Анемія гемолітична аутоімунна — це синдром, який викликається руйнуванням еритроцитів внаслідок некоректного функціонування імунної системи з утворенням аутоантитіл.

Класифікація

Аутоімунна гемолітична анемія може бути первинною та вторинною, з відомими причинами та ідіопатичною — з невиявленим етіологічним фактором.

Етіологія

Безпосередньою причиною гемолітичної анемії є масоване руйнування еритроцитів — червоних кров’яних клітин. У нормі руйнуються лише «старі» і неправильно функціонуючі еритроцити, і цей процес контролюється імунною системою організму. Це відбувається в такий спосіб: лімфоцитами виробляються антитіла, маркування еритроцитів якими служить для клітин ретикуло-ендотеліальної системи (селезенка) сигналом до руйнування таких клітин крові.

Речовини, що / які утворюються при руйнуванні еритроцитів, використовуються організмом у тому числі і на синтез нових червоних клітин крові (білірубін доставляється до печінки, яка відповідає за його трансформацію). Ці процеси врівноважуються завдяки синтезу нових еритроцитів у червоному кістковому мозку так, що їхній рівень у крові залишається в межах норми.

При аутоімунній гемолітичній анемії клітинами імунної системи синтезується занадто велика кількість антитіл проти власних еритроцитів, внаслідок чого відбувається руйнування нормально функціонуючих клітин. Селезінка та печінка не справляються з переробкою білірубіну та інших, що утворюються в результаті посиленого гемолізу хімічних речовин, а кістковий мозок не в змозі синтезом нових еритроцитів покривати втрати, і, як наслідок, розвивається анемія.

Аутоімунна гемолітична анемія може розвиватися при таких захворюваннях як вірусний лейкоз кішок та інші інфекційні захворювання, системний червоний вовчак (дисемінований еритематозний вовчак), злоякісні новоутворення різних органів і тканин (вони обумовлюють хронічну антигенну стимуляцію, що запускає (лейкоз), лімфатичних вузлів (лімфосаркома, або неходжкінська лімфома), судин (гемангіосаркома). Деякі лікарські препарати при тривалому застосуванні також здатні викликати аутоімунну гемолітичну анемію.

Незважаючи на те, що існує досить багато відомих причин АІГА (Анемія гемолітична аутоімунна), у більшості випадків конкретний етіологічний фактор знайти не вдається, і захворювання вважається ідіопатичним (за деякими даними, до 60-70% випадків).

Лікування та профілактика

Лікування

Лікування аутоімунної гемолітичної анемії включає усунення, якщо можливо, причини її появи, імуносупресивну терапію, а також корекцію водно-елетролітного балансу — інфузійну і, при критично низькому гематокриті, гемотрансфузійну терапію. Остання дозволяє скоригувати стан пацієнтів, які перебувають у критичному стані, але потребує усвідомленого підходу, оскільки чужорідні еритроцити в більшості випадків також гемолізуються, як і свої власні.

Імуносупресивна терапія призначається на тривалий час, іноді — довічно. Використовуються переважно глюкокортикоїди, але в тих випадках, коли на них не вдається зупинити гемоліз, необхідне призначення таких імуносупресорів як циклофосфан, азатіоприн.

Цей вид терапії повинен проводитися під суворим контролем ветеринарного лікаря з постійним моніторингом стану пацієнта (клінічний огляд, лабораторні дослідження, у тому числі загальний аналіз крові) для своєчасного усунення патологічних станів, що / які викликаються побічними ефектами цих препаратів та проведення симптоматичного лікування.

Профілактика

Профілактика аутоімунної гемолітичної анемії (АГА / ГА / АІГА) зводиться до попередження розвитку тих захворювань, які вважаються її причиною або факторами, що / які схиляють до розвитку.

Діагностика

Для діагностики аутоімунної гемолітичної анемії має бути проведено загальний клінічний огляд, за допомогою якого ветеринарний спеціаліст може виявити комплекс симптомів, характерних для цього стану.

До таких відносяться блідість / жовтушність слизових оболонок, помітне при пальпації збільшення печінки. Також через кисневу недостатність можуть бути прискорене поверхневе дихання, збільшення частоти серцевих скорочень.

Крім огляду, необхідно проведення лабораторних досліджень, у тому числі аналізів крові та сечі. У загальному аналізі крові при аутоімунній гемолітичній анемії відзначається регенеративна анемія (присутні незрілі еритроцити, а також, крім них, сфероцити — частково зруйновані клітини крові) — зниження кількості еритроцитів, низький гематокрит, кількість лейкоцитів може варіювати, причому останній спостерігається набагато частіше в результаті сильної стимуляції кісткового мозку, що підвищує рівень синтезу не тільки еритроцитів, а й інших клітин, у тому числі лейкоцитів.

При мікроскопічному дослідженні краплі крові, поміщеної на скло, відзначається аглютинація — «склеювання», злипання еритроцитів. Для того, щоб підтвердити аутоімунну гемолітичну анемію (АІГА), проводиться також тест Кумбса, що / який дозволяє виявити аутоантитіла до еритроцитів.

Результати біохімічного аналізу крові свідчать про гіпербілірубінемію, а результати сечі — про білірубінурію. Всі ці дані є доказом масованого гемолізу — посиленого руйнування червоних кров’яних клітин — еритроцитів.

Необхідність у проведенні інших видів досліджень продиктована тим, що має бути здійснено пошук причини, що лежить в основі неадекватного функціонування імунної системи. У кішок необхідно виконати дослідження крові методом ІФА або ПЛР на вірус лейкозу, за наявності будь-яких клінічних ознак, що / які дають право підозрювати системний червоний вовчак (і у кішок, і у собак) — дослідження на антинуклеарні антитіла.

Для виявлення новоутворень, що / які локалізуються у грудній порожнині, корисним може бути проведення рентгенографічного дослідження, а для пошуку пухлин органів черевної порожнини — ультразвукового. Для уточнення діагнозу при новоутвореннях потрібне взяття біоптату та здійснення гістологічного дослідження.

Симптоми

Симптомами аутоімунної гемолітичної анемії є жовтушність слизових оболонок через гіпербілірубінемію — підвищений вміст білірубіну в плазмі крові, викликаний нездатністю печінки справлятися з великим його надходженням внаслідок сильного гемолізу, інтенсивне помаранчеве або коричневе забарвлення мочі. Також можуть спостерігатися підвищення температури, сильна слабкість, погіршення або відсутність апетиту та інші симптоми, пов’язані з нестачею кисню в тканинах, спричиненим анемією — зниженням кількості еритроцитів, які відповідають за транспортування кисню.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.