Ентерит у собак: симптоми та лікування.

Кишковими розладами та різноманітними захворюваннями страждають не тільки люди, а й їхні чотирилапі друзі. Тварини також досить сильно схильні до цієї недуги, але на відміну від людей, сама хвороба, розвиток патологій і можливі наслідки істотно відрізняються.

Завдання уважного та відповідального господаря — забезпечити необхідний рівень контролю, а за найменших проявів кишкових розладів не пускати ситуацію на самоплив, а вживати всіх необхідних заходів профілактики, діагностики та лікування аж до повного відновлення здоров’я вихованця. А для цього необхідно твердо знати всі основні симптоми, вміти розпізнавати ентерит на ранній стадії прояву захворювання.

Що за хвороба — ентерит?

Гостре, вкрай болісне та неприємне запалення (хронічне загострення) слизової тонкого кишечника собаки. Захворювання у вузьких колах фахівців закріпилося під назвою — Ентерит. Тяжка недуга характеризується порушенням всмоктувальної функції епітелію, що призводить до часткової або повної дистрофії тканин. Існує цілий «набір» прямих та непрямих причин виникнення, розвитку та поширення даного тяжкого захворювання. Найбільш поширеними є:

• Неякісне харчування. Вживання їжі, яка не підходить для годування тварини, призводить до подразнення тонкої кишки і, як результат, прояву та подальшого розвитку запалення, що поступово переростає в ентерит.
• Різка, кардинальна зміна раціону харчування. Введення до складу нових, важких продуктів, які подразнюють кишечник, порушують мікрофлору.
• Несвоєчасно зроблене щеплення (нерегулярне щеплення або відсутність вакцинації). На жаль вірусний ентерит має високу ступінь агресивності, а саме захворювання проявляється і розвивається миттєво, інкубаційний період скорочено до мінімуму. Домашній вихованець може заразитися просто, обнюхавши калові маси зараженого собаки. Тож дозволяти це робити під час прогулянок категорично заборонено!
• Поява паразитів в організмі у собаки також призводить до послаблення імунітету та порушення травлення. Отже, якщо собака має глисти — це суттєво підвищує небезпеку ураження геморагічним ентеритом.

Різні інфекційні захворювання, ослаблена імунна система, погана спадковість — все це також сприяє підвищенню ймовірності захворювання на парвовірусний або коронавірусний ентерит.

Фахівці з високим ступенем точності визначили тривалість інкубаційного періоду для розвитку та закріплення в слизовому кишечнику у собаки цієї хронічної вірусної недуги: від 4 до 8 днів (плюс / мінус 2 дні). Точний термін залежить від стану здоров’я конкретної тварини, а також виду збудника, що послужив основою появи та прогресування коронавірусної інфекції.

Основні симптоми прояву та розвитку захворювання у собаки.

Характерна відмінність, якою володіє парвовірусний або коронавірусний ентерит — високий рівень збереження життєздатності та агресивності. Господар домашнього вихованця повинен усвідомлювати, що будь-які типи виділень заражених ентеритом тварин, таких як кал або сеча, слина, блювотні маси тощо є потенційною загрозою для здорового собаки і можуть стати причиною появи небезпечного інфекційного захворювання.

Заражені вірусом бактерії-переносники можуть знаходитися в будь-якому місці проживання людини і тварини, від галявини на вулиці, палиці, підібраної для гри, до безпосередніх продуктів життєдіяльності хворих на вірус псів, які зберігають вірус протягом тривалого часу.

Найвища ступінь ймовірності зараження досягається при прямому контакті між хворою та здоровою особинами. Достатньо лише понюхати один одного і ентериту цього буде достатньо для проникнення в організм нової жертви. І навіть якщо собака повністю домашня, господар може принести шкідливі бактерії на підошвах свого взуття.

Нижче наведено основні симптоми, які можуть у тій чи іншій мірі проявитися у домашнього вихованця, незалежно від типу ентериту (парвовірусний, коронавірусний, геморагічний), що вразив організм вихованця.

Завдання власника тварини — знати ці симптоми і негайно реагувати за будь-якого з видів проявів. Найбільшого поширення у собаки набули такі симптоми:

• Часта чи постійна діарея.
• Блювота (періодична або регулярна, незалежно від прийомів їжі).
• Виражений неприємний запах фекалій (гнильний).
• Апатія, пасивність.
• Зростання виснаження організму.

