Опіки — це ушкодження, спричинені термічним, хімічним чи радіаційним впливом.

Класифікація

Розрізняють термічні опіки, хімічні, термо-хімічні, електричні та радіаційні. За ступенем ушкодження виділяють опіки першого, другого, третього та четвертого ступенів.

Етіологія

У дрібних домашніх тварин причинами термічних опіків стають найчастіше потрапляння на шкіру окропу або інших гарячих рідин, електричні опіки виникають при торканні зубів до електропроводки (особливо часто це трапляється з кішками різного віку і молодими собаками). Також термічні опіки одержують тварини під час пожежі. Етіологічними факторами, вплив яких викликає хімічні опіки, відносяться різні хімічні речовини — кислоти та луги, які, з необережності власників, зберігаються у місцях, доступних для тварин.

Причинами термохімічних опіків стають легкозаймисті хімічні речовини, які чинять при горінні також хімічну дію, крім термічної. Радіаційні опіки викликаються впливом іонізуючого випромінювання. Безпосередньою причиною появи симптомів є скупчення запального випоту в різних шарах шкіри і тканин, а також інтоксикація, яка викликається продуктами розпаду тканин, викликаного опіком.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування опіків першого і другого ступеня найбільш часто обмежується місцевим застосуванням препаратів, що дозволяють знизити больову чутливість, сприяють більш швидкій регенерації тканин і допомагають запобігти інфікуванню, що призводить до подовження процесів загоєння та інших ускладнень. Так, після отримання опіку необхідно прикласти міхур з льодом до ураженої поверхні або промити її холодною водою. Також можна використовувати серветки, змочені розчином соди, а для зменшення болю — змастити шкіру вазеліном.

За наявності великих за обсягом бульбашок може знадобитися їх прокол з аспірацією ексудату та наступним введенням у порожнину міхура розчинів новокаїну та антибіотиків. Ці маніпуляції повинні виконуватися вкрай обережно, щоб унеможливити інфікування тканин, що створює перешкоду для нормального їх загоєння. Надалі для обробки можливе використання розчину калію перманганату та різних мазей, які призначаються ветеринарним лікарем залежно від стадії перебігу процесів на місці опіку.

При опіках третього та четвертого ступеня також необхідне регулярне ретельне очищення уражених областей, іноді потрібне хірургічне втручання з метою видалення некротизованих тканин та корекції дефектів шкіри (так, може бути проведена трансплантація шкіри, якщо ушкодження великі). При відторгненні великих об’ємів шкіри, області, що утворюються, можна тимчасово закривати спеціальними біологічними плівками на основі колагену, під якими добре протікають / відбуваються / продовжуються процеси відновлення і завдяки яким знижується ризик інфікування. Для запобігання утворенню рубців на стадії регенерації застосовуються ферментні лікарські препарати.

Опіки третього-четвертого ступенів зазвичай вимагають призначення системної терапії, оскільки відбувається сильна інтоксикація організму з порушенням функціонування багатьох органів і систем. Обов’язково призначаються аналгетичні препарати (для запобігання розвитку больового шоку), антигістамінні, антибактеріальні. Проводиться інфузійна (розчини солей, натрію бікарбонат — для корекції ацидозу) і, якщо потрібна гемотрансфузійна терапія, причому кращим є переливання плазми або сироватки крові, так як при опіках відбувається втрата саме рідкої частини крові, випотівання її в міжклітинний простір. У деяких випадках необхідне застосування інших препаратів, що визначається ветеринарним фахівцем, який лікує тварину.

При хімічних опіках після рясного промивання під струменем води ураженої області насамперед потрібно провести нейтралізацію кислоти (розчином соди, можливо молоком) чи лугу (розчином лимонної чи оцтової кислоти у певних концентраціях). Потім лікування проводиться як і при термічних опіках.

Профілактика

Профілактика опіків полягає в недопущенні впливу на тварину факторів, що їх викликають.

Діагностика

Діагностика опіків ґрунтується на даних анамнезу — присутності в них відомостей про вплив термічних та хімічних факторів (а також термо-хімічних, радіаційних — іонізуючого випромінювання), результати загального огляду тварини, шляхом якої виявляються характерні для опіків ушкодження шкіри та глибоколежачих тканин — м’язів, кісток, внутрішніх органів. Потім, залежно від тяжкості пошкоджень, може бути необхідне повне обстеження тварини — виявлення уражень, причиною яких стала опікова хвороба.

