Саркоптоз — це паразитарне захворювання, що викликається кліщами Sarcoptes. Хворіють переважно собаки, проте зараження кішок також можливе.

Класифікація

Класифікація проводиться залежно від характеру уражень — локалізованого чи генералізованого, причому одна форма захворювання за відсутності лікування перетворюється на іншу.

Етіологія

Саркоптоз викликається кліщами Sarcoptes scabiei, що відносяться до сімейства Sarcoptidae і подібними до кліщів Notoedres cati, що викликають нотоедроз (сверблячу коросту кішок, яка заразна також і для собак). Кліщі овальної форми, крім них, можуть виявлятися і яйця, що мають круглу форму. Захворювання є вкрай заразним і легко передається від однієї тварини до іншої. У зовнішньому середовищі кліщі-саркоптеси живуть від кількох днів до тижня, нестійкі до дезакаризації за допомогою засобів, що містять перметрин та піретрин. У людини цей вид кліщів також може викликати симптоми (свербіж, папули тощо), що не потребує спеціального лікування — після того, як тварини будуть виліковані, симптоми ураження у людини також зникнуть.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування саркоптозу полягає у призначенні препаратів зовнішньої або системної дії, а також паралельно проведеної ретельної дезінфекції приміщень. Зовнішньо можна використовувати амітраз, проте цей метод лікування менш ефективний, ніж інші (дивіться нижче), а також більш трудомісткий — ополіскування тварини проводиться один раз на тиждень спеціально приготованим свіжим розчином певної концентрації. Кімната, де проводиться процедура, повинна ретельно провітрюватися, власнику тварини необхідно рекомендувати використовувати ватно-марлеву пов’язку, рукавички та закритий одяг. Обробляючи тварину, не можна допускати попадання розчину в очі, носову та ротову порожнини. Після процедури тварині необхідно надіти захисний комір і тимчасово ізолювати від інших тварин, щоб уникнути злизування амітразу та отруєння.

Для лікування саркоптозу можна використовувати фронтлайн — перевага цього препарату в тому, що їм можна обробляти цуценят та кошенят. Найбільш часто застосовуваним ветеринарними лікарями методом лікування є курс (кілька ін’єкцій з інтервалом у 8-10 днів) івермектину (івермек, баймек, івомек), дорамектину (дектомакс — за особливою схемою, так як є пролонгованим препаратом) або мілбеміцину (собакам тих порід, яким протипоказаний івермектин — коллі, шелті, бобтейлам та їх помісям — тваринам із дефектом MDR1-гену, що зумовлює порушення метаболізму деяких хімічних речовин та токсичний вплив їх на нервову систему).

Важливо відзначити, що лікування повинно проводитися всім / усім тваринам у будинку, навіть тим, які не мають клінічних проявів ураження кліщами Sarcoptes scabiei. Це дозволить запобігти постійному перезараженню тварин та рецидивуванню паразитарної інвазії. Лікування людей, що контактують з хворими тваринами — доглядаючого персоналу в притулках та розплідниках, власників домашніх тварин, якщо у них також присутні симптоми ураження (папули, свербіж та інше) проводити не потрібно — при лікуванні тварин ці симптоми зникнуть і у людей, оскільки кліщ не живе у шкірі людини.

Окрім лікувальних заходів слід провести і обробку приміщень, де утримуються тварини. Для цього рекомендується використовувати засоби, що містять перметрин, проте необхідно дотримуватись крайньої обережності, оскільки перметрин є токсичним для тварин, особливо для кішок, незважаючи на те, що до цього часу, він входить до складу багатьох протипаразитарних препаратів для зовнішнього застосування.

Профілактика

Профілактика саркоптозу полягає у недопущенні контактування заважених тварин зі здоровими, а при необхідності, у профілактичній обробці останніх (можна використовувати селамектин).

Діагностика

Діагностика саркоптозу полягає в отриманні даних анамнезу (умови утримання тварини, наявність характерних симптомів у інших, які утримуються разом з хворою твариною, а також у власників або обслуговуючого персоналу, якщо захворіла тварина з притулку або розплідника), проведення клінічного огляду, за допомогою якого ветеринарний лікар може зафіксувати наявність характерних уражень шкіри та ступінь сверблячки (при доторканні до місць найчастішого знаходження кліщів-саркоптесів, тобто до краю вушної раковини, області ліктьових та колінних суглобів, тварина робить спробу почухатися), а також в отриманні результатів лабораторних досліджень та пробне лікування протипаразитарними препаратами, ефективними проти кліщів Sarcoptes scabiei.

Як основний метод лабораторної діагностики застосовується мікроскопія, для чого беруться глибокі зіскрібки. Однак, виявити кліщів вдається не завжди, навіть у серіях зіскрібків (не менше п’яти). У такому разі проводиться біопсія (виявлення кліщів — також рідко) та пробне лікування, яке здійснюється за допомогою селамектину (двох-триразових обробок з інтервалами за рекомендацією лікаря — слід враховувати, що свербіж може тривати ще кілька тижнів після початку лікування).

Симптоми

Симптомами саркоптозу є сильний свербіж, який утворюються внаслідок розчісування алопеції із запаленою шкірою, папули, скоринки, потовщення шкіри (кератинізація), гіперпігментація (збільшена кількість пігменту зі зміною кольору шкіри). Найчастіше ураження шкіри спостерігається в області вух (край вушної раковини) та ліктьових суглобів, але можлива й інша локалізація, у тому числі на животі, спині, тазових кінцівках, хвості. При прогресуванні захворювання ураження стає генералізованим, торкаючись великої площі поверхні тіла. Через самотравматизацію, викликану сильним свербінням, нерідко приєднується вторинна бактеріальна інфекція, що ускладнює перебіг основного захворювання і викликає ще сильніший свербіж, а також ексудацію.

Загальний стан тварини, особливо при локалізованому саркоптозі, зазвичай у нормі, проте при генералізації процесу та вторинній піодермі може бути середньої тяжкості або важким, що обумовлено, в основному, саме бактеріальною інфекцією, а не впливом кліщів.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.