Як зробити клізму собаці?

Постановка клізми може бути потрібна собакі при запорі, лікуванні інфекції, підготовці до операції, в діагностичних цілях та інших ситуаціях. Якщо немає можливості звернутися до клініки, можна провести процедуру в домашніх умовах. Розберемо покроково, як правильно поставити собаці клізму. Також розглянемо, які види клізм бувають, як часто їх можна робити вихованцю та кому маніпуляція буде протипоказана.

Для чого собаці ставити / робити клізму?

Розчин, що / який вводиться в кишечник, через деякий час виходить назовні разом з каловими масами. Залежно від кількості, він може всмоктуватись кишковою стінкою частково або повністю. Собакам призначають клізму для вирішення наступних завдань:

• швидке засвоєння лікарських препаратів, наприклад, зменшення запалення, загоєння слизової кишкової стінки;
• полегшення стану вихованця при запорі;
• зниження температури тіла тварини у разі перегріву;
• при зневодненні;
• швидке очищення кишечника після дегельмінтизації;
• спорожнення при захворюваннях, що порушують моторику кишки, запобігання застою калових мас;
• детоксикація організму собаки;
• виведення токсичних речовин.

Клізма показана при запорах, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гельмінтозах, отруєннях, порушенні водного балансу. Її можуть призначити з метою взяття калу для аналізу чи підготовки кишечника вихованця до діагностичним процедурам, оперативному втручанню.

Види клізм

Відповідно до мети проведення, виділяють кілька видів клізм.

• Очищувальна. Призначається для очищення кишечника від токсичних речовин, калових мас, що накопичилися, знешкоджених глистів, різних патогенів. Метод передбачає як використання водних розчинів, так і готових препаратів. Останні випускаються у зручній формі та відрізняються не лише ефективністю, а й малим обсягом. Очисна клізма проводиться також перед лікарською або в рамках підготовки до діагностики.
• Лікувальна. Слизова оболонка кишечника відрізняється підвищеною здатністю до всмоктування води та розчинених у ній речовин. Ліки, введені за допомогою клізми, швидко проникають у кровотік і роблять свою дію.
• Поживна. Якщо з якихось причин нормальне вживання їжі чи води неможливе, частково заповнити дефіцит можна ректальним шляхом. Однак найчастіше для цієї мети застосовують внутрішньовенне введення.
• Терморегулююча. Така клізма показана для корекції температури тіла тварини, наприклад, у разі перегріву.
• Контрастна. Розчин з контрастною речовиною вводять для проведення діагностики кишечника.

Також клізми розрізняються за температурою розчину, глибиною введення.

Як часто і коли можна проводити процедуру?

Частота клізмування встановлюється ветеринаром. Якщо спеціальних призначень немає, за відсутності серйозних патологій у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) допускається не більше трьох процедур на місяць. Часте застосування клізм веде до втрати чутливості нервових закінчень, розтягування кишкової стінки, її «звикання» до випорожнення без зусиль. Крім того, порушується склад мікрофлори, що провокує розвиток дисбактеріозу та потребує лікування.

Фахівці радять проводити клізмування собаки вранці. Важливо, щоб у цей час шлунок тварини не був повним. Якщо вихованець вже встиг перекусити, потрібно почекати приблизно дві години, а потім приступати до процедури. Після заходу бажано не годувати собаку 1,5-2 години.

Коли робити клізму собаці не можна?

Клізмування, хоч і безпечна для здоров’я тваринного процедура, але має протипоказання. До методу не можна вдаватися, якщо у вихованця діагностовані такі стани та захворювання:

• гостре запалення в органах шлунково-кишкового тракту (ШКТ) – можливе загострення із серйозними ускладненнями;
• анальні тріщини, геморой;
• глисти – деякі види гельмінтів міцно зчеплені зі стінкою кишечника. Розчин може призвести до їх відриву та пошкодження слизової оболонки, тому спочатку потрібно провести терапевтичне лікування;
• деякі патології легень та серця;
• сильний біль у животі;
• тріщини, виразкові утворення, поліпи в кишковій стінці – клізма може спричинити кровотечу;
• важке часте дихання;
• пухлини різного характеру;
• непрохідність кишечника;
• сильне зневоднення;
• кровотеча з анального отвору;
• вагітність – можливе підвищення тонусу матки, викидні, передчасні пологи.

Якщо запор у вихованця супроводжується високою температурою, лихоманкою, частим серцебиттям та високим артеріальним тиском, метод застосовувати не можна. Те саме відноситься до нападів блювоти, зміни кольору слизових оболонок.

Як правильно зробити клізму?

Щоб процедура пройшла без заминок, необхідно ретельно вивчити послідовність дій та заздалегідь підготувати все необхідне.

Що потрібно?

Необхідні пристрої слід підібрати відповідно до розмірів і віку собаки. Щоб зробити вихованцю клізму, знадобляться:

• гумова груша об’ємом 50-700 мл – підійде для тварин дрібного та середнього розміру;
• шприц без голки – можна використовувати для клізми щеняті або дуже маленькому собаці;
• кружка Есмарха – якщо процедура проводиться великому вихованцю;
• розчин для введення;
• клейонка або одноразові пелюшки (розмір чи кількість визначається габаритами собаки);
• таз;
• гумові рукавички;
• намордник.

Для полегшення введення наконечника груші в анальний отвір можна використовувати вазелін, дитячий крем, у крайньому випадку рослинну олію.

