Ентерит — це запальне захворювання тонкого кишечника. У дрібних свійських / домашніх тварин ентерит найчастіше протікає асоційовано з гастритом — запаленням шлунка та / або колітом — запаленням товстого кишечника (гастроентерит, гастроентероколіт, ентероколіт).

Класифікація

За характером перебігу захворювання розрізняють гострий та хронічний ентерит, за етіологією — інфекційний та неінфекційний, первинний та вторинний. По локалізації патологічного процесу ентерит поділяють на дуоденіт, еюніт та ілеїт, що характеризуються запаленням у дванадцятипалій, худій та здухвинній кишках, відповідно. Також існують такі види ентериту як гранулематозний, лімфоцитарно-плазмоцитарний та еозинофільний.

Етіологія

Причин ентериту настільки багато, що при проведенні діагностичного дослідження їх пошук найчастіше видається дуже складним. Однією з найпоширеніших є харчове отруєння внаслідок вживання тваринами недоброякісного корму, а також постійне годування незбалансованою за складом їжею (жирною, що містить гострі спеції). Харчова алергія чи непереносимість будь-яких продуктів — ще одна причина виникнення запального процесу слизової оболонки кишечника.

Вплив шкідливих хімічних агентів, проникнення у тонкий кишечник сторонніх предметів, особливо гострих, наприклад, осколків кісток, є чинниками, що запускають патологічний процес запального характеру.

Причинами інфекційного ентериту можуть бути бактеріальна, вірусна інфекції, і навіть інвазія — найпростіші чи гельмінти. Серед бактеріальних інфекцій, що найчастіше є причиною виникнення запалення, необхідно виділити сальмонельоз та кампілобактеріоз. Вірусна природа ентериту нерідко підтверджується дослідженнями на парвовірусний, коронавірусний ентерити (у собак) та панлейкопенію (у кішок). Вірус лейкозу кішок та вірус імунодефіциту кішок також можуть бути прихованими причинами гострої або хронічної діареї — головного симптому, який свідчить про запалення тонкого кишечника.

Паразитами, які можуть запускати патологічний запальний процес у слизовій оболонці кишечника, є круглі гельмінти, також звані нематодами, і найпростіші, наприклад, кокцидії. Однак, ентерит ці інфекційні агенти викликають нечасто, або він розвивається в хронічній формі, характерною клінічною ознакою якої є діарея, яка періодично виникає.

Лікування та профілактика

Лікування

У деяких випадках навіть при гострій течії захворювання лікування не потрібне, оскільки діарея проходить самостійно протягом одного-двох днів. Якщо ж одужання не настає, необхідно обов’язкове проведення регідратаційної терапії для відновлення водно-електролітного балансу, призначення спеціальної дієти та, у деяких випадках, лікарських препаратів.

Регідратаційна терапія включає внутрішньовенне введення розчинів, що дозволяє підтримувати на належному рівні загальний циркулюючий об’єм крові, так як при діареї, особливо тривалим і супроводним блюванням, відбуваються втрати великих обсягів рідини.

Дієтотерапія полягає у призначенні спеціальної дієти — збалансованого за складом поживних речовин корму, який містить у якост основного джерела енергії — білок тваринного походження. Годувати хвору тварину бажано потроху, але часто, уникаючи подачі великих порцій. Також необхідне додавання до щоденного раціону вітамінно-мінеральних підживлень — це є важливим, тому що при діареї із синдромом мальабсорбції відбувається недостатнє всмоктування поживних речовин, вітамінів, мікроелементів та швидка їхня втрата.

Медикаментозна терапія застосовується для лікування діареї у котів та собак не так часто, як при лікуванні людей. Причиною цього є велика кількість небажаних побічних ефектів протидіарейних препаратів. У разі бактеріального ентериту необхідне призначення антибіотиків, що в деяких випадках проводиться на основі визначення чутливості інфекційних агентів до різних антибактеріальних препаратів (доза та курс лікування повинні визначатися ветеринарним лікарем). Для лікування хронічного ентериту можуть бути використані кортикостероїди, наприклад, преднізолон, які мають протизапальну дію.

Профілактика

Профілактичні заходи полягають у встановленні правильного режиму харчування, використанні збалансованого корму високої якості. Також необхідно не допускати проковтування тваринами різних сторонніх предметів, включаючи кістки, які можуть спричинити не тільки запалення кишечника, а й його прорив з подальшим розвитком гнійного перитоніту.

Дегельмінтизація може запобігти інвазії круглими, а також стрічковими гельмінтами, які є однією з причин виникнення хронічного ентериту, тому вона повинна проводитися своєчасно та регулярно (раз на три-шість місяців).

Ще одним заходом профілактики виникнення ентериту, зокрема, при вірусній інфекції, є вакцинація — особливу увагу має бути приділено захисту від таких захворювань як парвовірусний ентерит (для собак) і панлейкопенія (для кішок). Ревакцинація повинна проводитись щорічно, з дотриманням усіх рекомендацій виробника вакцини.

Діагностика

При проведенні діагностики ветеринарному фахівцю слід враховувати анамнестичні дані, в яких повинні бути відомості про те, як довго триватиме захворювання, якими симптомами, крім діареї, воно характеризується. Також необхідне проведення зовнішнього огляду, з якого можна виявити будь-які додаткові відхилення у стані пацієнта. Рентгеноконтрастне дослідження допомагає у постановці точного діагнозу, як і проведення ендоскопії зі взяттям біоптату для гістологічного дослідження (у деяких випадках матеріал для біопсії береться під час проведення діагностичної лапаротомії).

При тяжкому перебігу захворювання або при хронічній його формі, ветеринарний лікар повинен провести найповніше обстеження пацієнта. Обов’язковими дослідженнями в даному випадку є клінічний аналіз крові та клінічний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням таких показників як сечовина та креатинін (оцінка ниркової функції), АСТ, АЛТ, білірубін, лужна фосфатаза (оцінка функції печінки та жовчних проток), альфа- амілаза та ліпаза (разом з клінічними ознаками та рентгенологічним та ультразвуковим дослідженням свідчать про наявність або відсутність захворювання підшлункової залози; в інтерпретації цих показників у собак та котів є особливості).

Для виключення різних бактеріальних і вірусних інфекцій як причини ентериту і його основним симптомом діареї, необхідно проведення серологічного дослідження, імуноферментного аналізу або ПЛР-діагностики. Бактеріологічне і гельмінтологічне дослідження калу також можуть допомогти в діагностиці ентериту і пошуку факторів, що / які його викликали.

Симптоми

Основною і часто єдиною клінічною ознакою ентериту є діарея. Може спостерігатися випорожнення з домішкою крові (для запального процесу в тонкому кишечнику характерна наявність у калі перетравленої крові, на відміну від запалення товстого кишечника, що характеризується присутністю в калових масах свіжої крові червоного кольору), а також слизу.

Інші симптоми, присутність яких також можлива при ентериті, — блювання, втрата апетиту — анорексія, втрата ваги — кахексія, підвищена температура тіла — гіпертермія (може спостерігатися в тому числі і при ентериті, викликаному інфекційними агентами), пригнічення, ступінь якого варіює від слабкої до сильної залежно від хворобливості (яку ветеринарний лікар може визначити під час проведення пальпаторного дослідження). Поява інших клінічних ознак, як правило, свідчить про те, що ентерит є не єдиним захворюванням, а, можливо, і вторинним стосовно будь-якої патології внутрішніх органів.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.