Малассезіоз/ Маласезіоз — це захворювання, що викликається дріжджовим грибком Malassezia, який є нормальним / звичайним мешканцем шкірних покривів, але при порушенні мікроклімату шкіри проникає в поверхневі шари шкіри, викликаючи її ураження.

Класифікація

Розрізняють локалізовану та генералізовану інфекцію.

Етіологія

Найчастіше маласезіоз викликає Malassezia pachydermatis (Malassezia, раніше відомий як Pityrosporum), вкрай рідко фіксуються маласезіози, спричинені іншими видами маласезії. У нормі грибок Malassezia, що перебуває на шкірі, не є причиною виникнення симптомів ураження шкіри, проте існують фактори, які є провокуючими до проникнення грибка в поверхневі шари шкіри, надмірного його розмноження та розвитку захворювання. До таких факторів відноситься збільшення секреції потових і сальних залоз (останнє може бути пов’язане з порушенням жирового обміну, що, у свою чергу, має в корені свого розвитку системні захворювання, наприклад хвороби печінки), а також виділення вушної сірки.

Різні хвороби шкіри, у тому числі, атопічний дерматит, алергія на слину бліх, харчова алергія, бактеріальні інфекції (піодерма) також провокують до розвитку маласезіозу. Зниження рівня місцевого імунітету може бути викликано іншими захворюваннями. У кішок маласезіоз нерідко розвивається на тлі гіпертиреозу, що супроводжується підвищеним виробленням гормонів щитовидної залози.

Імунодефіцити різної етіології — ще один чинник, який впливає на виникнення та розвиток маласезіозу. Зниження імунітету може бути викликане як інфекційними (у котів особливу роль відіграють такі захворювання як вірусний імунодефіцит та вірусний лейкоз), так і неінфекційними захворюваннями. Серед останніх частою причиною імунодефіцитів є цукровий діабет, злоякісні новоутворення та гіперадренокортицизм, що характеризується збільшеним виробленням глюкокортикостероїдів. Тривале застосування екзогенних стероїдів та імунодепресантів (наприклад, цитостатиків — для зниження швидкості росту злоякісних пухлин та інгібування процесу метастазування) також має сильну імуносупресивну дію. Порушення цілісності шкіри — ще один провокуючий до розвитку маласезіозу фактор .

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування проводиться за допомогою місцевого та системного застосування протигрибкових препаратів. Так, місцево використовують лосьйони, креми або шампуні з міконазолом, енілконазолом (імаверол — для ополіскування), а при супутній бактеріальній інфекції — хлоргексидин. Системно застосовують ітраконазол, який є одним із протигрибкових препаратів і має найменшу кількість побічних ефектів, особливо для кішок, інші засоби для яких набагато токсичніші (наприклад, кетоконазол, або нізорал, а також гризеофульвін). Незважаючи на це, під час лікування слід періодично контролювати рівень ферментів печінки (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та інших) за допомогою біохімічного аналізу сироватки крові, оскільки можливий токсичний вплив ітраконазолу на печінку.

Крім протигрибкової терапії, потрібно проводити лікування основного захворювання, якщо воно виявлено. Так, при алергії на слину бліх необхідні регулярні протипаразитарні обробки, навіть у тому випадку, якщо власнику здається, що бліх на його вихованці немає (для виникнення алергії часто достатньо кількох укусів, наприклад, під час прогулянки тварини). У якості антипаразитарного засобу рекомендується використовувати препарат стронгхолд — найменш токсичний і найбільш ефективний. Харчова алергія вимагає виключення з раціону тварини — тваринного виду продуктів (найчастіше — м’яса певних тварин, як джерела білка-алергену), який містить речовини, що / які викликають алергію.

При атопічному дерматиті можливе використання глюкокортикостероїдів, проте слід пам’ятати про їх обережне застосування при маласезіозі. Також можливе використання персонально приготованих вакцин (після проведення алергопроб, якщо виявлено безпосередній алерген). Контроль над захворюваннями, що / які спричиняють розвиток маласезіозу (у тому числі лікування хвороб печінки), дозволить не допустити рецидивів розвитку грибкової інфекції.

