Сальмонельоз — це інфекційне захворювання, яке викликається різними серотипами сальмонел (Salmonella). На сальмонельоз хворіють багато видів тварин (у тому числі собаки і кішки), а також людина.

Класифікація

Виділяють кілька форм захворювання: безсимптомне носійство, кишковий сальмонельоз та септицемію, яка викликає системне захворювання.

Етіологія

Збудником захворювання є Salmonella, причому існує безліч її сероваріантів. Інфікування тварин може відбуватися в результаті використання в їжу заражених продуктів (м’ясо, яйця та інші; особливо активно розмноження сальмонел відбувається при високій температурі, що спостерігається при неправильному зберіганні продуктів харчування), вживанні забрудненої води. Також джерелом зараження є слина і кал хворих тварин, нерідко інфекція переноситься внаслідок недостатнього дотримання правил гігієни, що особливо часто спостерігається в розплідниках (через одяг та взуття персоналу, який доглядає, миски для води та корму).

За даними досліджень близько 30% собак та 20% кішок є носіями сальмонел, проте клінічно виражене захворювання розвивається лише у деяких із них. Проте навіть за відсутності симптомів ці тварини є джерелом інфікування інших тварин та людей.

Ризик розвитку клінічної форми захворювання залежить як від серотипу сальмонел, так і від рівня сприйнятливості тварини, що, у свою чергу, визначається віком та імунним статусом. Імунодефіцити різної природи (як інфекційної, викликані вірусним лейкозом кішок або вірусним імунодефіцитом кішок, так і неінфекційної, що розвиваються при гіперадренокортицизмі, цукровому діабеті), у тому числі і зумовлені проведеною лікарською терапією (цитостатики, глюкокорти), схильні до розвитку захворювання з вираженими клінічними ознаками. У сильно ослаблених тварин більш ймовірне прогресування гастроентериту до системної інфекції або початковий розвиток септицемії і поява вогнищ інфекції в різних органах.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування сальмонельозу при кишковій формі переважно симптоматичне. При необхідності проводиться інфузійна терапія (внутрішньовенне краплинне введення розчинів солей з метою дезінтоксикації), призначаються протиблювотні препарати, засоби, які мають пом’якшувальну дію на запалену слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Необхідність застосування антибіотиків залишається спірним питанням.

Це зумовлено тим, що у сальмонел дуже швидко розвивається резистентність до більшості антибіотиків, та їх призначення призводить до того, що інфекція переходить у латентну форму, що тягне за собою довготривале носійство. Використання антибіотиків (а саме, енрофлоксацину — байтрилу, або енрофлону) необхідне лише у разі септицемії та виникнення вогнищ інфекції у різних органах та тканинах. Також деяким тваринам може знадобитися переливання крові чи плазми.

Вкрай важливим компонентом лікування є дієтичне харчування. Після нетривалого лікувального голоду необхідно починати годування тварини маленькими порціями, але часто — теплою та рідкою їжею, яка не має дратівливого впливу. Таку дієту слід зберігати і деякий час після зникнення симптомів гастроентериту, після чого можна продовжити годування тварини звичайною для неї їжею, у тому випадку, якщо раціон збалансований за складом поживних речовин та відповідає всім потребам тварини.

Під час лікування необхідно забезпечити максимально комфортні умови утримання — у теплому приміщенні без сторонніх шумів. Беручи до уваги той факт, що сальмонельоз є гострозаразним захворюванням, важливо ізолювати хвору тварину від інших собак і кішок, а людина, яка доглядає за твариною, повинна дотримуватися всіх правил особистої гігієни, що допоможе запобігти його зараженню (важливо: людям зі слабким імунітетом, дітям, людям похилого віку не рекомендується контактувати з хворою твариною, так як у них ризик заразитися набагато вище).

Профілактика

Профілактика зараження сальмонельозом полягає у включенні до раціону тварини лише якісних продуктів (незараженого м’яса та яєць, які зберігалися за відповідними рекомендаціям термінами зберігання, при дозволеній температурі). Також важливо не допускати контактування здорових тварин з хворими на сальмонельоз тваринами та людьми, щоб уникнути їх інфікування. У тому випадку, якщо у когось із тварин, які містяться спільно, діагностовано сальмонельоз, вона (заражена / хвора тварина) повинна бути ізольована в максимально короткий термін, після чого необхідно належним чином провести дезінфекцію приміщень, що буде мірою профілактики зараження сальмонельозом інших тварин.