Нижче, показані ознаки, що виявляються у кишкової або серцевої форм прояву захворювання:

• Кишковий
• Серцевий

Основні симптоми:

• Постійна слабкість, млявість.
• Температура тіла в нормі (у деяких випадках — трохи підвищена).
• Тварина гостро реагує на найменший дотик до живота.
• Спостерігається нормальний апетит чи його відсутність.
• Часте бурчання в кишечнику.
• Млявість, сонливість, апатія.
• Тяжке або поверхневе дихання.
• Слизова оболонка має блідий колір, нерідко синюшний відтінок.
• Лапи постійно холодні.
• Пульс слабо промацується, малопомітний.

Господарю собаки недостатньо за перерахованими вище симптомами встановити конкретний тип захворювання. Отримана інформація має стати простим посібником до дії. А точний діагноз і разом із ним правильну організацію лікування здатний визначити лише ветеринарний лікар, та й то після проведення необхідних медичних, лабораторних та клінічних досліджень. Професійна діагностика — це єдино правильний шлях для організації лікування та якнайшвидшого відновлення здоров’я домашнього вихованця без будь-яких патологій.

Що включає в себе діагностика?

Ми пам’ятаємо, що для збереження життя вихованця господареві слід не просто поквапитися зі зверненням за медичною допомогою, а й зробити це негайно. На рахунку кожна хвилина, а зволікання може спричинити загибель собаки. Проте, ветеринар не визначає точний діагноз приблизно «на око». Для отримання результату високого рівня точності потрібно взяти на дослідження:

• кров
• сечу
• кал

І лише за результатами лабораторних досліджень можна встановити тип ентериту, а також диференціювати захворювання від інших видів недуги (чумка, гепатит, гастроентерит тощо). Також можна буде точно встановити, який вірус, бактерія стали причиною проносу, блювоти та сприяли розвитку захворювання. А далі — безпосереднє лікування, яке ветеринаром буде призначено з максимальною точністю.

Порядок організації та проведення лікування.

Вірусний ентерит може піддаватися успішному лікуванню як в умовах стаціонару, так і вдома. Все залежить від стану здоров’я собаки, тяжкості поразки / ураження внутрішніх органів, а також бажання господаря та готовності взяти турботу за життя вихованця у свої руки.

У будь-якому випадку принципову схему організації лікування має розробити фахівець за результатами зовнішнього огляду, а також результатами аналізів, лабораторних досліджень.

Принципову схему послідовних (а у деякому разі, паралельних) дій можна зазначити у наступній формі:

Перший крок — вжиття вичерпних заходів щодо знищення вірусу.

Другий крок — запобігання можливому зневодненню організму собаки. Досягається як за допомогою забезпечення рясного пиття, так і за допомогою медикаментозного лікування.

На третьому етапі виконується комплекс лікувальних, а надалі профілактичних заходів, що сприяють зупинці блювання та діареї у собаки.

Наступний крок — активізація виведення, видалення токсинів із організму, очищення кишечника.

На завершальній стадії проходження основного лікування необхідно досягти посилення, активізації роботи імунної системи вихованця, забезпечити її всіляке стимулювання. Але й тут лікування ще не закінчено. Завдання ветеринара — відновити загальний стан здоров’я пса не гірше, ніж він був до захворювання. Найважливіша умова цього — нормалізація роботи серцево-судинної системи, подальшого функціонування шлунково-кишкового тракту та інших внутрішніх органів, із якими система травлення тварини взаємодіє.

Господар повинен знати, що основне лікування ентериту у собаки протікає шляхом введення ін’єкцій тих чи інших лікарських розчинів. Використання таблеток є недоцільним і найчастіше марним. Розлад кишечника не дозволить нормально засвоювати препарати та проводити лікування. Отже, якщо раптом якийсь фахівець порадить вживання таблеток (порошків, крапель), слід всебічно та критично оцінити таку сумнівну рекомендацію.

Переконатися у тому, що лікування призначено та здійснюється правильно — нескладно. Усього через 1 добу після початку введення ін’єкцій має з’явитися відчутний результат — зникнути пронос, блювання, нормалізуватиметься випорожнення.

Додаткові заходи профілактики та лікування.

