Зоозахист без масок: варто перестати грати в «петперентів».

22 листопада 2023 року, наша команда LovePets UA, опублікувала статтю «У чому різниця між власниками домашніх тварин і петперентами?» на порталі LovePets.com.ua. У ній, ми намагалися максимально нейтрально розглянути і плюси, і мінуси використання терміну «петперент» (або «батько тварини»), щоб дати читачеві простір для власних висновків.

Однак з кінця 2024 року стаття зникла з пошукової видачі Google. На зміну їй у топі залишилися здебільшого проплачені та відверто PR-орієнтовані матеріали, в яких термін «петперент» подається як безумовне благо, а сама ідея — як беззаперечно прогресивна.

Це спостереження підштовхнуло нашу команду до переосмислення підходу. Сьогодні ми вважаємо важливим не просто аналізувати термінологію, а говорити про глибинні причини та наслідки таких трендів. Красиві слова без реальних дій — це димова завіса, за якою триває експлуатація та безвідповідальність щодо тварин.

У цій статті, ми хочемо критично поглянути на популяризацію концепції «петперентів» і пояснити, чому зоозахисту пора перестати задовольнятися слоганами — і зайнятися реальною роботою.

В умовах, коли пошук в інтернеті все частіше підсовує не розмаїття думок, а ідеологічно однобокий контент, стає особливо важливо повертати в публічний простір критичне мислення. Термін «петперент» — гарний приклад того, як спочатку виникає ідея, здатна викликати цікаву дискусію, а потім вона підхоплюється маркетингом, обростає штампами і втрачає глибину.

Сьогодні його все частіше подають як щось прогресивне, майже обов’язкове до вживання — особливо в контексті зоозахисту. І хоча спочатку термін міг нести позитивне навантаження, в реальності він став зручним інструментом для брендів та інфлюенсерів, які прагнуть підкреслити «усвідомленість» без необхідності доводити її діями.

Саме тому хочеться поставити пряме запитання: «Петперент» — мода чи відповідальність?

«Петперент» — мода чи відповідальність? Чому зоозахисту час вийти за рамки слоганів?

Останніми роками все частіше можна почути слово «петперент» — похідне від англійського pet parent, тобто «батько улюбленця». Термін став особливо популярним у соцмережах, у кампейнах великих брендів і навіть у заявах зоозахисних організацій. Однак за цим лейблом дедалі частіше не стоїть нічого, крім маркетингу та емоційного піару.

Але чи може зміна лексики реально вплинути на поліпшення життя тварин? Чи це просто черговий тренд, не підкріплений реальними діями?

Модні терміни мають властивість підміняти суть. І коли за яскравою вивіскою «петперент» не слідує реальної зміни в поведінці, все перетворюється на чергову зручну соціальну маску. Лінгвістична косметика не здатна зцілити глибинні проблеми — особливо у сфері, де страждають живі істоти.

На жаль, ми дедалі частіше стикаємося з ситуацією, коли слово подається як рішення саме по собі: мовляв, назвися інакше — і ти вже добрий, усвідомлений, відповідальний. Але реальні вчинки говорять голосніше за слова.

Ось чому важливо поставити таке запитання: чи відповідає те, як цей термін використовується на практиці, початковій ідеї турботи і поваги до тварин?

Термін є, відповідальності — немає

Концепт «петперентства» передбачає щось більше, ніж просто володіння твариною. Він охоплює турботу, любов, повагу і відповідальність — зокрема фінансову, емоційну та правову. Але що ми бачимо на практиці?

Багато хто, називаючи себе «петперентами», продовжують:

• купувати тварин, а не брати з притулків;
• відмовлятися від кастрації / стерилізації;
• кидати улюбленців при переїзді;
• використовувати жорсткі методи дресирування;
• ігнорувати фізичні та психологічні потреби тварин.

Термін стає просто етикеткою — таким собі «знаком хорошого тону», який добре виглядає в Instagram-біо, але не підтверджується справами.

