Як відучити собаку тягнути повідець?

Розпорядок дня людей, які завели собак, тією чи іншою мірою залежить від регулярних прогулянок із ними. Для власників вихованих тварин гуляння – це приємне та корисне заняття, а в іншому випадку воно перетворюється на обтяжливий обов’язок. Невиховані пси часто самі «вигулюють» своїх господарів, захоплюючи їх за власним маршрутом. Собаки відчайдушно тягнуть повідець, рвуться вперед, видаючи страшні хрипи і мало не задихаючись. Потрібно починати привчати вихованця спокійно гуляти в амуніції і йти поруч, поки він ще маленький, інакше рано чи пізно доведеться поставити питання, як відучити собаку тягнути повідець. Така поведінка тварини обумовлена ​​різними причинами та пов’язана з інстинктами, через що скоригувати її не так просто.

Важливі моменти

Майже ідеальна картина – людина і собака, яка доброзичливо ступає з ним поруч на повідку, який злегка провис, але не торкається землі. Відразу стає очевидним: цей пес уже зрозумів, що спокійно йти пліч-о-пліч з господарем набагато комфортніше, ніж нестримно тягнути амуніцію і задихатися. Не дарма серед кінологів народилася приказка: «Правильно вигулювати собаку на повідку – те саме, що ходити з нею, взявшись за руки».

Власники ж псів, які безперестанку тягнуть, смикають повідець, майже біжать за своїми вихованцями, чортихаючись і мріючи про те, щоб прогулянка скоріше завершилася. Зазвичай у розумінні таких господарів вигулювати собаку на вулиці потрібно лише задля відправлення нею природних потреб. Однак сам пес розраховує на щось більше. Йому хочеться розім’ятися, наздогнати кішку, яка пробігає вдалині, поспілкуватися з родичами, обнюхати залишені ними мітки або виявити інтерес до протилежної статі. Майже всі забаганки можна дозволити вихованцю на прогулянці, не спускаючи його з повідця. Головне, щоб господар умів правильно використовувати амуніцію, а сам пес не ігнорував команди.

Якщо доросла собака намагається сильно тягнути повідець, зазвичай винна сама людина. Хазяїну такого вихованця варто згадати, як, будучи ще цуценям, той поводився на перших повноцінних прогулянках. Напевно, улюбленець стрімко біг уперед, натягуючи та смикаючи повідець. Звичайно, не хотілося перешкоджати бажанню малюка вивчити невідомий світ, і йому дозволялося вибирати будь-які маршрути, повертати праворуч, ліворуч або прямувати куди заманеться.

Потураючи бажанням грайливої ​​собачки, господар сам зумовив його поведінку на вулиці. Цуценя звик тягнути, смикати повідець і змирився з неприємними відчуттями, викликаними неминучим тиском нашийника на його шию. Для вихованця це стало нормою. Цікаво, що, подорослішавши, такий пес, якщо відстебнути його від повідця, цілком може слухняно йти поруч із господарем, виконуючи всі команди. Але варто знову пристебнути вихованця, і він візьметься за старе – почне звично тягнути повідець.

Якщо доросла собака не вміє правильно гуляти в амуніції, постраждати можуть господарі. Наприклад, намагаючись утримати на повідку великого пса, людина буває отримує травми пальців, кистей рук, вивих плечових суглобів. Тендітні або літні люди, які вигулюють масивних вихованців, які сильно тягнуть повідець, часто випускають його з рук. У такому разі собака може втекти, загубитися і заподіяти неприємності собі та оточуючим. Крім того, пес, який завзято смикає повідець, часто кашляє і хрипить від ядухи, для нього також існує ризик отримати травми шиї, трахеї. Страждає і психіка вихованця.

Господарям, які прогаяли потрібний час для навчання собаки правильно прогулюватися в амуніції, доводиться перевиховувати своїх вихованців – відучувати постійно і сильно тягнути повідець. Однак це набагато складніше, ніж первинне дресирування. Існують різні підходи до перевиховання вихованця – суворі, радикальні чи лояльні. Відрізняються і методи дресури, вони можуть бути відокремленими чи комплексними – залежно від породи, розмірів, віку, темпераменту пса. У деяких випадках власникам доводиться звертатися за допомогою до кінологів, інструкторів з дресирування.

Причини, з яких собака тягне повідець

На прогулянці собака тягне повідець не лише через брак виховання. Певною мірою це пов’язано з інстинктами. До того ж собака рухається швидше, ніж людина. Натягуючи повідець і захоплюючи господаря за собою, пес самостверджується, почувається лідером. Адже якщо вихованець біжить попереду, сам вибирає, куди повернути, отже, він і головний. Подібна позиція й у бродячих собак, вовків. Зграї цих тварин очолюють альфа-самці, ватажки, а за ними вже йдуть інші. Така модель поведінки притаманна і домашнім псам. Існують і інші причини, через які собака починає тягнути повідець.