Діагностика

Діагностика сальмонельозу представляється складною з огляду на те, що клінічна картина цього захворювання подібна до такої при багатьох інших хворобах. Диференціальна діагностика проводиться з бактеріальними, вірусними, грибковими, паразитарними інфекціями, які можуть викликати симптоми порушення роботи шлунково-кишкового тракту (кампилобактеріоз, парвовірусний та коронавірусний ентерит, інфекційний гепатит собак, кокцидіоз, гіардіоз, інвазія, інвагінація, ниркова недостатність, неінфекційні захворювання печінки, інші системні хвороби).

У тому випадку, якщо спостерігаються порушення відтворення, необхідно виключити інші можливі причини цього — наприклад, аборти можуть спостерігатися при бруцельозі, токсплазмозі, герпесвірусній інфекції, застосуванні препаратів, які викликають порушення розвитку та смерть плодів, деякі неінфекційні захворювання.

Після отримання даних анамнезу (може бути інформація про утримання / зміст тварини в неналежних умовах, можливості вживання їм в їжу неякісних продуктів) та проведення клінічного огляду, рекомендуються наступні лабораторні та інструментальні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові, загальний аналіз сечі, бактеріологічне дослідження калу, а при наявності симптомів септицемії — також крові, рентгенологічне та ультразвукове дослідження 

У загальному аналізі крові можуть бути відзначені анемія — зниження кількості еритроцитів (особливо характерно в тому випадку, якщо спостерігається діарея або блювання з кров’ю), лейкопенія або лейкоцитоз (зниження чи збільшення кількості лейкоцитів відповідно). Зміни показників біохімічного профілю неспецифічні і можуть бути корисними для встановлення будь-яких інших причин розвитку симптомів гастроентериту, наприклад, ниркової недостатності, запального процесу в печінці або підшлунковій залозі.

У загальному аналізі сечі можлива зміна показників, пов’язана з хронічною нирковою недостатністю, при якій також спостерігаються блювання, діарея та неспецифічні симптоми — пригнічення, анорексія та кахексія, характерні і для сальмонельозу (зниження щільності сечі внаслідок зниження швидкості клубочкової фільтрації, через незворотні зміни структурних одиниць нирок).

Інструментальні дослідження (рентгенографічне, у тому числі контрастне, а також ультразвукове) проводяться для того, щоб виключити деякі патології, які діагностуються таким шляхом, у тому числі непрохідність кишечника внаслідок зростання новоутворення або наявності стороннього тіла (якщо є неприборкане / сильне блювання), інвагінацію.

Серологічна та / або ПЛР-діагностика можуть бути корисними для виключення деяких захворювань зі схожою симптоматикою (бактеріальних та вірусних інфекцій, наприклад, парвовірусного ентериту або панлейкопенії, коронавірусного ентериту, лептоспірозу, герпесвірусної інфекції, бруцельозу, токсоплазмозу та інших). Підтвердження діагнозу проводиться за допомогою бактеріологічних досліджень крові та калу.

Симптоми

Симптоми сальмонельозу найчастіше являють собою ознаки ураження шлунково-кишкового тракту. Так, відзначається блювання, діарея (іноді з домішкою крові), болючість у ділянці живота. Зазвичай спостерігається підвищення температури. Внаслідок великих втрат рідини відбувається порушення водно-електролітного балансу — симптомами дегідратації є зниження пружності шкіри, сухість слизових оболонок, «западання» очних яблук. Також відзначаються неспецифічні симптоми — пригнічення, зниження рухової активності, відмова від їжі та зниження маси тіла (як внаслідок втрат рідини, так і через відсутність надходження поживних речовин).

При розвитку бактеріємії (зараження крові) можливий прояв симптомів, пов’язаних з утворенням вогнищ інфекції у внутрішніх органах. Так, нерідко розвивається пневмонія, що характеризується симптомами дихальної недостатності — задишкою, кашлем, ціанозом (синюшністю слизових оболонок та позбавлених пігменту ділянок шкіри). Також у тварин із сальмонельозом (системна форма) часто реєструються різні порушення функції відтворення, у тому числі переривання вагітності на ранніх та пізніх термінах, народження мертвих або нежиттєздатних цуценят / кошенят.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.