Іксодовий кліщ — універсальний рознощик інфекції.

Прогулянка лісом або іншою відкритою місцевістю таїть у собі чимало небезпек. Контактуючи з травою та листям, домашній вихованець може підхопити небажаного супутника — іксодового кліща (Ixodidae) — і принести його до будинку. Цей кровососний паразит належить до виду членистоногих. Його популяція налічує понад тисячу видів особин. Іксодові кліщі переносники захворювань починають вести найактивнішу діяльність з весни до настання пізньої осені. Їхнє харчування — це кров тварин і людей, тому домочадці повинні уважно стежити за своїм вихованцем і перевіряти його тіло щодо наявності слідів укусів.

Види.

Вся популяція іксодових кліщів представлена ​​двома основними різновидами:

• Іксодид;
• Аргазід.

Особини першого виду мають розвинену будову та виражені статеві ознаки. Аргазиди відрізняються менш розвиненою будовою та наявністю хітинового покриву, який здається м’яким на дотик.

Будова організму паразитів є елементарною. Воно складається всього з двох частин — тулуба та ротової частини, оснащеної хоботком для перекачування кров’яної маси. Комаха пересувається за допомогою чотирьох пар лапок. Самі лапки розташовані за тим самим принципом, що й у крабів. Візуально істота нагадує павука з роздутим черевом. Його тіло може налічувати від 1 до 10 міліметрів завдовжки. Наявність хітинового покриву мінімальної товщини дозволяє кліщу збільшуватися в розмірах до 10 разів, порівняно з початковими, при насиченні.

Голодну комаху можна визначити по сірувато-жовтому кольору тільця. Після трапези паразит автоматично набуває свинцевого відтінку.

Життєвий цикл.

Усі види іксодових кліщів мають певний життєвий цикл. На кожному з етапів комахи представляють для домашніх вихованців та людину різний ступінь небезпеки.

Членистоногі проходять у своєму житті три основні етапи розвитку:

• личинки;
• німфа;
• імаго або статевозрілий паразит.

Самка відрізняється від самця меншими розмірами. На спині самки можна виявити щиток, який закриває приблизно 2/3 частини всього тулуба. Щойно самка насичується кров’ю, її розміри збільшуються до 11 мм. Особина стає схожою на сіру горошину.

Щоб легко ловити здобич, личинки паразита розташовуються на чагарниках або високій траві з витягнутими вперед передніми лапками. Личинки мають однаковий відтінок тулуба зі статевозрілими істотами, але відрізняються відтінком покриву. Характерним для них вважається темний тьмяний колір.

Личинка зможе розвинутися до німфи лише за умови повноцінного харчування. Як тільки паразит отримає достатню кількість крові, він переповзе до нижньої частини лісової підстилки і перетвориться на німфу, змінивши своє забарвлення. Повне дозрівання паразита може тривати від 1 до 1,5 років. Рідше процес трансформації затягується більш тривалий час. Максимальний термін дозрівання обмежений 4 роками.

Періоди найбільшої активності.

Кліщі активізуються ранньою весною. Сприятливими умовами їх існування вважають температуру навколишнього повітря вище 20 градусів при вологості лише на рівні 80%. Максимальна активність спостерігається навесні, коли у паразитів настає пробудження після зимової сплячки. При тривалій зимі комахи активізуються до квітня. Пробудження паразитів часто збігається з появою перших пролісків та набуханням зелених бруньок на деревах. Як тільки сходить сніг, повітря прогрівається, членистоногі поступово залишають свої схованки. До +10 градусів паразити стають досить активними. Чисельність комах буде мінімальною після суворої зими із сильними морозами.

Небезпека для тварин та людей.

Іскодові кліщі харчуються, переважно, кров’ю тварини чи людини. Основна небезпека настання контакту з членистоногим полягає у високій ймовірності зараження небажаними мікроорганізмами, що завдають здоров’ю непоправних збитків. Масштаб проблеми визначається різновидом членистоногого і характерним для нього довкіллям.

Контакт людини або вихованця та іскодового кліща може обернутися для господаря зараженням:

• кліщовим енцефалітом;
• бореліозом;
• висипною формою тифу;
• туляремією;
• геморагічною лихоманкою;
• зворотним тифом.

Найбільш страшні та незворотні наслідки, що настають при укусі паразита, пов’язані з розвитком у жертви кліщового енцефаліту. Хвороба може мати яскраво виражену форму або протікати безсимптомно. Іноді укус кліща провокує лише появу незначного подразнення шкірних покривів. Серед існуючих різновидів членистоногих максимальну небезпеку жертві представляють Ixodes persulcatus і Ixodes ricinus.

Функцію переносників личинок виконують гризуни, птахи, змії та ящірки. У періоди найвищої чисельності комах від їх укусів часто страждають і самі люди. При виявленні слідів укусів на власному тілі або тілі домашнього вихованця необхідно негайно вирушити до фахівця та провести обстеження організму.

Кліщовий енцефаліт.

Кліщовий енцефаліт є небезпечним вірусним захворюванням, яке провокує іксодовий кліщ. Недуга торкається центральної та периферичної нервових систем з важкими ускладненнями, які можуть обернутися летальним результатом або паралічем всього тіла. Зараження настає безпосередньо в момент укусу паразитом та процесу кровососання. Не можна назвати рідкістю випадки передачі вірусу через травну систему в момент вживання сирого коров’ячого молока від хворої корови.

