Дерматофітія (лишай, грибок шкіри, в побуті називається як «стригучий» або «стрижучий лишай») — це грибкове захворювання, надзвичайно поширене у дрібних домашніх тварин (особливо у кішок, але також зустрічається і у собак). Є заразним і для людини. Всупереч думці, яка склалася серед власників і деяких ветеринарних лікарів, дерматофітія не є приводом для присиплення (евтаназії) тварини, і, крім того, в деяких випадках відбувається самостійне лікування тварин без застосування будь-яких препаратів.

Класифікація

За перебігом захворювання виділяють безсимптомне носійство та клінічно виражену інфекцію, з етіології — мікроспорію та трихофітію.

Етіологія

У переважній більшості випадків дерматофітія у собак та котів викликається такими видами інфекційних агентів (дерматофітів) — Microsporum canis, Microsporum gypseum та Trichophyton mentagrophytes. Зараження кішок і собак може відбуватися при контакті з хворими (або носіями захворювання) тваринами або людьми через предмети догляду (миски, амуніцію, лежанки) та навколишнє середовище. Так, у будинку, де було виявлено хвору на дерматофітію тварину, спори (грибкові спори) можуть зберігатися до 1,5-2 років, створюючи постійне джерело повторного зараження.

Також інфікування може статися при контакті з хворими гризунами, які є основним резервуаром трихофітії, тоді як мікроспорію (Microsporum canis) частіше переносять кішки. Micrisporum gypseum, що становить найменшу частку серед причин дерматофітії у кішок і собак, може інфікувати тварин, які часто контактують із землею, наприклад, при полюванні за гризунами, під час ігор на прогулянках, оскільки джерелом зараження цим видом дерматофітів є саме ґрунт.

Незважаючи на те, що спори дерматофітів поширені повсюдно — їх переносять хворі тварини і тварини-носії, вони можуть знаходитися в повітрі на зараженому волоссі, що випадає у кішок і собак — зараження відбувається не завжди. Можливість інфікування залежить від кількох факторів. До таких відносяться сприйнятливість тварини, яка залежить від віку та імунного статусу, та кількість інфікуючого агента, тобто — спор дерматофітів. Тварини у молодому віці, а також літні тварини більш схильні до розвитку клінічної форми захворювання. Також нерідко інфекції, що часто рецидивують, незважаючи на лікування, яке активно проводиться, спостерігаються у тварин зі зниженим імунітетом, що може бути викликано різними інфекційними (вірусний імунодефіцит кішок, вірусний лейкоз кішок, інші вірусні інфекції, у тому числі верхніх дихальних шляхів — ринотрахеїт, каліцівіроз, інфекції, спричинені парвовірусом — панлейкопенія у кішок та парвовірусний енетрит у собак) та неінфекційними (цукровий діабет, гіперадренокортицизм) захворюваннями.

Зниження імунітету, що підвищує ризик зараження дерматофітією, також може бути спричинене лікарською терапією, наприклад, тривалим застосуванням глюкокортикоїдів (стероїдів) або цитостатичних препаратів, що використовуються для інгібування росту злоякісних пухлин та зниження швидкості їх метастазування. Кількість спор у навколишньому середовищі також сильно впливає на збільшення чи зниження ризику інфікування. Так, при безпосередньому контакті зараженої тварини зі здоровою, ризик інфікування останньої дуже великий, також як і при контакті із зараженими предметами, якими в будинку можуть бути килими, штори, м’які меблі, предмети догляду. Однак, при проведенні регулярних обробок дезінфікуючими засобами, що допомагає знизити кількість спор, зараження стає менш ймовірним. Число спор у будинку, де міститься хвора на дерматофітію тварина, також можна зменшити шляхом його стрижки (повного вибривання шерсті / волосяного покриву).

Дерматофітія реєструється у тварин усіх порід, проте виявлено генетичну схильність у кішок перської породи, що ще більше посилюється тим, що ці тварини мають довгу шерсть, і для максимально ефективного лікування та зниження поширення спор в навколишньому середовищі потрібне повне зістригання волосся / шерсті, яке не завжди виконується власниками тварин.

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування дерматофітії повинно проводитися з метою зниження тривалості захворювання (як уже було сказано вище, нерідко воно проходить самостійно протягом декількох місяців) та поширення спор дерматофітів у навколишньому середовищі. При невеликому локалізованому вогнищі можливе проведення тільки місцевого лікування (у короткошерстих тварин), однак у більшості випадків поєднують місцеві обробки із застосуванням системних протигрибкових препаратів.

До початку лікування шерсть тварини необхідно повністю зістригти, оскільки це знизить поширення спор у приміщенні, де міститься тварина, що забезпечить, у свою чергу, зниження ризику повторного інфікування. Зовнішні обробки полягають у регулярному купанні тварини зі спеціальним шампунем (нізорал або інші) або застосуванні розчинів, що ополіскують (лайм-сульфур можна використовувати, в тому числі, і для вагітних тварин). Іншим ефективним засобом для зовнішніх обробок є імаверол (енілконазол).

Серед системних протигрибкових препаратів, що найчастіше використовуються — тербінафін (ламізил), кетоконазол, ітраконазол, причому для кішок більш переважним є використання останнього, який має найменшу токсичність для цього виду тварин. Тербінафін також є малотоксичним. Гризеофульвін, що широко застосовувався до останнього часу, не рекомендується для лікування собак і кішок, тому що має ряд виражених побічних ефектів і, крім того, є тератогенним препаратом (викликає потворності плода, через що його не можна призначати вагітним тваринам; людям, які лікують кішок і собак, також слід бути вкрай обережними під час роботи з гризеофульвіном).

