Івермектин для кішок допоможе від глистів та бліх.

Івермектин для котів — сучасний та ефективний протипаразитарний препарат, який одночасно знищує як кишкових паразитів, так і комах, які селяться на шкірі домашніх вихованців. Головні переваги лікарського засобу — швидка дія та висока результативність, а ветеринари відзначають його малотоксичність.

Загальний опис.

Івермектин — розроблений спеціально для застосування з ветеринарною метою, протипаразитарний препарат, який виробляється у формі готового розчину для підшкірних ін’єкцій. Уколи призначаються домашнім вихованцям при гельмінтозі, а також зараженні ектопаразитами — блохами, вошами, власоїдами, кліщами, що селяться на шкірі тварини.

Склад та дія.

Головним компонентом лікарського засобу є Івермектин. Це речовина натурального походження, що має виражену протипаразитарну дію. Перевагою Івермектин є його активність щодо як внутрішніх, так і підшкірних паразитів у кішок, завдяки чому знижується доза токсичних речовин, які потрапляють в організм тварини, якщо проводиться стандартна двоетапна обробка — спочатку від бліх та кліщів, потім від глистів.

Івермектин, проникаючи в організм паразита, спричиняє блокування нервових імпульсів, що викликає параліч, а потім і швидку загибель паразита. Про ефективність препарату свідчить той факт, що достатньо однієї-двох ін’єкцій, щоб повністю позбавити вихованця від глистів (круглих черв’яків) та бліх. Івермектин активний щодо як статевозрілих особин, так і їх личинок. Препарат використовується під час зараження підшкірними, носоглоточними, кишковими паразитами. Після підшкірного введення протягом години препарат починає діяти і зберігає ефективність протягом 10-14 днів.

Важливо! Івермектин відноситься до малотоксичних препаратів, симптоми отруєння можуть спостерігатися при сильному зараженні та одночасної масової загибелі паразитів.

Призначення.

Івермектин, як і будь-який медичний або ветеринарний препарат, не можна застосовувати для самолікування. Препарат призначається ветеринаром за таких видів інвазій.

Отодектоз — інакше вушна короста. Мікроскопічний паразит проникає у вушну раковину кішки, робить під шкірою ходи в слуховому проході, при цьому максимальну активність виявляє вночі. Кліщ постійно рухається, що викликає дискомфорт у тварини. Живиться комаха шматочками шкіри, а у мікроскопічні ранки, які утворюються при цьому, потрапляють відходи життєдіяльності кліща. Там вони гниють, викликають запалення. Без лікування запалення розвивається далі, може захопити внутрішні відділи вуха та вразити оболонку головного мозку, що призведе до швидкої загибелі тварини.

Демодекоз — захворювання, що викликається зараженням шкірними паразитами — кліщами, що селяться на тілі кішки, формують під шкірним покривом мікроканали. Пересування кліща по тілу тварини, а також відходи його життєдіяльності викликають свербіж, і вихованець розчісує своє тіло до ран та крові. Ці ранки є відкритими воротами для проникнення в організм хвороботворних бактерій і вірусів. Занедбана інвазія може ускладнитися вторинною бактеріальною інфекцією.

Кліщі роду Notoedres cati паразитують на шкірі домашніх тварин, але становлять небезпеку і для людини. При зараженні у кішки на тілі помітні осередки ураження, найчастіше вони локалізуються на лобі, вушних раковинах, спинці носа, голові. У цих місцях можна спостерігати вузлики, бульбашки, ділянки облисіння.

Ще один вид кліщів — саркоптоїдні — викликають коросту. Навіть за назвою можна зрозуміти, що головним проявом захворювання є сильний свербіж. Кішка стає нервовою, на тілі у неї з’являється висип, а місця розчісування покриваються лусочками. Погіршується зовнішній вигляд шерсті, вона стає тьмяною, у місцях гребінців утворюються залисини.

Не менш небезпечні, ніж кліщі та блохи, внутрішні паразити. Селячись у кишечнику кішки, вони порушують його мікрофлору, викликають запалення. При сильному зараженні можуть бути уражені інші внутрішні органи. Відходи життєдіяльності глистів викликають сильну інтоксикацію організму, а за великої кількості паразитів є ризик закупорки кишечника, що спричинить загибель вихованця.

