Як визначити цуценя німецької вівчарки і відрізнити від дворняги (безпородної)?

Німецькі вівчарки завжди були популярні серед собаківників, завдяки своїй привабливій зовнішності, сильній статурі, розуму і відмінним службовим якостям. Однак через величезний попит на тварин деякі заводчики допускають схрещування із собаками змішаних порід, провокуючи погіршення якості потомства. З цього матеріалу ви дізнаєтеся, як визначити цуценя німецької вівчарки та дворнягу.

Дуже важливо вміти правильно ідентифікувати чистокровних малюків німецької вівчарки та відрізняти їх від метисів, щоби гарантувати здоров’я і якість родоводу майбутнього улюбленця. Особливо це може бути актуально для собаківників-новачків і людей, які планують займатися розведенням надалі.

Як визначити цуценя німецької вівчарки — основні відмінності від дворняг (безпородної)?

Багато хто мріє завести вдома породистого улюбленця, проте знайти такого буває непросто. Чистокровність є важливим фактором, що впливає не тільки на зовнішній вигляд, а й на здоров’я та темперамент собаки. Давайте розглянемо кілька ознак, які допоможуть зрозуміти, як відрізнити цуценя німецької вівчарки від метиса або дворняги.

Неодмінно перед покупкою варто оглянути весь послід, познайомитися з батьками малюків і поставити всі запитання продавцю-заводчику.

Шерстний покрив і забарвлення

Німецькі вівчарки мають три визнаних забарвлення: зональне, чорне і чепрачне. Перший тип забарвлення передбачає особливе змішання волосків темного і світлого відтінків. Це забарвлення нерідко називають диким або вовчим. Чепрачний варіант є найпоширенішим: у цьому разі пес має основний темний колір із рудуватими підпалинами. Однотонних чорних особин зустріти вкрай складно, вони вважаються рідкісними. Тому якщо вам пропонують на «пташиному» ринку цуценя чорного забарвлення, стверджуючи, що воно чистопородне, з більшою часткою ймовірності вас обманюють.

Шерсть у собаки має бути жорсткою і прямою, з густим підшерстям. Підшерсток у чистопородних цуценят зазвичай світліший, ніж основне забарвлення. У метисів і дворняжок волосся, як правило, більш м’яке і не дуже густе.

Однак варто враховувати, що в міру дорослішання забарвлення може змінитися.

Остаточно воно формується після завершення першої линьки — приблизно в 5-6 місяців. Іноді ще пізніше — тільки до року. До цього часу забарвлення виглядає «розмитим», нечітким.

Але в будь-якому разі відрізнити цуценя чепрачного і вовчого забарвлення вже в 3 місяці цілком реально. Якщо ж у малюка на шерстці є великі білі (або іншого кольору) відмітини в різних частинах тіла, можна з упевненістю сказати, що це не чистокровний вихованець. Вівчарки не мають контрастних плям із чітко окресленими краями. Допустима лише невелика біла відмітина на грудях, що нагадує за формою галочку. Переважно, щоб вона була зовсім маленькою.

Форма голови, очей і вух

Вивчення цих особливостей — ще один метод, як відрізнити цуценя німецької вівчарки від дворняги. Песик є чистокровним, якщо його голова пропорційна тілу, лоб не виглядає плоским і занадто широким. Між бровами немає поздовжньої борозни, яка зазвичай явно помітна у метиса. Ніс великий, чорний, допускається незначна горбинка у малюків, що подорослішали. На потилиці явно помітний бугор. Губи яскраво пігментовані, допустима і наявність плям на внутрішній їхній стороні.

У чистокровних цуценят очі мигдалеподібної форми, вони мають косий постав. Райдужна оболонка у новонароджених — блакитного забарвлення, а потім вона змінює колір на охристий або коричневий. Коли малюк крутить головою, намагаючись задовольнити свою цікавість, білки його очей будуть чітко проглядатися. Повіки не повинні бути відвислими ні в дитинчати, ні в дорослої особини. Вони також мають насичену пігментацію.

У дворняжок, як правило, форма очей істотно відрізняється, вона більш кругла. Часто очі розташовані трохи навикаті. При повороті голови білки розглянути складно.

