Закреп / запор у собаки.

Закрепом / запором у собаки вважається затримка дефекації протягом двох і більше діб у дорослого пса і більше діб у цуценя. Патологія може виникати з різних причин, але найчастіше порушення виходу калових мас відбувається з вини власника тварини. Сильний закреп може призвести до гострої інтоксикації організму, розриву кишкової стінки і навіть смерті, тому кожен господар повинен знати не тільки симптоми затримки калу, але і причини такого стану. Це допоможе попередити закреп / запор у собаки або надати своєчасну допомогу у разі виявлення.

Особливості дефекації у собак

У нормі доросла тварина ходить 1-2 рази на день. Похилого віку / старі собаки можуть спорожнюватися раз на два дні. У цуценячому віці нормою вважається випорожнення кишечника, в середньому, до п’яти разів. Затримка дефекації на добу або більше у всіх порід собак вважається закрепом / запором.

До речі, звертати увагу потрібно не лише на частоту випорожнення, а й на особливості калу. Якщо він виходить грудками, кульками, насилу ― це говорить про порушення в шлунково-кишковому тракті, що вимагає вжиття заходів чи, хоча б, спостереження найближчими днями.

Як виявляється затримка стільця у собаки?

Розпізнати закреп / запор у чотирилапого друга нескладно. Симптоми затримки випорожнень:

• живіт твердий, здутий;
• вихованець відмовляється від їжі;
• спостерігається сильна спрага;
• з’являється блювання, іноді температура;
• собака часто сідає, тужиться, але всі спроби сходити в туалет не дають результату;
• вихованець не дає доторкнутися до живота через біль;
• тварина стає млявою.

Запором / закрепом також називають стан, за якого дефекація відбувається, але при цьому відзначають такі моменти:

• фекалії сухі, цупкі;
• кал виходить невеликими твердими порціями;
• контури фекалій неправильні.

І в тому, і в іншому випадку тварині потрібна допомога.

Чому виникає закреп / запор?

Затримка дефекації у собаки не є окремо взятим захворюванням, а є ознакою будь-якого порушення в організмі. Факторів, які провокують закреп, багато, розглянемо найпоширеніші.

Хвороби внутрішніх органів

Частий запор є ознакою низки захворювань та порушень:

• новоутворень у кишечнику;
• проблем із передміхуровою залозою;
• патологій опорно-рухового апарату;
• дисфункції жовчного міхура, печінки;
• хвороб підшлункової залози;
• патологій кишківника.

Іноді до хронічних труднощів прохідності кишечника призводять неврологічні відхилення.

Порушення у харчуванні

Якщо власник не стежить за раціоном собаки, у собаки може розвинутися як закреп / запор, так і діарея. До утрудненої дефекації ведуть помилки в собачому меню:

• занадто багато кісток;
• нестача харчових волокон;
• надлишок білка;
• велика кількість солодощів та борошняних виробів.

У цуценячому віці проблеми з дефекацією можуть спостерігатися при заміні материнського молока коров’ячим або дитячою сумішшю. Те саме відбувається у разі надто раннього введення прикорму або надто швидкого переведення цуценя на дорослу їжу.

Гельмінтози

До затримки калових мас призводять паразити, що у великій кількості скупчилися в просвіті травного тракту (особливо в його нижніх відділах). Вони провокують запор у собаки через закупорку кишки.

Крім того, навіть незначна кількість гельмінтів може сприяти порушенню дефекації: руйнуючи слизову оболонку та призводячи до її запалення, паразити призводять до рефлекторного ослаблення тонусу кишкової стінки.

Вагітність

У вагітної собаки зі збільшенням матки посилюється здавлення кишківника. Це перешкоджає нормальному просуванню калових мас, призводить до їх затримки, накопичення. В результаті маси, що застоялися, зневоднюються, стають джерелами токсинів. Крім стискання кишки, на розвиток запору у вагітних собак впливають зміни в ендокринній системі, що веде до тимчасових порушень роботи ферментних систем у кишечнику.

Сторонні тіла

У просвіті кишки можуть бути частинки, стійкі до травних ферментів. Часто до непрохідності кишечника призводять проковтнуті камені, дрібні іграшки, шматочки дерева. Шерсть також накопичується в кишці собаки, особливо у довгошерстих порід. Вилизування для собак є інстинктом, але якщо господар не стежить за станом шерсті, періодично не вичісує вихованця, довгі волосинки скупчуються і утворюють клубок у шлунково-кишковому тракті.

Нестача фізичної активності

Якщо тварина мало рухається, відбувається застій калових мас, що призводить до закрепу. Йдеться не тільки про постійно лежачого вихованця і рідкісні прогулянки, а й неквапливий вигул. Не секрет, що багато власників люблять спокійно пройтися вулицею разом із собакою. Однак для правильного функціонування кишечника потрібна саме активність: тварина повинна хоча б іноді побігати досхочу.