Дуже важливим є своєчасне розпізнавання клінічних ознак дихальної та серцево-судинної недостатності — для цього потрібна оцінка частоти серцевих скорочень, якості пульсу (при сильній інтоксикації він поверхневий, ниткоподібний), швидкості наповнення капілярів, якщо необхідно проводити електрокардіографічне дослідження.

Також виконується біохімічний та загальний аналізи крові, особливо важливими показниками в останньому є гематокрит та кількість еритроцитів, за допомогою яких можна оцінити рівень зниження загального циркулюючого об’єму крові внаслідок великих втрат рідини, що виникають за наявності великої опікової поверхні. За потребою виконуються також інші дослідження, доцільність яких визначається ветеринарним лікарем.

Симптоми

Симптоми опіків різних ступенів відрізняються один від одного. Так, при опіку першого ступеня спостерігаються почервоніння (видиме на непігментованих ділянках шкіри та слизових оболонок) та набряк тканин, сильна болючість. Ці клінічні ознаки викликані скупченням ексудату в міжклітинному просторі, що чинить механічний вплив на нервові закінчення, а також безпосередньо дією термічного фактора на рецептори. Після закінчення певного часу після опіку відбувається відторгнення верхнього шару шкіри, під яким утворюється здорова тканина (цей процес виглядає як «облазіння шкіри», її лущення).

При другому ступені опіку також спостерігаються набряк і почервоніння, потім відбувається утворення пухирів, які заповнюються ексудатом, в якому може бути домішка крові, через що він набуває характерного кольору (аж до коричневого). Якщо не відбувається приєднання вторинної бактеріальної інфекції, бульбашки поступово спадають, утворюючи скоринки, під якими з’являється нова тканина. У тому ж випадку, якщо відбувається інфікування міхура, на його місці згодом відзначається виразка, а потім — утворення рубця, що вкрай небажано, оскільки може призвести до порушення функціонування частини тіла, де відбувся вплив термічного фактора на живі тканини.

Третій ступінь характеризується некрозом всіх шарів шкіри, при цьому уражені місця, як правило, нечутливі до болю і являють собою суху шкіру або області з утворенням струпа, колір яких може варіювати від жовто-коричневого до чорного — залежно від фактора, що ушкоджує (хімічний опік або а опік термічний — у тому числі від полум’я). Також часто спостерігається комбінація третього ступеня опіку з другого та / або першого, тому можуть бути присутні і такі симптоми як виражена болючість, набряк, почервоніння та ексудація, утворення пухирів і, внаслідок їх руйнування, скоринок або виразок, що часто мокнуть і характеризуються тривалим часом загоєння.

При четвертому ступені опіку відбувається обвуглювання шкіри та тканин, що знаходяться глибше — аж до кісток. Можливе пошкодження внутрішніх органів, що супроводжується тяжкими симптомами, деякі з яких можуть також спостерігатися і при інших ступенях опіків унаслідок сильної інтоксикації організму. До них відносяться клінічні ознаки шоку, серцево-судинної та дихальної недостатності, у тому числі збудження, що змінюється сильним пригніченням, задишка, ціаноз (синюшні слизові оболонки), порушення теплорегуляції, що виражається в гіпотермії — зниженні температури тіла.

Внаслідок інтоксикації також відбувається порушення нормального функціонування різних органів, у тому числі головного та спинного мозку, печінки, нирок, причому ураженням останніх часто є наслідком не тільки впливу на ниркову паренхіму токсичних продуктів, а й зниження кров’яного тиску, спричиненого дегідратацією через випоту великої кількості рідини у міжклітинний простір в уражених областях / ділянках. Симптомами преренальної ниркової недостатності в цьому випадку є зниження обсягу сечі, що виділяється, блювання, можливе утворення виразок у ротовій порожнині, розвиток уремічних судом і коми.

Симптоми при хімічних опіках найчастіше подібні до таких, як при термічних. Якщо дія хімічної речовини була нетривалою, виникають набряк, почервоніння, болючість. При глибшому проникненні кислот і лугів, розвивається сухий або вологий некроз, відповідно, причому для хімічного опіку кислотами характерне фарбування тканин у кольори від жовтого до коричневого та чорного, тоді як при опіку лугами уражені тканини світло-кремового кольору. Симптоми загальної інтоксикації організму при хімічних опіках подібні до таких, як при термічних.

Популярні породи та тренди 2025 року.