Вуха також допоможуть відрізнити чистокровних цуценят від змішаних порід. У перших вони піднімаються тільки до віку 6-7 місяців, у дворняжок вони можуть бути стоячими вже в 2. Або ж залишаються висячими протягом усього життя. Якщо продавець вам пропонує двомісячне цуценя зі стоячими вухами, запевняючи, що воно чистопородне, не вірте. У німців вушка встають спочатку у формі «будиночка», а тільки потім повністю. У метисів таке не зустрічається. Слід пам’ятати, що у вівчарок у процесі зміни молочних зубів на постійні вуха стояти не будуть — це період з 3 до 7 місяців.

Зуби

Уважно вивчити породний стандарт — чудовий спосіб, як визначити цуценя німецької вівчарки. Згідно з документом, у дорослої особини має бути повна зубна формула — 42 зуби. Ідеальним прикусом вважається ножицеподібний, за якого нижні різці перекриваються верхніми. Тертя зубів між собою в цьому випадку виключено. Зрощення зубів один з одним — істотний недолік. Як і інша форма прикусу.

У рідкісних випадках у малюків може зустрічатися недокус, званий заводчиками «дитячим». Він зберігається приблизно до 3 місяців, після чого щелепа тварини починає активно рости і прикус стає стандартним — «ножиці».

У малюка, до початку зміни молочних зубів, у роті має бути 28 зубів. Вони набагато дрібніші за постійні і не такі білі за кольором. До віку 3-4 місяців між ними з’являються проміжки, тому що щелепа собаки починає активно рости.

Лінія спини

Спина в чистокровної особини міцна та сильна. У собаки, що подорослішав, лінія верху повинна виглядати похилою, тобто мати нахил у бік хвоста. Це чітко помітно, коли пес стоїть або повільно пересувається. Створюється враження, що його задні ноги трохи коротші. Хоча, звісно ж, це не так.

У малюків вона виглядає короткою. Коли цуценя рухається, вона повинна залишатися рівною, не переламуватися в районі попереку.

Хвіст

Він є важливою відмінною частиною екстер’єру німецької вівчарки, що впливає на загальний вигляд собаки. Згідно зі стандартом породи, хвіст має бути шаблеподібним, що досягає скакального суглоба або трохи коротшим. У будь-якому разі він вважається досить довгим, будучи таким уже в зовсім юному віці. Його посадка середня — на рівні спини. Він являє собою ідеальне продовження хребетного стовпа. Занадто низька посадка є приводом для дискваліфікації вихованця на виставці.

Хвіст цуценят зазвичай короткий і товстий, із загнутим кінчиком. У віці 3-4 місяців він починає подовжуватися і стає тоншим. У віці 6-8 місяців хвіст досягає більшої частини своєї довжини та форми. Тому оцінити його відповідність стандарту породи можна в цей період.

Якщо ж продавець вам пропонує цуценя, хвіст якого зігнутий у кільце і западає на спину або в бік, це помісь, в роду в неї були, скоріше, лайки, а зовсім не вівчарки. Німці не піднімають хвоста вище рівня спини навіть у збудженому стані.

Кінцівки

Це велика порода собак, що відрізняється сильними, атлетичними кінцівками, паралельними одна одній. У міру дорослішання ноги цуценят німецької вівчарки істотно змінюють свою форму. Новонароджені тварини мають короткі, досить товсті кінцівки з широкими лапами. Вони ще слабкі й не дозволяють малюкам ходити самостійно.

У міру того як цуценята ростуть, їхні кінцівки подовжуються і зміцнюються. Малюки починають повзати, а потім ходити, що чинить тиск на їхні суглоби і кістки. Ноги стають гнучкими і розвивають більш виражені кути зчленувань. Вони повністю виростають приблизно до віку 1 року. Хоча оцінити їхню форму можна набагато раніше, вже в 5-6 місяців ноги набувають характерних породних особливостей.

Під час погляду спереду ноги та лінія грудей мають утворювати букву «А». У цьому разі горизонтальною рискою буде лінія грудей, що знаходиться приблизно на рівні ліктів тварини.

Подушечки у цуценят товсті, темного кольору. Пальці щільно притиснуті один до одного, слід лапи собаки за формою нагадують половинку горіха. Прибулих пальців на ногах у представників цієї породи не буває. Вони вважаються істотним недоліком.

Вага

Вивчення параметрів ваги — вдалий спосіб, як визначити цуценя німецької вівчарки і дворнягу. Покупець може попросити продавця посадити малюка на ваги, оцінивши відповідність його маси таким параметрам. Вони вважаються усередненими показниками.

