І все-таки, можна чи не можна давати собаці курячі кістки?

Загалом, відповідь на запитання «чи можна собаці давати курячі кістки?» — є негативною. Виходитимемо з того, що в даному випадку під продуктом розуміються ті кістки, які залишаються після їжі людини: кістки ніг, крил, скелета.

Необхідно розуміти, що кісткові конструкції у всіх птахів, у тому числі і курей, порожнисті. Це пов’язано з анатомічними особливостями, пов’язаними з необхідністю літати — для зменшення ваги. У зв’язку з цим кістки стають крихкими та легко розламуються. Однак при цьому вони утворюють уламки з украй гострими краями. Оскільки ці елементи маленькі, вони просто ковтаються собакою. В результаті ушкоджується не тільки паща, але і стравохід, а також шлунково-кишковий тракт. По суті, для собаки це аналогічно до поїдання скла.

Найголовніше, що в цих кістках, особливо після тривалої термічної обробки, немає жодних корисних і навіть поживних речовин. Це просто маса, якою тварина набиває шлунок абсолютно без користі.

Кістки, які можна.

Як уже зазначалося, в даному випадку йдеться про порожні кістки стегон, гомілки та крил, які найчастіше виступають недоїдками з нашого з вами столу. Проте курка «складається» також з інших кісток. А ось чи можна собакам давати ці курячі кістки? Спробуємо розібратися.

Курячі лапки.

Цей субпродукт користується у собаківників досить великою популярністю. Але це зумовлено економічними питаннями, оскільки курячі лапки дуже дешеві, а найчастіше, взагалі нічого не варті. Однак власники забувають, що в лапах утримуються ті ж порожні кістки, що й у крилах. Як наслідок, у жорсткому форматі вони несуть серйозну небезпеку, аж до виразки шлунка. Подумайте, чи потрібна вам та вашому «члену сім’ї» така економія.

Тим не менш, один варіант, коли не тільки можна давати собаці курячі кістки у вигляді лапок, але навіть потрібно, все ж таки існує. Йдеться про холодець, зварений із цього субпродукту. При приготуванні холодця кістки варяться разом із іншими компонентами тривалий час. Всі поживні компоненти залишаються у загальній масі, самі кістки втрачають свою міцність, стають абсолютно м’якими, не здатними завдати шкоди організму. Безумовно, їх можна було б видалити заздалегідь, але в цьому немає особливої ​​потреби.

Шиї.

У хребцях, які, власне, і знаходяться в шийних частинах тушки, трубчастих конструкцій немає. Тому шиї — це один з найбільш правильних варіантів для годування тварини. Але тут без обмежень не обходиться. Можна давати собаці курячі кістки разом із м’ясом із шийного відділу у сирому вигляді. Пам’ятайте, собаки — це все ж таки нащадки вовків, хижаки. І сире м’ясо, як і кістки, для них нормальна їжа. А ось варені, особливо сильно переварені, шиї загрожують запорами та непрохідністю кишечника. Не допускається також смажена їжа. Вона містить велику кількість канцерогенів, справлятися з якими печінці тварини дуже складно.

Голови.

Це, мабуть, ідеальний варіант для вашого чотирилапого друга.

• Хоч і кажуть «мозків як у курки», але вони все ж таки там є, а це насправді дуже корисний для тварини продукт (варто нагадати, що собаки розгризають кістки, спочатку через мозковий склад у них).
• Низька ціна товару.
• Простота приготування.

Шкода від порожніх курячих кісток.

Серед наслідків регулярного чи навіть разового поїдання кісток варто виділити такі:

• випадання зубів, їх ушкодження;
• порушення прикусу, що надалі може призвести до цілої низки серйозних захворювань;
• карієс також ніхто не скасовував;
• застрявання в стравоході або горлі собаки, що може призвести не просто до травми, але до смерті через удушення (у будь-якому випадку, хірургічної операції уникнути не вийде);
• механічні пошкодження гострими краями в шлунку та кишечнику, що неминуче призведе до виразки та внутрішніх кровотеч;
• блювоти, рідке випорожнення або, навпаки, запор — це ще не найгірші наслідки;
• зрештою все це може призвести до перитоніту, сепсису та смерті.

Як діяти, якщо собака з’їв кістку самовільно?

Вже точно, не впадати в паніку. Ризик, безумовно, є, але вони не такі великі (при одноразовому прийомі в їжу порожніх курячих кісток) як може здатися на перший погляд. Проте, від власника потрібні такі дії. Вони обов’язкові для виконання.

• Збільшити пильність, унеможливити доступ до кісток для собаки в майбутньому. При цьому уважно спостерігати за вихованцем. З появою будь-яких ознак недуги — температура, блювотні позиви, пронос, апатія — необхідно негайно звернутися до ветеринарного лікаря. Найчастіше, може йтися навіть не про добу, а про години актуальності допомоги.
• Не можна в жодному разі давати вихованцю проносні препарати. Ви взагалі, як собі уявляєте вихід гострого уламка кістки? Різкі скорочення шлунка, кишечника, стравоходу призведуть до травмування. Чи можна собаці давати курячі кістки, якщо вони порожні? Ні, але також не можна їх намагатися дістати з вихованця «примусовими» методами. У деяких випадках потрібне оперативне втручання, але займатися цим має винятково досвідчений ветеринар-хірург. Пам’ятайте золоте правило медицини: «Головне, не нашкодити».
• Необхідно змусити собаку випити пару-трійку столових ложок (знову ж таки, залежно від віку та розмірів) соняшникової або будь-якої іншої рослинної олії. Цей продукт обволікає гострі кінці уламків кісток, захищаючи від ураження внутрішніх органів. Кісточка вийде сама, природним шляхом.

Існує ще один прийом, який рекомендують деякі ветеринари. Необхідно разом із їжею давати тварині маленькі пігулки із воску, зроблені зі свічки. Зазвичай береться церковна свічка, видаляється гніт і нарізається на пігулки. Віск чудово обволікає гострі шматочки і дозволяє вивести їх назовні разом із калом. Однак, часто до воскових свічок додають хімічні сполуки (ароматизатори, барвники), що може призвести до отруєння вихованця. Будьте обережні і використовуйте лише чистий воск, без сторонніх домішок.

У будь-якому випадку, оптимальним рішенням при найменших змінах у поведінці вихованця, при появі крові, необхідно як мінімум, звернутись за консультацією та швидкою допомогою до ветеринарної клініки. Тут, втім, як і скрізь, самолікування загрожує серйозними наслідками.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.