Дискоїдний червоний (еритематозний) вовчак (ДЧВ) — це аутоімунне захворювання, яке є причиною уражень шкіри. Зустрічається як у собак, так і у кішок.

Класифікація

Класифікація проводиться залежно від рівня ураження шкірного покриву.

Етіологія

Причиною дискоїдного червоного вовчаку є вплив аутоантитіл на власні тканини, а саме — шкіру. Провокуючим захворювання фактором, а також посилює ступінь прояву його клінічних ознак, є надмірна інсоляція — ультрафіолетове випромінювання. У зв’язку з цим відзначено більш високу захворюваність собак, які живуть у високогірних районах чи «сонячних» регіонах. Більш важкий перебіг дискоїдного червоного вовчаку з цієї ж причини відзначається саме влітку, в цей же період пори року фіксується найбільша кількість випадків захворювання, хоча, необхідно відзначити, що у собак і котів це захворювання зустрічається рідко, як і інші аутоімунні дерматози.

Статевої та вікової схильності виявлено не було, але зазначено, що представники таких порід як німецька та шетландська вівчарки, німецький короткошерстий пойнтер, коллі та деяких інших хворіють частіше, ніж тварини інших порід.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування дискоїдного червоного вовчака проводиться зазвичай за допомогою місцевого застосування засобів з кортикостероїдами, проте іноді може бути необхідним і їх системне призначення. Також у лікуванні використовується вітамін Е, препарати, які мають імуносупресивну дію (у випадках наявності великих уражень). Якщо ж дискомфорт тварини мінімальний, можна не проводити ніякого лікування, оскільки захворювання невиліковне у будь якому разі, і всі лікарські препарати дозволяють досягти лише тимчасової ремісії (на період їх застосування).

Також необхідно знизити кількість часу перебування тварин на сонці, особливо в денний період (з 9-10 години ранку до 18 години вечора), що дозволить зменшити силу аутоімунних процесів і уповільнити запальні реакції.

Профілактика

Профілактикою захворювання може бути лише обмеження інсоляції, особливо для тварин, які живуть у високогірній місцевості або регіонах з надмірною сонячною активністю.

Діагностика

Діагностика дискоїдного червоного вовчаку ґрунтується на наявності у тварини характерних уражень шкіри, відсутності системних проявів захворювання. Важливими є і лабораторні дослідження, у тому числі гістологічне, результати якого відіграють найбільшу роль при встановленні точного діагнозу. Методи прямої та непрямої імунофлюоресценції, дослідження крові на антинуклеарні антитіла застосовуються рідко через неоднозначність одержуваних результатів.

Важливим є також паралельне проведення диференціальної діагностики для виключення інших діагнозів та можливого визначення супутніх захворювань. Для цього необхідно виконання цитологічного дослідження матеріалу (глибокі та поверхневі зіскрібки), посів на живильні середовища (виключення дерматофітії) та інші дослідження, які рекомендуються ветеринарним лікарем залежно від передбачуваних диференціальних діагнозів.

Симптоми

Симптомами дискоїдного червоного вовчаку є ураження шкіри — депігментація, згладжування шкіри (на мочці носа шкіра стає абсолютно гладкою на відміну від такої у здорових тварин), утворення везикул, ерозій та виразок. Найчастіше локалізація змін — на мочці носа, яка стає депігментованою і набуває червоно-сірого кольору (нерівне фарбування, «строкатість»). Кордон мочки і спинки носа може бути покритим виразкою. Іноді область ураження поширюється також на спинку носа, поверхню щік, періорбітальну область, рідше — на слизову оболонку ротової порожнини, вушні раковини, кінцівки та інші частини тіла (вкрай рідко). Болючість і свербіж при цьому захворюванні можуть характеризуватись різним ступенем виразності.

Які-небудь інші органи та системи при дискоїдному червоному вовчаку, на відміну від дисемінованого (системного) червоного вовчака, не зачіпаються, тому в загальному стані тварини зазвичай не відбувається жодних змін, якщо тільки не спостерігається сильна болючість при локалізації уражень, наприклад, у ротовій порожнини, що заважає нормальному здійсненню процесів жування та ковтання і може призвести до зниження маси тіла тварини та інших порушень внаслідок недостатньої кількості поживних речовин, що надходять в організм.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.