Піодерма — це дерматит бактеріальної природи, що зустрічається як у кішок, так і собак.

Класифікація

Розрізняють поверхневу та глибоку піодерму, первинну та вторинну, причому в переважній більшості випадків піодерма є вторинною, наслідком будь-якого основного захворювання.

Етіологія

Як було зазначено вище, піодерма частіше буває вторинної, що розвивається на фоні будь-якого основного захворювання. Безпосередньою ж її причиною є найчастіше стафілококи, які в нормі присутні на шкірі, а при патології отримують можливість безконтрольно розмножуватися, викликаючи бактеріальне запалення.

Піодерма часто виникає при паразитарних (демодекоз), грибкових (мікроспорія, трихофітія) захворюваннях, при алергічному дерматиті, спричиненому алергією на слину бліх, харчовою або нехарчовою алергією. Деякі системні захворювання також схильні до розвитку вторинної бактеріальної інфекції. До таких належать цукровий діабет, гіперадренокортицизм, деякі інфекційні захворювання — вірусний імунодефіцит кішок, вірусний лейкоз кішок.

Лікування та профілактика

Лікування

Для лікування піодерми використовуються антибактеріальні препарати. Їх призначення має здійснюватись лише ветеринарним лікарем на основі проведених досліджень. Курс антибіотикотерапії, як правило, дуже тривалий (до двох і більше місяців), і лікування має тривати навіть після того, як відбудеться видиме покращення стану шкіри тварини. Паралельно з піодермою, як вже було сказано вище, необхідно виявити та лікувати основні та супутні захворювання, тому що в іншому випадку бактеріальне запалення виникатиме знову і знову.

Профілактика

Профілактика піодерми полягає у запобіганні захворюванням, на тлі яких вона розвивається (антипаразитарні обробки, виключення з участі у процесах розведення тварин з атопічним дерматитом — рекомендація, що не стосується конкретно профілактики у певної тварини, але дуже важлива), а також їх своєчасної діагностики та лікування.

Діагностика

Діагностика піодермії заснована на клінічному огляді, за допомогою якого ветеринарний лікар виявляє характерні для бактеріального запалення шкіри симптоми та лабораторних дослідженнях.

Необхідно зауважити, що посів на живильні середовища малоінформативний, так як у більшості випадків в результаті цього дослідження виявляється стафілокок, який присутній на шкірі та в нормі, а з’ясувати його кількість посів не дозволяє. Тому необхідне проведення цитологічного дослідження, з якого можна оцінити кількість бактерій і запальних клітин.

Крім того, при піодермі необхідні ті дослідження, завдяки яким можна з’ясувати причину її розвитку, тому що лікування безпосередньо піодерми без впливання / впоиву на основне захворювання буде малоефективним (часто спостерігаються рецидиви).

Ці дослідження можуть включати зіскрібки, діагностичні антипаразитарні обробки (для виключення алергічної реакції на слину бліх), виключаючу дієту (при підозрі на харчову алергію), загальний та біохімічний аналізи крові, дослідження крові методом ІФА або ПЛР (для виявлення інфекційних захворювань). Визначення необхідного спектра досліджень у кожному конкретному випадку проводиться ветеринарним спеціалістом.

Симптоми

Симптомами піодерми є почервоніння шкіри, утворення папул, пустул та інших уражень, що часто супроводжується свербінням. При глибокій піодермі можуть виникати свищеві ходи. Зона ураження часто характеризується підвищеною ламкістю волосся або його випаданням, що також залежить від основного захворювання, на тлі якого розвивається бактеріальне запалення (можуть бути й інші симптоми — пригнічення, гіпертермія (підвищення температури), анорексія (погіршення або відсутність апетиту).

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.