Чи можна давати собаці Декарис?

Чималу небезпеку для домашніх тварин являють внутрішні паразити. Вони значно погіршують здоров’я вихованця, а в запущених випадках можуть привести до загибелі улюбленця. Але чи можна давати собаці Декарис — препарат, який розрахований на лікування гельмінтозу у людей, а не у тварин?

Загальний опис.

Декарис (DECARIS) — лікарський препарат у формі таблеток, призначений для лікування глистових інвазій у дорослих і дітей. В аптеці можна придбати засіб з різним дозуванням — 150 і 50 мг діючої речовини.

Склад і властивості.

Діючою речовиною Декарису, що володіє протипаразитною дією, є левамизол. Цей лікувальний компонент, потрапляючи в організм паразита, викликає деполяризацію його м’язів, порушує біоенергетичні процеси, що відбуваються в ньому. В результаті паразит швидко гине. Препарат починає діяти швидко, тому ефективний не тільки для профілактики гельмінтозів, а й для лікування.

Левамізол має подвійну дію. Крім згубної дії на внутрішніх паразитів, він має імуномодулюючу дію — нормалізує клітинний імунітет. У зв’язку з цим Декарис використовується для лікування багатьох інфекційних захворювань.

Препарат відноситься до малонебезпечних лікарських засобів, швидко виводиться з організму, не надаючи на нього токсичної дії. Однак наявність протипоказань і можливість прояву побічних реакцій, вимагає з обережністю застосовувати його для профілактики і лікування гельмінтозів у собак.

Призначення.

Основним показанням для використання Декарису в ветеринарії є зараження домашнього вихованця кишковими глистами. Наука розрізняє два основних види гельмінтів — круглі і стрічкові (плоскі). Круглі черви — нематоди — найчастіше поселяються в кишечнику собаки, потрапляючи туди з сирого м’яса або риби, з водою — якщо собака п’є з відкритих джерел.

Левамізол проявляє максимальну терапевтичну активність проти таких видів гельмінтів:

• аскариди — небезпека зараження цим видом круглих черв’яків полягає в тому, що паразити здатні мігрувати по тілу собаки, вражаючи також інші органи, зокрема — легені;
• анкілостоми — кишкові паразити, які викликають уповільнення росту тварин, втрату ваги, анемію;
• токсоплазми — гельмінти, які небезпечні не тільки для тварин, але і для людини. У собак вони викликають лихоманку, судомні напади, розлад кишечника, атаксію;
• некатор — ще один вид паразитів, основними господарями яких є кішки і собаки, а хвороба небезпечна для людини;
• стронгілоїди — паразити, цикл розвитку яких відбувається в легенях собаки, що викликає порушення дихальної функції;
• тріхури — паразити, які вражають кишечник і інші органи травної системи і здатні викликати загибель вихованця, якщо вчасно не зупинити хворобу;
• гострики. Домашні тварини ентеробіозом, який викликає даний вид глистів не хворіють, проте можуть передавати паразитів людині.

Піддаються ризику зараження усі без винятку тварини — навіть ті, які не покидають меж квартири, і ті, які харчуються виключно промисловими кормами. Яйця і личинки глистів людина може принести в будинок на одязі та взутті. Тому регулярна профілактика необхідна всім тваринам — проводити обробку слід раз в квартал, і обов’язково потрібно робити це після закінчення дачного сезону, проведеного за містом.

Глисти можуть з’явитися як у дорослих собак, так і у цуценят — причому останні можуть заразитися внутрішньоутробно або через молоко самки, і для них паразити більш небезпечні, ніж для дорослих собак. При сильному зараженні можливий навіть летальний результат.

Небезпека гельмінтозу полягає і в тому, що багато паразитів може передаватися людям, викликаючи у них серйозні захворювання. А визначити, що у собаки всередині оселилися гельмінти, можна за характерними ознаками:

• зміни в поведінці і звичках вихованця, зокрема — зниження активності. Собаки стають млявими, менше рухаються і грають;
• погіршення зовнішнього вигляду шерсті — вона тьмяніє, стає більш жорсткою, втрачає блиск;
• прояв шкірних захворювань — екземи та дерматозів, наявність лупи;
• блідість слизових оболонок, в деяких випадках — поява синього обідка на білках очей;
• знижений або, навпаки, підвищений апетит при помітній втраті ваги;
• здуття живота, болючість;
• зміна смакових звичок — спроби їсти неїстівні предмети;
• розлад травлення — пронос, наявність слизу, крові в калі, при сильному зараженні можливі запори, викликані скупчилися в клубок паразитами. Це небезпечний стан, оскільки може привести до непрохідності кишечника і навіть летального результату.

