Герпес у собаки: симптоми та рекомендоване лікування.

Герпес у собак більшою мірою реєструється у щенят. До патології схильні тварини у ранньому віці. Вірус переважно передається внутрішньоутробно — від матері. Патологія небезпечна — має важке геморагічний явище, протікає важко, відрізняється великим відсотком летальних випадків. Захворювання також реєструється у дорослих вихованців, проте герпесвірусні інфекції у цьому разі уражають статеві органи. Вірус передається статевим шляхом. Собака, яка хворіла раніше, довго залишається носіям вірусу, заражаючи інших тварин.

Найчастіше лікування щенят малоефективне. Тому рекомендується проводити своєчасну вакцинацію. Щодо дорослих особин, захворювання не викликає серйозних проблем, ускладнень.

Поширені причини захворювання.

Альфа-герпесвірус, що вражає собак, генетично близький до вірусів коней і котів. Вперше його виявили у 60-х роках двадцятого сторіччя. Патологія поширена у всіх країнах. Здатна вразити будь-якого звіра, незалежно від віку, статі, породи, стану здоров’я. Як правило у цуценят віком до трьох місяців ця хвороба дуже важка, смерть настає у 98% випадків.

Після того, як вірус потрапляє в організм дорослої тварини, він починає прискорено формувати антигенну активність. У молодих особин цього не відбувається через слабкий імунітет.

Передача можлива:

• через плаценту матері;
• при статевих контактах;
• повітряно-краплинними шляхами.

Цуценя заражається або внутрішньоутробно, або під час пологів — при проходженні по родових шляхах. При зараженні відбувається ураження репродуктивної, дихальної систем, слизових оболонок. Рясне проникнення вірусу в кров, викликає швидку загибель молодняку.

Відомі випадки, коли герпес передавався господарями — з взуття, одягу. Збудник легко потрапляє у зовнішнє середовище з кон’юнктивальними, слізними, статевими рідинами, з молоком, каловою масою, кровотечею, сечею. До підвищеної групи ризику входять вихованці, які містяться / утримуються зграями, без належного ветеринарного контролю та з поганими умовами утримання. Небезпека зараження інфекцією зростає на різних виставках, а також у місцях масового вигулу домашніх тварин.

Герпес у собак — діагностика.

Залежно від віку, клінічна картина зараження може відрізнятись. Цуценята, які заразилися під час пологів або через плаценту, також мають різні симптоми захворювання. Перші ознаки зараження спостерігаються через 7-12 днів. Такий період пов’язаний із розподілом / розповсюдженням вірусу по органах.

Основними симптомами герпесу у молодняка ​​є:

• наявність першого вогнища — у ротовій порожнині, на слизовій оболонці носа;
• млявість, щенята переважно сплять;
• витікання з носових ходів;
• підвищена задишка при найменшому навантаженні;
• чхання, кашель;
• калові маси мають характерний жовтий відтінок, розм’якшені;
• при пальпації живота характерна болючість;
• гематоми;
• проникність судин зростає.

Характерна ознака — відсутність лихоманки, температура не встигає підвищитись.

Блискавична форма спостерігається у цуценят тижневого віку. Несформований імунітет неспроможна дати відсічі інфекції. Збудники швидко поширюються організмом, уражаючи / вражаючи внутрішні органи. Хвороба розвивається стрімко — близько трьох днів. Для дорослої тварини характерна легка форма, смертність невисока, оскільки імунна система встигає сформуватися. Але при цьому, вони є носіями прихованої інфекції. У дорослих особин форма захворювання — статева. Інфекція вражає репродуктивні органи, тому вірус передається статевим шляхом при вагітності. Симптоми у дорослому віці зазвичай відсутні. У вагітної собаки може спостерігатися  мимовільний викидень, народжуватися щенята з патологіями, несумісними із життям. Часто порушена статева циклічність. У кобеля запалюється препуціальний мішок, помітно почервоніння.