• Обмежений вигул. Собака, який рідко й недовго буває на вулиці, хоче якнайбільше встигнути, швидко освоїти територію – обнюхати її, помітити.
• Вітання. Пес може сильно тягнути і смикати повідець, якщо зустрів на прогулянці знайомого родича чи близьку людину.
• Молодий вік. Цуценята, які ще не звикли до амуніції, не знають, як поводитися на вулиці, а навколо стільки цікавого!
• Особистий інтерес. Пси, які вчули тічку біля суки, можуть не тільки тягнути повідець, а й зірватися з нього, втекти, ігноруючи команди господаря.
• Агресивність. Люті і неврівноважені собаки рвуться з повідця, починають його смикати, бажаючи напасти на об’єкт, що їх дратує – людину, тварину, машину.
• Перезбудження. Схвильований пес метушиться, кидаючись на всі боки.
• Переляк. Вихованець може злякатися авто, салюту, вибуху петарди і навіть більшого родича. У пошуках укриття він, напевно, почне сильно тягнути повідець і потягне за собою господаря. У таких випадках можна не перешкоджати улюбленцю.

Досить складно відучити тягнути повідець представників мисливських порід, які мають яскраво виражений інстинкт переслідування. Опиняючись на вулиці, собаки втикаються носом у землю, беруть слід якоїсь тварини і прямують у вибраному напрямку, тягнучи за собою господаря.

Особняком / окремо стоять робочі собаки: тяглові, їздові, поводирі, пошукові. Такі тварини навчаються спеціально. Приміром, поводирі та шукачі тягнуть повідець, щоб дати людині сигнал.

Підходи до відучування собаки тягнути повідець

Господарі по-різному підходять до коригування поведінки своїх улюбленців. Деякі собаківники застосовують радикальні методи, використовуючи під час тренувань дорослої особини суворий нашийник, ривковий ланцюг. Такий аксесуар підходить тільки для виховання представників великих і середніх порід. Коли пес починає смикати повідець, він відчуває біль і, відповідно, у нього зникає бажання продовжувати подібні дії.

Однак варто врахувати, що у деяких порід собак больовий поріг знижений, і вони цілком здатні ігнорувати неприємні відчуття. Крім того, вихованець може приховати образу або навіть злобу на господаря. Щоб не втратити довіру улюбленця і не відчувати себе винним перед ним, вкрай неприємні для собаки тренування краще доручити професійному інструктору – особливо, якщо ваш вихованець відрізняється агресивною, домінантною поведінкою.

Пса в звичайному повідку теж не рекомендується сильно смикати, тому що господар і тварина можуть опинитися в замкненому колі. Собака починає тягнути повідець, а власник – посиленим ривком смикає його. Вихованець чудово розуміє, від кого виходить / йде / надходить біль, і намагається подалі відійти від людини, з подвоєною силою натягуючи повідець.

Метод ривка. Як уже говорилося, собаки швидко звикають до виховних заходів, навіть якщо вони неприємні. Пес асоціюватиме натягнутий повідець із зоною комфорту, а від ослабленого чекатиме болю. Тому краще відмовитись від цього методу.

Не дуже ефективно і пасивне навчання невихованих улюбленців за допомогою недоуздка (халті) – так називають нашийник-вуздечку. Ця амуніція охоплює морду вихованця, максимально обмежуючи його рухи при спробі натягнути повідець. Але за такого підходу пес нічому не вчиться.

Найкраща відповідь на питання, як назавжди відучити собаку тягнути повідець, – це застосовувати під час тренувань мотиваційні методи. Подібний підхід сформує у вихованця правильні навички та дозволить господареві зберегти його довіру.

Основні правила дресирування

Для того щоб навчити дорослого собаку не тягнути повідець і привчити його спокійно йти поруч, потрібно запам’ятати такі правила:

• на початковому етапі дресирування підшукують затишне безлюдне місце, не облюбоване іншими тваринами;
• коли вихованець засвоїть правила в тихому місці, потрібно продовжити коригування його поведінки на жвавих вулицях;
• бажано, щоб перед заняттями у пса була можливість сходити до туалету, побігати 15-20 хвилин. Якщо він розтратить / виплесне частину енергії, то краще засвоїть уроки;
• дресирування має тривати 10-15 хвилин. Якщо передбачено тривалу прогулянку, через півгодини-годину заняття можна повторити;
• уроки проводять системно, під час кожного вигулу, не роблячи винятків;
• собаку треба частіше хвалити, не допускати насильства, лайки, які можуть змусити її триматися подалі від господаря;
• бажано закінчити тренування після того, як улюбленець підкорився і послабив повідець, інакше він вирішить, що його непослух допомагає наблизити завершення заняття.

Вихованець може не відразу зрозуміти, чого від нього хочуть, але через 3-4 заняття вже з’являться перші результати. При системному підході до дресирування собаки, залежно від її породи, характеру, віку, знадобиться від 2 тижнів до місяця, щоб навчитися спокійно гуляти на повідку.