Важливо! Для тварин небезпечні не тільки живі гельмінти, але і загиблі. Розкладаючись в організмі собаки, вони здатні викликати сильну інтоксикацію. Крім того, після загибелі вони стають жорсткими і здатні пошкодити стінки внутрішніх органів.

Тому важливо не просто знищити, але і м’яко вивести паразитів з організму. Декарис має гепатопротекторну властивістю — тобто сприяє виведенню токсинів, які утворюються в результаті масової загибелі гельмінтів. Він захищає і відновлює клітини печінки.

Дозування.

Однак слід враховувати, що ліки розроблялися для лікування гельмінтозів у людей, тому їх не можна використовувати для собак без консультації з ветеринаром. В аптеці препарат продається в таблетках різного дозування — по 50 і 150 мг. Купити його можна без рецепта, а давати, строго дотримуючись встановленому ветеринаром дозуванню.

Стандартна доза становить 50 мг на 20 кг маси тіла собаки (можна використовувати «дитячі» таблетки з дозуванням 50 мг діючої речовини, для великих собак підійде «дорослий» препарат зі збільшеним дозуванням — 150 мг.

Важливо! З огляду на необхідність суворо розраховувати необхідну кількість ліків, Декарис не можна давати тваринам дрібних порід.

Давати ліки слід вранці, під час годування. Можна додати потовчену таблетку в корм або розчинити її в воді і випоїти через шприц без голки.

Стандартна схема лікування — триденний прийом, потім перерва 2 тижні і знову триразовий прийом.

Протипоказання і побічні дії.

Особливих обмежень Декарис не має, в рідкісних випадках можлива алергічна реакція у собак з гіперчутливістю. З обережністю і тільки після консультації з ветеринаром можна давати препарат тваринам, що страждають патологіями печінки і нирок, а також ослабленим і тим, які нещодавно перенесли інфекційні захворювання, мають порушення функцій кровотворення.

Не рекомендується давати Декарис цуценятам у віці менше року, вагітним і годуючим самкам, оскільки не вивчено вплив препарату на потомство.

Ціна і аналоги.

Препарат можна купити в будь-якій аптеці, вартість 1 таблетки 150 мг становить 100-130 гривень, упаковки з меншим дозуванням (50 мг) — 90-100 гривень, в ній 2 таблетки.

Серед ветеринарних препаратів антигельмінтної дії є не менш ефективні, з левамізолом в якості активного компонента або іншими діючими речовинами. Вибір найбільш ефективного лікарського засобу для лікування гельмінтозів у собак повинен робити ветеринар. До найбільш популярних засобів відносяться:

• Гельмімакс;
• Празіцід і інші.

Відгуки.

Ірена, господиня пуделя. Я мало не погубила вихованця, давши йому Декарис. Послухалася подругу, у якої собаці вже багато років, що нічого не трапиться, якщо дати тварині людські ліки. Собаці стало погано від таблетки — була перевищена доза. Довелося викликати ветеринара додому. Все минулося.

Арнольд, господар дога. Віддаю перевагу давати собаці тільки спеціалізовані, ветеринарні препарати. За здоров’ям його стежу ретельно, двічі на рік — і обов’язково після закінчення дачного сезону обробляю від глистів.

Інна Львівна, ветеринар. Декарис добрий препарат тим, що діє проти багатьох видів гельмінтів. Але схема лікування не для кожного зручна, та й дозування таблеток розрахована на людей, для собак потрібно строго розраховувати кількість препарату. Тому краще використовувати ветеринарні засоби — там дозу розрахувати простіше.

Висновки.

Як бачите із відгуків наведених вище, не можна самостійно давати Декарис собакам, без консультації з ветеринарним лікарем. Не займайтесь самолікуванням і бережіть своїх улюбленців. Перед застосуванням лікарських засобів, обов’язково проконсультуйтесь з ветеринаром.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.