Копростаз (запор / закреп) — відсутність дефекації та хворобливі спроби її здійснення — не є самостійним захворюванням, а є лише клінічною ознакою, що супроводжує деякі хвороби. Цей стан часто зустрічається у дрібних домашніх тварин — собак і кішок, особливо у старих або ведучих малорухливий спосіб життя.

Класифікація

Запори можуть бути хронічними, постійно рецидивуючими, первинними та вторинними, а залежно від типу прояву цього патологічного стану розрізняють запори з повною відсутністю дефекації або з рідкісною дефекацією невеликим обсягом. Тенезми — хворобливі скорочення — можуть бути відсутніми, і присутніми.

Етіологія

Виникнення запору первинно пов’язане зі скупченням калових мас, змішаних з сторонніми тілами, наприклад, шерстю або осколками кісток, в товстому кишечнику (ободової кишці). Негативний вплив має годування незбалансованим за складом поживних речовин кормом з малим вмістом клітковини (особливо це важливо для собак). Захворювання товстого кишечника (у тому числі доброякісні та злоякісні новоутворення) та ануса — ще одна з причин запору.

Ниркова недостатність, хвороби печінки та підшлункової залози є захворюваннями, яким також може супроводжувати копростаз. Порушення цілісності кісток тазу, зокрема застарілі переломи, можуть впливати на здійснення евакуаційної функції товстого кишечника, викликаючи скупчення калових мас і відсутність дефекації. Неврологічні захворювання, через які порушується нервова провідність, також можуть бути причиною запору, часто в таких випадках без проведення необхідного лікування мегаколону — призводить до збільшення в розмірах товстої кишки.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування запору полягає в тому, щоб розм’якшити калові маси, які затверділи, і звільнити кишечник. У легких випадках достатньо дати тварині препарати, які сприяють розм’якшенню та виходу калу. Важливим є і знання того, що проносні препарати, що спричиняють подразнення рецепторів, призначаються дуже рідко, оскільки мають багато небажаних побічних ефектів.

Якщо калові маси утворили щільний агрегат, і подача лікарських засобів і проведення клізм (якщо останні були рекомендовані) не допомогли, ветеринарний лікар повинен провести процедуру очищення кишечника механічним шляхом. Зважаючи на те, що цей спосіб є дуже болючим для тварини, необхідне застосування загальної анестезії. В особливо складних випадках може знадобитися хірургічне втручання, що також проводиться під загальним наркозом.

Якщо результатом запору стала інтоксикація, призначається проведення інфузійної терапії, здійснюваної у вигляді внутрішньовенного краплинного введення розчинів. При частому блюванні також потрібна обов’язкова регідратаційна терапія, так як з блювотними масами втрачається велика кількість рідини.

Профілактика

Профілактика запорів полягає в тому, щоб забезпечити тварині правильне харчування, яке включає достатню кількість клітковини (особливо для собак), а також має необхідну кількість вітамінів і мінералів. Своєчасна діагностика захворювань внутрішніх органів дозволить уникнути запорів як наслідок патологічних процесів у цих органах.

Тим тваринам, які схильні до запорів, корисним може бути включення до раціону молока, а також додавання в корм (якщо виникає така необхідність) вазелінової олії.

Так як у тих тварин, які мало рухаються, підвищений ризик розвитку запорів, для їх профілактики необхідно організувати повноцінний моцион (регулярний вигул на вулиці). Для собак важливими є тривалі прогулянки, для кішок, що живуть у будинках, — можливість вільно пересуватися квартирою. Крім профілактики запорів, активний спосіб життя знижує ризик виникнення багатьох інших захворювань.

Діагностика

Діагностика копростазу заснована на отриманні анамнестичних даних та проведенні пальпаторного (пальцевого) дослідження, що у більшості випадків дозволяють ветеринарному лікарю встановити діагноз. Також потрібне рентгенологічне дослідження, в яке, крім оглядових знімків черевної порожнини, що проводяться для виявлення патологій внутрішніх органів, а також, наприклад, переломів кісток, які можуть впливати на здійснення кишечником своєї функції, входить рентгеноконтрастна (з використанням сульфату барію) діагностика.

Загальний та біохімічний аналізи крові, загальний аналіз сечі можуть допомогти у постановці діагнозу, якщо передбачаються захворювання печінки, підшлункової залози або нирок. Ультразвукове дослідження в деяких випадках також є виправданим, оскільки дозволяє оцінити анатомічні характеристики органів, захворювання яких можуть бути причиною запору / закрепу.

Для виключення неврологічного дефіциту при рецидивуючих запорах кращим варіантом є проведення повного неврологічного обстеження, що включає оцінку функцій центральної і периферичної нервової системи.

Симптоми

При копростазі повністю або частково відсутня дефекація, при цьому тварина часто робить безуспішні спроби, які дуже болючі. Після тривалих потуг може виділятися невелика кількість калу, часто зі слизом або кров’ю, особливо в тому випадку, якщо причиною запору / закрепу є велика кількість гострих уламків кісток, які призводять до пошкодження слизової оболонки стінки товстого кишківника.

Тривалий запор може супроводжуватися інтоксикацією організму та частою блювотою. Відмова від їжі, сильне пригнічення внаслідок вираженої хворобливості також є одними з можливих симптомів, які супроводжують затримку дефекації.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.