Вік цуценя вівчарки	Вага «хлопчика»	Вага «дівчата»
4 тижні (1 місяць)	3,6-4,2	2,5-3,2
2 місяці	8,6-9,0	6,0-8,0
3 місяці	14,0-16,1	10,0-12,4
4 місяці	19,0-20,0	15,0-16,4
5 місяців	22,1-25,9	18,0-21,7
6 місяців	24,0-28,0	19,0-23,1

Малюки набирають вагу досить швидко. Особливо це помітно в період з 1 до 4 місяців. У дворняжок, як правило, такого не відбувається. Їхня маса зростає не так швидко, і підсумкова вага буде найчастіше меншою.

Спілкування з людиною

Німецькі вівчарки були виведені спеціально для допомоги людям. Це не тільки прекрасні пастухи, а й ідеальні службові пси, які вважаються універсальними. Протягом багатьох поколінь їх розводили, щоб вони були слухняними і пильними.

Цуценя німецької вівчарки з самого раннього віку демонструє сильне бажання догодити своєму господареві. Вони з радістю виконують команди і прагнуть отримати схвалення. Їхня лояльність і готовність служити є відмінними рисами породи.

На відміну від німецьких вівчарок, дворняжки — це суміш різних порід, які часто мають невідоме походження. У результаті їхні інстинкти та поведінка можуть варіюватися залежно від генетичної спадщини.

Однак у дворняжок є один спільний інстинкт — прагнення до виживання. Через відсутність цілеспрямованого розведення вони розвинули сильне прагнення до самостійності та пильності. Такі малюки часто проявляють обережність і недовіру до незнайомців. Вони можуть уникати близького контакту і вважають за краще триматися на відстані. Це їхня захисна реакція на потенційні загрози. Чистопородні особини готові йти на контакт і не уникають спілкування з новими людьми.

Як знизити ризики?

У народі побутує думка, що метиси за своїм інтелектом часто перевершують чистокровних особин. Дворняжка, яку беруть додому, самостійно вчиться тому, що їй необхідно для життя, тому їй не потрібно навіть виховання або дресирування. До того ж ці собаки відрізняються безмежною відданістю до людей.

Насправді ж, купуючи дворнягу, власник не може з упевненістю знати, хто були її предки. Цей факт може обернутися для нього досить сумними наслідками. Адже хороша спадковість відіграє чималу роль у формуванні здоров’я і темпераменту. Отримавши малюка від невідомих батьків, можна стати володарем пса з вродженими генетичними аномаліями, які вимагатимуть терапії. Деякі з них лікуванню і зовсім не піддаються.

На жаль, недобросовісних заводчиків досить багато. І особливо варто бути уважним, купуючи малюка тих порід, які вважаються вельми популярними і затребуваними.

Під час купівлі німецької вівчарки, щоб знизити ризики отримати нечистопородного собаку, слід звернути увагу на такі моменти:

• Перевірте документи на цуценя, переконайтеся, що в нього є родовід, виданий офіційним клубом. Їх наявність гарантує чистокровність собаки. Якщо батьки у малюка чистопородні, вони неодмінно зареєстровані, їхні дані можна легко знайти на сайті організації та ознайомитися з ними. Крім цього, варто перевірити ветеринарну картку — там мають бути всі необхідні позначки про обробки від паразитів і щеплення, поставлені відповідно до віку.
• Не варто купувати малюка заочно, краще особисто відвідати заводчика і познайомитися з усім потомством. Якщо продавець пропонує привезти цуценя до вас додому, цей факт має насторожити.
• Зверніть увагу на екстер’єр. Німецька вівчарка має певні особливості зовнішності, такі як форма голови, забарвлення шерсті тощо. Вся ця інформація міститься в стандарті, який корисно вивчити перед покупкою.
• Подивіться на поведінку цуценяти. Вівчарка має бути впевненою, доброзичливою, активною. Малюк, який ховається від гостей, може вирости замкнутим, боязким і, як наслідок, агресивним щодо оточуючих.
• Зверніть увагу на умови утримання. Чистопородними цуценятами зазвичай займаються серйозні заводчики, які приділяють увагу приміщенню, де тримають своїх підопічних. У ньому має бути чисто, а малюки і мама виглядають доглянутими, не худими.
• За можливості можна познайомитися з батьками посліду. Це дасть змогу зрозуміти, яким буде собака, коли виросте.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете зменшити ймовірність отримати нечистопородну німецьку вівчарку і вибрати здорового і красивого цуценя для вашої родини.

Технології у сфері догляду за тваринами: тренди 2025.