Інфекція характеризується інкубаційним періодом тривалістю від 7 до 14 діб. Первинна стадія кліщового енцефаліту характеризується онімінням шкірних покривів шиї та обличчя, м’язовою слабкістю, ознобом, критичним підвищенням температури тіла, порушеннями сну. Вірус може викликати часті випадки втрати свідомості та появу почуття повної оглушеності. За відсутності медичної допомоги стан пацієнта погіршується і стає близьким до природної коми.

Поява сильного головного болю, слабкості в тілі та нудоти має змусити звернутися до фахівця для діагностики стану здоров’я. Ці симптоми зазвичай супроводжуються швидкою стомлюваністю, почуттям загального нездужання, появою млявих парезів у шийно-плечовій зоні.

Наявність мінімальних підозр на зараження кліщовим енцефалітом — показання для термінового звернення до інфекційного відділення. При лікуванні пацієнту показаний постільний режим, обмеження рухливості, дотримання найсуворішої дієти. Лікарські засоби вводяться внутрішньом’язовим способом для досягнення найбільш вираженого ефекту.

Кліщовий бореліоз.

Інфекційне захворювання також розвивається на фоні зараження при укусі паразитом. Хвороба Лайма розвивається поступово. Ураження зачіпає суглобові тканини, нервові сплетіння та серцевий м’яз. При виявленні на ранній стадії патологія досить легко усувається при призначенні антибіотиків. Інфекція небезпечна тим, що може передаватися від домашнього вихованця до людини та від людини до людини.

Збудниками захворювання вважають мікроорганізми спірохети, переносниками яких виступають іксодові кліщі. З моменту присмоктування комахи проходить від 7 до 14 діб інкубаційного періоду, протягом яких нездужання не має яскраво виражених ознак. Небезпека інфекції полягає в тому, що будь-які зволікання з лікуванням можуть призвести до інвалідності.

Хвороба Лайма має дві поширені форми: маніфестну та безсимптомну. В останньому випадку виявити ознаки інфікування можна лише за результатами лабораторних аналізів.

У випадку з маніфестною формою, пацієнт відзначає активне прогресування симптомів. Спочатку виникає слабкість у всьому тілі, вона супроводжується м’язовими болями та нападами лихоманки. Спірохети поступово переміщаються нервовими і суглобовими тканинами, а також вражають лімфатичні вузли. У хворого починається інтенсивне запалення спинного та головного мозку. Подібні патологічні реакції сприяють нестійкості захисних реакцій організму. У зв’язку з цим можливі рецидиви хвороби через 5 років після закінчення лікування.

Багато бактерій гинуть ще у процесі поширення організмом жертви. Запускаються процеси синтезу ендотоксину, що провокує відмирання шкірних тканин, клітин нирок, суглобів та селезінки. Найбільші запальні вогнища будуть виявлені в головному мозку. Спирохети, що вижили, активізують руйнування кісток і хрящів. Перебіг бореліозу включає три основні стадії. Перша з них дістала назву гострої. Пацієнт зазначає в себе ознаки, що багато в чому нагадують захворювання на грип: підвищення температури тіла, загальна слабкість, головні та м’язові болі. Подібні синдроми з’являються через тиждень з моменту інфікування та стають більш вираженими з кожним днем ​​протягом місяця.

Головним показником зараження вважають мігруючу еритрему — світла пляма з червоною окантовкою, яка збільшується в розмірах і знаходиться в місці укусу кліща. Папула може досягати розмірів 60 сантиметрів і супроводжуватися ціанотичною набряклістю. В області плями шкірні покриви стають більш чутливими, їхня температура підвищується.

Іноді єдиним симптомом зараження є саме еритрема. Пацієнти можуть відзначати у себе одночасне утворення кількох еритрем на різних ділянках тіла. У виняткових випадках, хвороба Лайма дається взнаки лише появою гарячкового стану та сильної інтоксикації.

На другій стадії розвитку недуги ураження зачіпає серцевий м’яз та ділянки нервової системи. Хворий втрачає чутливу сприйнятливість, страждає від оніміння ділянок тіла та менінгіту, болісного головного болю та підвищеної температури. Запалення зачіпає мозок і його оболонки, внаслідок чого порушується сон, страждає пам’ять. Порушення серцевої діяльності виявляється у прискореному серцебитті і наростаючих болях у серці. Третя стадія бореліозу нагадує ознаками прогресуючий артрит, формуванням атрофічного дерматиту, ушкодженнями у сфері серцевого м’яза.

Про виникнення хронічної форми бореліозу можна говорити з появою червоних висипів у місцях згинів кінцівок. Утворення поступово збільшуються у розмірах і зливаються у величезне запальне вогнище з атрофією епідермісу у ураженій зоні.

Як убезпечити себе від зараження?

Попередити виникнення контакту членистоногого зі шкірними покровами тіла жертви не так складно. При здійсненні прогулянок у лісі, полі чи іншій трав’янистій місцевості слід носити закритий одяг та взуття. Бажано уникати відвідування лісосмуги у періоди найбільшої активності кліща. Під час прогулянок при собі необхідно мати довгий одяг та репеленти (препарати проти комах), щоб попередити присмоктування паразита. Для відпочинку слід вибирати сонячні галявини з невисокою травою, щоб звести до мінімуму можливість зустрічі з членистоногими.

Головний засіб профілактики в даному випадку — своєчасне виконання профілактичних щеплень. Якщо пацієнт нехтує подібними заходами, то після укусу вакцинація має бути зроблена протягом першої доби. Щоб якомога раніше виявити проблему, після повернення додому з прогулянки необхідно уважно оглядати шкірні покриви щодо появи слідів укусів кліщів.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.