Які препарати при лікуванні повинні призначати лікарі, господареві пам’ятати напам’ять необов’язково. Інформацію можна уточнити. Перелік лікарських засобів є досить широким, призначення того чи іншого медикаменту визначає ветеринар. Це можуть бути регідратаційні, детоксиційні засоби, протиблювотні та знеболювальні препарати, ліки, які сприяють зупинці кровотечі, підтримки серцево-судинної системи, пробіотики тощо.

На додаток до основного лікування розроблено, рекомендовано та успішно застосовується на практиці цілий комплекс додаткових заходів, а саме:

• Промивання кишківника.

Виведення зі шлунка токсинів та інших скупчень, які містять вірусні бактерії та інші скупчення інфекційного плану. Для цього використовується спринцівка, що дозволяє різко знизити інтенсивність і активність процесів бродіння і гниття, які протікають / відбуваються в організмі собаки.

Важливо вміти готувати розчин і знати, як це робиться: використовується вода кімнатної температури, де розводиться кілька кристаликів марганцівки. Після рівномірного фарбування води в блідо-рожевий колір, та повного розчинення кристалів марганцівки, необхідно ввести рідину в задній прохід собаки, використовуючи для цього спринцівку. Клізма ставиться до тих пір, поки із заднього проходу не витікатиме чиста, світла вода. Ті самі дії повинні бути виконані при промиванні шлунка і кишечника через рот.

• Застосування дієтичного харчування.

Дієта, правильне, збалансоване харчування в житті домашнього вихованця має найважливіше значення. У перші дні прояву ентериту необхідно забезпечити сувору дієту, домогтися повного голодування. Запалений травний тракт не здатний нормально перетравлювати та засвоювати їжу. Більше того, вживання їжі та її перетравлення вимагатиме від хворої, ослаблої тварини додаткових енергетичних витрат, що не сприятиме відновленню нормальної життєдіяльності. У цей період необхідно забезпечити постійну наявність чистої кип’яченої води в мисці поруч із місцем лежання тварини. Тільки після нормалізації випорожнення слід вводити в організм собаки їжу, спочатку в рідкому вигляді, потім — каші в бульйоні тощо.

Категорично заборонено годувати собаку жирними, сирими продуктами, молочною їжею.

Профілактика — гарантія уникнення проблем.

Для того щоб забезпечити використання всіх необхідних превентивних заходів та захистити собачий організм від тяжкого, смертельного в деяких випадках захворювання, рекомендується регулярно проводити наступні профілактичні заходи:

1. Своєчасно та регулярно робити щеплення.
2. Уважно стежити за поведінкою вихованця під час прогулянок на вулиці, убезпечити його від непотрібних, небезпечних контактів (як з іншими тваринами, так і з предметами, які можуть бути переносниками).
3. Підтримувати чистоту та порядок у будинку, забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм.
4. Місце, відведене для сну та відпочинку пса в будинку завжди має підтримуватись у чистоті та порядку. Тут необхідно регулярно виконувати гігієнічні заходи, чищення, збирання, дезінфекцію, санітарну обробку.
5. Одне з найважливіших завдань господаря собаки — уважно стежити за станом здоров’я свого вихованця, його поведінкою, зміною настрою, апетитом тощо. При найменших відхиленнях від норми слід звертатися до лікарів.

Схема проведення щеплень.

Щеплення від ентериту виконуються ветеринарами у такому порядку:

Перша вакцинація	Повинна бути виконана вже другого місяця життя тварини. Маленькі цуценята легко переносять вакцинацію без будь-яких ускладнень.
Друга вакцинація	Далі слід провести ще два щеплення з перервою близько 21 днів, але не більше 28 днів. Після того, як собака досягне віку 12 місяців, повторювати щеплення від ентериту слід не рідше одного разу на рік.
Повторна вакцинація	Після того, як собака досягне віку 12 місяців, повторювати щеплення від ентериту слід не рідше 1 разу на рік.

Підведемо підсумки.

Здоров’я собаки — це 100% відповідальність господаря. Кожен власник свійської / домашньої тварини повинен уважно стежити за здоров’ям вихованця. Регулярні відвідування ветеринара, щеплення, сплановані за індивідуальним планом — ось гарантія нормального, повноцінного, здорового способу життя для чотирилапого друга, захист від страшних хвороб.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.