Енцефаліт — це запальне захворювання головного мозку, перебіг якого може бути асоційований із запаленням мозкових оболонок (менінгоенцефаліт), а також мієлітом — запаленням спинного мозку (енцефаломієліт).

Класифікація

Розрізняють первинний та вторинний енцефаліти, гнійний та негнійний. Також енцефаліти класифікуються залежно від конкретних причин (інфекційних, інвазійних агентів та інше), що їх викликали.

Етіологія

Причин розвитку запалення головного мозку існує дуже багато, але їх пошук є надзвичайно важливим через те, що без знання причини у більшості випадків неможливе проведення адекватної терапії енцефаліту.

Причинами первинного енцефаліту можуть бути інфекційні та інвазійні агенти. У собак запалення головного мозку може розвинутись, наприклад, при таких вірусних інфекціях як чума м’ясоїдних, сказ, хвороба Ауески, парвовірусний ентерит, у кішок — при інфекційному перитоніті кішок, панлейкопенії (парвовірусній інфекції), ринотрахеїті (герпесвірус) а також при сказі, як і у собак. Бактеріальними агентами, що служать причиною енцефаліту, можуть бути велика кількість збудників — як аеробних так і анаеробних бактерій.

Системні мікози, що не так часто зустрічаються в практиці ветеринарних лікарів, проте, слід мати на їх увазі при пошуку причини енцефаліту. Криптококоз, аспергільоз, а також інші грибкові захворювання можуть вражати тканини головного мозку, викликаючи в них запальний процес. Серед паразитарних інфекцій можливими причинами енцефаліту можуть служити токсоплазмоз, а також неоспороз, що викликаються найпростішими мікроорганізмами, та дирофіляріоз, токсокароз та інші, які викликаються гельмінтами.

Енцефаліт може розвиватися внаслідок різних імунних процесів, багато з яких нині остаточно не вивчені. Ще одним типом енцефаліту є ідіопатичний — цей діагноз ставиться в тому випадку, якщо виключені всі можливі причини, і жодна з них не стала фактором, що сприяє розвитку запалення головного мозку.

Вторинний енцефаліт завжди є наслідком будь-якого захворювання і може виникати через вплив вторинної бактеріальної інфекції (особливо часто це відбувається у тварин з імуносупресією, яка може бути викликана лікарською терапією, інфекційними захворюваннями, такими як вірусний імунодефіцит кішок, вірусний лейкоз кішок, незаразними захворюваннями — цукровим діабетом та іншими), бактерій, що знаходяться в кров’яному руслі при сепсисі та бактеріємії, а також при переході інфекційного процесу з розташованих поряд тканин та органів (прикладом може бути розвиток енцефаліту на тлі, наприклад, отиту середнього вуха). Черепно-мозкові травми, внаслідок яких у головному мозку тварини, розвиваються септичні процеси — ще одна причина енцефаліту.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування енцефаліту має бути розпочато відразу після постановки діагнозу, оскільки розвиток життєзагрозних порушень у діяльності головного мозку розвивається зазвичай дуже швидкими темпами. Основне лікування залежить від того, що є етіологічним фактором, який вплинув на розвиток запального процесу у головному мозку. Так, при грибкових інфекціях — це системні протигрибкові препарати (ітраконазол), при бактеріальних — антибіотики, вибір яких бажано здійснювати на основі проведеного тесту на чутливість при бактеріологічному дослідженні ліквору та крові.

Обов’язковим і одним з найважливіших пунктів терапії є призначення кортикостероїдів у неврологічних дозах, що дозволяє запобігти багатьом незворотним порушенням, що неминуче призводять до неправильного функціонування головного мозку, що тягне за собою поганий прогноз.

За наявності судом проводиться протисудомна терапія за загальноприйнятими нормами та алгоритмами, а за імуноопосередкованим енцефалітом можливе застосування антигістамінних та імуносупресивних препаратів (як правило, у тому випадку, якщо симптоми виникають під час періоду ремісії).

Для зняття набряку застосовуються осмотичні діуретики, що дозволяють підтримувати внутрішньочерепний тиск у межах норми, незважаючи на перебіг запального процесу. Також важливим є проведення симптоматичного лікування, що включає призначення препаратів різних груп (у тому числі і розчинів для інфузійної терапії — зі строгим / суворим урахуванням кількості рідини, що вводиться і виводиться з організму для запобігання погіршенню стану через прогресування розвитку набряку в тканинах головного мозку).