Профілактика

Профілактика маласезіозу полягає у виключенні провокуючих його факторів — своєчасній діагностиці та лікуванні захворювань шкіри (алергії, у тому числі, алергічного отиту), ендокринних патологій, особливо часто серед яких зустрічається гіпертиреоз (у старих кішок), імунодефіцитних станів, спричинених інфекціями та неінфекціями хворобами. Також важливо не допускати безконтрольного тривалого застосування глюкокортикостероїдів та інших препаратів, які мають імуносупресивну дію.

Правильне харчування (збалансований за складом раціон, з достатнім вмістом білків, вуглеводів, жирів, вітамінів та мінералів), а також оптимальні умови утримання тварин є важливим компонентом профілактики багатьох захворювань, особливо тих, виникнення яких перебуває у прямій залежності від рівня імунітету. Також необхідно не допускати травмування тварини — порушення цілісності шкірного покриву, оскільки останнє є фактором, що провокує розвиток маласезіозу.

Діагностика

Діагностика маласезіозу включає одержання відомостей про тварину (збір анамнезу), проведення клінічного огляду. Також потрібні лабораторні дослідження.

Так як нерідко маласезіоз є вторинним по відношенню до інших захворювань шкіри, за наявності сверблячки та уражень, викликаних розчісуваннями, почервоніння та бляшок рекомендується паралельно з дослідженнями на маласезіоз провести діагностику алергії. Для виявлення маласезій потрібно цитологічне дослідження мазків-відбитків, отриманих за допомогою ацетатних смужок та забарвлених відповідним способом.

Посів на живильні середовища не настільки інформативний, тому що за його результатами неможливо з’ясувати, скільки маласезій знаходиться на шкірі, і чи є вони в даному випадку причиною захворювання. Іноді можна рекомендувати проведення гістологічного дослідження.

Діагностика алергії як найчастішої причини вторинного маласезіозу проводиться за стандартними алгоритмами. Насамперед здійснюється виключення алергії на слину бліх за допомогою протипаразитарних обробок (як правило, трьох — з проміжком між ними у два тижні).

Потім необхідно виключити харчову алергію, для чого на 8-10 тижнів призначається дієта (важливо: самостійний підбір дієти власником тварини не рекомендується, тому що в цьому випадку можливі помилки у виборі певного білка, оскільки білкові продукти є основною причиною алергії). У тому випадку, якщо харчова алергія не підтверджена, ставиться діагноз атопічний дерматит (можливе використання внутрішньошкірних проб для виявлення безпосереднього алергену, однак це досить дорого і не завжди результативно).

Для діагностики ендокринних патологій проводиться визначення рівнів гормонів. Захворювання печінки можуть бути діагностовані за допомогою поєднання лабораторних (біохімічний аналіз крові, гістологія) та інструментальних (ультразвукова діагностика) методів. Вірусні інфекції, як можливу причину імунодефіциту, на тлі якого розвинувся маласезіоз, можна виключити за допомогою ІФА та ПЛР-діагностики.

Симптоми

Симптомами маласезіозу є ділянки алопеції з вологою запаленою шкірою, почервоніння та бляшки. Шкіра хворої тварини має вкрай неприємний запах. Часто відзначається сильний свербіж, що, однак, може бути також симптомом алергічного дерматиту, що є в деяких випадках причиною маласезіозу.

Нерідко вогнища ураження маласезією розвиваються за наявності комедонів на підборідді тварин (це захворювання, зване акне, часто спостерігається у кішок). У цьому випадку можна спостерігати появу жирних навпомацки виділень, що «склеюють» волосся / шерсть. При маласезіозі з локалізацією у вушному проході вушна сірка набуває темного (майже чорного) кольору, можуть бути й інші симптоми, пов’язані з основним захворюванням (алергічним отитом, що іноді супроводжується і бактеріальною інфекцією).

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.