Інфекційна анемія кішок (гемобартонельоз) — це захворювання, що / яке викликається ураженням еритроцитів гемобартонелами — мікоплазмами, які належать до бактерій.

Класифікація

Можливий гострий, підгострий і хронічний перебіг гемобартонельозу.

Етіологія

Інфекційним агентом, який викликає гемобартонельоз, є Hemobartonella felis, що раніше відносилася до рикетсія, але за сучасними уявленнями більш схожа з мікоплазмами. Інфікування тварин відбувається, головним чином, трансмісивним шляхом через укуси ектопаразитів. Також гемобартонельоз є наслідком переливання зараженої крові, імовірно, може передаватися при укусах під час бійок. Можлива і вертикальна передача інфекційної анемії — від інфікованої матері до потомства (точний механізм передачі зараз не визначений, також як не з’ясовано, як саме найчастіше передається інфекція — внутрішньоутробно, під час пологів або при грудному вигодовуванні з молоком матері).

Потрапляючи в кров, гемобартонели прикріплюються до поверхні еритроцитів, викликаючи порушення їх функціонування і загибель, наслідком чого є анемія, що / яка розвивається — зниження гематокриту і кількості еритроцитів. Так як останні виконують основну роль у транспорті кисню до клітин і тканин організму, при зниженні їх кількості, відповідно, розвиватиметься киснева недостатність, яка є головною причиною прояву симптомів при анемії.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування інфекційної анемії кішок засноване насамперед на призначенні антибактеріальних препаратів. Найбільш ефективними з них раніше вважалися тетрацикліни, але в даний час рекомендується застосовувати більш безпечний антибіотик енрофлоксацин, що дає не менш хороші / позитивні результати, що відноситься до фторхінолонів (інші його назви — енрофлон, байтрил). Курс лікування та дози визначаються ветеринарним лікарем. Під час лікування проводиться додатковий лабораторний контроль за його ефективністю.

Залежно від стану тварини та рівня гематокриту іноді потрібна гемотрансфузія — переливання донорської крові, що дозволяє боротися з гострим гемолітичним кризом та гіпоксемією. Також можуть бути призначені лікарські засоби для симптоматичного лікування.

Лікування гемобартонельозу зазвичай успішне, ускладнене воно може бути у випадку, коли у тварини спостерігається імунодефіцитний стан, викликаний, наприклад, вірусними інфекціями (ВЛК — вірус лейкозу котів, ВІК — вірус імунодефіциту котів) або будь-якими іншими факторами — при цьому можливі часті рецидиви інфекції, також як і у разі впливу стресу.

Профілактика

Профілактика інфекційної анемії кішок проводиться на підставі даних про шляхи передачі гемобартонельозу з тим, щоб запобігти інфікуванню тварин. Так, обов’язково повинні проводитися своєчасні антипаразитарні обробки, для чого можливе використання спеціальних спреїв, крапель на холку та інших форм препаратів (важливо стежити за тим, щоб кішка не злизувала ці засоби, оскільки можливе гостре отруєння речовинами, що входять до їх складу).

Також необхідно оберігати тварину від отримання укусів та ран від інших тварин, що нерідко трапляється під час бійок. При переливанні донорської крові для запобігання інфікуванню тваринного реципієнта необхідний її аналіз, у тому числі мазок, що дозволяє виявити гемобартонел. Також профілактичним заходом є недопущення інфікованих тварин у розведення, оскільки є можливість вертикальної передачі інфекції.

Діагностика

Діагностика гемобартонельозу проводиться з урахуванням даних анамнезу, результатів клінічного огляду (анемічність, тахікардія, слабкий ненаповнений пульс, зміна тонів серця, тахіпное, можливо — збільшення лімфовузлів) та лабораторних досліджень, основним з яких є мікроскопічне — пошук гемобартонел в забарвленому мазку крові. Часто для їх виявлення потрібне щоденне дослідження крові протягом 7-10 днів, тому що в іншому випадку можуть бути отримані помилково-негативні результати, що пов’язано з особливим циклом життєдіяльності мікоплазм. У загальному аналізі крові відзначається сильне зниження гематокриту, кількості еритроцитів та гемоглобіну. Зміни в загальній кількості лейкоцитів, а також в лейкоформулі, як правило, пов’язані із захворюванням, що протікає спільно, впливає на імунну систему організму (як уже було сказано раніше, це можуть бути вірусний лейкоз котів, а також вірусний імунодефіцит котів), і бувають представлені як лейкоцитозом, так і лейкопенією. Відхилення від норми в біохімічному аналізі зазвичай включають збільшення рівня білірубіну. У загальному аналізі сечі можна відзначити гемоглобінурію. При тяжкому чи середньому тяжкості стані тварини необхідно обов’язкове кардіологічне обстеження (аускультація, електрокардіографія та інших).

Симптоми

В основному спостерігаються неспецифічні симптоми, викликані анемією — пригнічення, сонливість, зниження рухової активності, анорексія та кахексія (виснаження). Також відзначається блідість слизових оболонок, збільшення частоти серцевих скорочень та дихальних рухів. У деяких тварин з гемобартонельозом може бути блювання, жовтушність, підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів та інші клінічні ознаки. При гострому розвитку захворювання симптоми дуже яскраві і виявляються несподівано, причому через сильне зниження гематокриту може розвинутися вкрай тяжкий стан тварини, що називається гемолітичним кризом і вимагає негайного лікарського втручання.

У багатьох тварин, особливо при підгострому або хронічному перебігу симптоми проявляються періодично, змінюючись тривалими ремісіями, за якими знову погіршення стану. Вкрай тяжкий перебіг інфекційної анемії зазвичай відзначається у кішок з імунодефіцитом, що є наслідком інфікування вірусним лейкозом або вірусним імунодефіцитом кішок.

Популярні породи та тренди 2025 року.