Приготування розчину

Найчастіше, щоб зробити собаці клізму, потрібна звичайна кип’ячена вода. З дозволу ветеринара до неї можна додавати настої та відвари лікарських трав. Залежно від рослини, процедура має не тільки очищувальну дію, але й антисептичну, загоюючу, регенеруючу, спазмолітичну.

Також у воду додають кухонну сіль, соду, гліцерин. Антисептичний і протипаразитарний ефект дає слабкий розчин марганцівки, а «змастити» калові маси, що / які застрягли, допоможе риб’ячий жир або вазелін. Оцтова кислота, сік лимона та інші речовини з руйнівною дією на слизову для клізмування собаки не підходять. Приготовлений розчин для зберігання не підлягає. Якщо призначено кілька процедур, суміш потрібно готувати наново безпосередньо перед процесом.

Приклади водного розчину для клізми собаці:

• змішати 20 г магнезії, 30 г солі, 100 мл води. Нагріти до розчинення інгредієнтів. Остудити до температури трохи тепліше, ніж кімнатна;
• одну столову ложку сухої ромашки залити літром окропу, настояти півгодини. Процідити;
• у літрі кип’яченої води розчинити дві столові ложки солі.

Якщо уточнити склад клізми у ветеринара неможливо, краще не ризикувати, а використати звичайну воду.

Скільки розчину потрібно?

Обсяг рідини, що / який вводиться визначається розміром тварини і показаннями фахівця. Глибокі клізми, що / які заповнюють більшу частину кишечника, у домашніх умовах не проводяться.

Для очищення нижніх відділів маленькому собаці з масою тіла до 3 кг достатньо 50-100 мл розчину. Тварин більшого розміру (до 15 кг) слід взяти приблизно 200 мл рідини. Середнім вихованцям з вагою 15-25 кг піде клізма обсягом до 500 мл, а великим породам – 500-1000 мл води. Якщо йдеться про лікувальну процедуру, кількість рідини слід уточнити у ветеринара. Те саме стосується питання, чи можна робити клізму цуценятам до двох місяців.

Приказка «чим більше тим краще», у цій ситуації не працює. Краще брати менший об’єм розчину, оскільки велика кількість може призвести до підвищення артеріального тиску, травм кишечника та інших ускладнень.

Температура розчину

Рідина для введення з метою стимуляції моторики кишечника має бути кімнатної температури або трохи нижчою. Занадто тепла вода швидко вбереться, і проносний ефект не буде досягнуто. Інша справа, якщо клізма лікарська або запор викликаний м’язовим спазмом, тоді рідина, що / яка вводиться, може мати температуру 25-40 ˚С. Якщо причина застою калових мас невідома, а також в інших випадках, лікарі рекомендують брати воду близько 27 ˚С.

Алгоритм дій

Робити клізму собаці потрібно впевнено та акуратно, не поспішаючи. Швидше за все, вихованець без захоплення поставиться до такого заходу, а деякі тварини навіть виявлять агресію, тому бажано проводити процедуру вдвох із помічником. Навіть якщо собака маленька, одній людині буде важко одночасно утримувати її та вводити розчин. До речі, саме дрібні породи собак найчастіше чинять найбільший опір. А великі вихованці, навпаки, виявляють завидне терпіння. У будь-якому випадку до проведення процедури важливо заспокоїти тварину. Особливо нервовим собакам наперед дають заспокійливе.

Клізму потрібно ставити так:

• одягнути рукавички;
• собаку укласти на бік на попередньо розкладену клейонку або пелюшки;
• змастити вазеліном кінчик наповненої розчином груші / шприца та анальний отвір тварини. Якщо використовується кухоль Есмарха, його попередньо закріплюють поряд, на висоті близько 1 метра від вихованця;
• ввести наконечник в анус на глибину 1-4 см (відповідно до розмірів собаки); 
• вводити потрібно прямо, паралельно до хребетного стовпа;
• повільно залити воду;
• витягнути грушу / шприц, відразу ж прикривши анальний отвір хвостом чи тканиною на чверть години;
• через 15 хвилин помістити задні кінцівки вихованця в таз для виходу рідини та калових мас; 
• іноді замість тазику застосовують підгузник;
• за потреби тварину миють.

Якщо у процесі введення розчину виникло відчуття перешкоди, зупиняють процедуру. Причиною може бути напруга м’язів. Але якщо те саме повторюється при наступній спробі, клізмування припиняють зовсім. На шляху потоку може бути клубок паразитів, пухлина, стороннє тіло і так далі, що вимагає термінового звернення до лікаря.

У яких випадках процедуру потрібно перервати?

Припинити введення розчину та звернутися до ветеринарного лікаря слід, якщо під час процедури спостерігаються наступні явища:

• виник різкий біль у животі – собака різко схоплюється, скуголить / скиглить, гарчить;
• дихання та серцебиття стали дуже частими;
• з ануса з’явилася кров;
• виникли судоми;
• різко виникло блювання;
• тварина знепритомніла.

У кожному разі необхідне обстеження вихованця.

Що робити, щоб клізма не знадобилася?

На щастя, більшість собак проживає життя, не знаючи, що таке клізма. Щоб уберегти вихованця від цієї малоприємної процедури, достатньо дотримуватись наступних правил:

• забезпечити тварині достатню рухову активність;
• попереджати проковтування сторонніх предметів;
• давати збалансоване харчування, збагачувати раціон клітковиною;
• стежити за питним режимом;
• регулярно проводити профілактику гельмінтозів.

Також потрібно вчасно звертатися до фахівця за наявності проблем із шлунково-кишковим трактом (ШКТ), періодично проходити диспансеризацію.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.