При підозрі на глистяну інвазію або зараження кліщами слід якнайшвидше показати кота ветеринару. Він за допомогою аналізів та лабораторних досліджень зіскрібків шкіри (при зараженні кліщами) визначить тип збудника захворювання та вибере максимально ефективний та безпечний препарат. Одночасно з Івермектином зазвичай призначаються ліки, які підтримають роботу печінки, що зазнає підвищених навантажень через масову загибель паразитів. Вітамінно-мінеральні комплекси допоможуть підтримати імунітет.

Дозування.

Івермектин продається у ветеринарній аптеці у вигляді готового до ін’єкцій розчину. Уколи ставляться підшкірно. Для цього слід підготувати шприц із ліками, зафіксувати кішку, відтягнути шкіру на загривку та ввести ліки, тримаючи шприц із голкою під прямим кутом до тіла тварини. Доза препарату визначається за кількістю діючої речовини на масу тіла тварини та становить 200 мкг івермектину на 1 кг ваги кішки. У перерахунку на розчин це становить 0,2мл/1 кг.

У більшості випадків для позбавлення від глистів буває достатньо однієї ін’єкції, при сильній інвазії через тиждень може знадобитися другий укол. Обробку від кліщів та інших ектопаразитів проводять двічі, з інтервалом між уколами 8-10 днів.

Обмеження та можливі негативні наслідки.

У практиці ветеринарів випадки ускладнень після застосування Івермектину зустрічаються дуже рідко, зазвичай бувають пов’язані з перевищенням дози або порушенням обмежень. Не можна ставити уколи:

• кошенятам молодше 2-місячного віку;
• виснаженим тваринам;
• хворим на інфекційні захворювання;
• хворим на онкологію;
• у післяопераційний період;
• вагітним і кішкам, що годують.

Івермектин у деяких тварин викликає індивідуальну реакцію гіперчутливості, тому слід спостерігати за твариною після ін’єкції. Щоб уникнути серйозних ускладнень, рекомендується робити ін’єкцію у ветеринарній клініці.

При передозуванні у кішки можуть спостерігатися млявість, пригнічений стан, атаксія, іноді проявляються блювання та діарея, відмова від їжі, тремор, почастішання сечовипускання. Якщо ці симптоми протягом доби не минають, слід показати вихованця ветеринару.

Аналоги та ціна.

Ринок антипаразитарних ветеринарних препаратів є досить широким. На ньому можна знайти й інші ліки з івермектином як діючою речовиною. Це Отодектин, Івертін та інші. Крім того, ветеринар при алергії на івермектин може рекомендувати інші препарати широкого спектру антипаразитарної дії.

Препарат затребуваний у власників домашніх тварин завдяки високій ефективності за доступною ціною. Вартість одного флакона Івермектину (5 мл) становить 30 гривень.

Відгуки.

Олена, господиня двох кішок та зооволонтер. Лікування призначили бездомній кішці, яку я врятувала від собак. У неї був вушний кліщ, а про бліх та глистів і говорити не буду — скільки їх там було. Ветеринар призначив Аурікан та Івермектин. Уколи ставила сама, тварину врятували.

Маша, господиня кота. Кошеня принесла з вулиці донька, у нього були блохи і, гадаю, глисти. Брудний і голодний — він був бездомним. Подзвонила знайомому ветеринарові, той порадив поставити укол Івермектина. Але у кошеня почався пронос і блювота. Хоча, можливо, причиною були виснаження та голод.

Дарія Петрівна, ветеринар. Івермектин підходить не всім, у мене в практиці був випадок, коли прийшла жінка зі скаргою, що проти глистів, та проти бліх він виявився марним. Але грішити на препарат не можна — це одиничний випадок, можливо, так виявилася індивідуальна реакція організму. Більшість моїх пацієнтів говорить про ефективність ліків.

Висновки.

Як бачите із відгуків наведених вище, не можна самостійно давати препарат Івермектин котам та кішкам, або його аналоги, без консультації з ветеринарним лікарем. Не займайтесь самолікуванням і бережіть своїх улюбленців. Перед застосуванням лікарських засобів, обов’язково проконсультуйтесь з ветеринаром.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.