Після проведення розтинів, були виявлені такі результати:

• збільшення селезінки;
• крововиливи в серозній, слизовій оболонці;
• збільшення лімфатичних вузлів;
• некротична зміна у головному мозку, печінці, нирках, ендокринних залозах та інших внутрішніх органах.

Діагностування ставиться виходячи з аналізів крові у тому, щоб визначити, чи наявні або відсутні — антитіла. Нерідко у дорослого собаки результати досліджень хибнопозитивні. Достовірний діагноз можна отримати взяттям біопсії для дослідження (способом полімеразних ланцюгових реакцій).

Ефективне лікування герпесвірусної інфекції.

Лікарських препаратів і спеціального терапевтичного лікування поки немає. Молодняку ​​вводять внутрішньоутробно антитіла у разі зараження матері. Це іноді дає позитивні ефекти, хоча метод відноситься до експериментального.

У лікуванні використовують симптоматичні, компенсаторні препарати, дія яких спрямована на зменшення симптомів та вплив вірусу на організм.

У якості основи терапевтичного лікування, нерідко призначають імуномодулятор з розрахунком точного дозування та урахуванням ваги тварини. Вітамінні комплекси також мають корисну дію при введенні внутрішньом’язово. Особливо в гострій фазі захворювання важливо давати вітаміни, які сприяють якнайшвидшому оновленню внутрішніх оболонок організму.

Інфузійна терапія є обов’язковою. Вона включає:

• внутрішньовенне введення кальцію;
• забезпечення правильного та збалансованого харчування цуценям (у вигляді 5% розчину глюкози, поліглюкіну, гемодезу);
• приведення до нормальних показників об’ємів рідини за допомогою розчинів Рінгера.

У ситуації коли лікування виконується у дорослих вихованців, використовується антибіотик, у разі розвитку бактеріального ускладнення.

Як попередити герпес у собак у будь-якому віці?

У країнах Європи та США ведуться активні роботи щодо розробки сучасної вакцини проти вірусу герпесу у тварин. За результатами випробувань у клінічних умовах можна говорити про позитивні результати вакцинації. Однак препарат ще не надійшов у масове виробництво.

Так як вакцина у нас не доступна, жодна собака не застрахована від можливості зараження герпесом. Особливо захворювання небезпечне для цуценят. Тому профілактичні заходи особливо важливі при вагітності та на ранніх постнатальних розвитках. Щоб передача вірусу не відбувалася, достатньо не допустити масового зараження вихованців. Собаки перевіряються на наявність інфекції, взяттям аналізу сироватки крові (перед планованими в’язками). Вагітні особи повинні утримуватися в окремих вольєрах (починаючи з моменту в’язки до досягнення цуценятами віку одного місяця).

Для формування імунних відповідей до дії вірусу, використовується вакцинація Еурікан Герпес, що виробляється у Франції. Використовується в період вагітності сук. Захищає собак від вірусу, що дозволяє не заразитись молодняку ​​і знизити відсоток смертності, який викликається вірусом герпесу. Навіть якщо мати є носієм, вакцинація здатна максимально зменшити вплив інфекції на внутрішньоутробний розвиток плода, завдяки чому собаки народжуються без патології і при цьому мають імунітет проти хвороби у найнебезпечніші періоди життя — до одного місяця з моменту появи на світ.

Важлива інформація! Який завгодно вихованець може теоретично виявитися носієм хвороби. Доросла тварина переносить герпес безсимптомно, у прихованій формі. Фахівці рекомендують власникам вихованців уникати контакту з іншими тваринами, особливо безпритульними. А також не приносити додому підібраного на вулиці вихованця без попереднього професійного ветеринарного огляду.

Для зниження ризиків зараження достатньо проводити регулярні аналізи та огляди у ветеринарного лікаря. Якщо собака заражена герпесом, ускладнення не виникнуть, коли господарі належним чином доглядають тварину, дають їй повноцінне, збалансоване харчування, проводять регулярну обробку від кліщів, бліх, не пропускають планову вітамінізацію та вакцинацію.

Популярні породи та тренди 2025 року.