Інфекційний гепатит собак — це вірусне захворювання, збудником якого є аденовірус першого типу, що характеризується насамперед ураженням печінки, а також інших внутрішніх органів.До інфекційного гепатиту більш схильні молоді собаки, але можливе захворювання тварин будь-якого віку. Хвороба протікає важко, а її клінічні ознаки у багатьох собак подібні до таких, як при парвовірусному ентериті, чумі м’ясоїдних (кишкова або змішана форма), лептоспірозі та деяких інших інфекційних захворюваннях, що також протікають з ураженням печінки та шлунково-кишкового тракту.

Класифікація

Інфекційний гепатит може протікати надгостро, гостро, підгостро та хронічно.

Етіологія

Збудник інфекційного гепатиту — аденовірус першого типу (існує також аденовірус другого типу, що є однією з причин інфекційного трахеобронхіту — також званого, «вольєрним», або «розплідниковим» кашлем собак). Інфікування здорових тварин може відбуватися при безпосередньому контакті з собаками-вірусоносіями, які мають симптоми захворювання, так і тваринами-реконвалесцентами (які одужали), які деякий час продовжують залишатися джерелом поширення вірусу. Також можливе зараження аліментарним шляхом через споживання інфікованого корму або води. Аденовірус першого типу виявляє значну стійкість у зовнішньому середовищі, є стійким до багатьох дезінфікуючих засобів, що полегшує його поширення та підвищення рівня захворюваності тварин.

Безпосередньою причиною розвитку симптомів, властивих інфекційному гепатиту, є не лише пряма дія вірусу на клітини організму, а й імунні реакції, спричинені віремією. Так, відбувається відкладення комплексів антиген-антитіло у тканинах печінки, що спричиняє її пошкодження, нирок (як наслідок, розвивається гломерулонефрит — пошкодження ниркових клубочків, що тягне за собою порушення їх нормального функціонування). Також може бути порушено увеальний тракт, нервова система. Причиною крововиливів, у тому числі видимих ​​на шкірі та слизових оболонках, є імуноопосередковане пошкодження ендотелію (внутрішньої оболонки) судин.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування інфекційного гепатиту полягає у призначенні антибактеріальних препаратів, що проводиться для того, щоб не допустити розвитку вторинної бактеріальної інфекції (якому сприяє, у тому числі і лейкопенія, що спостерігається при інфекційному гепатиті собак). Також проводиться інфузійна терапія, спрямована на відновлення нормального водно-елеткролітного балансу, який порушений внаслідок великих втрат рідини та електролітів через блювання та діарею.

Як правило, необхідне повільне внутрішньовенне краплинне введення розчинів, серед яких, переважно, застосовуються збалансовані сольові ізотонічні розчини. Також у деяких випадках потрібне парентеральне харчування — внутрішньовенне введення розчинів амінокислот (для пацієнтів з печінковою недостатністю, але потрібно виявляти обережність у тому випадку, якщо також є патологія нирок), глюкози та інших компонентів, включених до протоколів парентерального харчування.

При необхідності призначаються і гепатопротектори, але слід мати на увазі, що багато з них, незважаючи на широке поширення, не мають доведеної ефективності і, крім того, можуть бути протипоказані на деяких стадіях захворювань печінки (наприклад, при гострому запальному процесі), надаючи в цих У випадках ефект, прямо протилежний очікуваному, прискорюючи ураження печінки. З цього випливає, що самостійне призначення гепатопротекторів (у тому числі і рослинного походження) власниками своєї тварини неприпустимо — ні як профілактика захворювань печінки, ні як компонент лікування при вірусному захворюванні, такому як інфекційний гепатит собак.

При ураженні інших органів та систем, крім печінки, потрібне відповідне лікування. Так, при гломерулонефриті, спільно з іншими препаратами, потрібне застосування кортикостероїдів, так як пошкодження клубочків є імунообумовленим, при розвитку симптомів ураження верхніх дихальних шляхів (інфекційному трахеобронхіті, що / який викликається аденовірусом першого типу, спорідненим з аденовірусом) призначення препаратів для зниження сили прояву симптомів (при риніті — інтраназальні краплі, при ларинготрахеїті — монклавіт).

