.

Незважаючи на широкий спектр застосування, ветеринари не рекомендують для використання при лікуванні домашніх тварин використовувати Левоміцітин. Причина — великий перелік можливих побічних дій та протипоказань.

Призначення.

Бувають ситуації, коли немає можливості використовувати інший антибіотик, у тварини проявляється реакція гіперчутливості до інших антибактеріальних лікарських засобів або діяти потрібно швидко, тоді за погодженням з фахівцем при діареї допускається застосування Левоміцетину.

Великою перевагою препарату є те, що він швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті, вже протягом півгодини після прийому таблетки всмоктується у кров та тканини, а терапевтична дія зберігається 6-12 годин.

Показаннями для прийому препарату є:

• сальмонельоз;
• колібактеріоз;
• гастроентерити;
• менінгіти;
• туляремія;
• бронхопневмонія;
• інфекції сечовивідних та статевих органів;
• інші інфекційні захворювання, збудники яких чутливі до цього антибіотика.

Однак ці ж захворювання успішно лікуються іншими, більш безпечними лікарськими препаратами, а Левоміцетин може замість користі принести тільки шкоду.

Антибіотики — «за» та «проти».

Ветеринари та дбайливі власники домашніх тварин чудово розуміють, що антибактеріальні препарати не вибирають — корисні бактерії чи ні, та знищують усю мікрофлору кишечника, призводячи до нових проблем. Але у багатьох випадках без антибіотиків не обійтися: він необхідний у боротьбі з хвороботворними мікробами і грибками. Важливо лише правильно вибрати препарат, і не всі медичні (призначені для лікування людей) ліки можна давати тваринам. Ветеринарні антибіотики мають іншу формулу і щадно діють на організм вихованця.

Антибактеріальні препарати, які використовуються у ветеринарії, можна поділити на дві групи:

• бактеріостатичні, які перешкоджають зростанню та розмноженню шкідливих бактерій в організмі, при цьому не знищують їх;
• бактерицидні — викликають загибель бактерій.

Для лікування свійських тварин найчастіше застосовують антибіотики класів пеніциліну чи цефалоспорину. До них відносяться амоксицилін, гентаміцин, сульфаметокс, цефалексин. Амоксицилін відрізняється широким спектром дії та мінімумом можливих негативних наслідків. Його використовують при інфекційних захворюваннях органів травної системи, респіраторних інфекціях, шкірних захворюваннях, сечостатевих інфекціях. Гентаміцин застосовується при відкритих заражених ранах, інфекціях органів слуху та зору. У ветеринарії з цією метою використовуються спреї та мазі.

Дозування.

Будь-які антибіотики не можна застосовувати більше 10 днів, інакше вони негативно впливають на організм. Це перше. І друге: будь-які антибактеріальні препарати можна застосовувати лише за призначенням фахівця і в тому дозуванні, яке він наказує. Інакше можна не допомогти своєму вихованцю, а тільки ще більше нашкодити!

Антибактеріальні препарати мають властивість проникати в плід через плаценту, максимальна концентрація спостерігається в нирках, печінці, легенях. Перевищення дозування «садить» ці органи.

Левоміцетин можна давати тваринам лише за призначенням ветеринара та суворо дотримуючись дозування! Стандартно вона становить для дорослих собак — 0,25-0,5 г, але не більше ніж 2 г на добу. Слід суворо дотримуватись схеми лікування при бактеріальній діареї — давати ліки тричі на день за півгодини до їжі або через годину після годування.

Обмежень для щенят немає, але доза значно менша і слід уважно спостерігати за станом вихованця. Ліки, окрім інших побічних дій, нерідко спричиняють алергічну реакцію.

Якщо Левоміцетин призначений собаці як засіб терапії при захворюванні очей, то капати слід по 2 краплі в кожне око 3-4 рази на день, попередньо видаливши стерильною серветкою з фізрозчином засохлі скоринки, гній. Курс лікування — 5 днів, якщо за цей час не спостерігається покращень, ветеринар замінить препарат.

