Який наповнювач для лотка вибрати?

Вибирати наповнювач для котячого лотка — завдання непросте, тому що оцінювати якість продукту буде не тільки людина, а й кіт. Критерії оцінки — абсолютно різні.

Наприклад, кішки насамперед звертають увагу на запах наповнювача і тактильні відчуття: наскільки зручно і приємно в ньому копатися.

Людині важливі інші характеристики:

• економічна витрата;
• доступна ціна;
• легкість прибирання туалету;
• хороше поглинання рідини і запахів;
• частинки, що не липнуть до шерсті;
• відсутність пилу.

Ідеальний наповнювач — той, який сподобається і людині, і тварині.

Види наповнювача

За принципом дії наповнювачі ділять на дві групи: ті, що поглинають, і ті, що грудкуються.

Ті, що вбирають

Мають пористу структуру, завдяки якій вбирають велику кількість рідини й ефективно утримують запахи. Поверхня при цьому залишається сухою.

Перед насипанням поглинаючого наповнювача вимийте і просушіть лоток. Товщина шару вказана на пачці — зазвичай вона має бути не меншою за п’ять сантиметрів. Щоб кіт не відмовився ходити на лоток через запахи, тверді біологічні відходи прибирайте відразу ж. Також вміст бажано періодично перемішувати, щоб рівномірно розподілити невикористані гранули.

Частота заміни залежить від матеріалу:

• рослинна сировина — кожні 2-3 дні;
• мінерали — раз на тиждень;
• силікагель — раз на два тижні.

Наповнювачі, зроблені з деревної тирси, соєвих і лляних волокон та іншої рослинної сировини, можна змивати в унітаз тільки малими порціями. У великій кількості частинки можуть злипнутися і закупорити трубу. Її легко пробити будь-яким довгим шлангом, але це додаткові турботи.

Мінеральні та силікагелеві наповнювачі утилізувати в каналізацію не можна. Від води вони злипаються, і з подібним засміченням впоратися непросто. Краще упакувати їх у щільний пакет, зав’язати й одразу викинути в сміттєвий контейнер на вулиці, щоб у будинок не просочилися неприємні запахи.

Такий, що грудкується

Наповнювач вбирає рідину і збивається в щільну грудку, яку легко прибрати з туалету — звідси і назва. Зручний тим, що його можна тривалий час не міняти. Досить регулярно прибирати тверді екскременти і грудки, натомість підсипаючи свіжі пелети.

Грудкуваті варіанти краще не вибирати для кошенят. Малюки можуть спробувати гранули на смак, який їм напевно не сподобається. Але виплюнути їх непросто: через слину вміст збивається в грудку і налипає на зуби. Проковтнуті частинки можуть спричинити закупорку кишківника, що вимагає негайного звернення до ветеринара.

Які матеріали використовують для наповнювачів?

Виробники пропонують велику кількість варіантів. Щоб простіше було розібратися в особливостях кожного, систематизуємо їх:

Натурального походження

• рослинні: деревна тирса, соєві волокна, стебла злаків, серцевина кукурудзяних качанів, насіння соняшнику;
• мінеральні: бентоніт, цеоліт, опоковидна глина.

Штучні

• силікагель: висушений гель кремнієвої кислоти;
• силікоцеоліт: штучний мінерал із високими абсорбувальними властивостями.

Натуральна сировина зазвичай привабливіша для котів, оскільки має природний запах і не видає скрипучих звуків під час копання.

Штучні ж зручні для людини: економно витрачаються і не вимагають частої заміни.

Наповнювачі рослинного походження

Деревний являє собою пелети, що складаються з пресованої тирси. Добре вбирає рідину і нейтралізує запахи.

Плюси:

• дешевий;
• можна викидати в унітаз малими порціями;
• має власний запах, бо в складі немає хімічних ароматизаторів.

Основний недолік — дрібна тирса може прилипати до шерсті улюбленця і розноситися по дому. Такий варіант вибирайте для котів короткошерстих порід.

Наповнювач із соєвих волокон до лап не липне і по всьому будинку не розноситься — хіба що старанні копачі розкидають гранули на підлогу навколо туалету. Вирішується ця проблема купівлею лотка у вигляді будиночка.