Профілактика

Профілактичні заходи, які вживаються для запобігання енцефаліту, надзвичайно різноманітні через те, що існує багато причин, які його викликають. Для запобігання запаленню головного мозку бактеріальної та вірусної природи потрібне своєчасне проведення вакцинації та ревакцинацій. Для собак цим шляхом можна досягти зниження ризику зараження такими захворюваннями як чума м’ясоїдних, парвовірусний ентерит, аденовірусна інфекція, сказ та лептоспіроз, для кішок — ринотрахеїт (герпесвірусна інфекція), панлейкопенія, сказ.

Енцефаліт, викликаний паразитуванням гельмінтів, можна запобігти, при регулярному проведенню дегельмінтизації комплексними препаратами, які ефективні як проти круглих, так і проти стрічкових гельмінтів.

Своєчасна діагностика, а також відповідне лікування захворювань, що призводять до пригнічення імунітету, як заразних (вірусний імунодефіцит кішок, вірусний лейкоз кішок), так і незаразних (цукровий діабет), знижують можливість розвитку вторинного енцефаліту.

Діагностика

Проведення різних типів досліджень є неоціненним / безцінним при діагностиці енцефаліту, оскільки клінічні ознаки захворювання, що виявляються, часто неспецифічні і не дозволяють з достовірністю визначити діагноз і призначити необхідне лікування.

В першу чергу ветеринарний лікар повинен здійснити збір анамнезу з отриманням відповідей на питання про тривалість прояву симптомів, черговість їх появи, а також загальний стан тварини, наявні у неї захворювання і проведене раніше лікування.

Далі обов’язково має бути проведено неврологічне обстеження за стандартним алгоритмом, яким не слід нехтувати, оскільки воно є одним із найважливіших компонентів діагностики захворювань, що виявляються симптомами ураження нервової системи.

Також необхідне проведення рентгенографічного дослідження, за допомогою якого можливо виключити такі патології як порушення цілісності кісток черепа, пухлини головного мозку та інші, які в багатьох випадках є причиною прояву неврологічних симптомів через їх патологічну дію на тканини головного мозку. Крім цього, можливе проведення контрастного дослідження, яке надає неоціненну / безцінну допомогу у постановці діагнозу.

Електроенцефалографія — ще один чутливий метод, використання якого дає можливість судити про ступінь ураження головного мозку та отримати величезну кількість інформації про його функціонування, що, безперечно, робить його одним із головних діагностичних досліджень при підозрі на енцефаліт, особливо в тих випадках, коли за допомогою рентгенографії були виключені деякі диференціальні діагнози, які могли б викликати відповідні неврологічні симптоми, подібні до таких при енцефаліті.

Також проводиться УЗД-діагностика і, за наявної можливості, магнітно-резонансна томографія (це дослідження є одним із найбільш показових при більшості неврологічних патологій, але, на жаль, залишається важкоздійсненним для ветеринарних лікарів у нашій країні), а також комп’ютерна томографія.

Щоб поставити діагноз, і навіть з’ясувати причину розвитку запального процесу у мозку, потрібно проведення низки лабораторних досліджень. Серед них — загальний та біохімічний аналізи крові, аналіз крові на стерильність (визначення наявності чи відсутності бактеріємії), імуноферментний аналіз чи / і ПЛР-діагностика, завдяки яким можна виявити специфічних збудників захворювання (віруси, бактерії, найпростіших), а також встановити наявність хвороб , які мають імуносупресивну дію, таких як вірусний лейкоз і вірусний імунодефіцит кішок.

Дуже важливим для встановлення діагнозу є дослідження ЦСР (церебро-спінальної рідини — ліквору), яким ніколи не варто нехтувати будь-якому ветеринарному фахівцю, який обстежує тварину з симптомами порушення діяльності нервової системи.

Результати аналізу ліквору, а саме, якість і кількість клітин, що містяться в ньому, рівень вмісту білка, а також наявність бактерій (з’ясування цього можливо при проведенні бактеріологічного посіву), дозволять судити про те, чи є запальний процес і чим він викликаний.

Симптоми

Симптомами розвитку запального процесу в головному мозку можуть бути нескоординованість рухів, парези, паралічі. Можливий розвиток судомного синдрому, порушень адекватної оцінки того, що відбувається, що виражається в сильному занепокоєнні (тварина кидається, не знаходить собі місця). Через вплив запального процесу на здійснення функції нервів також у деяких випадках спостерігаються втрата зору, відвисання нижньої щелепи та інші неврологічні симптоми.

Решта клінічних ознак може залежати від того, що є причиною пошкодження головного мозку. Можливе спостереження таких симптомів як підвищення температури (або лихоманка), відмова від їжі, втрата ваги, дегідратація (зневоднення), блювання, діарея, задишка, кашель, хрипи, ціаноз (синюшність слизових оболонок) та багатьох інших.

Популярні породи та тренди 2025 року.