Коли термін стає популярним сам по собі, поза контекстом і без змісту, він починає жити окремим життям — зручним, безпечним, маркетинговим. Це стосується не лише приватних власників тварин, а й набагато впливовіших гравців — зоозахисних організацій, фондів і навіть міжнародних ініціатив.

Проблема в тому, що саме від цих структур очікується системна робота: захист прав тварин на законодавчому рівні, тиск на індустрію, контроль за умовами утримання, просвіта суспільства. Але замість цього дедалі частіше спостерігається підміна понять — акцент зміщується на модні формулювання, ребрендинг термінів і зовнішню «прогресивність».

Це стає особливо помітно на тлі гучних скандалів, на кшталт історії з Global Animal Partnership.

Зоозахисні організації: благі наміри чи профанація?

PETA у своєму матеріалі розповідає про кампанію проти Global Animal Partnership (GAP), системи сертифікації, яку використовували навіть найбільші м’ясні бренди, щоб створити ілюзію «гуманного» ставлення до тварин на фермах. Це гарний приклад того, як навіть під прикриттям зоозахисту та добрих слів може ховатися цинічний бізнес.

Замість реального тиску на індустрії, зоозахисні організації часом захоплюються зовнішнім порядком денним — зміною термінів, перейменуванням «господаря» на «петперента», але водночас випускають з уваги реальні страждання тварин.

Заміна значень і вибіркова чутливість — один із головних ризиків, пов’язаних із поверхневим підходом до зоозахисту. І, на жаль, про це вже йшлося в раніше опублікованому матеріалі «У чому різниця між власниками домашніх тварин і петперентами?», який з невідомих причин з кінця 2024 року зник з пошукової видачі Google.

У ньому зверталася увага на важливу лінгвістичну та етичну відмінність:

Слід звернути увагу, що слово «pet» в англійській мові стосується домашніх улюбленців. А от слово «animal» найчастіше використовується для позначення диких або сільськогосподарських тварин. Таким чином, термін pet parent має на увазі від самого початку тепле, персоналізоване ставлення тільки до тварин-компаньйонів — кішок, собак та інших «домашніх улюбленців». Це створює логічну й емоційну межу між ними та всіма іншими тваринами, які опиняються за межами цього умовного кола емпатії.

Саме цей поділ породжує когнітивний дисонанс: чому до одного виду тварин — співчуття, піклування і статус «члена сім’ї», а до інших — експлуатація, заохочувана культурно, економічно і навіть законодавчо? Чи можна говорити про етику і любов до тварин, коли вона вибіркова?

Це не перебільшення. Це системна проблема, коли ми втрачаємо з поля зору мільйони тварин, яких не заведено називати «улюбленцями», але які страждають не менше — чи то на фермах, чи то в цирках, чи то в мисливських угіддях. І підміна реальної розмови на «гру в правильні слова» тільки відводить увагу від цих дискусій.

PETA в одному зі своїх звітів підкреслює, наскільки умовним може бути «гуманне» поводження на фермах із так званою сертифікацією. Камери спостереження фіксують жорстокість, страждання і системну байдужість — попри зовнішні спроби здаватися «етичними».

Тож важливо пам’ятати: розмова про турботу про тварин не може обмежуватися лише термінами. Вона має бути комплексною і включати всіх тварин — незалежно від їхньої «категорії». І вже точно — не дозволяти терміну «петперент» затуляти реальні, масштабні проблеми, які потребують уваги, законів та усвідомлених рішень.

Усі ці спостереження підводять нас до важливого висновку: проблема не в самому терміні, а в тому, що за ним часто нічого не стоїть. Коли мова підміняє дії, а лексика стає самоціллю, справжній зоозахист відходить на другий план.

Щоб змінити ситуацію, необхідно змістити фокус із зовнішньої атрибутики на реальні кроки, які здатні поліпшити життя тварин — і домашніх, і диких, і сільськогосподарських. Мова не про боротьбу з термінами, а про пріоритети, які мають стояти за словами.