Під час лікування також важливо дотримуватись рекомендацій ветеринарного лікаря щодо правильного годування тварини (якщо вона можлива і не проводиться парентеральне харчування), а також забезпечити собаці максимально комфортні умови утримання. Для недопущення поширення інфекції хвору тварину слід ізолювати та провести дезінфекцію приміщень засобами, до яких є чутливим аденовірус.

Профілактика

Профілактика інфекційного гепатиту собак можлива завдяки існуванню вакцин проти цього захворювання. Як правило, проводиться вакцинація комплексними вакцинами, що знижують ризик захворювання такими інфекційними хворобами як чума м’ясоїдних, інфекційний гепатит і трахеоброніхіт (аденовірусні інфекції, що викликаються аденовірусом першого і другого типу, відповідно), парвовірусний та коронавірусний енетрит, лептоспіроз, сказ та інші (у різних комбінаціях). На першому році життя здійснюється дворазове введення вакцини — у 10-12 тижнів та 16-18 (терміни можуть відрізнятися залежно від рекомендацій виробника вакцини, епізоотичної обстановки, а також індивідуальних особливостей тварини). Згодом проводиться щорічна ревакцинація, яка підтримує достатній рівень захисту від хвороб.

Перед вакцинацією обов’язково має бути проведена дегельмінтизація тварини. Це рекомендується робити за 10-14 днів до введення вакцини (перед ревакцинацією у перші місяці життя повторну дегельмінтизацію проводити не потрібно). Антигельмінтна обробка необхідна для того, щоб знизити ризик неадекватної імунної відповіді на введення компонентів вакцини, що може стати на заваді формуванню імунітету.

Також мірою профілактики є своєчасна ізоляція хворих на інфекційний гепатит собак і собак-вірусоносіїв, у тому числі і після одужання, що є джерелом інфекції. Також має проводитися обробка приміщень спеціальними засобами, що особливо важливо у місцях скупченого утримання собак — у притулках та розплідниках.

Діагностика

Під час проведення діагностики інфекційного гепатиту ветеринарний лікар має враховувати дані анамнезу, особливо вік тварини, час прояву перших симптомів, швидкість їх прогресування, тяжкість загального стану собаки та іншу інформацію. Після збору анамнезу проводиться загальний огляд тварини, за допомогою якого виявляються характерні для інфекційного гепатиту собак клінічні ознаки, у тому числі гіпертермія, іктеричність, дегідратація та багато інших. До необхідних лабораторних досліджень належать загальний та біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, а також спеціальні аналізи для виявлення безпосереднього збудника захворювання. Відхилення від норми, що визначаються у загальному аналізі, найчастіше включають лейкопенію — зниження кількості лейкоцитів, але можуть спостерігатися й інші зміни, обумовлені системним впливом вірусної інфекції. У біохімічному аналізі відзначається підвищення трансаміназ, у тому числі аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази. Також здійснюється дослідження крові з метою виділення специфічного збудника захворювання. Необхідне і проведення диференціальної діагностики з чумою м’ясоїдних, парвовірусним ентеритом, лептоспірозом та деякими іншими захворюваннями. Для цього використовується ІФА-діагностика та / або ПЛР-діагностика, причому діагностичне дослідження за допомогою полімеразної ланцюгової реакції є набагато кращим через високу точність результатів.

Симптоми

Симптоми інфекційного гепатиту, що виявляються на ранніх стадіях розвитку захворювання, — пригнічення, відмова від їжі, сильна спрага (собака багато п’є, а при парвовірусному ентериті, симптоми якого схожі на такі при інфекційному гепатиті, тварина, навпаки, відмовляється від води). Також спостерігається підвищення температури тіла. Потім розвиваються більш специфічні симптоми — блювання, часто з домішкою жовчі, діарея, болючість у ділянці черевної порожнини.

Можлива поява жовтяничності слизових оболонок та шкіри (іктеричності). При виражених ушкодженнях стінок судин імунними комплексами спостерігаються точкові крововиливи на шкірі та слизових оболонках. Також іноді виявляються симптоми трахеобронхіту (кашель) та ураження очей (у стадії гострого захворювання — кон’юнктивіт, потім часто після видимого одужання — кератит, що супроводжується видимим помутнінням рогівки). У деяких випадках можуть спостерігатися і симптоми ураження інших органів та систем, наприклад нервової.

Розбір теми 2025 року.