Нотоедроз — це захворювання, яке викликається ектопаразитами — кліщами Notoedres cati. Є однією з найпоширеніших причин сверблячки у кішок, у той час як у собак зустрічається рідко (у цього виду переважають ураження кліщем Sarcoptes, що відноситься до того ж сімейства Sarcoptidae, що і Notoedres).

Класифікація

Розрізняють локалізовану та генералізовану форми нотоедрозу, причому перша переходить в останню при прогресуванні захворювання.

Етіологія

Кліщ Notoedres cati сімейства Sarcoptidae є основною причиною уражень шкіри при нотоедрозі. Поглиблюється захворювання через самотравмування, викликане сильним свербінням, а також вторинною бактеріальною інфекцією. Кліщ-нотоедреса паразитує на кішках, але може також викликати захворювання у собак, кроликів і деяких інших тварин. Захворювання, спричинене цим паразитом, є висококонтагіозним (гострозаразним). Ураження шкіри (папули, свербіж) можуть також проявитися і в людини, проте під час лікування тварин вони зникають, оскільки людина є самостійним господарем цього паразита. У зовнішньому середовищі, поза шкірою тварини, кліщі Notoedres живуть лише нетривалий час — кілька днів, є чутливими до багатьох дезінфікуючих засобів (у тому числі перметрину та інших препаратів цієї групи).

Цикл розвитку кліщів-нотоедрес становить двадцять один день, і являє собою послідовну зміну форм існування (яйце-личинка-імаго і тау далі). Причиною сверблячки, що є при цьому захворюванні в більшості випадків вкрай вираженим, є прогризання кліщами в шкірі ходів, де самки кліщів відкладають яйця.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування нотоедрозу проводиться за допомогою місцевих та системних препаратів. Раніше широко використовувався метод обробки тварини розчином амітразу, проте він менш ефективний, ніж інші препарати (дивіться нижче) і, крім того, незручний у застосуванні. Розчин рекомендованої концентрації готується безпосередньо перед застосуванням, а тварина має бути коротко підстрижена (якщо потрібно, необхідне застосування седативних препаратів під час стрижки).

Ополіскування проводиться в кімнаті, що / яка добре провітрюється, людині, яка проводить процедуру, рекомендується користуватися ватно-марлевою пов’язкою, а також рукавичками (обов’язковий і закритий одяг — для недопущення попадання засобу на шкіру і слизові оболонки). Тварина також має бути захищена від попадання препарату у вічі, ніс і рот. Після обробки, виконаної у повній відповідності до рекомендацій лікаря, необхідно не допускати облизування тварини — для цього слід надіти захисний комір. Для запобігання отруєнню інших тварин, які містяться спільно, необхідно тимчасово ізолювати їх від обробленої тварини.

Через складності та недостатню ефективність лікування за допомогою амітразу, він застосовується вкрай рідко. Найчастіше використовується селамектин та івермектин (або дорамектин). Селамектин (стронгхолд) використовується у вигляді крапель на холку, має системну дію. Є одним із найбільш ефективних (має активність проти бліх, кліщів, вошей, нематод та іншого) та безпечних препаратів. Може використовуватися в тих випадках, коли в зіскрібках кліщів не виявлено (що частіше буває тоді, коли раніше було проведено якесь лікування), проте все ж підозрюється можливість їх присутності через наявність характерних клінічних ознак — сверблячки, папул, расчесов / розчісів, скоринок.

Також ефективним лікарським засобом, що застосовується при нотоедрозі, є івермектин (івермек, івомек, баймек та інші). Схема лікування визначається ветеринарним лікарем, найбільш часто рекомендується введення препарату один раз на 7-10 днів три-чотириразово, проте можуть бути й інші варіанти — в залежності від тяжкості захворювання. Необхідно мати на увазі, що івермектин протипоказаний собакам породи коллі, шелті, бобтейл, а також їх помісям і деяким іншим породам, що рідко зустрічаються (коллі-тіп). Це зумовлено наявністю у цих тварин дефекту MDR1-гену, внаслідок якого відбувається накопичення токсичних метаболітів у нервовій системі, що спричиняє летальний кінець.

При призначенні івермектину перорально не слід використовувати івермек, оскільки в цьому препараті міститься велика кількість вітаміну Е (можливо застосовувати баймек, івомек чи інші). Токсична дія івермектину на печінку, незважаючи на заяви багатьох ветеринарних лікарів, не доведена в дослідженнях, і при застосуванні цього препарату навіть тривалими курсами (до дев’яти і більше місяців при демодекозі собак) побічні ефекти зазвичай не фіксуються, якщо не існує будь-якої первинної патології (наприклад, захворювання печінки), що вимагає обережного застосування препаратів багатьох груп, у тому числі і івермектину.

Важливо: лікування повинно проводитися всім (!) тваринам у будинку, незалежно від наявності або відсутності у них клінічних ознак паразитарного захворювання і навіть у тому випадку, якщо вони утримуються в інших кімнатах, ізольовано від хворої тварини (передача кліща легко здійснюється через людину — персонал у притулках або розплідниках, власників тварини). Профілактичну обробку найзручніше проводити за допомогою селамектину (стронгхолду). Якщо у господарів тварини також виявляються симптоми ураження кліщем, лікування не проводиться — достатньо вилікувати тварину, і клінічні ознаки зараження зникнуть.

Крім цього, необхідно проводити прибирання приміщень з використанням препаратів, які містять перметрин. Однак, слід пам’ятати про те, що він є токсичним для тварин, особливо кішок, тому рекомендується дотримуватися крайньої обережності.

Профілактика

Профілактика нотоедрозу може проводитися тільки шляхом недопущення контактів здорових тварин з хворими, що вирішується за допомогою ізоляції останніх на час лікування (і проведення відповідних заходів), а також профілактичної обробки стронгхолдом всіх собак і котів, які утримуються разом із зараженою твариною.

Діагностика

Діагностика нотоедрозу ґрунтується на зіставленні даних анамнезу (швидкість розвитку симптомів та наявність схожих ознак захворювання у інших тварин, що містяться / утримуються разом із хворою, а також людини), результатів клінічного огляду та лабораторних досліджень. Для виявлення кліщів-нотоедрес необхідно зробити глибокий зіскрібок — при мікроскопуванні зазвичай виявляється велика кількість кліщів. Однак, якщо раніше проводилося лікування будь-якими протипаразитарними засобами, можлива відсутність кліщів у полі зору, що не означає їх повної відсутності (свербіж та характерні симптоми можуть реєструватися навіть при малій кількості паразитів). У цій ситуації найбільш точним методом, що дозволяє виключити дерматит, викликаний кліщами, є дво-триразова обробка тварини антипаразитарними препаратами (переважно використовувати селамектин, що випускається під торговою назвою стронгхолд — у вигляді крапель на холку). Іноді рекомендується гістологічне дослідження.

Симптоми

Симптоми нотоедрозу — утворення папул і скоринок на шкірі тварини, а також сильний свербіж. Найчастіше у кішок уражається край вушної раковини, потім кліщі поширюються далі, викликаючи появу уражень на голові та шиї тварини. При прогресуванні захворювання область паразитування кліща розширюється, у тому числі і на спину, кінцівки та хвіст — за відсутності лікування ураження відзначаються на всьому тілі (генералізований нотоедроз). Крім папул і скоринок (товстих, сіро-жовтого кольору) також є осередки облисіння з еритемою (почервонінням), спричинені расчесами, які, у свою чергу, обумовлені свербінням. Загальний стан тварини зазвичай нормальний, погіршення може бути викликане генералізацією процесу, приєднанням вторинної бактеріальної інфекції.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.