Пароніхія і піоніхія — це запалення тканин, які знаходяться біля кігтя, причому піоніхія є гнійною інфекцією.

Класифікація

Пароніхія та піоніхія можуть бути первинними та вторинними, локалізованими або генералізованими (що стосуються області навколо всіх пазурів).

Етіологія

Причинами пароніхії та піоніхії можуть бути фізичні, хімічні та механічні впливи (травма, хімічний або термічний опік), а також імунна супресія, що сприяє розвитку вторинної бактеральної (або грибкової) інфекції. Захворюваннями, які викликають імуносупресію, є вірусний імунодефіцит кішок, вірусний лейкоз кішок, цукровий діабет, хвороба Кушинга (гіперадренокортицизм). Можливий і ятрогенний вплив — тривале застосування кортикостероїдів, хіміотерапевтичних препаратів, які мають імуносупресивну дію.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування пароніхії та піоніхії проводиться відповідно до результатів проведених діагностичних досліджень — як правило, проводиться антибіотикотерапія (при піоніхії в деяких випадках потрібен розтин гнійних порожнин та їх санація), при супутній грибковій інфекції — протигрибкова терапія. Якщо виявлено захворювання, яке є причиною імуносупресії, необхідне також його лікування, наприклад, інсулінотерапія при цукровому діабеті, адреналектомія та призначення мітотану — при хворобі Кушинга (гіперадренокортицизм).

Профілактика

Профілактика виникнення запального процесу полягає у недопущенні несприятливих хімічних, термічних, механічних впливів на тканини, що оточують пазурі. Також важливими є своєчасна діагностика та лікування захворювань, перебіг яких має супресивний вплив на імунітет тварини. При діагностуванні, наприклад, таких вірусних інфекцій як лейкоз та імунодефіцит кішок, має бути призначена антибактеріальна терапія для недопущення виникнення вторинної бактеріальної інфекції.

Діагностика

Діагностичні заходи полягають у проведенні клінічного огляду та різних видів досліджень, що дозволяють виявити безпосередню причину виникнення запалення, що дозволить проводити лікування, спрямоване на її усунення для запобігання рецидивам захворювання. Так, для виявлення вірусних інфекцій необхідне проведення ІФА або ПЛР-діагностики, цукрового діабету — загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові та клінічний аналіз сечі. Обов’язковими дослідженнями при пароніхії та піоніхії є бактеріологічний посів із визначенням чутливості до антибіотиків, посів на дерматофіти, цитологічне та, можливо, гістологічне дослідження. 

Симптоми

Симптомами пароніхії та піоніхії є характерні ознаки запалення — почервоніння, набряк, болючість, при піоніхії — гнійні виділення. У деяких випадках відбувається утворення множинних виразок. Тварина не спирається на лапу через наявність болю, розлизування запаленої області ще більше посилює перебіг патологічного процесу.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.