Інвазія блошина (Афаніптероз) — зараження тварини бліхами / блохами, які є однією з найчастіших причин дерматологічних проблем у собак та котів. Так, нерідко виникає алергія на слину бліх — найпоширеніший етіологічний фактор алергічного дерматиту. Крім того, блохи є переносниками таких захворювань як гемобартонельоз та дипілідіоз.

Класифікація

Інвазія бліхами / блохами / блошинна може протікати безсимптомно — як правило, у тварин, які не мають гіперчутливості до слини бліх, а також з яскраво вираженою клінічною картиною ураження шкіри (див. розділ «Симптоми»).

Етіологія

Найчастіше у котів та собак виявляють Ctenocephalides felis felis — блоху котів, проте також можуть виявлятися блоха собак, людини, їжаків чи кроликів. Частота поширення бліх певних видів залежить від території — у різних регіонах можуть домінувати різні види.

Блохи мають особливий цикл розвитку (личинки-доросла особина-яйця і так далі), що дозволяє їм ефективно розмножуватися. На собаках і кішках харчуються дорослі особини, причому їм не обов’язково для цього постійно перебуває на тілі тварини. Причиною розвитку симптомів алергічного дерматиту у сенсибілізованих (чутливих) тварин може стати укус однієї-двох бліх, що можливо, наприклад, під час прогулянки тварини. Слина бліх містить багато алергенів, до яких і є чутливими тварини з «блошиним» дерматитом, у той час як у нечутливих особин навіть при постійній інвазії бліхами / блохами може не спостерігатися жодних клінічних ознак, або вони мінімальні і, зазвичай, не помітні для власника тварини.

Лікування та профілактика

Лікування

Для знищення бліх необхідно проводити як обробку тварини, так і обробку приміщень. У якості протипаразитарних засобів можна використовувати спреї та краплі на холку, що містять як основний діючий компонент фіпроніл (фронтлайн) або імідаклоприд. Спрей і краплі барс, що містять перметрин, є менш кращим варіантом, а для котів можуть бути вкрай токсичні (не дивлячись на те, що по анотації їх застосування для цього виду тварин можливе, більшість ветеринарних лікарів не рекомендують їх використання). Високоефективним та найменш токсичним препаратом для кішок є стронгхолд (селамектин) — один із найкращих для боротьби з блошиною інвазією. Засоби у формі пудр та нашийників набагато менш ефективні і, крім того, багато з них містять фосфорорганічні сполуки, які є токсичними для собак та котів.

Крім зовнішньої обробки тварини, у разі алергічного «блошиного» дерматиту ветеринарні фахівці проводять призначення кортикостероїдів (преднізолону) курсом на 7-10 днів, що дозволяє знизити тяжкість прояву симптомів. Іноді потрібні більш тривалі курси, які проводяться під суворим контролем ветеринарного фахівця і, як правило, найменшою ефективною дозою (іноді призначається через день).

Обробки приміщень, меблів, килимів, предметів догляду за твариною також вкрай важливі, оскільки в більшості випадків блохи живуть не безпосередньо на тварині (тому власник їх і не бачить, впевнений у тому, що блошина інвазія та алергія на слину бліх виключені), а в довкіллі. Для цього можуть використовуватися ті ж засоби, що і для зовнішніх обробок тварини (наприклад, спреї), а також спеціальні препарати, що продаються в концентрованому вигляді (неостомазан, бутокс), які розводяться до потрібної концентрації та використовуються для миття поверхонь у будинку.

Килими та підстилки слід регулярно пилососити, не допускаючи повторного використання мішків. Прибирання з протипаразитарними препаратами часто потрібно проводити регулярно, проте слід бути вкрай обережними, щоб не допустити отруєння тварин, що нерідко трапляється при злизуванні ними миючих розчинників з підлог та вдиханні отруйних парів засобів для обробки приміщень (особливу увагу слід звернути на те, що як вже було сказано вище, піретроїди токсичні для котів, тому використовувати препарати, що їх містять, не рекомендується навіть для обробки приміщень).