Зайва вага

Ожиріння – поширена причина запорів, пов’язана з дефіцитом руху та надмірною кількістю жирових відкладень. Жир, що знаходиться в ділянці живота, здавлює петлі кишечника не менше, ніж матка, що росте під час вагітності. Крім того, собака із зайвою вагою фізіологічно не здатна швидко і багато рухатися. Часто такі вихованці страждають на патології серця, у них швидко з’являються задишка, втома. У підсумку у собаки спостерігається закреп.

Медикаментозна терапія, хірургічне втручання

Деякі ліки мають побічний ефект у вигляді закрепу у собаки. Найчастіше ветеринар, призначаючи такий засіб, попереджає про це власника. Якщо препарат дається самостійно, необхідно обов’язково прочитати інструкцію. Подібну дію мають, наприклад, антибактеріальні та залізовмісні препарати, а також засоби, що мають в’яжучий ефект.

Хірургічні маніпуляції, пов’язані із загальним наркозом, також провокують порушення дефекації. Закреп у цей час особливо небезпечний, оскільки посилені спроби випорожнити кишечник можуть призвести до розходження швів.

Нестача води в організмі

У товстому кишечнику відбувається зворотне всмоктування води із калових мас. Якщо організм відчуває нестачу води, то всмоктування буде максимальним. Це призведе до затвердіння, комкування калу, пошкодження слизової оболонки кишечнику, утруднення дефекації.

Проблема часто зустрічається у собак, які харчуються сухими кормами та кістками – вони також потребують багато рідини. Хазяїн повинен стежити за наявністю достатньої кількості води у мисці у собаки.

Стреси

У особливо чутливих особин закреп може виникати на нервовому підґрунті. Стресом для собаки може стати будь-який фактор: зміна місця проживання, відвідування клініки, від’їзд господаря і так далі.

Вікові особливості

З віком м’язова тканина кишкової стінки стає слабкою, нервові закінчення поступово атрофуються, погіршується перистальтика, тонус кишки знижується. Важливо в цей життєвий період собаки, забезпечити відповідне харчування та пиття, а також стимулювати фізичну активність вихованця.

Коли і чим можна допомогти вихованцю вдома?

У домашніх умовах порятунок собаки від закрепу / запору допустимий у таких випадках:

• вихованець почувається задовільно – у нього немає температури, болю, здуття, гнильних, кров’яних та інших виділень з ануса;
• затримка калових мас спостерігається протягом трохи більше двох днів;
• ви точно впевнені, що тварина не має захворювань, пов’язаних з порушенням прохідності кишки, наприклад, завороту;
• можливість потрапити найближчими днями до фахівця відсутня.

Використання вазелінової олії (вазелінове масло / вазлін)

Як допомогти собаці? Один із способів домашнього позбавлення від закрепу / запору – вазелінове масло. Продукт не всмоктується з шлунково-кишкового тракту, виходить природним чином у незмінному вигляді. Пом’якшує і розріджує маси, що застоялися.

Давати вазелінову олію слід 2-3 рази на добу у дозуванні: 1 чайна ложка маленькому собаці, 1 столова ложка вихованцю середнього розміру і 2-3 столові ложки тварині з великими габаритами. Олію вводять за щоку вихованця шприцом без голки.

Передозування неможливе, тому якщо ви дасте трохи більше, нічого страшного не станеться. Замінити вазелінове масло може рицинова або лляна, в крайньому випадку дають соняшникову. Ефект очікується приблизно через 5-6 годин після введення.

Протипоказаннями є непрохідність кишечника, вагітність, запальний процес у шлунково-кишковому тракті.

Застосування клізми

Постановку клізми краще довірити фахівцю або людині, яка вже має подібну навичку. Вводити в пряму кишку можна просту воду кімнатної температури (тепла всмоктуватиметься, холодна може спровокувати запалення). До води часто додають кілька крапель вазелінового масла чи риб’ячого жиру, гліцерин, трохи відвару ромашки чи мильного настою.

Який об’єм розчину вводити? Це залежить від маси тіла тварини:

• <3 кг – до 100 мл;
• 3-15 кг – до 200 мл;
• 15-25 кг – до 500 мл;
• 25 кг – до 1 л.

Крім того, вводити спринцівку в анус собаки потрібно не більше ніж на 2-4 сантиметри великим і середнім вихованцям і не глибше 1 сантиметра, якщо мова йде про цуценя.

Клізма – серйозна процедура, яка має велику кількість протипоказань:

• блювання;
• зневоднення;
• підозра на непрохідність кишки;
• підозра на травму живота, ШКТ;
• хвороби серця;
• захворювання нирок;
• часте дихання та серцебиття;
• вагітність;
• кров’яні або гнійні виділення з ануса;
• хворобливий живіт;
• висока температура;
• сильна слабкість вихованця.

Народні методи

Якщо вихованець не відмовиться, можна спробувати випоювати його протягом дня відваром вівса чи льону. Для приготування беруть одну столову ложку зерен та заливають половиною склянки окропу. Настоювати краще у термосі протягом 1-2 годин.

Іншим способом є введення в анус собаки маленького шматочка мила. Для полегшення ковзання та попередження травми слизової оболонки його попередньо змочують водою.

Чим годувати?