Вакцинація тварин проти дерматофітії, за результатами досліджень, є неефективною, одужання тварин, що спостерігається при використанні вакцини, є самоодужанням (останнє, як уже було сказано вище, нерідко відбувається у тварин з високим рівнем імунітету), яке відзначається і в тих випадках, коли лікування тварини не проводиться взагалі. Це підтверджено порівнянням тривалості перебігу захворювання у контрольних груп тварин і є статистично достовірним.

При утриманні в будинку кількох тварин необхідно провести діагностичні дослідження (посів на живильні середовища) всім тваринам, після чого ізолювати хворих тварин. Якщо це неможливо (часто у будинку, де міститься багато тварин), необхідно лікувати всіх тварин, клінічно здорових — лише місцево (шампунь нізорал), і з ознаками захворювання — і місцево, і системно.

Одним із найважливіших аспектів, якому слід приділити більше уваги, є обробка приміщень, де міститься хвора тварина. Під час проведення лікування та після його завершення повинні проводитися регулярні прибирання з очищенням меблів, одягу, предметів догляду. У якості дезінфікуючих засобів, використовують розчин хлорного вапна. Обробка м’яких меблів проводиться з використанням пари (необхідне додавання хлоргексидину), одяг та тканинні підстилки необхідно прати за високої (не менше 50 градусів) температури.

Амуніція та приладдя догляду за тваринами також повинні бути продезінфіковані. Ці заходи слід проводити під час лікування настільки часто, наскільки це можливо, оскільки завдяки їм знижується кількість спор у навколишньому середовищі, що може запобігти повторному зараженню, а також інфікування людей, для яких дерматофітія є не менш заразною, ніж для дрібних домашніх тварин. Перш, ніж завершити лікування, мають бути проведені серії досліджень (посіви), причому терапію слід припиняти лише після двох негативних результатів, зазвичай — через 2-3 тижні після зникнення вогнищ ураження.

Профілактика

Профілактика дерматофітії полягає у недопущенні контактів здорових тварин з хворими (необхідна ізоляція останніх та обробка приміщень, де вони знаходилися, дезінфікуючими засобами), максимально можливе дотримання правил гігієни. Також необхідно обмежити спілкування з тваринами людей, хворих на трихофітію, оскільки нерідко тварини заражаються саме від своїх господарів. Також зниження ризику зараження досягається при правильному харчуванні та утриманні тварини, що впливає на рівень імунітету, який, у свою чергу, є важливим фактором, який впливає на сприйнятливість тварин до багатьох інфекційних захворювань, у тому числі і дерматофітії. Застосування вакцин із профілактичною метою також неефективне, як і з лікувальною.

Діагностика

Діагностика дерматофітії ґрунтується на проведенні лабораторних досліджень. У більшості ветеринарних клінік використовують лампу Вуда, але цей метод не є достовірним, а може використовуватися лише як допоміжний. Причиною цього є той факт, що при люмінесцентній діагностиці можуть бути отримані як хибнопозитивні результати (свічення, характерне для мікроспорії, може бути відзначено і з деяких інших причин, наприклад, після місцевих обробок різними лікарськими засобами; також можуть світитися лусочки та інше), і помилково негативні результати (характерне світіння спостерігається лише у 50% випадків захворювання мікроспорією, тоді як із трихофітії світіння взагалі відсутні).

Достовірнішим методом діагностики є мікроскопічне дослідження волосся, проте підтвердити діагноз завдяки цьому дослідженню не завжди вдається (за деякими даними — лише в 40-70% випадків), тому негативний результат ще не говорить про відсутність захворювання. При отриманні позитивного результату (виявлення артроспор на ураженому волоссі) діагноз може бути встановлений без проведення додаткових досліджень.

Найбільш достовірним методом діагностики дерматофітії, завдяки якому можна виявити і вид дерматофітів (Microsporum canis, Microsporum gypseum або Trichophyton mentagrophytes), що неможливо при мікроскопічному дослідженні волосся, є посів на спеціальні живильні середовища. Після зростання колонії дерматофітів за певними ознаками та характеристиками можливе встановлення точного діагнозу.

Іноді може також бути потрібним гістологічне дослідження. Будь-які інші діагностичні методи не застосовуються (аналізи крові, сечі тощо), виняток становлять лише ті випадки, коли загальний стан тварини не в нормі, і спостерігаються специфічні чи неспецифічні ознаки різних захворювань. Також повноцінна діагностика проводиться при рецидивуючій дерматофітії — необхідні, в тому числі, дослідження, які проводяться для виключення таких інфекцій, як вірусний імунодефіцит, вірусний лейкоз кішок і деяких вірусних та бактеріальних інфекцій у собак, що також спричиняють зниження рівня імунітету, що може призводити до несприятливого перебігу та частим рецидивам дерматофітії.

Симптоми

Незважаючи на те, що класичними симптомами лишаю (дерматофітії) є ділянки облисіння круглої форми з лусочками по краях, ураження можуть бути найрізноманітнішими, як локалізованими, так і генералізованими — поширеними по всій поверхні тіла. Найчастіше ділянки з характерними для дерматофітії ознаками розташовуються на голові, вухах та кінцівках тварини, проте іноді спостерігається їх поширення на інші ділянки тіла. Можлива поява вогнищ алопеції (облисіння), скоринок, лусочок, папул і пустул (при приєднанні бактеріальної інфекції), вологих ділянок запаленої шкіри, що може імітувати інші шкірні захворювання. Сверблячка не є характерною для дерматофітії, проте в деяких випадках все ж таки може бути присутньою.

Загальний стан тварини при цьому захворюванні залишається в нормі, в тому випадку, якщо не присутні будь-які основні або супутні інфекційні або неінфекційні хвороби, деякі з яких є одночасно і сприятливими факторами до дерматофітії (див. вище).

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.