Чи можна використовувати Левомеколь для лікування котів?

Ветеринарні лікарі зазвичай не призначають тваринам препарати, призначені людям. У ветеринарії є власні медикаменти, які можна застосовувати без побоювань. Однак деякі лікарські засоби можна використовувати при лікуванні ран, укусів, подряпин. Лівомеколь для кішок відносно безпечний, оскільки не викликає побічних ефектів.

Склад та дія.

Левомеколь є антибактеріальною маззю для зовнішнього застосування. Знезаражуюча та ранозагоювальна дія обумовлена ​​наявністю у складі кількох діючих компонентів:

• левоміцетин;
• метилурацил;
• допоміжні речовини (макрогол-1500 та макрогол-400).

Зовнішній засіб випускається тільки у формі мазі прозорого або жовтуватого відтінку. Її фасують у металеві туби різного об’єму. Компоненти, що входять до складу, належать до речовин низького класу небезпеки.

Основний ефект від застосування Левомеколю заснований на 2 активних компонентах (левоміцетин та метилурацил). Перша речовина проявляє активність щодо як мінімум 20 штамів патогенних мікроорганізмів. Згубно для грампозитивних та грамнегативних бактерій.

Левоміцетин є ефективним проти мікроорганізмів, з якими не справляються антибіотики ряду пеніциліну та інші препарати. Компонент зростається з бактерією та вбиває білки — джерело живлення та зростання. Завдяки цьому знищує патоген, блокуючи розмноження бактерій.

Метилурацил посилює дію речовини, прискорюючи обмінні процеси, сприяючи швидкому загоєнню ранок та подряпин. У складі застосовується для вираженого протизапального ефекту. Прискорює виробництво інтерферону та лейкоцитів.

Допоміжні компоненти Левомеколя потрібні для того, щоб лікування було більш ефективним. Ця основа посилює всмоктування активних компонентів у глиб тканин, сприяючи прискореному загоєнню.

Особливість мазі полягає в тому, що вона зберігає спрямовану антибактеріальну дію, навіть якщо в рані є гній. Це пов’язано з тим, що немає пошкодження біологічних мембран.

Чи використовують Левомеколь для котів?

Препарат ефективний як при лікуванні людей, так і при лікуванні котів. Тваринам його призначають за наявності ран із гнійним вмістом, у тому числі після укусів. Мазати маззю можна при фурункулах, стоматитах. Також засіб використовують при гінекологічних захворюваннях, закладають у порожнини, наповнені гноєм.

Застосування Левомеколю при укусах, ранках зумовлене перевагами:

• ефективність щодо великої кількості патогенних штамів;
• швидке загоєння тканин і зменшення рідини, що відокремлюється (у тому числі гною);
• мазь однаково результативна при звичайних інфекціях, а також при гнійному ураженні ран;
• зменшення хворобливих відчуттів, набряку після першого застосування.

Якщо левомеколь застосовують у лікуванні тварин, можна не боятися, що кішка злиже його з поверхні. Вихованцям не подобається гіркий смак мазі. Навіть якщо кішка її злизуватиме, діючі речовини не вплинуть на здоров’я. Концентрація компонентів не така велика, щоб викликати передозування.

Показання.

Лікування призначають, якщо є укус, відкрита рана, подряпина. Однак мазь використовують не лише при пошкодженнях шкірного покриву. Її мажуть зовнішньо, але також наносять при свищі, отиті, після стерилізації в період відновлення. За відгуками в мережі препарат ефективний, якщо у кішки з’явився лишай. А от у очі його не наносять!

Основні показання до застосування:

• гнійна рана, що з’явилася після укусу іншої тварини;
• ранка, стан якої погіршується, і є підозра приєднання інфекції;
• інші ушкодження шкірних покривів із повільним загоєнням;
• опіки та період відновлення після них (запобігає приєднанню інфекції);
• лишай у кішки (мазь ефективна, якщо підтверджено бактеріальний або грибковий характер хвороби).

Якщо антибіотик застосовують при лишаї, діагноз має бути підтверджений. Візуально захворювання можна сплутати з підшкірними кліщами і в цьому випадку мазати шкіру марно. Тому краще звернутися до ветеринара, щоб кішка точно одужала. Лікар призначить зіскрібок для уточнення діагнозу.

Лівомеколем часто мажуть укус, але також призначають антибіотик для профілактики в післяопераційний період. Якщо кішці зроблено стерилізацію, або проведено інше хірургічне втручання, маззю щодня обробляють шви. Це зменшить ймовірність приєднання бактеріальної інфекції та ризик нагноєння ран.