Профілактика

Профілактика полягає у проведенні регулярних протипаразитарних обробок тварин описаними вище препаратами (фронтлайн, стронгхолд, адвантейдж та інші), що особливо важливо для тварин, які періодично залишають будинок. Якщо це можливо, необхідно знизити частоту контактів домашніх тварин з вуличними, а також не допускати відвідування кішками та собаками місць, де ризик захворювання вищий (наприклад, підвальних приміщень).

Діагностика

Підтвердження діагнозу «блошиний дерматит» може бути зроблено декількома методами, у тому числі і безпосереднім виявленням бліх на тварині (проте це може бути можливо далеко не завжди, що не виключає діагноз, в той же час як і виявлення бліх не є точним критерієм — симптоми уражень шкіри можуть бути викликані і будь-яким іншим захворюванням, у тому числі паразитарним, грибковим або бактеріальним).

Ще один тест на наявність бліх полягає у зчісуванні волосся / шерсті на вологий папір, що дозволяє виявити фекалії бліх (червоні або червоно-коричневі крапки, добре помітні на аркуші паперу). Також проводиться мікроскопічне дослідження відбитків, які переважно варто робити в тих місцях, де тварина себе не розчісує і не облизує (оскільки таким шляхом можна виявити фекалії бліх навіть у кішок, які зазвичай злизують їх під час самодогляду).

Існують і більш специфічні тести, що дозволяють виявити алергію на слину бліх. До таких відносяться визначення антитіл до блошиної слини, алергопроби. Однак, ці методи у більшості ветеринарних клінік застосовуються вкрай рідко (визначення антитіл проводиться лише у спеціалізованих лабораторіях).

Наявність паразитів і, відповідно, реакції на слину бліх дуже ймовірно в тих випадках, коли у власника тварини також присутні характерні для блошиних укусів прояви (папули, що сверблять). І остаточним підтвердженням діагнозу є отримання позитивного ефекту лікування — протипаразитарних обробок.

Так, для постановки / встановлення діагнозу алергічного дерматиту, викликаного гіперчутливістю до слини бліх, проводиться триразова обробка тварини стронгхолдом з інтервалами в два тижні (покращення може наступити протягом одного місяця, проте все ж таки слід провести повний курс), причому важливим пунктом є необхідність піддати антипаразитарній обробці всіх тварин у будинку, у тому числі кішок, собак, кролів і так далі. Крім цього, слід проводити і обробку приміщень, предметів догляду за твариною, меблями і так далі.

Симптоми

Симптоми інвазії бліхами / блохами у гіперчутливих до слини бліх кішок та собак виявляються по-різному. Найчастіше відзначають алопеції (осередки облисіння, які може бути симетричними, внаслідок чого власники тварин, а іноді і ветеринарні лікарі припускають ендокринні патології, оскільки у деяких із них характерна саме симетрична алопеція), викликані сильним свербінням, тобто, самоіндуковані / самоіндуковані.

Необхідно особливо відзначити той факт, що свербіж у кішок дуже рідко помічається власниками через «прихований» спосіб життя цих тварин, і часто в тих випадках, коли господар впевнений, що його тварина не свербить, після дослідження волосся під мікроскопом підтверджується, що це саме самоіндукована, тобто, викликана сверблячкою та розчісами алопеція. Найчастішим у кішок проявом чутливості до слини бліх відзначений міліарний дерматит — утворення папул та еритем. Також помітними можуть бути лущення шкіри, наявність скоринок. Гострий вологий дерматит — почервоніла «волога» запалена шкіра нерідко спостерігається у собак.

Найчастіше ураження при інвазії бліхами / блохами розташовані в області крупа, основи хвоста та стегон. Нетипові, однак, все ж таки можуть спостерігатися появи симптомів блошиного дерматиту на голові і кінцівках. Загальний стан тварини зазвичай в нормі / задовільний.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.