Що дати тварині з продуктів, якщо в неї закреп / запор? Можна спробувати погодувати собаку кисломолочкою з низькою жирністю, наприклад, кефіром або кислим молоком. Бажано влаштувати кисломолочне «розвантаження» на весь день.

Якщо вихованець відмовляється, можна додавати в звичну їжу тертий відварений буряк, подрібнений чорнослив. Хороший проносний ефект надає додавання в корм 1-2 ложок рослинної олії. У меню мають переважати овочі. Кістки, бульйони, м’ясо потрібно виключити на кілька днів до повного відновлення травної функції кишківника.

Важливо, щоб їжа була дуже рідкою. Якщо вихованець їсть тільки сухий корм, рослинне масло потрібно додавати саме до нього, а об’єм води в мисці збільшити. Інший варіант – перевести собаку на рідкі консерви.

Діагностика та лікування закрепу / запору в клініці

При затримці стільця у собаки більше двох днів потрібно звернутися до клініки або викликати лікаря додому. Другий варіант кращий у разі поганого самопочуття вихованця (високої температури, сильної слабкості, болях), проте після надання першої допомоги, тварину все-таки доведеться відвезти в стаціонар для проведення обстеження.

Діагностика спрямована на з’ясування причини закрепу. Для цього можуть знадобитися УЗД, рентген, КТ або МРТ, аналізи крові та сечі. Велике значення має інформація від власника про особливості харчування та способу життя собаки, певні моменти, що передували проблемі. Якщо ви вже давали вихованцю ліки від закрепу або проводили будь-які заходи щодо усунення патології, про це обов’язково потрібно розповісти ветеринару.

Медикаментозне лікування

Якщо у собаки несильний і безпечний закреп (за результатами обстеження), лікар випише препарати, які мають проносну дію. Їх можна поділити на такі групи:

• ліки швидкої дії для екстреного виведення калу. Надають стимулюючий чи пом’якшувальний ефект. Дають змогу зупинити інтоксикацію. Це, наприклад, Бісакодил, препарати на основі діючої речовини докузат натрію;
• засоби із сповільненим ефектом. Розм’якшують калові маси, позитивно впливають на нормалізацію мікрофлори кишечника. До них належать Лактусан, Дюфалак;
• препарати зі змащувальною дією, що збільшують кал в обсязі. Механічно стимулюють скорочення стінки кишечника, сприяють ковзанню маси, що накопичилася. Приклад такого засобу є Метамуцил.

Крім перелічених ліків, допустимими у ветеринарії є Лаксатон, Мікролакс.

Якщо у тварини є блювання, спостерігаються ознаки зневоднення, то показано внутрішньовенне введення спеціальних розчинів.

Самостійно давати собаці ліки від закрепу не можна, особливо призначені для людей. Деякі препарати мають сильну стимулюючу дію на стінку кишечника, що може призвести до її розриву.

Оперативне лікування

Якщо обстеження показало непрохідність кишківника, заворот кишки, наявність у ньому стороннього предмета, кісткових уламків та інші серйозні порушення, проводиться оперативне лікування. У дуже тяжких випадках показано видалення ушкодженої частини кишки.

Затримка стільця у цуценя

У щенячому віці перистальтика кишечника ще слабка, що обумовлено особливістю харчування та недосконалістю м’язового апарату та іннервації. Стимулюючого ефекту просування калових мас по кишечнику досягається матір’ю – породілля вилизує язиком живіт малюків, проштовхуючи, таким чином, його вміст до виходу.

Проблема з дефекацією виникає, якщо мати не справляється (великий послід) або з якихось причин відсутня. Те саме відбувається при ранньому або неправильному переведенні цуценя на дорослу їжу, при штучному вигодовуванні.

Не можна допускати затримки випорожнень у цуценя більше одного дня. Також не можна ставити клізму собакам, які не досягли 2-3 місячного віку через занадто тонку і вразливу слизову оболонку. Що робити у такому разі? Фахівці рекомендують при виявленні закрепу / запору у цуценя одразу звернутися до ветеринара.

Чим небезпечна затримка дефекації у собаки?

Серед ускладнень закрепу у собаки можна відзначити:

• інтоксикацію організму;
• хвороби жовчного міхура;
• запалення слизової оболонки кишківника;
• тріщини ануса;
• руйнування кровоносних судин, кровотечі.

Затримки випорожнень можуть призвести до розвитку кишкової непрохідності, завороту або розриву кишки, випадання прямої кишки. Часто хронічні закрепи провокують появу злоякісних пухлин.

Профілактика закрепу / запору

До профілактичних заходів належить дотримання рекомендацій.

• Давати вихованцю якісний та збалансований корм.
• Підтримувати активність собаки всіма доступними способами, особливо у літньому віці та за наявності зайвої маси тіла.
• Мінімум двічі на рік проводити дегельмінтизацію тварини.
• Забезпечити постійний доступ до води.
• Уважно читати інструкції до лікарських засобів перед тим, як давати їх собаці.
• По можливості уникати стресових ситуацій для чотирилапого друга.
• І, нарешті, щорічно приводити вихованця на профогляд, щоб виключити приховані патології.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.