Хто кого приручив: людина собаку чи собака людини?

Історія одомашнення собак — таємниця вкрита мороком. Ця тема викликає серед вчених запеклі суперечки, починаючи від того, коли було приручено собаку і закінчуючи тим, як це відбувалося. З’ясовуємо коли і як це могло статися.

Чому так багато суперечок на таку, начебто, просту тему? Вся справа в тому, що собака — це перша одомашнена людиною тварина. Не маючи цього досвіду, людина, можливо, навіть не намагалася б приручити та одомашнити інших тварин.

Коли і як людина приручила собаку?

Коли це відбулося?

Почнемо з першої серії суперечок. Отже, прийнято вважати, що найбезперечніші археологічні останки першої домашньої тварини — Бонн-Оберкассельський собака, який був похований поряд з людьми 14,2 тисячі років тому. 

Однак це не істина в останній інстанції. Так, в Україні було знайдено останки собак віком — 15 тисяч років до нашої ери, у Чехії — ще давніші, 24-27 тисяч років до нашої ери. 

А вік домашньої тварини з алтайської печери Розбійницька оцінено у 32-34 тисячі років. Приблизно такого ж віку — археологічні знахідки останків собак із печери Гойє у Бельгії (36,5 тисячі років). Якщо вірити саме цим археологічним даним, співдружність собаки та людини триває майже сорок тисяч років.

Від кого походять собаки?

Незважаючи на те, що собака та сірий вовк (Canis lupus) — близькі родичі, останні генетичні дослідження показали, що собаки походять не від вовків. Але у них був спільний предок — плейстоценовий вовк, досить велика за розміром тварина.

Проте дуже мало сучасних собак зовні схожих на вовків. Більше того, є багато дуже стародавніх аборигенних порід собак , які значно відрізняються зовнішністю від вовчої. 

Чому ж аборигенні собаки, які жили на різних континентах, такі несхожі один на одного? Деякі вчені вважають, що вся ця різноманітність видів — результат близькоспорідненого схрещування предків собак, яке відбувалося по всьому світу.

Як одомашнювали собак.

Довгий час вважалася вірною одна проста теорія: у незапам’ятні часи людина підібрала осиротілих вовченят, виростила їх, вони й стали першими предками наших собак. 

Чому ця теорія кульгає? Відомо, що приручати вовченят потрібно, найпізніше, у віці двох тижнів, в ізоляції від дорослих родичів, інакше щенят не вдасться соціалізувати. Але в цьому віці вовченята не їдять нічого, крім материнського молока. На чому примудрився виростити своїх перших вихованців «заводчик — першопрохідник»? 

Ще один, який викликає сумніви, факт. Підросле, одомашнене вовченя прийматиме лише «членів своєї зграї». Людей за межами сім’ї, де він утримується, тварина сприйматиме як здобич. Відомо багато випадків, коли одомашнені вовки вбивали людину.

Як собака приручав людину?

Після довгих і запеклих суперечок вчені дійшли висновку, що це предки собак приручили людину. Старовинні вовки, які жили неподалік стоянок первісної людини, швидко зрозуміли, що їм куди вигідніше не їсти людей, а харчуватися залишками вбитих тварин, які можна було знайти на перших смітниках. 

Особливо це актуально було для знехтуваних зграєю та молодих вовків, які не могли самостійно повноцінно полювати. Звичайно, перший крок звіра до людини давався нелегко, далеко не кожен вовк мав таку дружелюбність і сміливість, щоб близько підійти до представників іншого виду. Але якось це сталося. Вовк підійшов до людини і заглянув йому в очі… А може, навіть невміло завиляв хвостом…

Навіщо людині була потрібна собака?

Поступово людина почала знаходити користь у такому сусідстві. Він оцінив чуйність, обережність, нюх та слух цих тварин. І став дорожити своїм першим професійним охоронцем. Адже життя печерної людини було сповнене небезпек, про які її і попереджали предки собак.

Домашні вовки чули небезпеку здалеку. І одразу попереджали про це людину. Звичайно, людина цінувала саме таких особин і тримала їх при собі. Так, поступово, у предків собак з’явився гавкіт, якого немає у вовків.

Поступово первісні люди стали залучати своїх перших вихованців до групового полювання. З’ясувалося, що так полювати набагато зручніше, особливо у груповому полюванні, де собаки заганяли звіра, а мисливці потім його добивали. 

Поступово люди почали тримати перших собак біля себе, залишаючи потомство від найрозумніших, здоровіших та доброзичливих до людини особин. А потім непомітно прив’язалися до своїх чотирилапих помічників. І почали їх любити. Інакше навіщо стародавній людині було ховати померлого собаку?

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.