Показанням є початкова стадія отиту, коли Левомеколь закладають тварині у вуха. Однак засіб не можна мазати / застосовувати без лікарської консультації, якщо хвороба перейшла до наступної стадії, і з’являється гнійний вміст. Не допоможе засіб при вушних кліщах.

Чому не призначають для очей?

У мережі є відгуки власників, які намагалися вилікувати Лівомеколем не лише укус, рану чи лишай. Іноді його мазали у вічі, якщо вони сльозилися чи гноїлися. Ветеринари попереджають, що так не можна робити!

В інструкції до Левомеколя чітко зазначено, що засіб не повинен потрапляти на слизові оболонки очей. І при попаданні на рогівку його слід одразу змити великою кількістю води.

Якщо відгук говорить про те, що мазь допомогла, і очі перестали гноїтись, це збіг, упевнені ветеринарні лікарі. Мастити маззю можна тільки повіку, якщо на шкірі є інфекція. Але на слизову оболонку засіб потрапити не повинен!

Як використовувати?

Важливо пам’ятати, що маззю користуються зовнішньо, крім контакту зі слизовою оболонкою очей. Після стерилізації, при лишаї та інших ураженнях шкіри антибіотик / мазь накладають на ділянку, що загноїлася.

Правильно наносити засіб не відразу на шкіру, а просочувати їм марлеві серветки. Готові пов’язки продаються в аптеці, але їх можна зробити із звичайної марлі чи бинту.

Місцевим антибіотиком просочують стерильну серветку, потім накладають на пошкоджену шкіру. Рана має бути повністю перекрита. Потрібно стежити, щоб кішка не могла вирватися і розмазати препарат.

Серветку зверху закріплюють бинтом. Краще зробити кілька шарів, щоб не просочувався засіб. Такі перев’язки роблять 1 або 2 рази на день, щоразу перед цим очищаючи уражену поверхню за допомогою антисептиків.

Завершують курс після повного одужання тварини або після появи покращень. Ще кілька днів після цього можна наносити препарат тонким шаром безпосередньо на шкіру. Пропускати перев’язку небажано, щоб не затягувати терміни одужання.

Якщо мазь застосовують у період відновлення після опіків, лікар може призначити обробку кілька разів на добу, терміном до 2 тижнів.

При проникненні гною у порожнини засіб вводять за допомогою дренажної трубки. Перед цим нагрівають мазь до температури 40 °С.

Передбачено також введення засобу внутрішньо при гінекологічних захворюваннях. В цьому випадку їм просочують тампон. Цей спосіб може порекомендувати лікар.

Аналогічний метод — з використанням просоченого тампона — передбачений під час лікування отиту. Його поміщають у вухо, але бажано надіти на кота комір, щоб він не проштовхнув ватку вглиб.

Протипоказання.

В інструкції зазначено, що Левомеколь не застосовують у новонароджених дітей, проте випробувань на кішках не проводилось. Тому про можливість використання у кошенят слід проконсультуватися з ветеринаром. Якщо кішка вагітна або годує потомство, варто обговорити цей момент з лікарем.

Основним протипоказанням є індивідуальна непереносимість компонентів, що діють. При алергії або підвищеній чутливості до лікарських засобів використовувати препарат необхідно обережно.

Побічні ефекти.

Засобом / маззю мажуть без побоювань, оскільки вона рідко викликає негативні реакції. Можлива лише індивідуальна непереносимість активних речовин, за якої з’являються ознаки алергії:

• свербіж та печіння;
• висипання на шкірі;
• почервоніння та набряк у місці нанесення.

З появою алергії використання Левомеколя припиняють, навіть якщо рана ще не очистилася. Тварині дають антигістамінні засоби.

Випадки передозування не описані, проте за будь-яких підозрілих симптомів призначення слід скасувати.

Запобіжні заходи.

Бажано, щоб кішка не могла злизати мазь, тому після нанесення ділянку щільно перекривають пов’язкою.

Щоб унеможливити передозування, місцевий антибіотик застосовують самостійно. У період лікування виключають інші антибактеріальні засоби зовнішнього застосування. Додаткові препарати може призначити лише ветеринар.

Не можна різко припиняти використовувати мазь, якщо до кінця курсу залишається багато часу. Інакше терапевтичний ефект буде знижено.

Призначення Левомеколю при ранках, гнійних ураженнях шкіри, лишаю має виписувати тільки ветеринарний лікар. Однак препарат безпечний при лікуванні кішок, тому власники часто використовують його без лікарської консультації. Засіб ефективний при інфекціях бактеріального характеру, а його результативність не знижується за наявності гною, як це відбувається з іншими місцевими антибіотиками.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.