Обмеження та побічні дії.

Левоміцетин не рекомендується давати вагітним і самкам, що годують, оскільки через плаценту або молоко воно може проникнути до плода або в організм цуценя.

Прийом препарату може спричинити такі негативні наслідки:

• блювання. Власника тварини може налякати біла пластівчаста піна, що виділяється з пащі;
• біль у ділянці живота;
• неврологічні порушення — судоми, напади.

У більшості випадків побічні прояви розвиваються при безконтрольному застосуванні Левоміцетину, але навіть при призначенні препарату ветеринаром, щоб до мінімуму було зведено негативні наслідки для печінки, одночасно з антибіотиком призначаються гепатопротектори.

Крім того, після курсу антибіотиків необхідно відновлювати баланс корисних та шкідливих бактерій у кишечнику. Протимікробні препарати здебільшого однаково згубно діють на кишкову мікробіоту, що вимагає прийому про- та пребіотиків.

Ціна та аналоги.

Левоміцетин у таблетках продається у звичайній аптеці і коштує близько 25-30 гривень за упаковку. Очні краплі можна купити за 20-30 гривень. Для придбання таблеток, зазвичай потрібний рецепт лікаря. Вартість препаратів, залежить від кількості діючої речовини в одній таблетці.

Враховуючи безліч протипоказань, ветеринари лише у виняткових випадках призначають левоміцетин для лікування кишкових та інших бактеріальних інфекцій. Найчастіше вибираються більш щадні організм препарати. Серед них:

• Ципровет (у нас є корисна стаття про ветеринарний препарат Ципровет, який використовується для лікування собак та котів);
• Амоксицилін та інші.

У очних крапель також є замінники. Це Ірис, Ципровет (краплі), Дезацит. Ветеринар залежно від захворювання може призначити ліки, які не містять антибіотик.

Відгуки.

В’ячеслав, господар собаки породи кавалер кінг чарльз спанієль. На своєму псі перевірили ефективність препарату, причому якщо від ентероколіту товстої кишки Левоміцетин допомагає, а при кон’юнктивіті краплі очей виявилися марними. Зараз ексудат виходить не з очей, а через ніздрі. Довелося замінити на інші краплі та мазь. Ліки одні, а лікувальний ефект — різний. Ще звернув увагу, що краплі викликають печіння — пес чинить опір як може.

Інна, господиня пекінесу. Ми теж використовували краплі для очей, але я можу сказати про їх ефективність. Око запалилося і набрякло, на другий день весь злипся від гною, тому й звернулися до ветеринара. Перед закопуванням промивали відваром ромашки за допомогою стерильної серветки. Крапали обидва ока, хоча хворів один. Відразу покращень не помітили, після сну собака прокидався сліпий — гній склеював повіки. На третій день пішла на поправку. Через тиждень пройшли набряклість та запалення. Є й ефективніші препарати, але й Левомицетин показав себе непогано.

Максим, лікар. Я лікую людей, але оскільки сам люблю тварин, завів собі собаку. Точніше — взяв у притулку. З купою болячок, розладом травлення та іншими проблемами. Мені сказали, що від проносу їй давали Левоміцетін. Звичайно, я відразу відмовився від цього антибіотика, оскільки за ослабленого здоров’я, та ще й без точного виявлення причини діареї давати його ні в якому разі не можна. До речі: впоралися ми з Ріком із проблемою швидко, і без антибіотиків.

Висновки.

Як бачите із відгуків наведених вище, не можна самостійно давати препарат Левоміцетин собакам, або його аналоги, без консультації з ветеринарним лікарем. Наведені посилання на препарати, ми вказали для того, щоб у вас була змога ознайомитись з інструкціями препаратів та їх вартістю. Не займайтесь самолікуванням і бережіть своїх улюбленців. Перед застосуванням лікарських засобів, обов’язково проконсультуйтесь з ветеринаром.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.