Бездомна кішка врятувала стару залізницю від закриття, а людей від звільнення.

Через кризу сотні людей мало не втратили роботи. Усіх врятувала чарівна триколірна кішка, яка жила на кінцевій станції. Тепер вона місцева знаменитість.

На початку нульових на залізничну гілку Кисігава прийшла криза. Навколо — лише пішохідні стежки та синтоїстські святилища, та зовсім небагато селищ. Пасажирів з кожним днем ​​ставало дедалі менше, компанія зазнавала збитків, і гілку збиралися закривати. Для початку звільнили весь персонал, а в станційні доглядачі найняли місцевих жителів.

У ті дні на кінцевій станції жила пухнаста триколірна кішка на прізвисько Тама. Її любили всі місцеві жителі і обов’язково чухали їй черевце щодня. Кожен, хто доїжджав до кінцевої станції гілки, не міг утриматися і не сфотографувати чарівну тварину. У Японії особливе ставлення до кішок, а триколірні кішки — справжні богині. І до Тами ставилися, як до маленького місцевого божества. Але знали про неї мало хто.

Доки на станцію з якоюсь інспекцією не з’явився начальник залізничної гілки. Хоча він був затятий собачник, побачивши Таму серце чоловіка відтало. Він передумав закривати залізницю: у його голові дозрів геніальний план. І центральна роль у ньому відводилася Тамі.

«Триквітку» призначили начальницею станції Кісі. Їй пошили маленький кашкет і влаштували будиночок у колишній будівлі квиткової каси — Тама мала лоток, миски з їжею та водою і величезну вітрину, щоб дивитися на потік пасажирів. У якості платні за працю, Тамі поклали котячий корм і консерви з тунцем — премією. Фотографії нової співробітниці залізниці надрукували на рекламних плакатах, у буклетах та в оголошеннях. І на станцію Кісі повалив народ.

Тама стала першою кішкою-працівником залізниці у всій Японії, і з усієї країни та інших країн на маленьку станцію з однією платформою стікалися туристи, щоб познайомитися з цим дивом. Вона буквально врятувала залізничну гілку Кисігава від руйнування. Завдяки їй отримали роботу сотні людей — адже тепер потрібно було обслуговувати поїзди, продавати квитки, проводити екскурсії, продавати цукерки та сувеніри.

2008 року залізниця найняла знаменитого дизайнера, щоб запустити новий поїзд. Вагони цього поїзда були прикрашені котячими вушками, на стінах красувалися портрети Тами — вона полювала за хвостом, дрімала, вилизувала лапу, снідала. Всередині поїзд був немов котяча шерстка. Зробили окремий вагон із дитячою бібліотекою, а коли поїзд прибував на станцію, з динаміків лунало приголомшливе муркотіння — запис голосу начальника станції.

Тамі надали звання самурая. Станцію Кісі перебудували — і тепер вона схожа на величезну котячу голову, а вночі її очі світяться лагідним помаранчевим світлом. На честь Тамі перейменували всю залізничну гілку — тепер вона називається Тамаден. Перша начальниця станції померла у 2015 році від старості, адже їй було вже 16 років. Її місце зайняла Тама Друга, а ще одна спадкоємиця

Тами влаштувалася завідувачкою музею. Прикладом Тамадену надихнулися в інших префектурах Японії: так з’явилася залізниця, присвячена маринованій сливі та полуниці.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.