Що знадобиться?

Перед заняттями з собакою власнику слід перевіряти ще раз всю її амуніцію. Неправильно підібрані аксесуари, напевно, завадять тварині засвоїти уроки. Щоб поставити улюбленця під контроль, знадобиться кілька предметів.

• Нашийник. Важливий критерій вибору цього аксесуара – не допустити, щоб улюбленець відчував дискомфорт, тому повідець купують з урахуванням габаритів собаки. Для дрібних порід його ширина повинна становити 2-3 см, для середніх і великих – 4-5 см, для псів-гігантів і для довгошиїх чотирилапих – 5-12 см.
• Повідець. Для тренувань краще вибрати класичний варіант – брезентовий повідець із ручкою та карабіном. Його довжина для маленьких собак може становити 2-3 м, для середніх та великих порід – 3-5 м. Поки йде процес перенавчання, повідець не змінюють.
• Клікер – пристрій, який видає клацання, звук якого асоціюється у собаки із заохоченням.

Мотиваційні методи дресирування

Існує кілька варіантів мотиваційного підходу до відучування дорослого собаки тягнути повідець. Всі вони вимагатимуть терпіння, завзятості та часу.

Темп обирає господар

Виходячи на вулицю, невихований пес зазвичай одразу натягує повідець у передчутті можливості побігати, досліджувати територію. Можна дозволити собаці захопити / провести себе обраним нею маршрутом, але при цьому коригувати темп руху. Як тільки вихованець починає сильно натягувати повідець, господар повинен зупинитися і застигнути на місці, не даючи тварині ніяких команд і не розмовляючи з нею. Здивований собака напевно підійде до людини, а значить, повідець провисне, тиск на шию ослабне. Тоді можна дати команду «Вперед!». Кмітливі вихованці незабаром зрозуміють: коли нашийник тисне на шию, господар стоїть, і рухатися далі неможливо. А якщо таких відчуттів немає, можна продовжувати прогулянку.

Щоправда, не всі собаки роблять правильні висновки. Деякі особливо вперті вихованці можуть досить довго не підходити до господаря, очікуючи, що той все ж таки зрушить з місця. А якщо улюбленець ще й належить до великої породи, то людина може просто фізично не встояти перед натиском пса і приречено потягнеться за ним.

Господар – головний

Якщо попередній метод погано працює і собака продовжує тягнути повідець, незважаючи на постійні зупинки, урок видозмінюють. Щойно пес потягнув господаря, тому треба зупинитися, голосно крикнути чи свиснути. Після того, як вихованець відреагував на звук, слід різко змінити обраний ним маршрут, повернувши, наприклад, у зворотний бік. Таким чином, людина змушує собаку слідувати за собою. Прийом з кардинальною зміною напряму необхідно застосовувати щоразу, як улюбленець потягне повідець. Зрозумівши, в чому річ, собака, швидше за все, відмовиться від поганої звички, оскільки її плани постійно порушуватимуться.

Штраф

Привчити собаку тягнути повідець можна за допомогою умовних штрафних балів.

• Задумайте кількість штрафних балів.
• Візьміть улюблену іграшку вихованця або ласощі і подразніть його. Усадіть пса біля ноги, а подразник відкиньте подалі, але на відстані видимості.
• Подайте команду «Поруч!» і попрямуйте разом із собакою до привабливих об’єктів.
• Як тільки вихованець потягне повідець, повертайтеся у вихідну точку.
• Коли собака набере задуману кількість балів, завершіть урок, залишивши її без нагороди.
• Після останньої невдалої спроби пса дістатися іграшки чи ласощів, дайте йому зрозуміти, що ви теж засмучені: «повздихайте і поохайте». Собака повинен подумати, що ви в одній команді.

Таку гру повторюють на наступному уроці.

Заохочення

Заняття із собакою можуть супроводжуватися заохочувальними ласощами. Цей прийом зазвичай скорочує час дресирування та підкріплює результати уроків. Собака отримує смачну нагороду, коли виконує команди та перестає натягувати повідець, переміщаючись ближче до господаря.

Якщо собака привчена до тренувань із залученням клікера, його можна використовувати як заміну ласощів або поєднувати з ними. У процесі відучування собаки тягнути повідець, заохочувальне клацання клікера має лунати, як тільки він приймає правильний темп руху. Таким чином, вихованець звикає до наступної закономірності: якщо на прогулянці повідець провисає, а нашийник не тисне, варто чекати ласощів та звукових заохочень. В іншому випадку про бонуси доведеться забути.

Зі свого боку, хочемо побажати вам терпіння та успіхів у навчанні свого собаки не тягнути повідець, щоб таке явище, як «собака тягне за повідець», більше не було для вас проблемою і спільні прогулянки з вихованцем, приносили вам виключно взаємне задоволення. Дбайте про своїх чотирилапих друзів з любов’ю і бережіть себе та близьких.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.