Що справді важливо?

Замість просування красивих слів, зоозахисникам і суспільству загалом варто зосередитися на таких аспектах:

• Освіта власників тварин. Люди мають розуміти, що собака — не плюшева іграшка, а жива істота з потребами та емоціями.
• Відповідальне прийняття рішень. Перш ніж завести улюбленця, потрібно оцінити свою готовність — моральну, часову та фінансову.
• Законодавчий захист. Потрібне реальне посилення законів, що захищають тварин від насильства, недбалості та експлуатації.
• Прозорість у благодійності. Зоозахисні організації мають бути підзвітні: куди йдуть пожертви, які кампанії дійсно ефективні.
• Відмова від показухи (хайпу, популізму, самопіару). Не кількість публікацій із хештегом #petparent визначає прогрес, а те, скільки тварин отримало допомогу, скільки притулків поліпшило умови, скільки сімей стали відповідальними опікунами.

Переосмислення ролі людини щодо тварин — важливий і потрібний процес. Але якщо ми хочемо реальних змін, він не може обмежуватися зміною формулювань. Слова мають силу лише тоді, коли за ними стоять дії.

Тож замість фокусування на термінології на кшталт «петперент», варто зосередитися на практичних кроках: освіті, законодавстві, підтримці притулків, контролі індустрій. Це ті зусилля, які справді можуть змінити долі тварин, а не просто прикрасити стрічку в соцмережах.

Саме ці аспекти ми частково постаралися розглянути в невеликому циклі статей за темою:

• Перехід від власників до «батьків» домашніх улюбленців: Як змінюється індустрія і чому це важливо?
• Власник собаки чи батько вихованця (петперент): ким ви себе вважаєте?
• Батьки (петперенти) вихованця або власники: хто ви?
• Чим відрізняється «батько» (петперент) вихованця від «власника»?

Висновок

Бути «петперентом» — це не модний титул. Це обов’язок. Турбота про тварин — не тренд, а постійна робота, що вимагає відповідальності, співчуття і послідовності.

І якщо вже ми справді прагнемо поліпшити життя тварин, то час перестати підміняти сенс модними термінами і зайнятися системною роботою. Інакше термінологія залишиться лише вітриною — порожньою і лицемірною.

Запитання і відповіді: чесна розмова про термін «петперент» і зоозахист

Пам’ятка: Відповідальне ставлення до тварин починається не зі слів, а з дій

Заводьте тварин усвідомлено

• Оцініть свої ресурси: час, фінанси, емоційну готовність.

Пам’ятайте: тварина — не аксесуар

• Це жива істота з потребами, характером і правом на повагу.

Підтримуйте притулки та всиновлюйте, а не купуйте

• Особливо, якщо ви дійсно хочете дійсно допомогти.

Кастрація / стерилізація — це турбота, а не жорстокість

• Це запобігає стражданням майбутніх безпритульних тварин.

Проявляйте емпатію до всіх тварин, не лише до своїх «вихованців»

• Корови, кури, свині та лисиці — не «менш живі». Розвивайте цілісний підхід.

Не вірте красивим ярликам (гаслам, мерчам)

• «Гуманно вирощені» — не завжди означає «без страждань». Перевіряйте факти.

Підтримуйте чесні зоозахисні ініціативи

• І не бійтеся ставити запитання: куди йдуть пожертви? Що дійсно робиться?

В нагоді, також стане матеріал: Значення слова «петперент»: хайп чи усвідомлена опіка? Чи варто говорити про тварин як про рівних?. Особисто нам, стиль і аргументи в статті, не дуже подобаються. Однак, ми публікуємо різні точки зору і прагнемо, щоб наші читачі могли формувати з того чи іншого питання свою особисту думку на основі різнобічної інформації з різних позицій. У вас є своя думка по темі? Будь ласка, діліться нею в коментарях під матеріалом, аргументуючи свою позицію. У шанобливій формі, без образ.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.