Вибираючи соєвий наповнювач, враховуйте:

• більша витрата порівняно з деревним;
• можлива наявність ароматизаторів.

Запах від ароматизованих гранул з’являється тільки після контакту з рідиною, але чутливі кішки можуть відмовитися повторно ходити на такий лоток.

Спресовані стебла злаків мають гарну гігроскопічність і приємний натуральний запах. Завдяки властивостям міняти їх можна приблизно раз на 10-12 днів. Крім того, гранули не припадають пилом і не чіпляються до шерсті, що важливо для підтримання чистоти поруч із лотком.

Кукурудзяний наповнювач практично не пахне, гіпоалергенний і добре вбирає рідину. Витрачається досить економно — на місяць йде приблизно 6 літрів. До недоліків можна віднести його легкість — копаючись у лотку, кішки можуть розкидати частинки по підлозі і чіпляти їх на шерсть.

Наповнювач із пресованого насіння соняшнику, навпаки, досить важкий. Він не пилить і не прилипає до лапок. Буває тільки поглинаючим. Через чорний колір гранул не завжди можна відразу помітити котячі екскременти, тож будьте уважні під час перевірки лотка.

Наповнювач із мінеральної сировини

Найпоширеніший вид мінерального наповнювача для котячого туалету — це бентоніт. Назву отримав від родовища Бентон у США.

Шаруватий мінерал має високу гігроскопічність — вбираючи в себе воду, пелети можуть збільшити розмір у 16 разів. При цьому вони стають липкими і збираються в щільну грудку, яку легко видалити з лотка. Тому бентонітові наповнювачі бувають тільки грудкуваті.

Причини, за якими вибирають бентоніт:

• відсутність сторонніх запахів;
• висока гігроскопічність;
• не прилипає до шерсті на лапах;
• економічний.

При використанні бентоніту не забувайте своєчасно видаляти грудки з лотка. Застигаючи, він може прилипнути до дна і стінок, залишивши нарости, що важко очищаються.

Цеоліт — пористий вулканічний мінерал, що добре вбирає рідину та утримує неприємні запахи. Гранули при цьому не розпадаються і не чіпляються до котячих лапок. Міняти їх достатньо раз на 7-10 днів. Під час насипання в лоток може летіти пил, тож не вибирайте цеоліт, якщо вдома є тварина із захворюваннями дихальної системи.

Опоковидна глина — осадова порода, що складається зі скелетів стародавніх організмів. Добре вбирає вологу і має бактерицидну дію, яка нейтралізує запахи. Гранули не чіпляються до шерсті тварин.

Штучні наповнювачі

До них належать силікагель і силікоцеоліт.

Силікоцеоліт зустрічається рідко і за властивостями аналогічний природному побратиму — цеоліту.

Силікагелевий наповнювач — один з найпоширеніших. У нього багато переваг:

• добре вбирає рідину;
• не пахне;
• коштує недорого;
• економно витрачається.

На жаль, не всім кішкам подобається поскрипування, що виникає під час тертя пелет силікагелю одна об одну.

Загальні поради щодо вибору

Коли вихованець уперше потрапляє в новий дім, для нього це стрес. Тому спочатку запропонуйте йому той самий тип наповнювача, яким він користувався, живучи з кішкою. Якщо ж вас він з якихось причин не влаштовує, спробуйте поступово підсипати нові гранули до старих.

Підбираючи наповнювач, враховуйте вік тварини. Наприклад, кошенятам підійдуть гранули невеликого розміру — близько 2 мм — без гострих граней. Дорослі кішки менш вимогливі до розміру, але пухнастим породам вибирайте наповнювачі з великими частинками — вони менше чіпляються до шерсті.

Що стосується матеріалу, то найкращий спосіб його вибрати — метод проб і помилок. Пам’ятайте тільки, що на початку не варто купувати наповнювач великими пакетами — хоч це і вигідно. Якщо вихованцеві не сподобається ваш вибір, знайти застосування залишкам буде складно.

Розбір теми 2025 року.